Рішення № 138947959, 11.08.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/2476/26

Єдиний унікальний № 752/5221/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого-судді Павлов В.Г.,

секретаря судового засідання Рубан Ж.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду м. Прилуки цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості,

за участі:

представник позивача Бурий Д.В.,

представник відповідача Ужва К.Р.

УСТАНОВИВ:

І. Суть справи.

14.02.2026 р. представник ТОВ «ФК «Ейс» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №816434891 від 21.11.2019 р. укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем у розмірі 30 381,22 грн., сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ФК «ЕЙС» посилалось на те, що 21.11.2019 р. між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір №816434891 та в подальшому шість Додаткових угод. Відповідно до умов яких відповідачу надано грошові кошти у загальному розмірі 10 789,00 грн, продовжено строк кредитування та відсоткову ставку, яка змінилася з 0,46% до 1,52% в день від суми кредиту. ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит та сплатити відповідні нарахування за користування кредитом у встановлений термін згідно графіку платежів. Товариство свої зобов`язання виконало та надало грошові кошти відповідачці, тоді як вона не виконала умови кредитного договору, у зв`язку з чим за ОСОБА_1 утворилася заборгованість.

У подальшому, за договорами факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 р., укладеним між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ «Таліон плюс», №05/0820-01 від 05.08.2020 р. укладеним між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», №11/07/25-Е від 11.07.2025 р. між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем - ТОВ «ФК «ЕЙС», до останього перейшло право вимоги до відповідача за Договором №816434891 від 21.11.2019 р.

За вищенаведених обставин, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за вище зазначеним Договором у сумі 30 381,22 грн, що складається з тіла та відсотків за користування кредитом, а також судових витрат.

Відповідач подаладо суду відзив на позовну заяву у якому просить відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що позивачем не надано належних доказів щодо факту переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача, а тому ТОВ «ФК «ЕЙС» не має права стягувати з відповідачки кредитні кошти. Відсотки нараховані за межами строку кредитування, нараховані штрафні санкції без будь якого обґрунтування, а також завищено витрати на правничу допомогу, які є неспівмірними з витраченим часом та виконаною роботою. У зв`язку з неправомірними діями позивача просить стягнути з останнього витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

Позивачем на електронну адресу суду адресовано відповідь на відзив, у якому представник позовні вимоги просить задовольнити повністю, посилаючись на доведеність переходу прав вимоги відповідно до чинного законодавства, нарахування відсотків у межах погоджених умов договору. Співмірність нарахованих витрат на правничу допомогу товариству, проте зазначає про завищеність витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн відносно складності справи.

ІІ. Заяви ( клопотання) учасників справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити повністю, стягнувши з відповідача заборгованість у сумі 30 381,22 грн, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечувала факт отримання ОСОБА_1 кредитних грошових коштівна загальну суму 10 789,00 грн, проте заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, аналогічних викладеним у відзиві на позовну заяву, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими. Просила суд відмовити у задоволенні позову ТОВ «ФК «ЕЙС» повністю та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 04.03.2026 р. справу передано за підсудністю до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області.

Відповідно допротоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 23.06.2026 р., для розгляду справи №752/5221/26 визначено головуючого суддю Павлова В.Г.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23.06.2026 р. прийнято до розгляду дану справу та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом установлено, що на підставі Договору №816434891 від 21.11.2019 р. укладеного між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 , останній було надано кредит на суму 4000 грн., строком на 30 днів шляхом перерахування коштів на платіжну карту № НОМЕР_1 , зазначену позичальником у заявці на отримання грошових коштів у кредит від 21.11.2019 р. /а.с.53/, де вона зазначила свої персональні дані. Зі сплатою відсотків у розмірі 0,46 % від суми кредиту за кожний день користування,за фактичний час користування кредитом з розрахунку 167,9% річних. Розрахунок сукупної вартості Кредиту та Термін платежу зазначені в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору /а.с.50/.

Вказаний вище кредитний договір відповідач підписала електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора 9V93HAP9, який був надісланий 221.11.2019 р. на номер мобільного телефону позичальника, що підтверджується довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" /а.с.56/.

З наданого Позивачем Порядку дій Споживача в інформаційно телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Алгоритму дії ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" стосовно укладення кредитних договорів вбачається, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику та виконання певного набору дій, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим.

Отже, заповненням Заявки, у якій ОСОБА_1 , зазначила свої персональні дані Позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена Кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

21.12.2019 р. та 20.01.2020 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 , укладено дві Додаткові угоди до Договору №816434891 від 21.11.2019 р. за умовами яких, Позичальнику продовжено строк з 20.01.2020 на який був наданий Кредит та збільшено відсоткову ставку до 1,52%. Також, 23.11.2019, 19.12.2019 (два рази) та 23.12.2019 ОСОБА_1 на підставі Додаткових угод надано кредитні кошти у розмірі 6 789 грн на умовах строковості, зворотності, платності , а остання зобов`язалася їх повернути та сплатити відповідні відсотки, що відображено у графіку розрахунків /а.с.50 зв-51/.

Зплатіжних доручень вбачається, що за період з 21.11.2019 р. по 23.12.2019 р., із зазначенням переказ коштів згідно Договору №816434891 від 21.11.2019 р.ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" було здійснено перерахування коштів ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , у загальному розмірі 10 798,00 грн на платіжну карту №5169-15ХХ-ХХХХ-9721 /а.с.48/.

Згідно розрахунку заборгованості за Договором №816434891 від 21.11.2019 р наданого ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" за період з 21.11.2019 р. по 28.04.2020 р. вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 , становить 32479,82 грн, з яких: тіло кредиту 10 788,72 грн та відсотки 21 691,10 грн /а.с.29/.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року /а.с. 32 та зв./.

У період з 28 листопада 2018 року по 31 грудня 2023 року «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткові угоди №19, № 26, №27, №31 та №32, якими продовжувався строк дії договору та остаточно такий продовжено до 31 грудня 2024 року /а.с.33-35/. Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, що діє протягом визначеного проміжку часу, а саме: 28.11.2018 - 31.12.2024.

Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Тобто, предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги. В той же час, відповідно до п. 1.5 Договору факторингу, Реєстр прав вимоги - означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору. Згідно з п. 4.1 Договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Відповідно, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №76 від 28.04.2020 р. до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього) до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до Відповідача 313, ОСОБА_1 , заборгованість якої становить 32479,82 грн, з яких: тіло кредиту 10 788,72 грн та відсотки 21 691,10 грн/а.с. 36 та зв./.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» /а.с. 1 та зв./, загальна сума заборгованості за Кредитним договором становить 35 479,08 грн, яка складається з: 10 788,72 грн - заборгованість по тілу кредиту; 24 690,36 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Стан розрахунків та виникнення заборгованості також підтверджується випискою з особового рахунку Відповідача станом на 26.12.2025 р., у якому розмежовано заборгованість: тіло 10 788,72 грн, по відсоткам 19 592,50 грн, штрафні санкції 5 098,86 грн /а.с. 18 зв/.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01 /а.с. 29-30/ та у подальшому, 03.08.2021 р та 30.12.2022 р Додаткові угоди №2 та №3 до нього /а.с.39-40/.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 до Договору факторингу до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс перейшло право вимоги до Відповідача 3116, ОСОБА_1 , заборгованість якої становить 30 381,22 грн, з яких: тіло кредиту 10 788,72 грн та відсотки 19 592,50 грн /а.с. 41/.

11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором №816434891 від 21.11.2019 р. /а.с.43-44/.

Відповідно до Реєстру боржників № б/н від 14.07.2025 р. до Договору факторингу № 11/07/25-Е до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача (11811) у розмірі - 35 479,08 грн, яка складається з: 10 788,72 грн - заборгованість по тілу кредиту; 19 592,50 грн - заборгованість по відсоткам та 5 097,86 грн пеня/штраф/а.с. 45/.

V. Оцінка Суду.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України).

5.1 Щодо форми та правомірності укладення кредитного договору

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до ч. 6 ст. 11 цього Закону, акцепт оферти може бути наданий шляхом вчинення дій, що чітко роз`яснені в інформаційній системі (заповнення заявки, використання одноразового ідентифікатора).

Судом встановлено, що 21.11.2019 р. ОСОБА_1 , підписала кредитний договір №816434891 електронним підписом із використанням одноразового ідентифікатора 9V93HAP9,надісланого на її верифікований номер телефону зазначений у заявці. У подальшому між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою у період з 23.11.2019 р. по 20.01.2020 р. було укладено шість Додаткових угод до кредитного договору, за якими ОСОБА_1 надано додаткові кошти у загальному розмірі 10 789 грн, що підтверджується платіжними дорученнями та не заперечувалося представником відповідачки у судовому засіданні. Також даними угодами збільшено строк кредитування, починаючи з 20.01.2020 на який було надано кредит 30 днів та відсоткову ставку -до 1,52% в день.

Таким чином, факт укладення кредитного договору та виникнення у відповідача зобов`язання з повернення коштів первісному кредитору є повністю доведеним.

5.2 Щодо правових підстав відступлення права вимоги та сутності договору факторингу

Визначальним для цієї справи є встановлення наявності у позивача (ТОВ «ФК «ЕЙС») права вимоги до відповідідача, після чого заперечення останнього в цій частині суд вважає обґрунтованими.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передачі ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

За змістом частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти при розпорядженні другої сторони (клієнта) за плату, клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свої правові грошові вимоги до третьої особи (боржника).

Велика Палата Верховного Суду постановою від 16.03.2021 у справі №906/1174/18 сформулювала сукупність обов`язкових ознак договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, право вимоги за які відступається, має бути грошовим; 3) договір повинен передати не позбавлення повернення фактору фінансування, а й оплату клієнта наданого фактору фінансової послуги; 4) договір укладається в письмовій формі; 5) платіжний договір є саме надання та отримання фінансової послуги.

З зазначеного вбачається, що оплатність є не факультативною, а конститутивною ознакою договору факторингу - за її недоведеність правочин не може вважатися виконаним, а вимоги перехід права - таким, що відбулося. Відступлення від вимог права щодо договору факторингу не може проходити на безоплатній основі, а реальність господарської операції має підтверджуватися належними первинними платіжними документами.

Розділом 3 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 р. (в редакції додаткових угод №26 та №32) сторони чітко регламентували порядок розрахунків, встановивши, що фінансування сплачується фактором протягом п`яти банківських днів з моменту підписання реєстру правових вимог на банківський рахунок клієнта, а сума фінансування отримана після її зарахування на рахунок.

Суд наголошує, що на момент підписання Реєстру прав вимоги №76 від 28.04.2020 р. до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 р. право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №816434891 від 21.11.2019 р. вже повністю виникло, а строк платежу за ним настав, тобто дана грошова вимога на момент її відступлення була наявною, а не майбутньою.

Правовий режим відступлення наявної грошової вимоги за договором факторингу, у контексті правовідносин із третіми особами (боржниками), в імперативному порядку вимагає доведення факту реального виконання такого договору його сторонами.

Відповідно до оплатності та надання фінансування є базовою кваліфікована ознака договору факторингу (стаття 1077 ЦК України) та обов`язкові умови для підтвердження статусу кредитора згідно зі сталою судовою практикою Верховного Суду, видані в матеріалах справи платіжних розпоряджень (доручень) про оплату фінансування за Реєстром №76 від 28.04.2020 р. відомо про недоведеність факту належного на виконання вимог права на першому, базовому етапі ланцюга відступлення.

Суд додатково враховує, що відповідно до статті 517 ЦК України саме на первісного, а відповідно і на кожного наступного кредитора викладається обов`язок передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються.

Позивач є останнім фактором у ланцюгу відступлення права вимоги та не мав можливості отримати від попередніх контрагентів-факторів первинні документи, що засвідчують виникнення вимоги на першому етапі відступлення.

Разом з тим, зазначені обставини не позбавляли позивача права звернутися до суду із заявою про витребування доказів відповідно до статей 84, 143 ЦПК України, чим він не скористався.

5.3 Щодо обов`язковості висновків Верховного Суду та недоведеності першого етапу відступлення

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при прийнятті і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд надає висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постановах від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 02.11.2021 у справі №905/306/17, від 18.10.2023 у справі №905/306/17 та від 01.07.2026 у справі №727/279/25 сформував сталу й імперативну правову позицію: належним доказом, який засвідчує факт дотримання правових вимог за кредитним договором, є належним оформлені та підписані договори про відступлення вимоги права, реєстр договорів, вимоги права за якими відступаються (за умови, що він містить дані за конкретним кредитним договором), а також обов`язково докази на підтвердження оплати за договором.

Оскільки позивач обґрунтовує свої вимоги наявністю статусу нового кредитора, предмет доказування охоплює законність та безперервність усього ланцюга переходу вимоги від первинного кредитора. Відсутність належних доказів хоча б щодо одного з етапів такого відступлення унеможливлює підтвердження статусу позивача як належного кредитора у спірних правовідносинах.

З порушенням статей 7681 ЦПК України позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу здійснення оплати за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 р., а саме: платіжних інструкцій (доручень) чи виписок з банківських рахунків, які підтверджували реальне перерахування ТОВ «Таліон Плюс» коштів на рахунок первісного кредитора за Реєстр прав вимоги №76 від 28.04.2020 р.

5.4 Щодо спростування доводів позивача стосовно акта звірки та платіжних інструкцій

Позивач в ході судового розгляду наголошував, що факт оплатності за договором факторингу №28/1118-01 не є предметом доказування та підтверджується додатково Актом звірки взаємних розрахунків, який зафіксував наявність претензій та належного виконання зобов`язань сторонами.

Проте згідно з частиною другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Безготівкові розрахунки є господарськими операціями, що підтверджуються первинними фінансовими документами. Акт звірки є лише технічним документом бухгалтерського обліку, який відображає інтегрований стан взаємних розрахунків, не є первинним документом і не може замінити собою розрахунковий документ (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18).

Суд додатково враховує пункт 159 розділу VIII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України №164 від 29.07.2022 (в редакції постанови №51 від 14.05.2026), яким статус первинних документів надано саме документам за платіжними операціями (платіжними інструкціями, банківськими інструкціями, випискам), а не документам зведеного бухгалтерського обліку, до яким належить акт звірки.

Позивач наголошує, що ним до матеріалів справи долучено платіжні інструкції за договорами факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 р. та №11/07/25-Є від 11.07.2025 р., що на його думку, підтверджує послідовність правової позиції. Суд зазаначає, що наявність платіжних документів на другому та третьому етапах відступлення не має самостійного правового значення, якщо не доведено легітимність першого (базового) етапу - право, яке не існує (не набуте належним чином), не може бути передане далі.

Суд також відхиляє аргументи позивача про те, що правомірність усього процесу відступлення нібито підтверджена постановами Верховного Суду від 01.07.2026 у справі №727/2790/25 та від 04.02.2026 у справі №202/13389/24. Аналіз змісту зазначених постанов, які касаційний суд у них оцінив докази оплати за договорами факторингу, укладеними між наступними кредиторами (ТОВ «Таліон Плюс» - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» - ТОВ «ФК «Ейс»), що на другому та третьому етапах ланцюга, і не відповідають оцінці доказів оплати саме за первинним відступленням від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс». Прикметно, що за основу доказів такої оплати були покладені саме платіжні інструкції про перерахування коштів.Тому посилання позивача на ці посилання як на підтвердження доведеності всього ланцюга є помилковим.

Оскільки позивач не довів належними первинними документами факт надання фінансування (оплати) за Реєстром №76 від 28.04.2020 р., ТОВ «Таліон Плюс» не набуло у встановленому законом порядку вимоги до боржника ОСОБА_1 . Крім того, ТОВ «Таліон Плюс» не мало законних підстав для подальшої передачі цього права ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а останнє - для передачі позивачу. Надані платіжні інструкції підтверджують відсутність внутрішніх розрахунків між наступними фінансовими компаніями, але не усувають дефектність первинного переходу вимоги права від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Позивач, будучи професійним учасником ринку фінансових послуг, не подав суду виписку з банківського рахунку первісного кредитора чи фактора на підтвердження здійснення відповідних фінансових транзакцій, чим не виконав покладений на нього процесуальний обов`язок.

Враховуючи імперативні правові висновки Верховного Суду, які прикладають докази оплати як обов`язковий елемент предмета доказування у спорах про факторинг, суд доходить висновку, що ланцюг легітимного переходу правових вимог до ТОВ «ФК «ЄС» є розірваним на першому ж етапі.

Таким чином, позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами безперервного переходу права вимоги від державного кредитора до нього. За такими наступними договорами факторингу не можуть бути створені правові наслідки щодо передачі прав, які не були належним чином набуті попереднім кредитором. Позивач не підтвердив свій статус належного кредитора, що є самостійною підставою для відмови у позові.

5.5 Щодо не заявлення відповідачем вимог про визнання договору факторингу №28/1118-01 недійсним.

Суд у цій справі не вирішує питання про недійсність договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року чи інших договорів факторингу та не визнає їх недійсними. Предметом оцінки є інше питання - чи довів позивач належними та допустимими доказами факт переходу до нього права грошової вимоги до відповідача у безперервному ланцюгу правонаступництва.

Відповідно до статей 12,76-81 ЦПК України саме позивач, який звернувся до суду як новий кредитор та просить стягнути заборгованість, повинен довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог, у тому числі належність йому права вимоги на момент звернення до суду. При цьому обов`язок доказування факту набуття права вимоги не залежить від того, чи оспорює боржник дійсність відповідного договору факторингу.

Таким чином, неоспорювання відповідачем дійсності договорів факторингу не може підміняти доказування фактичного переходу права вимоги та не створює презумпції набуття позивачем статусу кредитора. Договір як правочин і факт його належного виконання сторонами є різними обставинами, кожна з яких підлягає оцінці судом відповідно до предмета доказування у конкретній справі.

У цій справі позивач посилається не лише на існування договорів факторингу, а саме на те, що внаслідок їх виконання до нього перейшло конкретне право грошової вимоги до ОСОБА_1 . Тому для підтвердження заявленого права недостатньо встановити факт укладення відповідних договорів та включення відповідача до реєстрів прав вимоги; необхідним є також встановлення факту виникнення та переходу права вимоги на кожному етапі такого ланцюга.

За відсутності належних доказів виконання першого договору факторингу в частині фінансування за конкретним реєстром прав вимоги суд позбавлений можливості достовірно встановити, що ТОВ «Таліон Плюс» набуло саме те право вимоги, яке надалі було відступлене ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а останнім - позивачу.

Отже, питання дійсності договорів факторингу та питання доведеності переходу права вимоги є різними за своїм змістом і правовими наслідками. Відсутність позову про визнання договору факторингу недійсним не усуває обов`язку суду перевірити, чи доведено позивачем його матеріально-правове право на заявлену до стягнення вимогу.

VІ. Розподіл судових витрат.

Згідно п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову позивачеві в задоволенні позову в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору та на правничу допомогу з відповідача стягненню не підлягають.

З матеріалів справи також вбачається, що у справі №752/5221/26 відповідачу ОСОБА_1 надавалась правнича допомога адвокатом Ужва К.Р. відповідно договору про надання правничої допомоги від 09.07.2026, Акту здачі-прийняття наданих послуг від 10.07.2026, квитанції до прибуткового касового ордеру від 10.07.2026. У поданому відзиві на позов, представник відповідача просить стягнути з ТОВ «ФК «ЕЙС» на користь позивача витрати на правничу допомогу урозмірі 8 000 грн.

Відповідачем надано докази фактичного понесення витрат, детальний опис виконаних робіт та підтвердження їх оплати, що відповідає вимогам ч.8 ст.141 ЦПК України.

Системний аналіз норм ст.ст.137,141 ЦПК України дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл витрат на правничу допомогу передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, з урахуванням складності справи, ціни позову, значення справи для сторін, пов`язаності цих витрати з розглядом справи, поведінки сторін під час розгляду справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі №755/9215/15 зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, утому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Оцінюючи заявлені витрати через призму принципів розумності, співмірності та справедливості, суд враховує незначну складність даної справи, яка є типовою для спорів про стягнення кредитної заборгованості та не потребує аналізу великого обсягу доказів чи застосування складних норм права. Суд зауважує, що фактичний обсяг наданих адвокатом послуг звівся до підготовки відзиву на позовну заяву, більшість з якого становить цитування законодавчих актів та загальновідомої судової практики, що не свідчить про значні інтелектуальні чи часові затрати.

Беручи до уваги позицію позивача щодо завищеного характеру витрат та виходячи з об`єктивної необхідності захисту прав відповідача у розумних межах, суд дійшов висновку, що справедливою та достатньою сумою для відшкодування витрат на правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції є 3 000 гривень.

Керуючись статтями 77-82, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, вул. Юрія Поправки, буд.6, каб.13, м. Київ, 02090.

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Суддя В.Г. Павлов