Рішення № 138948996, 30.06.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/12944/25

Провадження № 2/204/1376/26 р.

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючої судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лушкіна Оксана Володимирівна про визнання права власності у порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року позивачка звернулась до суду з даною позовною заявою, в якій просила визнати за ОСОБА_1 , право власності у порядку спадкування за законом на житловий будинок, загальною площею 65,9 кв.м., житлова площа 47,6 кв.м., матеріали стін: цегла, опис: А-1 житловий будинок; а - ганок; Б - гараж; В - літня кухня; в - прибудова; Г - вбиральня; Д - літній душ; Е - погріб з шийкою; Ж - сарай; З - теплиця; №1-6 споруди; І замощення, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1371554212101, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позовних вимог Позивачка посилається на те, що 12 травня 1973 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб. За час спільного проживання було нажито спільне майно у вигляді земельної ділянки та будинку. Відповідно до свідоцтво про смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , чоловік позивача. Згідно з витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 82875867 було відкрито спадкову справу приватним нотаріусом Лушкіна О.В. 27 жовтня 2025 року постановою приватного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 . Підставою для відмови була відсутність державної реєстрації права власності на вищевказаний будинок у Державному реєстрі прав власності та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на ім`я ОСОБА_2 . Оскільки дана постанова порушує права позивача виникла необхідність поданні даної позовної заяви до суду.

Не погодившись з позовними вимогами, представником відповідача було подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано наступне. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (довідка від 23.02.2026 № 465280765), право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за спадкодавцем ОСОБА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1371554212101, номер речового права: 2269531). Таким образом, право власності на спірне майно було належним чином зареєстроване за спадкодавцем ще за його життя та на час відкриття спадщини. З огляду на це, постанова приватного нотаріуса від 27.10.2025 року про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину не відповідає дійсності, а перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку відсутні.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання були повідомленні належним чином, раніше представником було надано заяву відповідно до якої просив розгляд справи проводити без їх участі, позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином..

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивачки слід задовольнити в повному обсязі, по наступним підставам.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У судовому засіданні встановлено, що 12 травня 1973 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб.

За час спільного проживання було нажито спільне майно у вигляді земельної ділянки та будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер.

Спадкова справа після його смерті була заведена у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Лушкіної Оксани Володимирівни.

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №82875867 було відкрито спадкову справу приватним нотаріусом Лушкіна О.В. 27 жовтня 2025 року постановою приватного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 . Підставою для відмови була відсутність державної реєстрації права власності на вищевказаний будинок у Державному реєстрі прав власності та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на ім`я ОСОБА_2 .

Судом підтверджено, що 05 квітня 1973 року наказом № 36-к було виділено земельну ділянку під забудову жилого дома ОСОБА_2 у кількості 0,12 га.

Згідно Акту МБТІ від 20.12.1991 року ОСОБА_2 використовує земельну ділянку площею 1195 квадратних метрів, а також використовує домоволодіння по АДРЕСА_1 , котра належить йому на підставі фактичного використання.

Знайшло своє підтвердження, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 24.02.20210 року №659/55 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, зокрема ОСОБА_2 , адреса земельної ділянки АДРЕСА_1 .

У 2017 році було зареєстровано право власності на будинок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Суд погоджується з тим, що з 10 жовтня 2017 року ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_2 були прописані у даному будинку за адресою АДРЕСА_1 .

За приписами ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Як передбачено ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Частинами 1,3,5 ст. 1268 ЦК України, визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно із ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

В частині 1 ст.1296 ЦК України закріплено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

У відповідності до ч. 1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Водночас, нормами вказаної статті, так само як і іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину. За правилами ч. 3ст.1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Відповідно до ч.1ст. 1298 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Отже, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, кінцевим строком не обмежена. Отримання свідоцтва про право на спадщину є правом спадкоємця, яке він може використати у будь-який час.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові №523/3522/16-цвід 14.08.2019 (провадження №61-21211св18), законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права, зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.

Чинне законодавство України дозволяє спадкоємцю здійснити державну реєстрацію права власності спадкодавця після смерті останнього.

Проте, позивач позбавлена такої можливості з огляду на те, що за спадковим майном була відсутня реєстрація права власності.

Згідно матеріалів справи, підтверджується, що ОСОБА_1 проживала за адресою: АДРЕСА_1 , однієї сім`єю з ОСОБА_2 .

Конституція України в ст. 41 гарантує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом, захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Згідно з пунктами 3.21, 3.22 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Крім того, слід зазначити, що згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15, провадження № 14-22 цс 20; від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16, провадження № 14-70цс22, слідує, що відмова у позові через незаявлення вимог про встановлення вказаного факту не є підставою для відмови у позові про право власності (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2024 року у справі № 642/4502/17, провадження № 61-14982св23). У справі, яка Верховним Судом переглядається, заявлені вимоги про встановлення юридичного факту з`ясовані, оцінені, як у мотивувальній частині, так і резолютивній частині судового рішення, що не є порушенням вимог закону.

Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування, позивач фактично захищає своє право на безперешкодне володіння, користування та розпорядження належним їм спадковим майном.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку (Постанова Верховного Суду від 20.03.2020 у справі № 320/8118/17).

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про визнання за ОСОБА_1 право власності на будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з відповідними надвірними будівлями в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відтак позовні вимоги, піддягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по справі покласти на позивача відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 2, 10, 19, 142, 263-265, 268, 293, 315, 319 ЦПК України, ст.ст. 317, 321, 328, 391, 392, 1216-1218, 1267, 1268, 1269, 1296 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лушкіна Оксана Володимирівна про визнання права власності у порядку спадкування за законом - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, загальною площею 65,9 кв.м., житлова площа 47,6 кв.м., матеріали стін: цегла, опис: А-1 житловий будинок; а - ганок; Б - гараж; В - літня кухня; в - прибудова; Г - вбиральня; Д - літній душ; Е - погріб з шийкою; Ж - саррай; З - теплиця; №1-6 споруди; І замощення, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1371554212101, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лушкіна Оксана Володимирівна, місцезнаходження: 49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Паторжинського, буд. 19, прим. 16.

Дніпровська міська рада, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 26510514, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 75.

Суддя В.В. Самсонова