Рішення № 138941625, 11.08.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/2083/26

2/154/1357/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

11 серпня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Вітера І.Р.,

з участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

22 травня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі - ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА») звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 75 251,16 грн.

I.Стислий виклад позовних вимог

Позов обґрунтовано тим, що 18 жовтня 2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір № 448842-КС-005 про надання кредиту.

Позивач зазначає, що укладення договору відбулося шляхом обміну електронними повідомленнями. ОСОБА_1 прийняла пропозицію кредитодавця щодо укладення договору шляхом використання одноразового ідентифікатора UA-6026, направленого на зазначений нею номер мобільного телефону НОМЕР_1 .

Відповідно до умов договору позивач зобов`язався надати відповідачці кредит у сумі 33 000,00 грн, а відповідачка - повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом. Процентна ставка визначена у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом та нараховується на залишок заборгованості за кредитом, наявний на початок календарного дня.

Позивач стверджує, що свої зобов`язання за договором виконав та 18 жовтня 2025 року перерахував 33 000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_2 , реквізити якої відповідачка зазначила під час оформлення кредиту.

У подальшому відповідачка здійснювала платежі на виконання договору на загальну суму 31 011,20 грн, однак повністю зобов`язання не виконала.

За розрахунком позивача станом на 05 травня 2026 року заборгованість ОСОБА_1 за договором № 448842-КС-005 становить 75 251,16 грн, з яких:

- 28 376,20 грн - заборгованість за тілом кредиту;

- 34 334,96 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом;

- 12 540,00 грн - проценти, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України.

У зв`язку із наведеним ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» просить стягнути з ОСОБА_1 75 251,16 грн заборгованості за договором № 448842-КС-005 від 18 жовтня 2025 року та понесені судові витрати зі сплати судового збору.

II.Процесуальні дії та рішення у справі

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 29 травня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання.

Іншою ухвалою від 29 травня 2026 року задоволено клопотання ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» про витребування доказів та витребувано в АТ «Універсал Банк» інформацію щодо випуску на ім`я ОСОБА_1 банківської картки № НОМЕР_2 та руху коштів за рахунком, відкритим для її обслуговування, за період з 18 жовтня 2025 року по 04 квітня 2026 року.

29 червня 2026 року на виконання зазначеної ухвали до суду надійшла відповідь АТ «Універсал Банк».

Представник позивача у судове засідання не з`явився. У позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності та зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, однак у судове засідання повторно не з`явилася, причин неявки суду не повідомила. Відзиву на позовну заяву не подала, доказів на спростування заявлених позовних вимог не надала.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів та постановляє заочне рішення.

Згідно з частиною першою статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд постановив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

III.Фактичні обставини справи, встановлені судом за доказами сторін

18 жовтня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 в електронній формі оформлено договір № 448842-КС-005 про надання кредиту.

Відповідно до пункту 2.1 договору кредитодавець зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 33 000,00 грн на засадах строковості, поворотності та платності, а позичальниця - повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та комісію в порядку і на умовах, визначених договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА».

Пунктом 2.3 договору строк кредитування визначено у 24 тижні.

Відповідно до пункту 2.4 договору стандартна процентна ставка за кредитом становить 1 % на день та є фіксованою. Договором передбачено, що така процентна ставка є незмінною протягом усього строку договору та не може бути збільшена кредитодавцем в односторонньому порядку.

Пунктом 2.5 договору передбачено одноразову комісію за видачу кредиту у розмірі 6 600,00 грн, яка нараховується в дату видачі кредиту.

Згідно з пунктами 2.7-2.10 договору загальний розмір наданого кредиту становить 33 000,00 грн, строк дії договору визначено до 04 квітня 2026 року, орієнтовна загальна вартість кредиту становить 81 552,60 грн, а загальні витрати за кредитом - 48 552,60 грн.

Пунктом 2.11 договору визначено орієнтовну реальну річну процентну ставку у розмірі 6 926,47 %, а пунктом 2.12 - денну процентну ставку у розмірі 0,87 %. За наведеним у договорі розрахунком цей показник визначено виходячи із загальних витрат за кредитом у сумі 48 552,60 грн, загального розміру кредиту 33 000,00 грн та строку кредитування 169 днів.

Пунктами 2.13 та 2.14 договору датою видачі кредиту визначено 18 жовтня 2025 року, а датою його повернення - 04 квітня 2026 року.

Кредит визначено договором як споживчий, призначений для задоволення потреб, не пов`язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до пункту 4.2.1 договору проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною процентною ставкою, визначеною пунктом 2.4 договору.

Пунктом 4.2.2 договору сторони погодили графік із дванадцяти періодичних платежів у період з 01 листопада 2025 року по 04 квітня 2026 року.

За першим платежем, строк якого визначено 01 листопада 2025 року, позичальниця повинна була сплатити 6 770,00 грн, з яких 4 950,00 грн - проценти за користування кредитом та 1 820,00 грн - частина комісії за видачу кредиту. Погашення основної суми кредиту цим платежем не передбачалося.

Другий платіж у сумі 6 770,00 грн підлягав сплаті 15 листопада 2025 року та складався із 4 620,00 грн процентів і 2 150,00 грн комісії. Погашення основної суми кредиту цим платежем також не передбачалося.

Третій платіж у сумі 6 770,00 грн підлягав сплаті 29 листопада 2025 року та так само складався із 4 620,00 грн процентів і 2 150,00 грн комісії.

Погашення основної суми кредиту за графіком вперше передбачалося четвертим платежем зі строком сплати 13 грудня 2025 року. Цей платіж у сумі 6 770,00 грн складався із 4 620,00 грн процентів, 1 670,00 грн основної суми кредиту та 480,00 грн комісії.

Наступними платежами графік передбачав поступове погашення основної суми кредиту та процентів до 04 квітня 2026 року.

Загалом за первісним графіком платежів позичальниця повинна була сплатити 41425,88 грн процентів за користування кредитом, 33 000,00 грн основної суми кредиту та 6 600,00 грн комісії, а загальна сума передбачених графіком платежів становила 81 025,88 грн.

Відповідно до пункту 4.3 договору кредит, проценти та будь-які інші платежі за договором підлягають сплаті позичальником у безготівковій формі шляхом переказу коштів у розмірі відповідного платежу на поточний рахунок кредитодавця у строк відповідно до графіка платежів.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що у разі надходження від позичальника платежу, який перевищує розмір періодичного платежу, визначеного графіком платежів, кредитодавець зараховує кошти в наступний період відповідно до графіка платежів.

Водночас пунктом 4.5 договору встановлено, що у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором у повному обсязі така сума погашає вимоги кредитодавця у порядку черговості, визначеному статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування».

Окремо пунктом 5.1.1 договору передбачено право позичальниці повністю або частково достроково повернути кредит без будь-якої додаткової плати, пов`язаної з достроковим поверненням, зокрема шляхом збільшення суми періодичних платежів.

Умови договору не містять вимоги про обов`язкове попереднє подання позичальницею окремої заяви чи повідомлення кредитодавцю про намір здійснити часткове дострокове повернення кредиту.

Пунктом 7.5 договору передбачено, що у разі прострочення виконання позичальницею грошового зобов`язання зі сплати процентів, комісії та/або суми кредиту вона зобов`язана сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700 000 % річних відповідно до статті 625 ЦК України.

Цим же пунктом передбачено, що проценти річних нараховуються за кожний день прострочення на суму відповідної простроченої заборгованості, при цьому їх розмір за кожний день не може перевищувати 2 % від неповернутої суми кредиту, а сукупна сума таких нарахувань та інших платежів за порушення виконання зобов`язань не може перевищувати половини суми отриманого кредиту.

Паспортом споживчого кредиту щодо продукту «ТВОЯ ПОЗИКА» також визначено суму кредиту 33 000,00 грн та строк кредитування 169 днів (24 тижні), зазначено фіксовану процентну ставку 365 % річних, комісію за надання кредиту у сумі 6 600,00 грн та загальні витрати за кредитом у сумі 48 552,60 грн.

З анкети клієнта, сформованої в інформаційно-комунікаційній системі ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», вбачається, що позичальницею зазначена ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 . В анкеті зазначено бажану суму кредиту 33 000,00 грн, дату його отримання 18 жовтня 2025 року, електронну адресу oliviya03bud@gmail.com, фінансовий номер телефону НОМЕР_1 та банківську картку № НОМЕР_2 для перерахування кредитних коштів.

Із документа «Прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти Договір про надання кредиту № 448842-КС-005» від 18 жовтня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 заявила про повне та безумовне прийняття умов оферти ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА».

У цьому документі зазначені РНОКПП відповідачки НОМЕР_3 , паспортні дані, місце проживання, банківська картка № НОМЕР_4 , номер телефону НОМЕР_5 та електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Акцепт містить електронний підпис відповідачки одноразовим ідентифікатором UA-6026, направленим на номер телефону НОМЕР_1 .

Надана позивачем візуальна форма послідовності дій клієнта в інформаційно-телекомунікаційній системі містить відомості, що 18 жовтня 2025 року о 15 год 58 хв 33 с ОСОБА_1 увійшла до особистого кабінету з використанням свого номера телефону. О 15 год 59 хв 19 с їй було надано паспорт споживчого кредиту, для підписання якого на номер телефону направлено одноразовий ідентифікатор UA-4864, яким паспорт було підписано о 15 год 59 хв 46 с.

Цим же документом зафіксовано формування індивідуальної оферти із зазначенням істотних умов договору та направлення 18 жовтня 2025 року о 15 год 59 хв 47 с на номер телефону клієнтки одноразового ідентифікатора UA-6026 для підписання договору. О 16 год 00 хв 08 с зафіксовано акцептування клієнткою умов оферти та підписання договору одноразовим ідентифікатором UA-6026. Після підписання договору кредитодавцем електронні документи були направлені на електронну адресу клієнтки та розміщені в її особистому кабінеті.

Правила надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», затверджені наказом директора від 29 вересня 2025 року № 21-ОД та чинні з 30 вересня 2025 року, визначають порядок і умови надання споживчих кредитів та відповідно до пункту 1.3 є невід`ємною частиною договорів, укладених у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Пунктом 1.4.1 Правил передбачено, що акцепт здійснюється в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця шляхом введення одноразового ідентифікатора та натискання кнопки «ПІДПИСУЮ».

Факт надання кредитних коштів підтверджується наданим позивачем підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів. Згідно з цим документом 18 жовтня 2025 року о 16 год 00 хв на підставі платіжної інструкції позивача здійснено успішний переказ 33 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_4 , емітовану MONOBANK (АТ «Універсал Банк»). У призначенні переказу зазначено: перерахування коштів ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , згідно з кредитним договором № 448842-КС-005 від 18 жовтня 2025 року.

На виконання ухвали суду від 29 травня 2026 року АТ «Універсал Банк» листом від 22 червня 2026 року № БТ/Е-26805 повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 та відкрито для її обслуговування відповідний банківський рахунок. До відповіді банк долучив відомості про рух коштів за цим рахунком за період з 18 жовтня 2025 року по 04 квітня 2026 року.

Із наданої АТ «Універсал Банк» виписки вбачається, що рахунок НОМЕР_6 відкритий на ім`я ОСОБА_1 та обслуговується платіжною карткою № НОМЕР_2 .

Випискою також зафіксовано, що 18 жовтня 2025 року о 16 год 00 хв 11 с на цей рахунок надійшли кошти у сумі 33 000,00 грн від «Business Pozyka Llc». Отже, відомості банку щодо суми, часу та платіжного засобу, на який надійшли кредитні кошти, узгоджуються з підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» про здійснення переказу.

З наданого ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» розрахунку заборгованості вбачається, що після отримання кредиту відповідачка здійснювала платежі на виконання договору. Загальна сума зарахованих позивачем платежів становить 31 011,20 грн, з яких 4 623,80 грн зараховано в рахунок погашення основної суми кредиту, 15 827,40 грн - у рахунок сплати процентів за користування кредитом, 6 600,00 грн - у рахунок сплати комісії та 3 960,00 грн - у рахунок нарахувань за статтею 625 ЦК України.

Зокрема, згідно з розрахунком позивача платежі враховувалися 04 листопада 2025 року у сумі 4 900,00 грн, 05 листопада 2025 року - 4 510,00 грн, 17 листопада 2025 року - 8090,00 грн, 27 листопада 2025 року - 6 770,00 грн та 04 грудня 2025 року - 6 741,20 грн, що в сукупності становить 31 011,20 грн.

Після здійснення зазначених платежів непогашений залишок основної суми кредиту становив 28 376,20 грн. Починаючи з 05 грудня 2025 року проценти за користування кредитом у розрахунку нараховувалися виходячи із зазначеного залишку основної суми кредиту та ставки 1 % на день.

Нарахування договірних процентів здійснювалося позивачем до 04 квітня 2026 року включно - визначеної договором дати повернення кредиту. Станом на цю дату у розрахунку зазначено 28 376,20 грн непогашеної основної суми кредиту та 34 334,96 грн несплачених процентів за користування кредитом. Після 04 квітня 2026 року розмір цих складових у розрахунку не збільшувався.

Окремою складовою розрахунку позивач визначив нарахування відповідно до статті 625 ЦК України. Всього позивачем за цією статтею нараховано 16 500,00 грн, з яких 3960,00 грн було погашено за рахунок здійснених відповідачкою платежів, у зв`язку з чим непогашений залишок таких нарахувань визначено у сумі 12 540,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 13 травня 2026 року позивач визначив загальний розмір вимог за договором у сумі 75 251,16 грн, яка складається з 28376,20 грн заборгованості за основною сумою кредиту, 34 334,96 грн заборгованості за процентами за користування кредитом та 12 540,00 грн нарахувань відповідно до статті 625 ЦК України. Заборгованість за комісією у розрахунку відсутня.

У довідці про стан заборгованості від 18 травня 2026 року ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» зазначило заборгованість за кредитом у сумі 28 376,20 грн, за процентами - 34 334,96 грн, за комісією та штрафами - 0 грн, а також окремо зазначило 12 540,00 грн заборгованості за процентами відповідно до статті 625 ЦК України. При цьому в цьому ж документі як «загальна заборгованість за договором» зазначена сума 62 711,16 грн.

IV.Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду

Відповідно до частин першої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

За змістом статей 89, 263 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та ухвалює рішення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими у судовому засіданні доказами.

a.Щодо укладення кредитного договору

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Згідно з частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису за письмовою згодою сторін.

У постанові Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 зазначено, що договір, укладений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, за умови дотримання вимог Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 та від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Суд встановив, що договір № 448842-КС-005 від 18 жовтня 2025 року містить усі істотні умови кредитування, а його укладення відбулося в інформаційно-комунікаційній системі позивача шляхом акцепту відповідачкою оферти із застосуванням одноразового ідентифікатора UA-6026, направленого на зазначений нею фінансовий номер телефону.

Відомості щодо особи позичальниці, її РНОКПП, фінансового номера телефону, електронної адреси та реквізитів платіжної картки у заявці, договорі, акцепті та відомостях інформаційно-комунікаційної системи узгоджуються між собою.

Крім того, після отримання кредитних коштів відповідачка неодноразово здійснювала платежі на виконання саме цього договору.

Отже, сукупність доказів підтверджує укладення сторонами 18 жовтня 2025 року договору № 448842-КС-005 у належній письмовій електронній формі та погодження відповідачкою його істотних умов.

b.Щодо надання кредитних коштів

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Сам факт укладення кредитного договору не є достатнім для виникнення обов`язку позичальника повернути грошові кошти, якщо кредитодавцем не доведено фактичного надання кредиту саме цьому позичальнику.

У цій справі факт виконання позивачем свого обов`язку з надання кредиту підтверджений не лише внутрішніми документами кредитодавця, а й незалежним банківським доказом.

АТ «Універсал Банк» підтвердило, що платіжна картка № НОМЕР_2 була емітована на ім`я ОСОБА_1 та для її обслуговування відкрито відповідний банківський рахунок.

Банківською випискою підтверджено надходження 18 жовтня 2025 року о 16 год 00 хв 11 с на цей рахунок 33 000,00 грн від «Business Pozyka Llc», що повністю узгоджується з сумою кредиту, датою його надання, номером платіжного засобу та документами платіжного провайдера, наданими позивачем.

Отже, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» виконало свій обов`язок за договором та надало ОСОБА_1 кредит у сумі 33 000,00 грн, унаслідок чого у відповідачки виник обов`язок повернути отримані кошти та сплатити передбачену договором плату за користування кредитом у межах, установлених законом.

c.Щодо обов`язку належного виконання договору

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідачка виконала зобов`язання лише частково, сплативши позивачу загалом 31011,20 грн. Доказів повернення кредиту та сплати належних платежів у більшому розмірі матеріали справи не містять.

Отже, право позивача на повернення непогашеної частини фактично наданого кредиту та правомірно нарахованої плати за користування ним підлягає судовому захисту.

d.Щодо процентів за користування кредитом

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Пунктом 2.4 договору сторони погодили стандартну фіксовану процентну ставку у розмірі 1 % на день.

Разом з тим Закон України «Про споживче кредитування» окремо встановлює поняття денної процентної ставки як показника загальних витрат за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражених у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:

ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де

ДПС - денна процентна ставка;

ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;

ЗРК - загальний розмір кредиту;

t - строк кредитування у днях.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Зазначене обмеження запроваджено Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX та поширюється на спірний договір, укладений 18 жовтня 2025 року.

У договорі денну процентну ставку, розраховану за встановленою законом формулою з урахуванням загальних витрат за кредитом у сумі 48 552,60 грн, загального розміру кредиту 33 000,00 грн та строку кредитування 169 днів, визначено у розмірі 0,87 %.

Таким чином, установлена для цього договору денна процентна ставка не перевищує імперативного максимального розміру 1 %, передбаченого частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування.

При цьому позивач припинив нарахування договірних процентів 04 квітня 2026 року, тобто в останній день погодженого сторонами строку кредитування, та не заявив вимог про стягнення договірних процентів за період після закінчення цього строку.

Отже, правові підстави для повного виключення з розрахунку передбачених договором процентів за користування кредитом відсутні. Водночас їх остаточний розмір залежить від правильного визначення фактичного залишку основної суми кредиту після кожного здійсненого відповідачкою платежу.

e.Щодо комісії за видачу кредиту

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів та комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Пунктом 2.5 договору сторони погодили одноразову комісію за видачу кредиту у сумі 6 600,00 грн, яка нараховується в дату видачі кредиту.

Ця комісія була безпосередньо зазначена в індивідуальних умовах договору, включена до загальних витрат за кредитом, врахована при визначенні денної процентної ставки та відображена у погодженому сторонами графіку платежів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 розмежувала комісії, встановлення яких допускається законодавством про споживче кредитування, та плату за ті послуги, які відповідно до закону кредитодавець зобов`язаний надавати споживачу безоплатно.

У цій справі комісія визначена саме як одноразова комісія за видачу кредиту. Матеріали справи не свідчать, що вона встановлена за надання відповідачці інформації про стан кредитної заборгованості чи за іншу послугу, яка відповідно до закону повинна надаватися безоплатно.

Тому підстав вважати саму умову договору про одноразову комісію за видачу кредиту нікчемною суд не встановив.

Позивач не заявляє залишку заборгованості за комісією до стягнення, оскільки у власному розрахунку вважає її погашеною за рахунок здійснених відповідачкою платежів. Однак правомірність самої комісії має значення для правильного визначення черговості та результату зарахування фактичних платежів відповідачки.

f.Щодо нарахувань відповідно до статті 625 ЦК України

Пунктом 7.5 договору передбачено, що у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів, комісії та/або суми кредиту позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700000 % річних відповідно до статті 625 ЦК України, із встановленим договором обмеженням розміру такого нарахування.

Позивач на підставі цієї умови нарахував відповідачці загалом 16 500,00 грн, з яких 3 960,00 грн зарахував як сплачені за рахунок здійснених нею платежів, а 12 540,00 грн включив до заявленої до стягнення заборгованості.

Однак пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Увесь період, за який позивач здійснював спірні нарахування відповідно до статті 625 ЦК України, припадає на період дії воєнного стану.

На день ухвалення рішення дія воєнного стану в Україні продовжується, зокрема Указом Президента України від 13 липня 2026 року № 596/2026, затвердженим Законом України від 14 липня 2026 року № 4928-IX.

Наведена норма пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є імперативною та прямо звільняє позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України.

Тому нарахування позивачем 16 500,00 грн відповідно до статті 625 ЦК України не ґрунтується на законі та не може створювати для відповідачки грошового обов`язку.

Це стосується не лише несплаченого залишку таких нарахувань у сумі 12 540,00 грн, включеного до позовних вимог, а й 3 960,00 грн фактично сплачених відповідачкою коштів, які позивач у своєму розрахунку зарахував на погашення нарахувань за статтею 625 ЦК України.

Оскільки правового обов`язку відповідачки зі сплати цих 3 960,00 грн не існувало, зазначені кошти підлягають врахуванню як платежі на виконання інших, правомірних зобов`язань за кредитним договором при здійсненні судом контрольного перерахунку заборгованості.

g. Щодо графіка платежів, черговості погашення заборгованості та дострокового повернення кредиту

Спірний договір є договором про споживчий кредит, а тому до відносин сторін застосовується спеціальне регулювання, встановлене Законом України «Про споживче кредитування».

Пунктом 4.2.2 договору сторони встановили графік із дванадцяти періодичних платежів, у якому для кожної дати визначили розмір відповідного платежу та його складові: проценти за користування кредитом, основну суму кредиту та комісію.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що кредит, проценти та будь-які інші платежі за договором підлягають сплаті позичальником у розмірі відповідного платежу та у строк відповідно до графіка платежів.

Отже, графік платежів має юридичне значення не лише як інформаційний розрахунок загальної вартості кредиту, а й як погоджена сторонами умова щодо строків, розміру та структури окремих грошових зобов`язань позичальниці.

Саме за графіком належить визначати, яка частина зобов`язання вже підлягала виконанню на дату здійснення кожного платежу, а строк виконання якої частини кредитного зобов`язання ще не настав.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про споживче кредитування»:

У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості:

1.у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;

2.у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом;

3.у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Зазначена норма є спеціальною щодо загальної черговості погашення вимог, передбаченої статтею 534 ЦК України, та підлягає застосуванню до платежів за спірним договором.

Водночас поняття недостатності платежу не може визначатися шляхом порівняння кожного поточного платежу з усією сумою неповернутого кредиту та майбутніх процентів до закінчення строку кредитування.

Таке тлумачення фактично означало б, що вже перший періодичний платіж є недостатнім для виконання всього кредитного договору, а отже графік платежів та встановлені ним строки повернення окремих частин кредиту втрачали б будь-яке правове значення.

Крім того, частина четверта статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачає спеціальні підстави та процедуру, за яких кредитодавець має право вимагати повернення суми кредиту, строк виплати якої ще не настав.

Отже, до моменту настання передбаченого договором строку або належного пред`явлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення майбутня частина кредиту не є простроченою чи такою, строк обов`язкового повернення якої настав.

Тому при застосуванні статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» достатність кожного фактичного платежу необхідно оцінювати з урахуванням графіка платежів, тобто порівнювати його з тією непогашеною сумою зобов`язань, строк виконання яких настав на відповідну дату.

Пункт 4.5 самого договору підтверджує цей підхід, оскільки передбачає застосування черговості статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» саме у разі недостатності здійсненого платежу.

При цьому комісія як інший платіж за договором відповідно до пункту 3 частини першої статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» належить до третьої черги і може погашатися недостатнім платежем лише після погашення вимог першої та другої черг.

Окремому врахуванню підлягає ситуація, коли внесена позичальницею сума, навпаки, перевищує розмір зобов`язань, які підлягали виконанню на дату її внесення.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право в будь-який час повністю або частково достроково повернути споживчий кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних платежів. Договором про споживчий кредит може бути передбачено обов`язок повідомлення кредитодавця про намір дострокового повернення споживчого кредиту з оформленням відповідного документа.

Якщо споживач скористався правом повернення споживчого кредиту шляхом збільшення суми періодичних платежів, кредитодавець зобов`язаний здійснити відповідне коригування зобов`язань споживача у бік їх зменшення та на вимогу споживача надати йому новий графік платежів. Договором про споживчий кредит може встановлюватися порядок дострокового повернення споживчого кредиту з урахуванням положень частини третьої цієї статті.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Закону споживач у разі дострокового повернення споживчого кредиту сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитом та вартість усіх послуг, пов`язаних з обслуговуванням та погашенням кредиту, за період фактичного користування кредитом.

Частиною третьою цієї статті встановлено, що кредитодавцю забороняється відмовляти споживачу в прийнятті платежу у разі дострокового повернення споживчого кредиту.

Кредитодавцю забороняється встановлювати споживачу будь-яку плату, пов`язану з достроковим поверненням споживчого кредиту. Умова договору про споживчий кредит, що передбачає сплату споживачем будь-якої плати у разі дострокового повернення споживчого кредиту, є нікчемною.

Зазначеному законодавчому регулюванню відповідає пункт 5.1.1 спірного договору, за яким позичальник має право повністю або частково достроково повернути кредит без будь-якої додаткової плати, пов`язаної з достроковим поверненням, зокрема шляхом збільшення суми періодичних платежів.

Договір не встановлює обов`язку відповідачки до внесення збільшеного періодичного платежу подавати кредитодавцю окрему заяву, повідомлення чи інший документ про намір здійснити часткове дострокове повернення кредиту.

Отже, сума, яка після належного погашення зобов`язань, строк виконання яких настав, перевищувала їх розмір, не могла бути довільно спрямована кредитодавцем на погашення неіснуючих нарахувань за статтею 625 ЦК України або залишена без впливу на розмір основної кредитної заборгованості.

Внесення такої суми є передбаченим законом та договором способом часткового дострокового повернення кредиту, що зумовлює обов`язок кредитодавця здійснити відповідне коригування кредитних зобов`язань у бік їх зменшення.

h. Щодо тлумачення умов договору про зарахування платежів

Пунктом 4.4 договору передбачено, що в разі надходження від позичальника платежу, який перевищує розмір періодичного платежу, визначеного графіком платежів, кредитодавець зараховує кошти в наступний період відповідно до графіка платежів.

Водночас пункт 5.1.1 цього ж договору прямо надає позичальнику право частково достроково повернути кредит, зокрема шляхом збільшення суми періодичних платежів.

Таким чином, ізольоване буквальне тлумачення пункту 4.4 як такого, що дозволяє кредитодавцю лише перенести надлишок коштів у рахунок майбутнього платежу, не зменшуючи при цьому фактичний залишок кредиту та продовжуючи нарахування процентів так, наче ці кошти залишаються у користуванні позичальника, вступало б у суперечність як із пунктом 5.1.1 самого договору, так і з імперативними положеннями статті 16 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Тому пункт 4.4 договору не може тлумачитися як обмеження законодавчо гарантованого права відповідачки на часткове дострокове повернення кредиту та на відповідне зменшення її подальших кредитних зобов`язань.

Відповідно до частини третьої статті 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Верховний Суд у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц сформулював принцип contra proferentem, відповідно до якого у разі неможливості встановити справжній зміст умови договору за загальними правилами тлумачення нечітка або суперечлива умова повинна тлумачитися проти сторони, яка її сформулювала.

Зміст цього принципу полягає в тому, що ризик неясності, двозначності або внутрішньої суперечності сформульованої умови несе сторона, яка підготувала та запропонувала текст договору.

Спірний договір був сформульований кредитодавцем та запропонований відповідачці для укладення в електронній формі.

Тому навіть за наявності сумніву щодо співвідношення пункту 4.4, який передбачає зарахування надлишку коштів у наступний період відповідно до графіка, та пункту 5.1.1, який передбачає часткове дострокове повернення кредиту шляхом збільшення періодичного платежу, така невизначеність не може тлумачитися на користь кредитодавця таким чином, щоб уже фактично сплачені йому кошти не зменшували кредитного зобов`язання відповідачки.

Системне тлумачення пунктів 4.4, 4.5 та 5.1.1 договору у взаємозв`язку зі статтями 12, 16, 19 Закону України «Про споживче кредитування» дає підстави для висновку, що при надходженні платежу кредитодавець насамперед повинен визначити обсяг зобов`язань, строк виконання яких настав, та за недостатності платежу застосувати передбачену статтею 19 Закону черговість їх погашення.

Якщо ж після погашення належних на відповідну дату зобов`язань залишається частина внесеної суми, вона є частковим достроковим поверненням кредиту і повинна спричиняти зменшення кредитних зобов`язань позичальниці та відповідне коригування подальшого нарахування процентів.

Саме з наведених правових засад суд виходить при перевірці наданого позивачем розрахунку та самостійному визначенні розміру заборгованості, що підлягає стягненню.

i.Щодо перерахунку заборгованості судом

Наданий позивачем розрахунок заборгованості є одним із доказів у справі та не має наперед установленої сили. Неподання відповідачкою власного контррозрахунку не звільняє суд від обов`язку перевірити правильність заявленої до стягнення суми, відповідність порядку нарахування процентів умовам договору та закону, а також правильність зарахування фактично здійснених платежів.

У постанові Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 921/542/20 зазначено, що, визначаючи розмір заборгованості боржника, суд зобов`язаний належним чином дослідити зроблений кредитором розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, а в разі незгоди з ним повністю або частково - зазначити правові аргументи на його спростування та навести у рішенні власний розрахунок.

Подібний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17.

Перевіривши розрахунок ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», суд установив, що він не відповідає умовам договору та імперативним приписам законодавства в частині розподілу фактично здійснених відповідачкою платежів.

Зокрема, позивач неправомірно нарахував відповідачці 16 500,00 грн відповідно до статті 625 ЦК України, з яких 3 960,00 грн зарахував як погашені за рахунок фактично внесених нею коштів, а 12 540,00 грн включив до заявленої до стягнення заборгованості.

Унаслідок такого зарахування частина фактично сплачених відповідачкою коштів не була спрямована на виконання дійсних зобов`язань за кредитним договором.

Крім того, позивач не здійснив передбаченого статтею 16 Закону України «Про споживче кредитування» коригування кредитних зобов`язань у бік їх зменшення у випадках, коли внесені відповідачкою кошти після сплати належних процентів та інших платежів могли бути спрямовані на часткове дострокове повернення основної суми кредиту.

Це призвело до завищення фактичного залишку основної суми кредиту, а отже - і до подальшого нарахування процентів на суму кредиту, частину якої відповідачка фактично вже повернула кредитодавцю.

Суд здійснив власний контрольний перерахунок за такими правилами.

Проценти нараховувалися за погодженою сторонами ставкою 1 % на день на фактичний непогашений залишок основної суми кредиту.

При визначенні строку виконання окремих зобов`язань суд виходив із погодженого сторонами графіка платежів.

У разі недостатності платежу для погашення зобов`язань, строк виконання яких настав, суд застосував черговість, установлену статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування».

У разі здійснення часткового дострокового повернення кредиту до спрямування відповідної частини платежу на зменшення основного боргу суд врахував проценти, нараховані до дня такого повернення включно, оскільки відповідно до частини другої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» при достроковому поверненні кредиту споживач зобов`язаний сплатити проценти за період фактичного користування кредитом.

Жодної частини фактично сплачених відповідачкою коштів суд не зараховував на погашення нарахувань відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки правового обов`язку зі сплати таких сум у відповідачки не виникло.

При здійсненні розрахунку суд визначав денну суму процентів з точністю до копійок. Такий спосіб відповідає методиці, фактично застосованій самим позивачем у наданому ним розрахунку.

Платіж від 04 листопада 2025 року

Відповідно до графіка платежів перший платіж у сумі 6 770,00 грн відповідачка повинна була здійснити 01 листопада 2025 року.

До його складу входило 4 950,00 грн процентів за користування кредитом та 1 820,00 грн комісії. Погашення основної суми кредиту цим платежем графіком не передбачалося.

Станом на 04 листопада 2025 року з дня видачі кредиту було нараховано 5 940,00 грн процентів, із яких 4 950,00 грн уже підлягали сплаті відповідно до графіка.

04 листопада 2025 року відповідачка сплатила 4 900,00 грн.

Оскільки внесеної суми було недостатньо навіть для погашення прострочених процентів, відповідно до статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» вся сума 4 900,00 грн підлягала зарахуванню в рахунок процентів.

Після здійснення цього платежу залишилися несплаченими 1 040,00 грн уже нарахованих процентів, із яких 50,00 грн були простроченими, а також 1 820,00 грн комісії, строк сплати якої настав 01 листопада 2025 року.

Основна сума кредиту залишилася незмінною - 33 000,00 грн.

Платіж від 05 листопада 2025 року

05 листопада 2025 року на залишок кредиту 33 000,00 грн було нараховано ще 330,00 грн процентів.

Таким чином, на момент здійснення наступного платежу загальна сума нарахованих та несплачених процентів становила 1 370,00 грн.

05 листопада 2025 року відповідачка сплатила 4 510,00 грн.

Із зазначеної суми 1 370,00 грн підлягали зарахуванню в рахунок фактично нарахованих процентів, а 1 820,00 грн - у рахунок комісії, строк сплати якої настав 01 листопада 2025 року.

Після цього із внесених коштів залишилася сума: 4 510,00 грн - 1 370,00 грн - 1820,00 грн = 1 320,00 грн.

Позивач цю частину фактично отриманих від відповідачки коштів у власному розрахунку зарахував на погашення нарахувань відповідно до статті 625 ЦК України.

Таке зарахування є неправомірним.

Станом на 05 листопада 2025 року всі грошові зобов`язання, строк обов`язкового виконання яких настав, були погашені. Наступна дата періодичного платежу за договором - 15 листопада 2025 року.

Відповідачка відповідно до статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» та пункту 5.1.1 договору мала право в будь-який час частково достроково повернути кредит, а обов`язку попередньо подавати кредитодавцю окрему заяву чи повідомлення про здійснення такого повернення договором не встановлено.

Тому 1 320,00 грн підлягали зарахуванню в рахунок часткового дострокового повернення основної суми кредиту.

З 05 листопада 2025 року основна сума кредиту зменшилася: 33 000,00 грн - 1320,00 грн = 31 680,00 грн.

Починаючи з 06 листопада 2025 року проценти підлягали нарахуванню вже на фактичний залишок кредиту 31 680,00 грн.

Платіж від 17 листопада 2025 року

За період з 06 листопада по 17 листопада 2025 року включно на залишок кредиту 31680,00 грн було нараховано: 31 680,00 грн ? 1 % ? 12 днів = 3 801,60 грн.

Із цієї суми проценти, нараховані по 15 листопада 2025 року включно, підлягали сплаті у встановлений графіком строк, а проценти за 16 та 17 листопада 2025 року були платою за фактичне користування кредитом до дня здійснення наступного дострокового повернення.

Крім того, 15 листопада 2025 року настав строк сплати другої частини комісії у сумі 2 150,00 грн.

17 листопада 2025 року відповідачка сплатила 8 090,00 грн.

Із цієї суми 3 801,60 грн підлягали зарахуванню у рахунок фактично нарахованих процентів, а 2 150,00 грн - у рахунок комісії.

Після цього залишилося: 8 090,00 грн - 3 801,60 грн - 2 150,00 грн = 2 138,40 грн.

Ця сума підлягала зарахуванню в рахунок часткового дострокового повернення основної суми кредиту.

Отже, залишок основної суми кредиту після платежу від 17 листопада 2025 року становив: 31 680,00 грн - 2 138,40 грн = 29 541,60 грн.

Платіж від 27 листопада 2025 року

Особливої оцінки потребує платіж відповідачки від 27 листопада 2025 року у сумі 6 770,00 грн.

Наступна дата періодичного платежу за графіком була визначена на 29 листопада 2025 року.

Отже, кошти у сумі 6 770,00 грн були внесені відповідачкою за два дні до настання встановленого договором строку наступного періодичного платежу.

Та обставина, що розмір внесеної 27 листопада 2025 року суми співпадає з первісно визначеним договором розміром періодичного платежу, сама по собі не є достатньою підставою для висновку, що ці кошти повинні були залишатися незарахованими до 29 листопада 2025 року або використовуватися для авансової сплати ще не нарахованих процентів.

Частина перша статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачає право споживача в будь-який час повністю або частково достроково повернути споживчий кредит. Збільшення суми періодичного платежу є лише одним із прямо названих законом способів реалізації цього права, а не єдиною допустимою формою часткового дострокового повернення кредиту.

Пункт 5.1.1 договору так само прямо передбачає право відповідачки повністю або частково достроково повернути кредит.

При цьому пункт 4.4 договору регулює випадок, коли сума платежу перевищує розмір установленого графіком періодичного платежу, однак не визначає правових наслідків внесення до настання строку платежу суми, яка дорівнює розміру такого платежу.

Отже, договір не містить однозначної умови, яка б позбавляла внесений до настання строку платіж його значення як часткового дострокового повернення кредиту.

Більше того, сам позивач у власному розрахунку не залишив отримані 27 листопада 2025 року кошти як аванс до 29 листопада 2025 року, а здійснив їх розподіл саме 27 листопада 2025 року та з цієї ж дати зменшив залишок основної суми кредиту.

Тому твердження про те, що цей платіж мав правове значення лише з 29 листопада 2025 року, суперечило б як умовам договору та статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», так і фактичному способу обліку цього платежу самим кредитодавцем.

Крім того, будь-яка неусунута неясність у співвідношенні пунктів 4.4 та 5.1.1 договору підлягає тлумаченню проти кредитодавця, який сформулював і запропонував стандартний текст договору.

Отже, суд враховує платіж від 27 листопада 2025 року як часткове дострокове повернення кредиту після сплати процентів за фактичний період користування кредитом до дня такого платежу включно.

За період з 18 листопада по 27 листопада 2025 року включно на фактичний залишок основної суми кредиту 29 541,60 грн денна сума процентів становила 295,42 грн, а за десять календарних днів: 295,42 грн ? 10 днів = 2 954,20 грн.

Із платежу 6 770,00 грн зазначені 2 954,20 грн підлягали зарахуванню у рахунок процентів.

Строк сплати наступної частини комісії у сумі 2 150,00 грн відповідно до графіка на 27 листопада 2025 року ще не настав, а тому підстав для її примусового дострокового погашення за рахунок цього платежу не було.

Решта платежу: 6 770,00 грн - 2 954,20 грн = 3 815,80 грн, підлягала зарахуванню в рахунок часткового дострокового повернення основної суми кредиту.

Отже, після платежу від 27 листопада 2025 року залишок основної суми кредиту становив: 29 541,60 грн - 3 815,80 грн = 25 725,80 грн.

Платіж від 04 грудня 2025 року

Після дострокового зменшення основної суми кредиту 27 листопада 2025 року проценти з 28 листопада 2025 року підлягали нарахуванню на залишок 25 725,80 грн.

Денний розмір процентів становив 257,26 грн.

За період з 28 листопада по 04 грудня 2025 року включно, тобто за сім календарних днів, було нараховано: 257,26 грн ? 7 днів = 1 800,82 грн.

Із цієї суми проценти, нараховані за 28 та 29 листопада 2025 року, підлягали сплаті у строк чергового платежу 29 листопада 2025 року, а проценти за період з 30 листопада по 04 грудня 2025 року становили плату за подальше фактичне користування кредитом.

Крім того, 29 листопада 2025 року настав строк сплати передбаченої графіком частини комісії у сумі 2 150,00 грн.

04 грудня 2025 року відповідачка сплатила 6 741,20 грн.

Із цієї суми 1 800,82 грн підлягали зарахуванню у рахунок процентів, 2 150,00 грн - у рахунок комісії.

Залишок платежу становив: 6 741,20 грн - 1 800,82 грн - 2 150,00 грн = 2 790,38 грн.

Цю суму суд зараховує в рахунок часткового дострокового повернення основної суми кредиту.

Відтак залишок основної суми кредиту після 04 грудня 2025 року становив: 25725,80 грн - 2 790,38 грн = 22 935,42 грн.

Таким чином, із загальної суми фактично здійснених відповідачкою платежів 31011,20 грн суд зарахував:

-14 826,62 грн - у рахунок процентів за користування кредитом;

-6 120,00 грн - у рахунок комісії;

-10 064,58 грн - у рахунок основної суми кредиту;

-0,00 грн - у рахунок нарахувань відповідно до статті 625 ЦК України.

Сума зазначених складових становить: 14 826,62 грн + 6 120,00 грн + 10 064,58 грн = 31 011,20 грн, тобто судом враховано весь обсяг коштів, фактично сплачених відповідачкою.

Після 04 грудня 2025 року інших платежів відповідачка не здійснювала.

Тому протягом подальшого строку кредитування фактичний залишок основної суми кредиту становив 22 935,42 грн.

Денний розмір процентів на цю суму становив: 22 935,42 грн ? 1 % = 229,3542 грн, що з урахуванням розрахунку грошового зобов`язання з точністю до копійок становить 229,35 грн за день.

Із 05 грудня 2025 року по 04 квітня 2026 року включно минув 121 календарний день.

Таким чином, за цей період було нараховано: 229,35 грн ? 121 день = 27 751,35 грн процентів.

Оскільки станом на 04 грудня 2025 року всі проценти, нараховані до цієї дати включно, були погашені здійсненими відповідачкою платежами, саме 27 751,35 грн становлять непогашений залишок договірних процентів за користування кредитом на момент закінчення строку кредитування.

Загалом за весь період кредитування з 18 жовтня 2025 року по 04 квітня 2026 року з урахуванням фактичного зменшення основної суми кредиту було нараховано: 14 826,62 грн + 27 751,35 грн = 42 577,97 грн процентів.

Із них 14 826,62 грн відповідачка сплатила, а 27 751,35 грн залишилися непогашеними.

Непогашений залишок основної суми кредиту становить 22 935,42 грн.

Окремо суд враховує, що відповідно до первісного графіка остання частина одноразової комісії за видачу кредиту у сумі 480,00 грн підлягала сплаті 13 грудня 2025 року.

Унаслідок правильного розподілу фактичних платежів ця частина комісії залишилася непогашеною.

Однак ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» у позовній заяві не заявило вимоги про стягнення заборгованості за комісією та у власному розрахунку визначило її залишок у розмірі 0,00 грн.

Тому суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог та самостійно присуджувати позивачу 480,00 грн заборгованості за комісією, яку останній до стягнення не заявляв.

Водночас та обставина, що внаслідок правильного застосування закону змінюється розподіл здійснених відповідачкою платежів між окремими складовими зобов`язання, не є виходом суду за межі позовних вимог, оскільки такий перерозподіл здійснюється виключно з метою встановлення дійсного розміру заявленої позивачем заборгованості за тілом кредиту та процентами.

Так само не підлягають стягненню 12 540,00 грн нарахувань відповідно до статті 625 ЦК України, а 3 960,00 грн фактично сплачених коштів, які позивач помилково зарахував у рахунок таких нарахувань, у повному обсязі враховані судом при погашенні дійсних зобов`язань відповідачки.

Отже, за результатами контрольного перерахунку суд установив, що за договором № 448842-КС-005 від 18 жовтня 2025 року стягненню підлягають:

-22 935,42 грн - заборгованість за основною сумою кредиту;

-27 751,35 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню, становить: 22 935,42 грн + 27 751,35 грн = 50 686,77 грн.

У задоволенні позовних вимог у частині, що перевищує зазначену суму, слід відмовити.

V.Судові витрати

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» сплатило судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Позивач заявив вимоги майнового характеру на загальну суму 75 251,16 грн.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки 50 686,77 грн, що становить 67,36 % від заявленої позивачем суми.

Отже, з урахуванням часткового задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачки пропорційно розміру задоволених позовних вимог: 2 662,40 грн ? 50 686,77 грн / 75 251,16 грн = 1 793,31 грн.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» підлягає стягненню 1 793,31 грн судового збору.

Інша частина понесених позивачем витрат зі сплати судового збору відшкодуванню за рахунок відповідачки не підлягає у зв`язку з частковою відмовою у задоволенні позову.

Інших судових витрат, які підлягали б розподілу між сторонами, позивачем не заявлено.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, статтями 202, 204, 213, 525, 526, 530, 610, 625, 626, 628, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, статтями 8, 12, 13, 16, 19 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором № 448842-КС-005 про надання кредиту від 18 жовтня 2025 року в загальному розмірі 50 686,77 грн (п`ятдесят тисяч шістсот вісімдесят шість гривень 77 копійок), яка складається з:

- 22 935,42 грн (двадцять дві тисячі дев`ятсот тридцять п`ять гривень 42 копійки) - заборгованості за основною сумою кредиту;

- 27 751,35 грн (двадцять сім тисяч сімсот п`ятдесят одна гривня 35 копійок) - заборгованості за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» 1 793,31 грн (одна тисяча сімсот дев`яносто три гривні 31 копійка) судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідачки.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачкою в загальному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справа розглядалася за відсутності учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411.

Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Володимирського міського суду Волинської області Ігор Вітер