Рішення № 138941932, 12.08.2026, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/5105/26

Провадження № 2/756/5792/26

УКРАЇНА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року місто Київ

Суддя Оболонського районного суду міста Києва Ткач М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» через систему «Електронний суд» звернулося до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову позивач зазначив, що 30.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (далі - ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» ) та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів у позику, в тому числі на умовах споживчого кредиту №496810, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало відповідачу грошові кошти у розмірі 7000,00 грн., а відповідач зобов`явся повернути позику, сплатити проценти за користування позикою. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору. 16.11.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» укладено договір факторингу №ККЛУ- 16112020, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 496810 від 30.01.2020. ТОВ ««Фінансова компанія «Кредит-Капітал» посилається на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, а тому має заборгованість в розмірі 24997,00 грн. З урахуванням наведеного, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 496810 від 30.01.2020 у розмірі 24997,00 грн. з яких: 7000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 15890,00 грн. заборгованості за процентами, 2107,00 грн. заборгованості за штрафом, а також сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 21.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості. Розгляд справи постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у АТ КБ"ПриватБанк" наступну інформацію: чи емітувалася на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжна картка № НОМЕР_2 ; про зарахування 30.01.2020 коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 , банком-емінентом якої є АТ КБ"ПриватБанк", у сумі 7000,00 грн.

Судом в ухвалі зазначено, що відповідач протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі має право подати письмовий відзив разом з доказами, що обґрунтовують доводи його заперечень, який повинен відповідати положенням ст. 178 ЦПК України. Копія ухвали про відкриття провадження у справі надсилались відповідачу на адресу його місця реєстрації, проте поштовий конверт повернувся на адресу суду з відміткою "Укрпошти": "адресат відсутній за вказаною адресою".

06.08.2026 до суду від AT КБ "ПриватБанк" надійшла інформація про те, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) емітовано картку № НОМЕР_3 , на яку 30.01.2020 був зарахований платіж у сумі 7000,00 грн.

Станом на 12.08.2026 відзив на позов до суду не надійшов.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст.178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що 30.01.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений Договір №496810 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах споживчого кредиту, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

Відповідно до п. 1.1. договору, товариство надає клієнту грошові кошти в розмірі 7000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Згідно із п.п. 1.2. , 1.3 договору, позика видається строком на 30 днів. Акційна процентна ставка становить 0,57 процентів від суми позики за кожен день користування позикою у межах строку надання позики, зазначеного в п. 1.2 договору. Стандартна процентна ставка складає 1,90 % від суми позики за кожний день користування позикою. У випадку прострочення Клієнтом виконання зобов`язань за Договором чи неможливості виконання зобов`язань у повному обсязі, застосовується стандартна процентна ставка, відповідно до п. 3.4., 3.5. цього Договору.

У разі прострочення виконання зобов`язань за Договором більше ніж на 3 (три) календарних дні, Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству процент за користування позикою у розмірі стандартної процентної ставки від суми позики за кожен день користування позикою, починаючи з першого дня користування позики у межах строку надання позики, зазначеного в п. 1.2 цього договору (п. 3.4.2 договору).

Пунктом 4.4. договору, передбачено, у випадку прострочення повернення суми позики за користування позикою Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству неустойку в вигляді штрафу у розмірі 1,1 % від суми позики, що становить "77,00" грн за кожен день існування порушення.

Штрафні санкції за Договором нараховуються з першого дня порушення Клієнтом умов Договору. Сума нарахованих штрафних санкцій за Договором не може перевищувати 50% від суми загальної вартості позики (кредиту), що складається із загального розміру виданої позики (кредиту) та загальних витрат за цим Договором, та становить: 5495,00 грн.(п.4.5.договору).

Відповідно до Графіку платежів Договору про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту №496810 від 30.01.2020, що є додатком №1 до договору, загальна вартість позики становить 8197,00 грн., з яких: сума позики за договором становить 7000,00 грн., проценти за користування позикою - 1197,00 грн.

Факт отримання відповідачем грошових коштів у сумі 7000,00 грн. підтверджено довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про перерахування ТОВ «Лінеура Україна» 30.01.2020 на картку НОМЕР_2 грошових коштів у розмірі 7000,00 грн.

Також, згідно інформації, яка надійшла до суду від AT КБ «ПриватБанк», на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) емітовано картку № НОМЕР_3 , на яку 30.01.2020 був зарахований платіж у сумі 7000,00 грн.

Однак, всупереч умов кредитного договору, позичальник не виконав у повному обсязі взяті на себе договірні зобов`язання.

Як вбачається з розрахунку заборгованості первісного кредитора за Договором №496810 від 30.01.2020, станом на 17.11.2020 відповідач має заборгованість за кредитним договором у розмірі 24997,00 грн.

16.11.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит- Капітал» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було укладено договір факторингу № ККЛУ -16112020, за умовами якого фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги до боржників за кредитним договором (Портфель заборгованості).

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору фактоингу №ККЛУ-16112020 від 16.11.2020, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит- Капітал» отримало право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 496810 від 30.01.2020, загальна сума заборгованості за вказаним договором становить 24997,00 грн, з них: залишок по тілу кредиту - 7000,00 грн; залишок по відсотках - 3990,00 грн, залишок по простроченим відсотках - 11900,00 грн, 2107,00 грн. заборгованість за штрафом.

Відповідачу 12.03.2026 було надіслано досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості, яка була залишена без відповіді та задоволення.

Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12.

Вказаний висновок підтверджено Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.

Судом встановлено, що 30.01.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем було укладено договір №496810, відповідно до умов якого відповідач отримав позику у розмірі 7 000,00 грн. строком до 29.02.2020 (30 днів).

Відтак, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припинилося 29.02.2020, після цієї дати права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 зазначається, що «У разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором».

Так, у зв`язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за вказаним вище договором позивач просить стягнути заборгованість в розмірі 24997,00 грн, з яких: 7000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 15890,00 грн. - заборгованість за відсотками, 2107,00 грн. - заборгованість за штрафом.

Аналіз, наданого позивачем графіку платежів, розрахунку заборгованості за договором, свідчить про те, що заборгованість за відсотками нараховувалася поза межами строку дії договору.

Водночас, як право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.

У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

З огляду на зазначене, суд не бере до уваги нарахування процентів у розмірі 15890,00 грн. з посиланням представника позивача на відповідні пункти договору, як на підставу нарахування процентів після настання терміну (дати) повернення позики.

У той же час, позивач позовні вимоги щодо стягнення з відповідача процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України не заявляє.

Таким чином, з урахуванням п.1.3.2, 1.3.3, 3.4.2 договору, розмір відсотків за стандартною процентною ставкою в межах строку кредитування 30 днів становить 3990,00 грн (7 000 грн*1,9%*30).

Доказів повної або часткової сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано. Стороною відповідача не надано будь-яких доказів в розумінні положень ст. ст. 76-81 ЦПК України на спростування даних обставин, як на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість на загальну суму 13097,00 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 7000,00 грн, заборгованості за відсотками - 3990,00 грн та заборгованості за штрафом - 2107, 00 грн. У решті заявлених позовних вимог, слід відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на правову допомогу, суд дійшов наступного висновку.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі.

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, позивачем було надано Договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет», Акт № 1499 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 09.03.2026, детальний опис наданих послуг до Акту № 1499 від 09.03.2026 за договором про надання правової (правничої) допомоги, ордер на надання правничої допомоги.

Крім того, слід зазначити, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України), що узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема, постановою від 22.01.2021 року в праві 925/1137/19.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Слід також зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07. 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, беручи до уваги часткове задоволення позову, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності таких робіт та значимості таких дій у справі, суд вважає, що справедливим, співмірним та обґрунтованим є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу на загальну суму 4000,00 грн. У решті вимог, слід відмовити.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 2-5, 12-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ - 35234236, місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28) заборгованість на загальну суму 13097 (тринадцять тисяч дев`яносто сім) гривень 00 копійок; витрати по сплаті судового збору у розмірі 1394 (одна тисяча триста дев`яносто чотири) гривні 95 копійок, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

У решті заявлених позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 12.08.2026.

Відомості про сторони:

1. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ - 35234236, місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28);

2. Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя М. М. Ткач