Рішення № 138938503, 12.08.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/9272/26

РІШЕННЯ

іменем України

12 серпня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Славутського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Славутського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить зобов`язати державного виконавця зняти арешт з коштів та майна, яке належить ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження №64226766 в тому числі із зарплатного рахунку НОМЕР_1 та Дія-карти , відкритої в ПАТ Універсал банк НОМЕР_2 .

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою від 13.01.2021 ВП № 62492392 накладено арешт на грошові кошти у сумі 759,00 грн, що знаходяться на рахунку позивача. Також зазначає, що постановою від 06.10.2022 ВП № 64226766 накладено арешт на грошові кошти у сумі 154729,22 грн, що знаходяться на його рахунку.

Вказує, що ВП № 62492392 ВП № 64226766 ВП № 69818927 є закритими.

При цьому, 11.03.2025 позивач через гарячу лінію, звернувся до Міністерства Юстиції України з проханням зобов`язати державного виконавця видати постанову про зняття арешту з рахунку на який він отримує заробітну плату в рамках закритих виконавчих проваджень ВП №64226766 та ВП №64292392. Проте Міністерство Юстиції України відмовило у вказаному зверненні, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказує, що у державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту з вказаних рахунків.

В судове засідання позивач та представники сторін не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомленні.

Від сторін надійшли письмові заяви про розгляд справи у їх відсутність.

З огляду на наведене враховуючи неявку усіх учасників справи, відсутні перешкоди для розгляду справи по суті в письмовому проваджені згідно ч.9 ст.205 КАС України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що згідно інформації, отриманої з АСВП (автоматизована система виконавчого провадження) в період часу з 21.01.2021 року по 06.10.2022року на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №64226766 щодо примусового виконання виконавчого напису № 31195 від 18.12.2020 року виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про стягнення заборгованості в розмірі 140517,47грн. з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Ідея Банк".

21.01.2021 року державним виконавцем Надією Бублик було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64226766.

06.10.2022 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника в банківських установах.

06.10.2022 року виконавче провадження було завершено у зв`язку із відсутністю майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними ( п.2 ст.37 Закону України Про виконавче провадження). Виконавчий документ було повернуто стягувачу.

Як зазначає, позивач, що звертався до Міністерства Юстиції України з проханням зобов`язати державного виконавця видати постанову про зняття арешту з рахунку на який він отримує заробітну плату в рамках закритих виконавчих проваджень ВП №64226766 та ВП №64292392, однак жодних дій вчинено не було.

Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).

Згідно зі статтею 1 вказаного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів та посадових осіб визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів».

Відповідно до норм частини 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно з частинами 1, 2 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до статті 40 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Як встановлено з матеріалів справи, що 21.01.2021 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64226766, а також 06.10.2022 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника в банківських установах в межах ВП №64226766.

При цьому, 06.10.2022 року виконавче провадження було завершено у зв`язку із відсутністю майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі п.2 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження".

Однак, арешт накладений на рахунки позивача в межах виконавчого провадження №64226766 скасовано не було.

Як зазначено вище, у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Отже, враховуючи наведені норми Закону України "Про виконавче провадження" ст.39 та ст.40 , а також те, що виконавче провадження завершено та виконавчий документ повернуто стягувачу, та при цьому арешт накладений в межах виконавчого провадження №64226766 не знятий, а тому суд вважає, що згідно ч.5 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" необхідно скасувати арешт, накладений постановою старшого державного виконавця Славутського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 06.10.2022 при примусовому виконанні виконавчого напису №31195 від виданий 18.12.2020 у виконавчому провадженні №64226766 на грошові кошти боржника, що містяться на відкритих рахунках.

Стосовно позовних вимог про скасування арешту накладеного в межах ВП №64292392, суд зазначає, що вказані позовні вимоги є на думку суду безпідставними, оскільки згідно інформації з АСВП встановлено, що по ВП №64292392, яке відкрито 26.01.2021 та є завершеним, боржником є фізична особа ОСОБА_2 , а тому вказане виконавче провадження не стосується ОСОБА_1 .

Згідно частини першої статті Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина перша статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно зі статтею 249 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відтак, за наявними доказами у справі, ґрунтуючись на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Славутського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Українипро визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити частково.

Скасувати арешт, накладений постановою старшого державного виконавця Славутського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 06.10.2022 при примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса №31195 від 18.12.2020 у виконавчому провадженні №64226766 на грошові кошти боржника, що містяться на відкритих рахунках.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) Відповідач:Славутський відділ державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Соборності, 31,м. Славута,Шепетівський р-н, Хмельницька обл.,30000 , код ЄДРПОУ - 34997544)

Головуючий суддя О.П. Шевчук