Ухвала суду № 138942294, 11.08.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа 127/26605/26

Провадження 1-кс/127/10031/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

адвоката ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Вінницького міського суду Вінницької області скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , в порядку ст. 303 КПК України, на постанову старшого слідчого в ОВС четвертого СВ (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому ОСОБА_4 від 17.07.2026 про відмову у визнанні ОСОБА_5 потерпілим, в рамках кримінального провадження № 62026240040003797 внесеного до ЄРДР 12.06.2026, за фіксації судового розгляду технічними засобами,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , в порядку ст. 303 КПК України, на постанову старшого слідчого в ОВС четвертого СВ (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому ОСОБА_4 від 17.07.2026 про відмову у визнанні ОСОБА_5 потерпілим, в рамках кримінального провадження № 62026240040003797 внесеного до ЄРДР 12.06.2026.

Скарга мотивована тим, що слідчими Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62026240040003797 внсееному до ЄРДР 12.06.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України.

Підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стали обставини, викладені у заяві ОСОБА_5 (далі Скаржник та/ або ОСОБА_5 ) від 25.03.2026 про вчинення слідчим слідчого відділення Гайсинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області лейтенантом поліції ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України.

Зазначене кримінальне правопорушення полягало у невиконанні слідчим ОСОБА_6 ухвали слідчого судді Ладижинського міського суду Вінницької області від 16.02.2026 у справі № 129/4415/25 (номер судового рішення в ЄДРСР 34151751), постановленої за результатами розгляду скарги ОСОБА_5 на постанову про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 12024020090000519.

Ухвалою від 16.02.2026 слідчий суддя скасував постанову слідчого ОСОБА_7 від 17.11.2025 про відмову у визнанні скаржника потерпілим, визнавши її невмотивованою та передчасною, а також звернув увагу на відсутність необхідних слідчих (розшукових) дій та ігнорування преюдиціального значення судових рішень, ухвалених в адміністративному судочинстві.

Після відсторонення слідчого ОСОБА_7 здійснення досудового розслідування було доручено слідчому ОСОБА_6 , який був зобов`язаний врахувати викладені в ухвалі від 16.02.2026 висновки слідчого судді та забезпечити їх належне виконання відповідно до вимог ст. 129-1 Конституції України, ст.ст. 21, 533, 534 КПК України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Проте 23.03.2026 слідчий ОСОБА_6 повторно відмовив у визнанні потерпілим. При цьому мотивувальна частина постанови фактично дослівно відтворювала постанову від 17.11.2025, яка вже була скасована судом. Жодного з порушень, встановлених ухвалою слідчого судді від 16.02.2026, усунуто не було.

Ухвалою слідчого судді Бершадського районного суду Вінницької області від 26.05.2026 у справі № 129/1172/26 (номер судового рішення в ЄДРСР 136983724) зазначена постанова була скасована як незаконна. Слідчий суддя встановив, що слідчий ОСОБА_6 повністю проігнорував висновки, викладені в ухвалі слідчого судді від 16.02.2026, фактично дослівно відтворив зміст уже скасованої постанови від 17.11.2025, не усунув встановлені судом порушення та не навів жодних нових обставин чи доказів, які могли б обґрунтувати прийняте рішення.

Крім того, за результатами прокурорського реагування слідчого ОСОБА_6 відсторонено від здійснення досудового розслідування, а за невиконання ухвали Ладижинського міського суду Вінницької області від 16.02.2026 ініційовано питання щодо проведення службового розслідування та притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Наказом Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 10.07.2026 № 1088_од утворено дисциплінарну комісію та призначено службове розслідування щодо дій слідчого ОСОБА_6 .

14.07.2026 ОСОБА_5 звернувся до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому із заявою про залучення його як потерпілого до кримінального провадження № 62026240040003797.

17.07.2026 старший слідчий в ОВС Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_4 виніс постанову (далі Постанова), якою відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_5 .

У Постанові слідчий мотивував своє рішення наступним:

«Доводи заявника щодо моральних переживань, емоційного виснаження, втрати довіри до органів державної влади та необхідності повторного звернення до суду мають суб`єктивний характер і на даному етапі не підтверджені об`єктивними даними, які б дозволяли встановити причинний зв`язок між можливим кримінальним правопорушенням та заподіяною шкодою.

Наведені заявником судові рішення підтверджують лише процесуальну оцінку законності прийнятих рішень у іншому кримінальному провадженні та не містять висновків про факт заподіяння йому шкоди як потерпілому у цьому кримінальному провадженні.

Орган досудового розслідування на цьому етапі не вправі робити передчасний висновок щодо наявності наслідків кримінального правопорушення до завершення збирання та оцінки доказів. Наявні матеріали не містять достатніх відомостей, які б відповідали критеріям ст. 55 КПК України».

З постановою скаржник не погоджується, вважає її незаконною та необґрунтованою.

На переконання заявника та його представника постанова не відповідає вимогам ч. 5 ст. 55 та ст. 110 КПК України щодо належного мотивування.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.

Частиною 5 ст. 55 КПК України встановлено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у ч. 1 цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим.

Таким чином, закон пов`язує можливість відмови у визнанні потерпілим не з недоведеністю факту заподіяння шкоди, а виключно з наявністю очевидних та достатніх підстав вважати, що такої шкоди особі не завдано.

Лише очевидні та достатні підстави вважати, що особі не заподіяної жодної шкоди, дозволяють слідчому або прокурору винести постанову про відмову у визнанні особи потерпілою із наведенням конкретної мотивації прийнятого рішення.

Наведений висновок щодо застосування ч. 5 ст. 55 КПК України є усталеним у судовій практиці та послідовно застосовується слідчими суддями під час розгляду скарг на постанови слідчих про відмову у визнанні особи потерпілою. Такий підхід, зокрема, викладено в ухвалі слідчого судді Калуського міськрайонного суду Івано Франківської області від 23.05.2025 у справі № 345/1778/25 (номер судового рішення в ЄДРСР 127674058).

Отже, сама лише незгода слідчого з доводами заявника не є достатньою підставою для відмови у визнанні потерпілим. Закон вимагає, щоб така відмова ґрунтувалася на очевидних та достатніх підставах, які мають бути встановлені за результатами належної перевірки викладених у заяві обставин та наведені у відповідній постанові.

Крім того, відповідно до ст. 110 КПК України постанова слідчого повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Мотивувальна частина постанови повинна містити обставини, які стали підставою для її прийняття, мотиви, з яких слідчий дійшов відповідних висновків, а також посилання на положення закону, якими він керувався.

Представник заявника у скарзі стверджує, що зазначеним вимогам КПК України оскаржувана постанова не відповідає.

Так, слідчий обмежився лише загальним висновком про те, що кримінальним правопорушенням скаржнику не завдано моральної шкоди, однак не навів жодних очевидних та достатніх підстав, які б підтверджували такий висновок, що не відповідає вимогам ч. 5 ст. 55 та ст. 110 КПК України.

Постановляючи оскаржуване рішення, слідчий не послався на жодний доказ, отриманий під час досудового розслідування, який би спростовував наведені Скаржником обставини та підтверджував, що внаслідок зазначених у заяві дій чи бездіяльності йому не було заподіяно моральної шкоди.

Фактично слідчий поклав в основу свого рішення висновок про недостатність доказів заподіяння моральної шкоди, хоча ч. 5 ст. 55 КПК України не ставить можливість визнання особи потерпілою у залежність від доведення такого факту на стадії досудового розслідування.

Більше того, під час вирішення питання про визнання особи потерпілою предметом перевірки є не остаточне встановлення факту заподіяння моральної шкоди, а наявність чи відсутність очевидних та достатніх підстав, передбачених ч. 5 ст. 55 КПК України, вважати, що такої шкоди особі не завдано.

Відмовляючи у визнанні потерпілим, слідчий зазначив, що наведені скаржником доводи щодо моральних переживань, емоційного виснаження, втрати довіри до органів державної влади та необхідності повторного звернення до суду «мають суб`єктивний характер і на даному етапі не підтверджені об`єктивними даними, які б дозволяли встановити причинний зв`язок між можливим кримінальним правопорушенням та заподіяною шкодою».

З таким висновком представник заявника не погоджується.

Кримінальне провадження № 62026240040003797 розпочато не з приводу абстрактного невиконання судового рішення, а за заявою скаржника про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України.

Предметом цього досудового розслідування є можливе умисне невиконання слідчим ОСОБА_6 ухвали слідчого судді Ладижинського міського суду Вінницької області від 16.02.2026 у справі № 129/4415/25.

Зазначена ухвала постановлена за результатами розгляду скарги ОСОБА_5 на постанову про відмову у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні № 12024020090000519.

Отже, судове рішення, можливе невиконання якого є предметом цього кримінального провадження, було постановлено виключно з метою судового захисту процесуального права ОСОБА_5 .

На виконання цієї ухвали слідчий у кримінальному провадженні № 12024020090000519 був зобов`язаний повторно розглянути питання щодо визнання ОСОБА_5 потерпілим з урахуванням висновків слідчого судді.

Натомість, як встановлено ухвалою слідчого судді Бершадського районного суду Вінницької області від 26.05.2026, слідчий ОСОБА_6 фактично проігнорував висновки, викладені в ухвалі від 16.02.2026, та повторно прийняв незаконну постанову, яка майже дослівно відтворювала вже скасоване судом процесуальне рішення.

Таким чином, можливе кримінальне правопорушення, що є предметом цього досудового розслідування, безпосередньо пов`язане з реалізацією процесуальних прав та законних інтересів ОСОБА_5 . Саме на його користь було постановлено судове рішення, яке могло бути умисно не виконане. Саме щодо нього повторно прийнято процесуальне рішення, яке в подальшому було визнано незаконним та скасовано слідчим суддею. Унаслідок цього ОСОБА_5 був змушений повторно звертатися до суду для захисту одного й того самого порушеного права.

За таких обставин, на переконання заявника та його представника, існує очевидний та безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між можливим кримінальним правопорушенням, яке є предметом досудового розслідування, та заподіянням ОСОБА_5 моральної шкоди. Саме наявність або відсутність такого зв`язку підлягала перевірці слідчим під час вирішення питання про визнання його потерпілим.

Однак, незважаючи на наявність наведених обставин, підтверджених судовими рішеннями, слідчий без наведення будь-яких мотивів дійшов протилежного висновку, обмежившись лише загальним твердженням про відсутність об`єктивних даних для встановлення причинного зв`язку. При цьому слідчий не пояснив, з яких підстав наведені обставини не свідчать про існування такого зв`язку, не навів жодної оцінки судовим рішенням, які підтверджують повторне порушення процесуальних прав скаржника, та не зазначив, які саме докази, на його думку, були необхідними для підтвердження очевидних обставин, що випливають із матеріалів кримінального провадження.

Фактично висновок слідчого зводиться до декларативного заперечення наявності причинного зв`язку без наведення належного правового та фактичного обґрунтування, що свідчить про його необґрунтованість та невідповідність вимогам кримінального процесуального закону.

На думку представника заявника, слідчий неправильно визначив предмет перевірки при вирішенні питання про визнання потерпілим.

Обґрунтовуючи відмову у визнанні потерпілим, слідчий, серед іншого, зазначив наступне:

«Орган досудового розслідування на цьому етапі не вправі робити передчасний висновок щодо наявності наслідків кримінального правопорушення до завершення збирання та оцінки доказів. Наявні матеріали не містять достатніх відомостей, які б відповідали критеріям ст. 55 КПК України».

З таким висновком представник заявника не погоджується.

Вирішуючи питання про визнання особи потерпілою, слідчий не робить остаточних висновків щодо всіх наслідків кримінального правопорушення.

Предметом перевірки на цій стадії є виключно наявність або відсутність підстав для надання особі процесуального статусу потерпілого відповідно до вимог ст. 55 КПК України.

Саме тому законодавець і передбачив у ч. 5 ст. 55 КПК України спеціальний критерій наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що особі не завдано моральної, фізичної чи майнової шкоди.

Отже, якщо, на думку слідчого, на момент розгляду заяви ще не зібрано достатньо доказів для остаточної оцінки всіх обставин кримінального правопорушення, це саме по собі не може бути підставою для відмови у визнанні потерпілим.

Навпаки, за відсутності очевидних та достатніх підстав вважати, що особі не завдано шкоди, питання має вирішуватися на користь забезпечення процесуальних прав такої особи, оскільки саме статус потерпілого надає їй можливість повноцінно брати участь у кримінальному провадженні, подавати докази, заявляти клопотання, оскаржувати процесуальні рішення та реалізовувати інші права, передбачені КПК України.

Фактично слідчий обґрунтував відмову тим, що досудове розслідування ще триває і всі докази не зібрані.

Однак така обставина не свідчить про відсутність заподіяної шкоди та не є тією очевидною і достатньою підставою, яка відповідно до ч. 5 ст. 55 КПК України дозволяє відмовити особі у визнанні потерпілою.

Таким чином, слідчий фактично відмовив у набутті процесуального статусу потерпілого саме через незавершеність досудового розслідування, хоча така підстава кримінальним процесуальним законом не передбачена.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою може бути оскаржено рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим.

На підставі викладеного адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 просив слідчого суддю скасувати постанову старшого слідчого в ОВС Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_4 від 17.07.2026, винесену в кримінальному провадженні № 62026240040003797 про відмову у визнанні ОСОБА_5 потерпілим та зобов`язати слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, повторно розглянути заяву ОСОБА_5 від 14.07.2026 про залучення його в якості потерпілого.

Адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні скаргу підтримав за обставин викладених у ній та просив задовольнити.

Під час судового розгляду слідчий ОСОБА_4 заперечив проти задоволення даної скарги, слідчому судді пояснив, що в ході досудового розслідування не встановлено факту заподіяння ОСОБА_5 фізичної, моральної або майнової шкоди, разом з тим заявником доказів які б вказували на заподіяння шкоди також надано не було, на даний час підстав для визнання ОСОБА_5 потерпілим в рамках вказаного кримінального провадження немає, а тому просив слідчого суддю відмовити у задоволенні скарги.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи вищенаведене, судовий розгляд здійснювався за фіксації процесу технічними засобами.

Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора є однією із загальних засад кримінального провадження. Відповідно до ст. 24 КПК України це право гарантується кожному.

Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора:

1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;

2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;

4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, одним із близьких родичів або членом сім`ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;

6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;

7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;

8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;

9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;

10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;

11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.

Слідчим суддею встановлено, що четвертим СВ (з дислокацією м. Вінниці) ТУ ДБА, розташованого у м. Хмельницькому здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № № 62026240040003797 внесеному до ЄРДР 12.06.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України.

Підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стали обставини, викладені у заяві ОСОБА_5 від 25.03.2026 про вчинення слідчим слідчого відділення Гайсинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області лейтенантом поліції ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України.

14.07.2026 ОСОБА_5 звернувся до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому із заявою про залучення його як потерпілого до кримінального провадження.

Постановою старшого слідчого в ОВС четвертого СВ (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому ОСОБА_4 від 17.07.2026 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_5 про залучення його вказаного кримінального провадження як потерпілого.

Мотивуючи вищевказану постанову слідчий зазначив, що статус заявника та факт звернення із заявою про кримінальне правопорушення не породжують автоматичного права на визнання потерпілим. Так само скасування процесуального рішення слідчим суддею не є безумовним підтвердженням заподіяння особі шкоди у розумінні ст. 55 КПК України.

Об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України, є встановлений порядок забезпечення обов`язковості судових рішень. Сам по собі факт можливого невиконання судового рішення ще не свідчить про заподіяння конкретній особі особі моральної, фізичної чи майнової шкоди.

Доводи заявника щодо щодо моральних переживань, емоційного виснаження, втрати довіри до органів державної влади та необхідності повторного звернення до суду мають суб`єктивний характер і на даному етапі не підтвердженні об`єктивними даними , які б дозволяли встановити причинний зв`язок між можливим кримінальним правопорушенням та заподіяною шкодою.

Наведені заявником судові рішення підтверджують лише процесуальну оцінку законності прийнятих рішень у іншому кримінальному провадженні та не містять висновків про факт заподіяння йому шкоди як потерпілому у цьому кримінальному провадженні.

Орган досудового розслідування на цьому етапі не вправі робити передчасний висновок щодо наявності наслідків кримінального правопорушення до завершення збирання та оцінки доказів. Наявні матеріали не містять достатніх відомостей, які б відповідали критеріям ст. 55 КПК України.

Таким чином, підстав для визнання заявника потерпілим у кримінальному провадженні не встановлено.

На підставі вищевказаного слідчий ОСОБА_4 прийшов до висновку про необхідність відмови на даний час, у визнані ОСОБА_5 потерпілим, в рамках кримінального провадження № 62026240040003797 внесеного до ЄРДР 12.06.2026.

З огляду на обставини встановлені в ході судового розгляду слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно приписів ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, що кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 55 КПК України, права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Згідно положень ч. 5 ст. 55 КПК України, за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

Отже потерпіла особа - фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою.

Вимогами ч.ч. 1, 3, 6 ст. 110 КПК України, передбачено, що процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне. Постанова слідчого, дізнавача, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення. У разі необхідності постанова слідчого, прокурора виготовляється в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису службової особи, яка прийняла відповідне процесуальне рішення, або створюється з використанням Інформаційно-комунікаційної системи досудового розслідування відповідно до статті 106-1 цього Кодексу.

Таким чином, для визнання особи потерпілою не вимагається прийняття окремого процесуального документа. Разом із тим ч.5 ст.55 КПКУ встановлено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної в частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

Саме правильність застосування слідчим, дізнавачем або прокурором цієї норми є предметом перевірки слідчим суддею під час розгляду вказаної категорії скарг.

Процесуальною підставою прийняття рішення про відмову у визнанні потерпілим відповідно до ст.55 КПК є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява подана особою, якій не завдано шкоди.

Прокурором, слідчим, дізнавачем мають бути наведені підстави, визначені ч.3 ст.55 КПК, які виключають визнання особи потерпілою, та мотиви прийняття такого рішення, містити правове обґрунтування відсутності підстав щодо задоволення клопотання про визнання заявника потерпілими.

Крім неналежного мотивування постанов, підставою їх скасування є і необґрунтованість прийнятого рішення слідчим, прокурором стосовно співвідношення процесуальних вимог щодо визнання особи потерпілою та фактичних обставин кримінального правопорушення.

Приймаючи оскаржене скаржником рішення, слідчий, як на підставу відмови у визнанні його потерпілим, послався на те, що підстав для визнання заявника потерпілим у кримінальному провадженні на даний час не встановлено.

Проаналізувавши матеріали скарги, з урахуванням пояснень наданих учасниками судового розгляду, слідчий суддя приходить до висновку, що постанова старшого слідчого в ОВС четвертого СВ (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому ОСОБА_4 від 17.07.2026 про відмову у визнанні ОСОБА_5 потерпілим, в рамках кримінального провадження № 62026240040003797 внесеного до ЄРДР 12.06.2026 є законною, вмотивованою та обґрунтованою, винесеною уповноваженою на те особою, з урахуванням вимог КПК України, а тому вимоги представника заявника у поданій скарзі є недоведеними та задоволенню не підлягають.

При цьому слідчий суддя звертає увагу, що досудове розслідування кримінального провадження наразі триває, проводяться необхідні для встановлення об`єктивної істини у справі слідчі дії, що в свою чергу не позбавляє можливості орган досудового розслідування, у разі встановлення відповідних підстав, залучити ОСОБА_5 до кримінального провадження в якості потерпілого, в порядку ст. 55 КПК України.

Крім того, слідчий суддя враховує, що відповідно до ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:

1) скасування рішення слідчого чи прокурора;

1-1) скасування повідомлення про підозру;

2) зобов`язання припинити дію;

3) зобов`язання вчинити певну дію;

4) відмову у задоволенні скарги.

Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.

З огляду на вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що у зв`язку з тим, що в судовому засіданні встановлено недоведеність та необґрунтованість скарги, а тому в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , в порядку ст. 303 КПК України, на постанову старшого слідчого в ОВС четвертого СВ (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому ОСОБА_4 від 17.07.2026 про відмову у визнанні ОСОБА_5 потерпілим, в рамках кримінального провадження № 62026240040003797 внесеного до ЄРДР 12.06.2026, слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 303, 306, 307, 309, 369, 370, 372 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , в порядку ст. 303 КПК України, на постанову старшого слідчого в ОВС четвертого СВ (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому ОСОБА_4 від 17.07.2026 про відмову у визнанні ОСОБА_5 потерпілим, в рамках кримінального провадження № 62026240040003797 внесеного до ЄРДР 12.06.2026 відмовити.

Ухвала слідчого судді є остаточною та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя