Рішення № 138938005, 12.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 р. № 520/2593/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ №131 від 11.05.2025 командира військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та нарахувати грошове забезпечення на зниклого безвісті за особливих обставин військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дати призупинення нарахування грошового забезпечення;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 про припинення виплат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , грошового забезпечення та додаткової винагороди членам сім`ї на зниклого безвісті за особливих обставин військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , грошового забезпечення та додаткової винагороди членам сім`ї на зниклого безвісті за особливих обставин військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що дії відповідача щодо відмови у здійсненні нарахування та виплати їй грошового забезпечення з березня 2025 року як матері безвісти відсутнього військовослужбовця є протиправними та такими, що суперечать нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до Електронного кабінету, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позову та просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

У період з 27.07.2026 по 09.08.2026 суддя Панов М.М. перебував у щорічній відпустці, тому вирішення даної справи здійснюється в перші робочі дні після відпустки.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , є матір`ю солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який до сьогоднішнього дня є особою зниклою безвісти за особливих обставин, ОСОБА_2 , призваний 29.03.2021 до військової служби через ІНФОРМАЦІЯ_3 та проходив службу в військовій частині НОМЕР_1 (надалі за текстом Відповідач) на посаді старшого навідника гранатометного відділення гранатометного взводу механізованого батальйону.

На адресу ОСОБА_1 прийшло сповіщення про зникнення безвісти 13 серпня 2022 року сина, ОСОБА_2 під час виконанням бойового завдання із забезпеченням національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в районі населеного пункту Івано - Дар`ївка Бахмутського району Донецької області.

У зв`язку із чим Позивач звернулась до органів поліції де слідчим відділом Богодухівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області зареєстровано заяву та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022221010000598, та внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною статті 115 КК України.

Окрім того, відповідно до витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин № 20250904-891від 04.09.2025, ОСОБА_2 набув статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин.

Пізніше позивач звернулася до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату грошового забезпечення зниклого безвісти сина, ОСОБА_2 , на підставі пунктів 4, 7 постанови КМУ від 30 листопада 2016 року № 884. Відповідно до законодавства позивач набула право та отримувала грошове забезпечення свого сина, однак починаючи з березня 2025 року жодних виплат на її рахунок не надходить. Причини припинення нарахування їй не відомі, оскільки жодних нових відомостей про сина станом на сьогодні не надходило.

З даним питанням позивач звернулася за допомогою до адвокатського бюро «Керімов та партнери» адвоката Керімова Аліка Заміровича, який з`ясувавши всі обставини справи направив адвокатський запит до військової частини НОМЕР_1 з порушенням таких питань:

1. Надати довідку про нараховане та фактично виплачене грошове забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за весь період його проходження військової служби у складі військової частини НОМЕР_1 по теперішній час, із зазначенням: періоду перебування на військовій службі; сум, які були нараховані; сум, які були фактично виплачені; залишку грошового забезпечення, що обліковується на депозитному рахунку.

2. Повідомити, з яких причин та на якій правовій підставі з березня 2025 року було припинено виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 як матері зниклого безвісти військовослужбовця.

3. Повідомити, чи наявні у військовій частині НОМЕР_1 документи, що підтверджують стан чи місцезнаходження військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

4. Надати форму 12 (додатку 28 до Інструкції з діловодства у збройних Силах України (підпункт 2.8.4.1) зі змінами, затвердженими наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 23.09.2024 №441) - «Довідки про участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України» безвісти зниклого військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до наданої відповіді 11 вересня 2025 №1960, військова частиниА0693 повідомила: «Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №69 від 10.03.2025 п. 24 старший солдат ОСОБА_3 , який перебував у розпорядженні командира військової частин и НОМЕР_1 та який вважається таким, що зник безвісти, вважати таким, що загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до п. 6 Порядку припинено виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди членам сім`ї старшого солдата, старшого навідника 1 гранатометного відділення гранатометного взводу НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 у зв`язку з надходженням документів, що підтверджують його смерть».

Однак жодних документів, які достовірно підтверджують факт смерті ОСОБА_2 (зокрема довідки про смерть або рішення суду про визнання судом безвісно відсутніми або оголошення особи померлою) позивачу не надано, а сам факт ідентифікації особи залишається спірним.

У провадженні слідчого відділу Бахмутського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до ЄРДР за №12022221010000598 від 13.09.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за фактом зникнення безвісти військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Під час досудового розслідування у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відібрано біологічні зразки для проведення судово-медичної експертизи з метою ідентифікації невстановленої особи.

Згідно з висновком експерта Донецького НДЕКЦ МВС України № CE-19/105-25/6599-БД від 04.02.2025 встановлено, що ОСОБА_1 може бути біологічною матір`ю невстановленої особи № 1841/НЕ від 19.08.2022, ідентифікованої як загиблий військовослужбовець.

Однак, 13.10.2025 під час впізнання частин тіла, які за інформацією слідства могли належати зниклому безвісти за особливих обставин військовослужбовцю ОСОБА_2 , Позивач виявила істотні розбіжності, що викликають обґрунтовані сумніви у достовірності проведених експертних досліджень, в яких зазначено про можливий біологічний зв`язок Позивача із невстановленою особою №1841/НЕ від 19.08.2022.

Таким чином, наявні обґрунтовані сумніви у достовірності ДНК-ідентифікації загиблого як військовослужбовця ОСОБА_2 та, відповідно, у правомірності висновку про смерть військовослужбовця.

Не погоджуючись із зазначеними висновками, Позивач вирішила за власною ініціативою провести додаткову експертизу для встановлення біологічного зв`язку.

Також для з`ясування наявності свідоцтва про смерть ОСОБА_2 направлено адвокатський запит до СВ Бахмутського РВП ГУНП в Донецькій області з порушення питань:

1. Повідомити, чи міститься в матеріалах кримінального провадження №12022221010000598 лікарське свідоцтво про смерть військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

2. За позитивної відповіді на перше питання, прошу направити копію лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_2 на електрону адресу адвоката;

3. Направити копію Висновку експерта КЗ «ДОБ СМЕ» «ДОР» №1593 від 01.11.2022 на електрону адресу адвоката;

4. Направити копію Висновку експерта ДНДЕКЦ МВС України № СЕ-19-23/12333-БД від 17.04.2023 на електрону адресу адвоката;

5. Прошу повідомити, чи міститься в матеріалах кримінального провадження №12022221010000598 постанова про його закриття, у разі наявності - направити копію зазначеного процесуального документа на електрону адресу адвоката.

6. Прошу повідомити, на якій стадії досудового розслідування перебуває кримінальне провадження №12022221010000598.

Слідчим відділом Бахмутського районного підрозділу поліції ГУНП в Донецькій області надало відповіль 08.07.2025 в якій зазначено: « В матеріалах кримінального провадження за № 12022221010000598 від 13.09.2022 лікарського свідоцтва про смерть військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 немає. Також в матеріалах кримінального провадження за №12022221010000598 від 13.09.2022 постанова про закриття відсутня. Досудове розслідування триває.

Відповідно до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення здійснюється до повного з`ясування обставин зникнення або визнання судом особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою».

Таким чином, враховуючи відсутність належних правових підстав для визнання ОСОБА_2 загиблим, наявність обґрунтованих сумнівів щодо достовірності результатів експертиз, а також відсутність судового рішення про визнання особи безвісти відсутньою чи померлою, припинення виплати грошового забезпечення, на думку позивача, є незаконним і суперечить вимогам чинного законодавства.

Не погоджуючись із відмовою у здійсненні нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення з березня 2025 року як матері безвісти відсутнього військовослужбовця, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У відповідності до ч. 2-4 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У відповідності до статті 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За приписами частини 6 статті 9 Закону № 2011-XII, за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

У разі індексації грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, виплачується з урахуванням такої індексації - з дня прийняття рішення про проведення такої індексації.

Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, визначає Закону України від 12 липня 2018 року № 2505-VIII «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» (далі - Закон №2505 -VIII), який забезпечує правове регулювання суспільних відносин, пов`язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей.

Відповідно до стаття 1 Закону № 2505-VIII наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

особа, зникла безвісти, - фізична особа, стосовно якої немає відомостей про її місцеперебування на момент подання заявником заяви про її розшук;

особа, зникла безвісти за особливих обставин, - особа, зникла безвісти у зв`язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру;

Відповідно до частин 1-4 статті 4 Закону № 2505-VIII, особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.

Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом.

Надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством.

Якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, була оголошена померлою, але її місцеперебування, місце поховання чи місцезнаходження її останків не було встановлено, проведення розшуку в розумінні цього Закону не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження її останків.

Відповідно до частин 1, 4 статті 6 Закону № 2505-VIII близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме).

Члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.

Згідно з частини 2 статті 9 Закону № 2505-VIII особам, які зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, надаються гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та іншими актами законодавства України.

Механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх визначає Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884 (далі - Порядок № 884).

Під терміном "безвісно відсутній військовослужбовець" слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби (пункт 2 Порядку № 884).

Пунктом 3 Порядку № 884 передбачено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Згідно із пунктом 4 Порядку № 884, виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім`ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).

Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку № 884, командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.

У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов`язково зазначаються підстави для такої відмови.

Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі: подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку; подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку; подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку; з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.

Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв`язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.

Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.

Виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей:

військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно;

військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).

Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації): до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах; протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

Відповідно до пункту 7 зазначеного Порядку, виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими та не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Ситемний аналіз пунктів 5, 6 Порядку № 884 передбачає саме «повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими» у Позивача, так само як у і Відповідача відсутні будь-які докази зазначені у даній статті.

Щодо доводів відповідача викладених у відзиві до позовної заяви, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що військовослужбовця ОСОБА_2 визнано таким, що загинув, та у зв`язку з цим припинено виплату грошового забезпечення членам його сім`ї, посилаючись на наказ №69 від 10.03.2025 та наказ №131 від 11.05.2025, суд зазначає наступне.

Відповідно Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», єдиним документом, що підтверджує смерть особи, є свідоцтво про смерть, видане органом РАЦС. У разі відсутності тіла або медичних документів, смерть встановлюється виключно судом (ст. 46 ЦК України, ст. 317-318 ЦПК України).

Відповідач у відзиві зазначає, що з метою засвідчення факту смерті військовослужбовця, загибель (смерть) якого могла мати місце на тимчасово окупованій території або в районі ведення бойових дій, складається Акт про настання смерті, який у подальшому долучається до заяви, що подається до суду для встановлення факту смерті особи.

Отже, сам по собі акт про настання смерті не є документом, який встановлює юридичний факт смерті особи, а використовується виключно як один із документів для звернення до суду з відповідною заявою.

Таким чином, остаточне встановлення факту смерті особи у випадках, коли смерть настала на тимчасово окупованій території або у районі ведення бойових дій, здійснюється виключно судом.

Водночас, як зазначає позивач, жодна особа до суду із заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 не зверталася, а відповідного рішення суду про встановлення факту смерті або оголошення його померлим не існує. Відтак, на даний час факт смерті ОСОБА_2 не встановлений у передбаченому законом порядку, що унеможливлює будь-які висновки про його загибель.

Суд зазначає, що за таких обставин відповідач не мав правових підстав вважати військовослужбовця загиблим та припиняти виплату грошового забезпечення членам його сім`ї, оскільки відсутні належні юридичні підстави, які б підтверджували факт його смерті.

Як встановлено з матеріалів позовної заяви, на теперішній час жодних належних та допустимих доказів смерті ОСОБА_2 не існує, зокрема:

відсутнє лікарське свідоцтво про смерть;

відсутнє свідоцтво про смерть, видане органами державної реєстрації актів цивільного стану;

відсутнє рішення суду про встановлення факту смерті;

відсутнє рішення суду про оголошення особи померлою;

кримінальне провадження щодо його безвісного зникнення не закрито, триває досудове розслідування.

Як вже зазначалося судом, з метою з`ясування зазначених обставин представником позивача направлено адвокатський запит до слідчого відділу Бахмутського РУП ГУНП в Донецькій області.

У відповіді слідчого від 08.07.2025 повідомлено, що: лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , постанова про закриття кримінального провадження у матеріалах кримінального провадження відсутнє, досудове розслідування триває.

Враховуючи вищезазначене, станом на теперішній час факт смерті військовослужбовця не встановлений у передбаченому законом порядку.

Згідно з ч. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»: Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими.У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.

Спеціальна норма статті 9-2 цього ж Закону чітко визначає термін таких виплат: «до повного з`ясування обставин їх зникнення або до моменту визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи оголошення померлими».

Словосполучення «у встановленому законом порядку» означає дотримання процедур, передбачених Цивільним та Цивільним процесуальним кодексами України (судове рішення). Відтак, командиру військової частини не надано права самостійно «визнавати загиблим» зниклого безвісти військовослужбовця своїм наказом без наявності свідоцтва про смерть.

Таким чином, закон прямо передбачає, що виплата грошового забезпечення повинна здійснюватися до моменту офіційного встановлення факту смерті військовослужбовця або до прийняття відповідного рішення суду.

Відповідач у своєму відзиві посилається на наказ №131 від 11.05.2025, яким припинено виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди членам сім`ї старшого солдата ОСОБА_2 у зв`язку з надходженням документів, що підтверджують його смерть.

Суд зазначає, що у зазначеному наказі не конкретизовано, які саме документи підтверджують смерть військовослужбовця, вказані документи до суду відповідачем надані не були.

Відповідач посилається на Постанову КМ України №884 від 30 листопада 2016 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» не передбачено виплати грошового забезпечення сім`ямвійськовослужбовців, яких визнано загиблими під час захисту Батьківщини, де зазначено не передбачено виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, яких визнано загиблими під час захисту Батьківщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 офіційно має статус «зниклий безвісти за особливих обставин», що підтверджується витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти. Доки цей статус не змінений на статус «загиблий» у Реєстрі на підставі свідоцтва про смерть, особа в правовому полі вважається зниклою безвісти.

Відповідно до Позиції Верховного Суду у справі №280/5641/24:

50. Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2505-VІII Єдиний реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, - електронна база даних, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, їх невпізнані останки, наявність чи відсутність рішення суду про визнання осіб, зниклих безвісти, безвісно відсутніми або оголошення померлими, а також інших даних, що використовуються для забезпечення обліку осіб, зниклих безвісти, з метою їх розшуку; особа, зникла безвісти за особливих обставин, - особа, зникла безвісти у зв`язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру;

51. Згідно з частинами першою, другою статті 4 Закону №2505-VІII особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи. Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом.

91. Суд звертає увагу, що для військовослужбовців статус зниклого безвісти за особливих обставин набувається в порядку, передбаченому Законом №2505-VІII. Підтвердженням того, що військовослужбовець уважається зниклим безвісти за особливих обставин є включення його до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

97. Суд також констатує, що відповідно до положень Інструкції № 280 військовою частиною здійснюється персональний облік особового складу. Важливим є питання виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, адже виплати проводяться до дня виключення.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Пунктом 4 Порядку № 884 передбачено, що виплата грошового забезпечення здійснюється членам сім`ї до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу у зв`язку з визнанням його померлим у судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи та відповіді органу досудового розслідування, жодних документів, які б підтверджували факт смерті ОСОБА_2 , не існує, в Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин ОСОБА_2 числеться особою як безвісти зниклою.

Таким чином, твердження відповідача про надходження документів, що підтверджують смерть військовослужбовця, не підтверджується жодними доказами.

Крім того, позивачу не було надано наказу про виключення ОСОБА_2 зі списків особового складу військової частини, що є обов`язковою процедурною умовою припинення виплати грошового забезпечення.

Відповідно до Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №280 від 15.09.2022, у наказах про виключення зі списків особового складу померлих (загиблих) військовослужбовців обов`язково зазначаються: дата смерті; причина смерті або загибелі; обставини смерті; чи пов`язана смерть із виконанням обов`язків військової служби; місце поховання; підстави для виключення зі списків особового складу.

При цьому встановлено, що під час визначення причини смерті та її зв`язку з виконанням військової служби необхідно керуватися матеріалами спеціального розслідування.

Щодо осіб, які визнані безвісно відсутніми або оголошені померлими, у відповідних документах обов`язково повинно зазначатися рішення суду.

Таким чином, виключення військовослужбовця зі списків особового складу як загиблого можливе лише за наявності належних підтверджуючих документів, які у даному випадку відсутні.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач не згодна з результатами ідентифікації.

Відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», близькі родичі мають право на отримання достовірної інформації про хід розслідування та результати експертиз.

Суд зазначає, що оскільки кримінальне провадження триває, а висновки ДНК-експертизи є предметом оскарження, Відповідач не мав права приймати остаточне рішення про припинення виплат на підставі сумнівних даних.

Відповідно до загальних засад цивільного законодавства України та правової позиції судової практики, особа вважається живою доти, доки її смерть не встановлена у передбаченому законом порядку.

Таким чином, у правовому розумінні ОСОБА_2 не може вважатися померлим або загиблим, а відповідно відсутні законні підстави для припинення виплати грошового забезпечення членам його сім`ї.

Будь-які висновки про загибель військовослужбовця є лише припущеннями, які не можуть бути покладені в основу управлінського рішення органу державної влади.

Таким чином, до моменту офіційного встановлення факту смерті військовослужбовця у встановленому законом порядку він вважається живим, а отже зберігається його правовий статус військовослужбовця, відсутні підстави для виключення зі списків особового складу, відсутні підстави для припинення виплати грошового забезпечення членам його сім`ї.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04;п.58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах наголошував на необхідності застосування цільового та системного способів тлумачення правових норм. Метою Порядку №884 є матеріальна підтримка членів сім`ї, які втратили зв`язок та фінансову підтримку з боку військовослужбовця.

Тому фразу "не мають дітей" слід тлумачити у системному зв`язку з попередніми положеннями цього ж пункту, а саме: "не мають дітей, які б мали право на отримання цього грошового забезпечення згідно з цим Порядком".

Статтею 13 Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» ЄСПЛ вказав, що норма статті 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Сутність цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечать при цьому виконання своїх зобов`язань. Суд визнав, що вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачені національним законодавством (пункт 145 рішення).

Отже, враховуючи встановлені під час розгляду даної справи обставини, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача буде визнання протиправним та скасування наказу №131 від 11.05.2025 командира військової частини НОМЕР_1 , визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 про припинення виплат ОСОБА_1 , грошового забезпечення та додаткової винагороди членам сім`ї на зниклого безвісті за особливих обставин військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , а також зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та нарахувати грошове забезпечення на зниклого безвісті за особливих обставин військовослужбовця ОСОБА_2 , з дати призупинення нарахування грошового забезпечення та провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 , грошового забезпечення та додаткової винагороди членам сім`ї на зниклого безвісті за особливих обставин військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 .

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 132, 134, 263, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ №131 від 11.05.2025 командира військової частини НОМЕР_1 .

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та нарахувати грошове забезпечення на зниклого безвісті за особливих обставин військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дати призупинення нарахування грошового забезпечення.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 про припинення виплат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , грошового забезпечення та додаткової винагороди членам сім`ї на зниклого безвісті за особливих обставин військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , грошового забезпечення та додаткової винагороди членам сім`ї на зниклого безвісті за особливих обставин військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати в загальному розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов