Рішення № 138948998, 13.08.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/2039/26

Провадження № 2/204/2535/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

за участю секретаря Павлюк Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м.Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати за аліментів за період з 26.09.2022 року по 01.02.2026 року в розмірі 232 815,43 грн.

В обґрунтування позову, позивач вказує на те, що сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 12.03.2019 року (справа №204/85979/18) стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання його малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частини зі всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 04 грудня 2018 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, в особі матері ОСОБА_1 , допустивши по справі негайне виконання у межах суми платежу за один місяць. За розрахунком заборгованості зі сплати аліментів станом на 10 лютого 2026 року, наданого першим Правобережним відділом державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м.Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів за період з 26 вересня 2022 року по 01 лютого 2026 року становить 232 815,43 грн. Посилаючись на ст.549 ЦК України, позивач просить стягнути з боржника неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів. Враховуючи те, що сума пені не може перевищувати розміру заборгованості, позивач вважає, що до стягнення підлягає сума у розмірі 100 відсотків заборгованості, що становить 232 815,43 грн. Позивачем розраховано неустойку так: заборгованість за місяць помножена на 1; (пеня) і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пеня) визначалась позивачем шляхом додавання нарахованої пені за кожен день із прострочених платежів (за кожен місяць). При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додавалась до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислювалась виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 09 березня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, справа розглянута без повідомлення (виклику) сторін.

З урахуванням вимог ст.ст.19,274,276,277 ЦПК України, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.

Суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Окрім того, судом враховано подану 05.06.2026 року представником позивача адвокатом Олійник В.В. заяву про уточнення позовних вимоги до якої долучено відповідний розрахунок неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Відповідач ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позовних вимог, подавши до суду клопотання про перехід до загального провадження у справі, клопотання про витребування доказів, заяву про відвід секретаря судових засідань та зустрічний позов, за результатами розгляду яких, судом були постановлені відповідні судові рішення.

Окрім того, відповідач ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» 15.05.2026 року подав до суду клопотання про залишення позовної заяви без руху / повернення позовної заяви позивачу у зв`язку з недотриманням вимог ЦПК України. В обґрунтування заяви відповідач вказує, що суддею Токар Н.В. було відкрито провадження у справі без належної перевірки дотримання позивачем вимог цивільного процесуального законодавства щодо направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів. Так, на момент відкриття провадження суд не перевірив належним чином факт направлення позивачем копії позову відповідачу, не встановив наявність належних доказів такого направлення та фактично відкрив провадження за відсутності підтвердження виконання позивачем процесуального обов`язку. Враховуючи зазначене, відповідач просить суд постановити ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків, у разі невиконання вимог суду повернути позовну заяву позивачу.

Розглянувши зазначене клопотання, суд виходить з наступного.

06 березня 2026 року представником позивача адвокатом Олійник В.В. особисто подано до суду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів; до заяви додано копію позовної заяви відповідно до кількості учасників справи.

На виконання вимог ч.8 ст.187 ЦПК України, 09.03.2026 року судом був зроблений запит до Єдиного державного демографічного реєстру та того ж дня судом отримано відповіді №2431135, №2431200 із наявністю інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) сторін.

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №2431135 від 09.03.2026 року, місце реєстрації позивача значиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів може подаватись до суду за зареєстрованим місцем проживання або перебування позивача за правилами альтернативної підсудності (частина перша статті 28 Цивільного процесуального кодексу України).

Ознайомившись з поданою позовною заявою, суд врахував, що вона відповідає вимогам ст. ст.175-177 ЦПК України, підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження, відсутні. У зв`язку із чим, ухвалою суду від 09 березня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, справа розглянута без повідомлення (виклику) сторін. Копію ухвали суду від 09.03.2026 року направлено судом позивачу; відповідачу направлено копію ухвали суду від 09.03.2026 року разом із позовною заявою та додатками до неї за зареєстрованим місцем проживання (перебування) останнього.

Суд наголошує на тому, що позовна заява була подана представником позивача особисто до канцелярії суду, при цьому обов`язок щодо направлення позивачем копії позовної заяви з додатками сторонам по справі виникає лише при електронній подачі позову через систему «Електронний суд», що зазначено у ст.177 ЦПК України.

Таким чином, судом не встановлено наявності підстав для залишення позовної заяви без руху, у зв`язку із чим, клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

18 травня 2026 року відповідач ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» подав до суду заяву про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами в якій просить: визнати наведені обставини нововиявленими у розумінні ст. 423 ЦПК України; задовільнити клопотання про перевірку АСДС та процедури визначення судді у даній справі; скасувати ухвалу Чечелівського районного суду м. Дніпра від 09.03.2026 у справі №204/2039/26 про відкриття спрощеного позовного провадження; повернути справу на стадію вирішення питання про відкриття провадження з урахуванням перевірки законності автоматизованого розподілу.

В обґрунтування заяви зазначено, що справа №204/2039/26 була передана на розгляд судді Токар Н.В. за результатами автоматизованого розподілу від 06.03.2026. Проте протокол розподілу містить ознаки істотного порушення принципу випадковості, оскільки значна кількість суддів була виключена з розподілу з підстав: «відсутня спеціалізація», «зайнятість згідно табелю», «відрядження/відгули». Таке масове виключення суддів призвело до фактичного звуження кола суддів, що прямо вплинуло на результат визначення головуючого судді. У протоколі автоматизованого розподілу відсутні: нормативні критерії визначення «спеціалізації», порядок виключення суддів, обґрунтування обмеження «пулу» суддів. Це унеможливлює перевірку законності дій апарату суду при формуванні складу суду. Розподіл справи зафіксовано як такий, що відбувся миттєво (12:59:2812:59:28), що викликає обґрунтовані сумніви щодо реальної технічної перевірки процесу. У сукупності з масовим виключенням суддів це свідчить про можливу формалізацію процедури автоматизованого розподілу. Ухвала від 09.03.2026 про відкриття спрощеного провадження була постановлена суддею Токар Н.В., визначеною внаслідок спірного автоматизованого розподілу. Отже, сама ухвала винесена суддею, щодо законності визначення якої існують обґрунтовані сумніви. Це прямо впливає на законність усього подальшого провадження.

До вказаної заяви відповідачем долучено клопотання про витребування у відповідної посадової особи технічних логів автоматизованої системи документообігу суду (АСДС) №204/2039/26 від 06.03.2026, включаючи: повний audit-log операцій АСДС, перелік усіх суддів, доступних на момент розподілу, причини виключення кожного судді, параметри фільтрації «спеціалізації», технічні протоколи сервера системи розподілу.

Розглянувши заяву про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Суд зауважує, що перегляду за нововиявленими обставинами підлягають самі судові рішення, що вирішують справу по суті, або остаточні ухвали. Водночас окрема ухвала про відкриття провадження не є самостійним предметом такого перегляду, оскільки вона не вирішує спір по суті, а лише започатковує розгляд.

Враховуючи вищевикладене, заява ОСОБА_2 про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами не підлягає до задоволення.

Також, 18 травня 2026 року, через систему «Електронний суд» відповідачем ОСОБА_2 подано до суду документ іменований «відзив на позовну заяву» в якому міститься «заява щодо неналежного вручення позову та обставин, які викликають сумнів у неупередженості суду».

В обґрунтування заяви ОСОБА_2 зазначає, що 15.05.2026 року під час ознайомлення з матеріалами справи секретар судового засідання здійснювала дії, які він сприймає як психологічний тиск з метою спонукання відповідача, в присутності свідків, до підписання документів із неправдивим змістом, а саме при зазначені відповідачем ознайомлено «частково з матеріалами справи» секретар тиснула психологічно на відповідача писати фразу «ознайомлений повністю» з мотиву судді можливого отримання неправомірної вигоди за рішення суду. А тому, станом на 15.05.2026 року відповідач наголошує на тому, що не отримував належним чином копію позовної заяви з додатками, що позбавило його можливості належно реалізувати процесуальні права відповідача, передбачені ЦПК України, зокрема права на підготовку відзиву, подання доказів, заперечень та зустрічного позову. На підставі зазначеного ОСОБА_2 просить суд: видати належним чином завірену копію позовної заяви разом з усіма додатками безпосередньо на руки; надати додатковий процесуальний строк для підготовки відзиву та зустрічного позову з моменту фактичного отримання повного комплекту позовних матеріалів; долучити дану заяву до матеріалів справи; врахувати наведені обставини як такі, що викликають обґрунтований сумнів у неупередженості судового розгляду та працівників апарату суду.

Ознайомившись із зазначеним, суд вказує, що аналогічні обставини викладені відповідачем ОСОБА_2 у заяві про відвід секретаря судових засідань. За результатами розгляду вищезазначеної заяви, судом постановлено відповідну ухвалу.

Судом також враховано, що відповідач скористався своїм правом та ознайомився із матеріалами справи особисто у приміщенні суду, що підтверджується розпискою ОСОБА_2 на особисто поданій заяві «з матеріалами справи ознайомився ОСОБА_2 15.05.2026 (підпис)».

Станом на 13 серпня 2026 року матеріали справи не містять відзиву на позовну заяву. Таким чином, відповідач своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву, не скористався, а тому суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши позовну заяву, письмові матеріали справи та наявні докази у їх сукупності, на підставі повного, об`єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що з 16 липня 2010 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі.

В шлюбі у сторін народилися діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим 20 квітня 2016 року Красногвардійським районним у місті Дніпропетровську відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.9); ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим 12 січня 2011 року Красногвардійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.7); ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданим 21 серпня 2018 року Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.11).

З матеріалів справи вбачається, що діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживають та зареєстровані разом із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади (а.с.6,8,10,12).

Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 09 липня 2020 року, в рамках цивільної справи №204/6212/19, шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_6 (до шлюбу ОСОБА_7 ), зареєстрований 16 липня 2010 року у Красногвардійському відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 417, в якому є малолітні діти - розірвано. Прізвище позивачки « ОСОБА_8 » змінено на дошлюбне « ОСОБА_7 ». Прізвище відповідача « ОСОБА_8 » залишено без змін. Визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , разом з матір`ю ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.13-19). Рішення набрало законної сили 11.08.2020 року.

За даними Єдиного державного реєстру, рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 12 березня 2019 року по справі №204/8979/18 позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дітей задоволено та ухвалено: стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженця с.Гранітне Криничанського району Дніпропетровської області, працюючого директором в ТОВ «Мотор Сервіс Груп», який зареєстрований за адресою: с.Гранітне Криничанського району Дніпропетровської області, ІПН НОМЕР_4 - аліменти на утримання його малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/2 частини зі всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 04 грудня 2018 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, в особі матері ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_5 , допустивши по справі негайне виконання у межах суми платежу за один місяць; стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженця с.Гранітне Криничанського району Дніпропетровської області, працюючого директором в ТОВ «Мотор Сервіс Груп», який зареєстрований за адресою: с.Гранітне Криничанського району Дніпропетровської області, ІПН НОМЕР_4 , на користь держави судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 (сорок) коп.

Позивач вказує, що відповідач сплачував аліменти нерегулярно та не в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України знаходиться виконавчий лист, виданий Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська 15.04.2019 року про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання його малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку, щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.12.2018 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Станом на 10.02.2026 року у ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 10.02.2026 року за період з 26.09.2022 року по 01.02.2026 року становить 232 815,43 грн., що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці. Зазначене підтверджується розрахунком заборгованості у ВП №58985988 (а.с.21-23) та роз`ясненнями державного виконавця Данченко О.М. (а.с.20).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання.

Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Встановлено, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, що останнім не спростовано, тому позивач має право на стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Обчислюючи розмір неустойки (пені), суд виходить із розміру заборгованості по аліментам, який визначений державним виконавцем у розрахунку заборгованості від 10.02.2026 року у ВП №58985988 та який не спростований відповідачем, за яким борг ОСОБА_2 станом на 10.02.2026 року за період з 26.09.2022 року по 01.02.2026 року складає 232 815,43 грн.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21) вказано, що при здійсненні часткових платежів аліментів грошові кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла в попередньому місяці (місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості на погашення платежу за поточний місяць.

Встановлено, що за спірний період відповідачем були здійснені часткові платежі за наявності заборгованості зі сплати аліментів за попередні періоди, що необхідно враховувати при визначенні розміру неустойки.

Згідно з указаним вище правовим висновком Великої Палати Верховного Суду (провадження № 14-616цс18) щодо порядку обчислення неустойки (пені) розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 %.

За розрахунком позивача (а.с.103), який перевірено судом, розмір неустойки (пені) становить 1 273 794,97 грн. Судом також враховано часткове погашення відповідачем аліментів у спірному періоді, а тому за ці місяці неустойка (пеня) стягненню не підлягає.

Отже, з ОСОБА_2 підлягає стягненню неустойка (пеня), нарахована за період з 26.09.2022 року по 01.02.2026 року у розмірі 1 273 794,97 грн, однак її розмір значно перевищує сукупний розмір заборгованості по аліментам за цей період - 232 815,43 грн.

Частиною дев`ятою статті 7 СК України передбачено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Встановивши, що розмір неустойки (пені) за спірний період значно перевищує сукупний розмір заборгованості за аліментами, врахувавши загальні засади справедливості та розумності регулювання сімейних відносин, суд уважає за необхідне застосувати положення статті 196 СК України та стягнути з ОСОБА_2 неустойку (пеню) за аліментами в розмірі 232 815,43 грн., що не перевищує розмір самої заборгованості за аліментами.

Таким чином, враховуючи права дитини на достатнє матеріальне забезпечення, функцію майнової відповідальності пені, а також матеріальне та сімейне становище платника, з відповідача підлягає стягненню сума пені, що дорівнювала станом на дату подачі позовної заяви до суду, сумі порушеного зобов`язання, а саме 232 815,43 грн.

Відповідно до ч.1, 13 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення (неустойки) пені за прострочення сплати аліментів.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позовної заяви позивач не сплачувала судовий збір на підставі ст. 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

За таких обставин, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 328,15 грн. як за позовну вимогу майнового характеру із розрахунку: 232 815,43 грн. (ціна позову) ? 100 (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу).

Керуючись ст. ст. 19, 81, 141, 223, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 180, 194, 196 СК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати за аліментів за період з 30.09.2022 року по 31.01.2026 року в розмірі 232 815 (двісті тридцять дві тисячі вісімсот п`ятнадцять) грн. 43 (сорок три) коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 2 328 (дві тисячі триста двадцять вісім) грн. 15 (п`ятнадцять) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ),

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 )

Суддя Н.В. Токар