Рішення № 138942132, 05.08.2026, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/725/25

Провадження № 2/147/665/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Мудрак А.М.,

за участі секретаря Бабчук В.В.,

представника відповідача Зубаня О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

у травні 2025 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 16.09.2023 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і фізичною особою ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1272-6067. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 18300,00 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 день; комісія за видачу кредиту - 15,00% від суми кредиту; знижена % ставка - 1,20 % в день; стандартна % ставка - 1,50% в день.

Без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані відповідачу. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного договору. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед позивачем, відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №1272-6067 від 16.09.2023, шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за кредитним договором.

Сплачуючи кредит, відповідач вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.

Однак, відповідач порушив умови кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором.

Станом на 04.04.2025 загальний розмір заборгованості відповідача, яка виникла на підставі кредитного договору становить 100626,40 грн, що складається з: простроченої заборгованості за кредитом 18300,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 80865,16 грн, прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту 1461,24 грн.

Разом з тим, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості ОСОБА_1 за нарахованими комісією та процентами у сумі 11126,40 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості в розмірі 89500,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, представник позивача просив суд повністю задовольнити позовні вимоги позивача та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальну суму заборгованості за кредитним договором №1272-6067 від 16.09.2023, в розмірі 89500,00 грн, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покласти на відповідача.

Ухвалою судді від 06 травня 2025 року позов прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Заочним рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 03 червня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1272-6067 від 16.09.2023 у розмірі 89500,00 грн (вісімдесят дев`ять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням, представник відповідача адвокат Зубань О.О. 03 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» подав до суду заяву про перегляд заочного рішення.

Ухвалою суду від 07 травня 2026 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 03.06.2025 у справі №147/725/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Зубаня О.О. про перегляд заочного рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 03 червня 2025 року у справі №147/725/25 задоволено, заочне рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 03 червня 2025 року у справі № 147/725/25 (провадження № 2/147/334/25) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився та разом з позовною заявою подав клопотання про розгляд справи без участі представника ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС». Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує. Після скасування заочного рішення нових заяв по суті справи не надходило.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився.

Представник відповідача Зубань О.О. в судовому засіданні заперечив щодо заявлених позовних вимог, підтримав раніше подану заяву та обгрунтування, зазначені у ній. Додатково зазначив, що стороною відповідача повністю заперечуютьс позовні вимоги. Факт перерахування суми кредиту 18300,00 грн саме ОСОБА_1 не підтверджено. В даний час у відповідача відсутня така картка. Довідка не є належним доказом перерахування кредитних коштів. Також зазначив, що кредитний договір не підписний належним чином. Ззначив, що нараховані відсотки є завищеними.

Відповідно до ч.8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, ознайомившись з матеріалами справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, дійшов наступного висновку.

Згідно з ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 16.09.2023 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1272-6067 продукту «НА ВСЕ». Договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А2098 (а.с.12-18). Додатками до договору визначено загальну вартість кредиту.

Відповідно до п.2.1, п.2.2, п.2.3 вказаного договору, кредитодавець відкриває для позичальника невідновлювальну кредитну лінію на наступних умовах, визначених цим договором. Кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом.

Згідно з п.3.1 договору, цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.4.1 розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту 18300,00грн. Дата надання/видачі кредиту 16.09.2023.

Згідно з п.4.2 договору, спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п.4.1 цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

Відповідно до п.4.7 договору, комісія за видачу кредиту становить 15,00% від суми виданого кредиту.

Згідно з п.4.9 договору, строк кредитування, тобто строк на який надається кредит позичальнику 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення кредиту 11.07.2024.

У розділі 12 договору зазначено реквізити сторін, зокрема, позичальник ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 0533 29.07.2021, місце проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_2 , номер особистого електронного платіжного засобу НОМЕР_3 . Електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля) А2098.

Відповідно до п.11.11 договору, сторони узгодили, що кредитодавець, під час надання позичальнику будь-якої інформації та документів, що пов`язані із виконанням цього договору, а також у разі укладення додаткових угод до цього договору має право використовувати аналог власноручного підпису директора кредитодавця, відтвореного за дпомогою засобів комп`ютерної техніки. Зразок власноручного підпису директора кредитодавця наведено. Документ, на якому за допомогою засобів комп`єтерної техніки відтворено аналог власноручного підпису директора кредитодавця, вважається належним чином підписаним директором кредитодавця.

Одночасно з підписанням даного кредитного договору ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту та він ознайомився з Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «НА ВСЕ», затверджених наказом директора ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» №51-П від 28.07.2023, що є складовою кредитного договору (а.с. 19-28). Дані документи також були підписані позичальником одноразовим ідентифікатором А2098.

Додатком №3 до договору визначено загальну вартість кредиту (а.с. 29-31).

З листа АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 14.04.2025 вбачається, що за ID платежем 2365996483, здійсненим через систему LiqРay на картковий рахунок НОМЕР_3 за договором 1272-6067 перераховано суму 18300,00 грн (а.с. 32-34).

Як вбачається із довідки про перерахування суми кредиту №1272-6067 від 16.09.2023, видача кредиту здійснювалася за допомогою системи LiqРay на картковий рахунок НОМЕР_3 у розмірі 18300,00 грн (а.с.35).

Із розрахунку заборгованості за договором №1272-6067 від 16.09.2023, станом на 04.04.2025 вбачається, що загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 100626,40 грн, з яких: основний борг 18300,00 грн, залишок відсотків 80865,16 грн, залишок комісії 1461,24 грн (а.с.36-38). Відсотки за кредитом нараховані за період з 16.09.2023 по 11.07.2024.

Однак самим позивачем у позові зазначено, що кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими відсотками у сумі 11126,40 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 89500,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, кредитодавець просить суд стягнути з позичальника не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину, а саме 89500,00 грн, що складається з простроченої заборгованості за кредитом 18300,00 грн, простроченої заборгованості за нарахованими відсотками 80865,16 грн, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту 1461,24 грн.

У своїх письмових поясненнях від 26.05.2026 представник відповідача заперечив щодо задоволення позову, вказавши, що:

1) Відсутні докази надання відповідачу тіла кредиту в сумі 18300,00 грн. (в матеріалах справи відсутні платіжні доручення чи чеки, квитанції, які б підтверджували, що кошти дійсно перерахувано саме відповідачу, а не іншій особі). Довідки видані за підписом позивача не можуть заміняти платіжних доручень чи квитанцій. Довідка АТ «Приватбанк» не містить прізвища відповідача, тому позивач не довів факт перерахування коштів. Відповідач заперечує отримання такої суми, а позивач не надав докази, які не дозволяють ідентифікувати отримувача коштів.

2) В даному випадку договір є неукладеним, оскільки в сторін не було письмової згоди, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. В той час як Договір від 16.09.2023 не підписано позивачем електронним цифровим підписом. В графі реквізити сторін вказано, що договір засвідчено електронною печаткою з зазначенням часу. Проте, відсутня і печатка і цифровий підпис і зазначення часу, тому даний договір не може вважатися таким, що укладений в електронній формі, тому наданий позивачем договір не є належним та допустимим доказом.

3) Позивач не мав права нараховувати відсотки за користування кредитом за ставкою, більшою ніж 1%, оскільки такі обмеження на час укладення договору діяли на підставі частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» та частини другої розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

4) Крім того, позивач, згідно наданого ним розрахунку, нараховував проценти в період з 16.09.2023 по 11.07.2024, проте, згідно з п.4.9 договору граничний термін повернення кредиту - 11.04.2024, тобто, термін кредитування згідно договору з 16.09.2023 по 11.04.2024. Відповідач здійснив свій розрахунок відсотків: з 16.09.2023 по 11.04.2024 - 207 днів. 18300 (тіло кредиту): 100 = 183 грн в день; 183 х 207 = 37881,00 грн, тобто це значно менша сума процентів від тої, яку нарахував позивач. Отже, відповідач вважає правильним саме свій розрахунок, оскільки нарахування відсотків з врахуванням законодавчого обмеження відсоткової ставки в розмірі 1% в день.

5) Позивач, згідно наданого ним розрахунку, нараховував проценти в період з 16.09.2023 по 11.07.2024, проте, згідно п.4.9 договору граничний термін повернення кредиту - 11.04.2024, тобто, термін кредитування згідно договору з 16.09.2023 по 11.04.2024. За цей період з 11.04.2024 по 11.07.2024 (91 день), позивач нарахував відсотків - 24979,50 грн (вся ця сума є незаконною): 18300 : 100 х 1,5 = 274,50 грн. проценти в день. 274,50 х 91 = 24979,50 грн. Отже, нарахування позивачем відсотків за період з 11.04.2024 по 11.07.2024 є незаконним.

6) просив суд не стягувати з відповідача судовий збір, оскільки він є інвалідом ІІ групи.

Як визначено в ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

В силу ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, припинення цивільних прав і обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч.2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частина п`ята статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію").

На підтвердження існування договірних відносин позивачем у справі було надано договір про відкриття кредитної лінії №1272-6067 від 16.09.2023, правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), затверджені наказом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» №51-П від 28.07.2023, довідку банку про перерахування суми кредиту №1272-6067 від 16.09.2023.

Окрім того встановлено, що усі документи підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Твердження представника відповідача про те, що даний договір не підписаний обома сторонами електронним цифровим підписом, тобто є неукладеним, суд оцінює критично, оскільки п. 11.11 договору передбачено аналог власноручного підпису кредитодавця, та даний пункт договору не оспорювався сторонами під час укладення договору та не визнавався в судовому порядку недійсним.

Тобто договір про відкриття кредитної лінії №1272-6067 продукту «НА ВСЕ» підписаний обома сторонами, та відповідає нормам, передбаченим Законом України "Про електронну комерцію". Таким чином, стороною позивача доведено укладення кредитного договору між сторонами.

Щодо твердження представника відповідача про те, що відсутні докази надання відповідачу ОСОБА_1 тіла кредиту в сумі 18300,00 грн суд зазначає наступне. Позивачем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 за допомогою інтернет-еквайрингу.

Відповідно до п.11 ч.1 ст. 1 Закону України "Про платіжні послуги" еквайрингова установа (далі - еквайр) - надавач платіжних послуг, який надає послугу еквайрингу платіжних інструментів та має ліцензію на надання такої послуги.

Частиною 4 статті 31 закону України «Про платіжні послуги» визначено, що після виконання платіжної операції надавач платіжних послуг платника зобов`язаний надати платнику у спосіб та в порядку, визначені договором, таку інформацію: відомості, які дають змогу платнику ідентифікувати виконану платіжну операцію та інформацію про отримувача (за наявності технічної можливості); суму платіжної операції у валюті рахунку платника та у валюті платіжної операції; суму всіх комісійних винагород та зборів, що утримані з платника за виконання платіжної операції (за наявності технічної можливості розмір кожної комісійної винагороди зазначається окремо); курс перерахунку іноземної валюти (якщо платнику надавалися послуги з виконання операцій з обміну іноземної валюти); дату і час прийняття до виконання платіжної інструкції, дату валютування (у разі її зазначення).

Згідно з договором про надання послуг еквайрингу №2580 від 15.03.2017 (що зазначено в листі АТ КБ «ПРИВАТБАНК»), порядок здійснення платіжної оперіації відбувався за допомогою інформаційного обміну електронними повідомленнями між програмно-технічними комплексами позивача та надавачем послуг еквайрингу, в свою чергу, відповідні повідомлення не є платіжними інструкціями в розумінні Закону України «Про платіжні послуги».

Отже, позивач надав на підтвердження доказ видачі кредитних коштів, що є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», оскільки містить усі відомості щодо платіжної операції у відповідності вищезазначеного закону, а відтак - належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу.

Такі докази, як повний номер платіжної картки відповідача, банківські виписки з рахунку відповідача або інші документи, що підтверджують рух коштів по рахунку фізичної особи в банківській установі у позивача відсутні та не можуть бути ним отримані, оскільки позивач не є банківською установою у розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», не здійснює відкриття чи обслуговування рахунків фізичних осіб та не має правового доступу до інформації про рух коштів за банківськими рахунками клієнтів.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відомості щодо рахунків клієнтів, операцій за ними та фінансового стану клієнта становлять банківську таємницю та можуть розкриватися виключно самим клієнтом або банком у випадках і порядку, прямо передбачених законом.

Аналогічна правова конструкція закріплена у ст. 1076 ЦК України, якою встановлено обов`язок банку забезпечувати таємницю банківського рахунку та операцій за ним.

Відтак, вимога щодо подання позивачем банківських виписок відповідача або повних реквізитів його платіжної картки означає покладення на позивача обов`язку надати інформацію, яка охороняється банківською таємницею та доступ до якої для небанківської фінансової установи прямо заборонений законом.

Визнання такого доказу неналежним та недопустим призводить до правового абсурду, за якого будь-який платіжний документ, сформований відповідно до вимог законодавства про платіжні послуги та нормативних актів Національного банку України, апріорі не може бути використаний як належний доказ у цивільному процесі.

Пунктом 10 постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий фінансовий кредит)» від 03.11.2021 № 113 передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача (далі - кредитна операція), з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу споживача - сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавець здійснює кредитну операцію, у форматі ХХХХ XX** **** ХХХХ (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Пунктом 22 постанови Правління Національного банку України «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05.11.2014 N 705 (яка була чинна на момент укладення зазначеного кредитного договору) передбачено, що торговець зобов`язаний не копіювати електронного платіжного засобу чи його реквізитів та не вносити повного номера електронного платіжного засобу до облікових книг та/або до електронних баз даних комп`ютерних програм торговця тощо.

Ті ж самі положення передбачені пунктом 64 постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» від 29.07.2022 № 164 передбачено, що суб`єкт господарювання зобов`язаний не копіювати платіжний інструмент чи його реквізити.

Таким чином, відповідачем при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідача), але відповідно до вищенаведених постанов Правління Національного банку України позивач не може зазначати та зберігати у договорах, інших документах повний номер особистого електронного платіжного засобу відповідача.

Отже, суд вважає, що позивачем було подано належні, допустимі та достатні докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, що відповідає вимогам статей 76-79, 81 ЦПК України.

Крім того,відповідно до статей 83 та 89 ЦПК України, суд оцінює докази з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності та достатності у сукупності.

У постанові від 06 травня 2020 року у справі № 372/223/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що «факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки тощо». Відтак із змісту кредитного договору вбачається, що відповідач самостійно зазначив номер платіжного засобу, на який були перераховані кредитні кошти, а також підтвердив власним підписом достовірність наданих відомостей. Зазначені обставини свідчать не лише про формальне укладення договору, а й про визначення сторонами конкретного способу виконання зобов`язання кредитодавця щодо надання кредиту.

У свою чергу, відповідач заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надав виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цим рахункам. Не заявлено клопотнь про витребування доказів.

Крім того, відповідно до ст. 46 Закону України «Про платіжні послуги» порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ; виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників; надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією.

У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг утримувача має право: зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного утримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг утримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; не уточнювати номер рахунку та/або код утримувача. У такому разі надавач платіжних послуг утримувача зобов`язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.

Зважаючи на наведені норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного отримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.

Таким чином, судом підтверджено, що TOB «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконало свої зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Щодо твердження відповідача про неправомірність нарахування відсотків за користування кредитом за ставкою, більшою ніж 1%, суд зазначає наступне. Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 4.6 договору про відкриття кредитної лінії №1272-6067 від 16.09.2023 нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповернутої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом (вказана процентна тавка застосовується протягом усього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за зниженою процентною ставкою).

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Цим законом доповнено ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч.4 цієї статті, не може перевищувати 1%.

Отже, починаючи з 25.12.2023 (наступний день після набрання Законом № 3498-ІХ чинності), максимальний розмір денної процентної ставки за договором не може перевищувати 1 %.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Договір №1272-6067 про відкриття кредитної лінії був укладений 16.09.2023, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (24 грудня 2023 року).

Отже на нього розповсюджується дія п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», яким передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (у період з 24.12.2023 по 21.04.2024); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (у період з 22.04.2024 по 20.08.2024).

У період з 21.08.2024 по теперішній час максимальна денна процентна ставка відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» становить 1%.

Позивачем здійснено нарахування 1,2% в день у період з 16.09.2023 по 29.09.2023 та нарахування 1,5% в день у період з 30.09.2023 по 11.07.2024.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем вірно тлумачаться норми Закону «Про споживче кредитування» та правильно (в межах закону) нарахована відсоткова ставка 1,5%.

Отже суд не приймає в якості доказів наданий відповідачем розрахунок заборгованості, оскільки він не відповідає вимогам закону. Крім того, відповідачем помилково обраховано відсотки в період з 16.09.2023 по 11.04.2024, оскільки п.4.9 договору прямо передбачає термін кредиту 300 днів та строк до 11.07.2024.

Щодо твердження представника відповідача про нарахування надміру завищеної суми відсотків, суд оцінює критично зважаючи на наступне. При укладенні договору про відкриття кредитної лінії сторонами погоджено усі істотні умови, в том у числі і відсоткову ставку за кредитом. Відповідачем не заявлялась вимога до суду про визнання умов договору неправомірними. Не здійснювались платежі щодо погашення суми кредиту.

Крім того, самим позивачем застосовано до ОСОБА_1 програму лояльності та зменшено суму заборгованості.

Як зазначає позивач, станом на день звернення до суду заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

Статтею 1054 ЦК України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У статті 530 ЦК України вказано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) зобов`язання його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Згідно з ч.2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, відповідач умови укладеного договору не виконує, кредит та відсотки за користування кредитом не сплачує.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Оцінюючи надані докази, суд дійшов висновку про порушення відповідачем договірних зобов`язань перед позивачем щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами за встановленим графіком платежів, у зв`язку з порушенням строків виконання грошового зобов`язання.

Отже, зібраними у справі доказами доведено, що відповідач зобов`язання встановлені договором не виконує, кредит та відсотки за його користування не сплачує, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в загальному розмірі 89500,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією №СЦ00103634 від 08.05.2026 позивачем при зверненні до суду з позовом, який сформовано в системі «Електронний суд», сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн. (а.с. 33).

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Представник відповідача Зубань О.О. просив суд звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору, оскільки він є інвалідом ІІ групи.

В якості доказів суду надано витяг з рішення експертної комісії з оцінювання повсякденного фу нкціонування особи від 29.05.2025 №215/25/1190/В, з якого вбачається, що ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності загального захворювання. (п.17.1.6 рішення).

Відповідно до п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Отже понесені позивачем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судові витрати зі сплати судового збору слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 141, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1272-6067 від 16.09.2023 у розмірі 89500,00 грн (вісімдесят дев`ять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок)

Понесені позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне ім' я сторін:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, адреса місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, м. Київ;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 11 серпня 2026 року.

Суддя А.М.Мудрак