Рішення № 138945185, 10.08.2026, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/2340/26

Провадження № 2/177/1829/26

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

Іменем України

10 серпня 2026 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» Какун А.С. через систему «Електронний суд» 07.07.2026 звернулася до суду з указаним позовом та просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором № 805985167 у загальному розмірі 31051,02 грн, а також судові витрати.

В обґрунтування пред`явлених вимог указав, що 30.10.2025 між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі по тексту ТОВ «Манівео») укладено кредитний договір № 805985167, за умовами якого позичальник зобов`язався повернути вчасно кредит та сплатити відсотки за користування ним. Між ТОВ «Манівео» та товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» (далі по тексту ТОВ «Таліон плюс») 20.01.2026 укладено договір факторингу № МВ-ТП/86, за умовами якого до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 805985167. У свою чергу, між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» 27.05.2026 укладено договір факторингу № 27/0526-01, за умовами якого за плату позивач отримав права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах 31051,02,34 грн, із яких 9100,00 грн заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту), 16855,02 грн заборгованість за відсотками, 546 грн заборгованість за комісією, 4550,00 грн - неустойка. Із моменту отримання позивачем права вимоги відповідачу не нараховувалися жодні штрафні санкції, однак відповідач не здійснює платежів для погашення існуючої заборгованості, продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань, чим порушує законні права та інтереси ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Ухвалою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 13.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представником позивача в тексті позовної заяви зазначено про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних у справі доказів, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом отримання судової повістки в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд», однак до суду не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надав. Відзиву не подано.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України.

Зі згоди представника позивача, який не заперечував проти заочного розгляду справи, суд на місці постановив ухвалити в справі заочне рішення, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам у сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео» 30.10.2025 укладено договір кредитної лінії № 805985167, за умовами якого товариство надає позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Пунктом 5.1 договору обумовлено, що кредитні кошти надаються позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу на рахунок позичальника з використанням реквізитів платіжної карти НОМЕР_1 .

За умовами договору, загальний розмір наданого кредиту 9100,00 грн та додаткові суми грошових коштів, що можуть бути надані шляхом переказу додаткових траншів у межах встановленого кредитного ліміту 10900,00 грн. Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у розмірі 9100,00 грн 30.10.2025. Інші транши за договором надаються протягом дисконтного періоду кредитування. Рекомендована дата повернення кредиту 19.11.2025, кінцева дата повернення кредиту 29.11.2030. Базова процентна ставка складає 0,98 % в день від суми залишку кредиту (357,7 % річних). Розмір комісії становить 546 грн. За умови повного дострокового погашення суми кредиту протягом 6 календарних днів після закінчення дисконтного періоду, кредитодвець зменшує зобов`язання позичальника по сплаті процентів.

За порушення будь-якого з платежів, передбачених договором, на 14 і більше днів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця неустойку у вигляді штрафу в розмірі 5000% від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання, але не більше половини суми кредиту, одержаної за цим договором.

Договір укладено з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що обумовлено у розділі 4 договору.

Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. (ч. 3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір містить докладну інформацію щодо особи позичальника ОСОБА_2 , зокрема індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, електронну адресу та номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника.

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТОВ «Манівео» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача виникло зобов`язання з повернення кредитних коштів.

До договору надано паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт», де викладено основні умови кредитування, ідентичні вказаним у договорі № 805985167.

ТОВ «Манівео» свої зобов`язання за договором виконав, надав відповідачу кредитні кошти у загальному розмірі 9100,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 30.10.2025 на суму 9100,00 грн.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, після надання відповідачу кредитних коштів, первісним кредитором у день видачі кредиту нараховано комісію в розмірі 546 грн та щоденно нараховувалися відсотки за користування кредитом за узгодженою процентною ставкою. У свою чергу відповідачем частково сплачувалися грошові кошти на погашення заборгованості за договором, а саме 273,00 грн на погашення відсотків.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, ТОВ «Манівео» нараховано відповідачу неустойку, та станом на 20.01.2026 заборгованість за договором № 805985167 становила: за основним боргом у розмірі 9100,00 грн, за відсотками у розмірі 5529,16 грн, за комісією 546 грн, неустойка 4550,00 грн.

Як визначено п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

Таким чином договір факторингу є одним з різновидів правочинів з відступлення права вимоги.

Пунктом 9.1.1.5 договору № 805985167 передбачено право кредитодавця укласти у будь-який час без згоди позичальника договір відступлення права вимоги за договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою.

Між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон плюс» 20.01.2026 укладено договір факторингу № МВ-ТП/86, за умовами якого ТОВ «Манівео» відступає ТОВ «Таліон плюс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Оскільки строк дії договору не скінчився, новим кредитором ТОВ «Таліон плюс» з 21.01.2026 продовжено нарахування відповідачу процентів за користування кредитом за узгодженою відсотковою ставкою.

У свою чергу, між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» 27.05.2026 укладено договір факторингу № 27/0526-01, за яким ТОВ «Таліон плюс» за плату відступив право вимоги за договорами, зазначеними у відповідних реєстрах прав вимоги.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1, право вимоги за кредитним договором № 805985167, укладеним із ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Загальна сума заборгованості складає 31051,02 грн, із яких: 9100,00 грн заборгованість за основною сумою боргу, 16855,02 грн заборгованість за відсотками, 546,00 грн - заборгованість за комісією, 4550,00 грн - неустойка.

За змістом ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином, згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як видно з матеріалів справи, відповідач уклав договір, на виконання якого первісний кредитор зі свого боку зобов`язання виконав у повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами, тоді як відповідач покладені на нього зобов`язання не виконав і в установлені договором строки грошові кошти на погашення кредиту не вносив, в результаті чого утворилася заборгованість за основним боргом у розмірі 9100,00 грн, за відсотками у розмірі 16855,02 грн, за комісією в розмірі 546 грн, що відповідачем не погашено до теперішнього часу, а тому відповідач зобов`язаний їх погасити.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення неустойки.

Відповідно до п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX та набрав чинності 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), згідно з яких, тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків, таким як період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки, такими як договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, оскільки відповідачу ОСОБА_1 у період дії в Україні воєнного стану за договором від 30.10.2025 № 805985167 нараховано до сплати неустойку в розмірі 4550,00 грн, від сплати якої позичальник звільняється в силу зазначених вище вимог ЦК України, суд робить висновок про відсутність правових підстав для їх стягнення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позову, а саме, із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути за договором № 805985167 заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 9100,00 грн, заборгованість за відсотками в розмірі 16855,02 грн, комісії в розмірі 546,00 грн, відмовивши у задоволенні позову в іншій частині.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, згідно зі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ», у рахунок часткового відшкодування судового збору 2272,36 грн, пропорційно частині задоволених вимог (85,35%) (а.с.5).

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»(код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ), заборгованість за договором від 30.10.2025 № 805985167 у загальному розмірі 26501 (двадцять шість тисяч п`ятсот одна) гривня 02 копійки, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 9100 (дев`ять тисяч сто) гривень 00 копійок, заборгованості за відсотками в розмірі 16855 (шістнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять) гривень 02 копійки, заборгованості по комісії в розмірі 546 (п`ятсот сорок шість) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»(код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ) у рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору 2272 (дві тисячі двісті сімдесят дві) гривні 36 копійок.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складено 12.08.2026

Суддя: