Рішення № 138937900, 04.08.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2399/26

04 серпня 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРШАЛЛ ФАЙНЕСТ ТОБАККО ЮКРЕЙН" до Закарпатської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маршалл Файнест Тобакко Юкрейн" (далі - ТОВ "МФТЮ", Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Закарпатської митниці, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA305000/2025/000090/1 від 04.11.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте, Закарпатською митницею, всупереч вимогам діючого законодавства, за результатами опрацювання поданої митної декларації та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларацій та прийняте рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем наголошувалося, що відповідачем, в оскаржуваному рішенні не наведено достатніх обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішень про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Позивач не погоджується із зазначеним у рішенням доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару. У відповідача були всі документи, які підтверджували можливість визначити митну вартість товару за ціною договору. Визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 22.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово.

В поданому відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. Вказує, що під час митного оформлення товару по МД від 04.11.2025 №25UA305160028842U7 за результатами розгляду наданих для підтвердження митної вартості документів встановлено розбіжності в умовах поставки товару, що призвело до обґрунтованих сумнівів митного органу у достовірності умов поставки, заявленої митної вартості товару та її складових, перевірити які на підставі поданих документів не виявлялося можливим, оскільки за вказаних розбіжностей невідомо, чи включені витрати на доставку товару до митної вартості. Відповідно до поданих документів, торговельна марка GLATZ FEINPAPIERE (Німеччина), виробник товару JULIUS GLATZ GMBH продає товар еміратській компанії AVRORA TRADING-FZCО (інвойс від 31.10.2025 №90024692) на умовах поставки FCA Frankeneck, а ТОВ "МФТЮ" купує даний товар від AVRORA TRADING-FZCО (інвойс від 31.10.2025 №202510-001) на умовах поставки DAP с. Острів, Тернопільська область, що унеможливлює встановлення юридичної підстави відправки вантажу від JULIUS GLATZ GMBH на ТОВ "МФТЮ", що може свідчити про наявність інших комерційних угод між відправником та отримувачем, які через наявність можливих додаткових витрат можуть мати вплив на правильність визначення митної вартості товару.

Сумніви митного органу пов`язані ще й з тим, що за результатами аналізу цінової інформації, наявної у ЄАІС ДМСУ щодо імпортованих аналогічних/подібних товарів, митне оформлення яких вже завершено, встановлено, що заявлена митна вартість оцінюваних товарів (2,40 Євро/кг, розмір партії 11472 кг) є значно нижчою (мінімум на 15%) за вартість аналогічних товарів (фільтропалички для виробництва сигарет, за прямими контрактами від цього ж виробника товарів JULIUS GLATZ GMBH, рівень митної вартості - від 2,76 до 2,84 Євро/кг при розмірі партії 10133 - 15604 кг).

Представник відповідача вказує, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства та обґрунтовано, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач стверджує, що при митному оформлені товару надані належні і достатні докази, які підтверджують заявлену митну вартість, у тому числі її складові. Такі не містили розбіжностей, а тому підстав витребовувати додаткові документи у відповідача не було, як і в подальшому коригувати митну вартість товару.

Ухвалою суду від 22.06.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 04.08.2026 о 10:00 год. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 24.06.2026 призначено у справі судове засідання на 04 серпня 2026 року о 10:00 год. в режимі відеоконференції.

Сторони в судове засідання з`явилися, за спільною згодою сторін судом було здійснено перехід до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маршалл Файнест Тобакко Юкрейн" зареєстроване як юридична особа, основним видом діяльності є виробництво тютюнових виробів.

26 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРШАЛЛ ФАЙНЕСТ ТОБАККО ЮКРЕЙН» (надалі по тексту Позивач/Товариство/ ТОВ «МФТЮ»/Покупець), Покупцем, зареєстрованим в Україні та Компанією AVRORA TRADING FZCO, Продавцем, зареєстрованим згідно із законодавством Об`єднаних Арабських Еміратів, було укладено Контракт №6-2023 (надалі по тексту Контракт) на поставку сировини та матеріалів для виробництва тютюнових виробів.

На виконання умов Контракту, відповідно до специфікації №202510-001 від 31.10.2025 р., яка є невід`ємною частиною Контракту та виставленого продавцем рахунку №202510-001 від 31.10.2025 р., Позивачу, на умовах поставки DAP, с. Острів, Тернопільська область, Україна, відповідно до Правил Інкотермс 2010, було поставлено Товар: папір цигарковий 26.75 мм*6000м*26гр/м2*50Cu у кількості 11 472 кг за ціною 2,40 Євро за 1 кг, вартістю 27 532,80 Євро (надалі по тексту товар).

04 листопада 2025 року, для здійснення митного оформлення товару та підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості, Позивачем до Відповідача було подано електронну митну декларацію №25UA305160028842U7, до якої долучені документи, які надавались на підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ.

Однак, Відповідачем було відмовлено у прийнятті митної декларації у зв`язку із винесенням рішення про коригування митної вартості товару №UA305000/2025/000090/1 від 04.11.2025 р. (надалі по тексту Рішення) та оформлено картку відмови за номером UA305160/2025/000400, за яким Відповідачем визначена (скоригована) митна вартість товару за другорядним методом резервним.

Враховуючи те, що на оскарження Рішення у судовому порядку піде значний час, товар було випущено у вільний обіг, відповідно до ст. 55 МКУ, а Позивачем заповнено та подано митному органу нову митну декларацію №25UA305160028877U6 від 04.11.2025 р., в якому митна вартість товару була задекларована з урахуванням оскаржуваного Рішення. З суми на яку було збільшено митну вартість, Позивачем було сплачено митні платежі на підставі ст. 55 МКУ у сумі 39 999 грн. 85 коп. (податок на додану вартість 20%).

Позивач вважає, що Відповідач безпідставно визначив іншу митну вартість імпортованого товару, оскільки Позивачем було надано всі належні основні документи, які підтверджували заявлену митну вартість товару та давали можливість визначити таку вартість за ціною договору. Надані документи підтверджували складову декларованої митної вартості за ціною Контракту, відповідають встановленим законодавством вимогам та не містять жодних розбіжностей. Оскаржуване Рішення прийняте всупереч вимогам чинного законодавства України, а отже є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Саме з метою поновлення порушених прав, Позивач звернувся із цим адміністративним позовом. 2. Обґрунтування позовних вимог.

За умовами Контракту (п. 1.1. та п. 1.2.) Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві сировину та матеріали для виробництва тютюнових виробів (далі продукція), на замовлення Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Продавцю за поставлену, на умовах даного Контракту, продукцію. Конкретний асортимент продукції, її кількість і вартість, вказані в Специфікаціях, які після підписання їх Сторонами є невід`ємною частиною Контракту.

Відповідно до п. 3.1. та п. 3.4. Контракту вартість продукції вказана в Специфікаціях до цього Контракту. Ціна продукції, за взаємною згодою сторін, встановлюється в доларах США чи євро та зазначається Продавцем в рахунку чи проформі-інвойсі. Оплата продукції, що поставляється за цим Контрактом, здійснюється в порядку відстрочення платежів на термін до 465 днів з моменту належного оформлення митної декларації (дата митної декларації), на підставі виставленого Продавцем інвойсу.

Згідно п. 4.5 Контракту, поставка товару здійснюється на умовах поставки, зазначених в Специфікаціях до контракту (ІНКОТЕРМС 2010 р.).

Сторонами було укладено специфікацію №202510-001 від 31.10.2025 р., відповідно до умов зазначеного Контракту, згідно якої продавець зобов`язався поставити покупцю зазначений товар, на умовах поставки DAP, с. Острів, Тернопільська область, Україна.

Для здійснення митного оформлення товару та з метою підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості, Позивачем до Відповідача було подано електронну митну декларацію №25UA305160028842U7, до якої долучені документи, які надавались на підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ, а саме:

- контракт №6-2023 від 26.12.2023 р., додаткова угода №1 від 01.03.2024 р., додаткова угода №2 від 09.07.2024 р., додаткова угода №3 від 22.07.2025 р., додаткова угода №4 від 01.09.2025 р., Специфікація №202510-001 від 31.10.2025 р. до Контракту (відповідно до п. 2. ч.2. ст. 53 МКУ «зовнішньоекономічний договір (контракт) та додатки до нього у разі їх наявності»);

- рахунок AVRORA TRADING FZCO до ТОВ «МФТЮ» №202510-001 від 31.10.2025 р. (відповідно до п. 3. ч.2. ст. 53 МКУ «рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу»);

- у зв`язку з тим, що відповідно до умов Контракту, передбачений порядок оплати: відстрочення платежу, банківські платіжні документи не надавались (відповідно до п. 4. ч.2. ст. 53 МКУ «якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару»);

- інвойс №90024692 від 31.10.2025 р. (відповідно до п. 5. ч.2. ст. 53 МКУ «за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару»);

- ліцензія на виробництво тютюнових виробів реєстраційний номер №990111202500254 від 19.06.2025 р. (відповідно до п. 7. ч.2. ст. 53 МКУ «ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню»), лист від 19.06.2025 р. за №03-04/80, лист від 31.10.2025 р. за №03-04/124 щодо страхування;

- у зв`язку з тим, що витрати на транспортування включені у вартість товару, документи щодо витрат на транспортування не надавались (відповідно до п. 6. ч.2. ст. 53 МКУ «транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів»);

- у зв`язку з тим, що страхування товару не здійснювалось, документи не надавались (відповідно до п. 8. ч.2. ст. 53 якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування»).

Також Позивачем було надано до митного органу пакувальний лист №50027418 від 31.10.2025 р.; сертифікат якості №10026250-10 від 31.10.2025 р.; сертифікат походження А №39466257 від 31.10.2025 р.; митна декларація країни відправлення 25DE650172345390B0 від 31.10.2025 р.; автотранспортна накладна (CMR) від 31.10.2025 р.

Враховуючи вищевикладене, Позивач надав Відповідачу усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, які містять повну інформацію про митну вартість товару та її складові. Позивачем було заявлено основний методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту: перший метод - за ціною договору, як це передбачено ч. 2 ст. 57 МК України.

За результатами перевірки документів та відомостей, доданих Позивачем до митної декларації, Відповідачем було прийнято Рішення від 04.11.2025 р. №UA305000/2025/000090/1 про коригування митної вартості товарів до рівня 2,76 євро/кг.

Позивач звертає увагу суду, що товар отриманий відповідно до укладених та підписаних документів з Компанією AVRORA TRADING FZCO.

Позивач не є будь-якою стороною у інших угодах/контрактах щодо даного Товару, і відповідно, надати будь-які інші документи, крім тих, що надала Компанія AVRORA TRADING FZCO, не має змоги.

У наданих документах на підтвердження ціни можливо відслідкувати її поступове збільшення з врахуванням всіх супутніх витрат. Відповідач у Рішенні зазначає, що неможливо встановити юридичні підстави відправки вантажу від Julius Glatz GmbH на ТОВ «МФТЮ», що може свідчити про наявність інших комерційних угод між відправником та отримувачем.

Дане суперечить поданим до митного оформлення документам. Так, у рахунку №202510-001 від 31.10.2025 р. зазначено, що вантажовідправником є саме Julius Glatz GmbH. Даний рахунок відповідає умовам як чинного законодавства України так і міжнародному.

Митна декларація країни відправлення 25DE650172345390B0 від 31.10.2025 р. заповнювалась вантажовідправником Товару Julius Glatz GmbH у відповідності до підписаних документів з AVRORA TRADING FZCO (дане підтверджується інвойсом №90024692 від 31.10.2025 р.).

Позивач отримав копію митної декларації країни відправлення 25DE650172345390B0 від 31.10.2025 р. від AVRORA TRADING FZCO для подання у митні органи на території України для підтвердження ціни на Товар.

Відповідно, даний Товар отриманий у відповідності до укладених та підписаних документів з Компанією AVRORA TRADING FZCO, всі інші документи надані саме на підтвердження ціни виключно за даним Договором. Твердження Відповідача щодо того, що пояснення декларанта не спростовує сумнівів щодо правильності застосування умов поставки, що безпосередньо впливає на митну вартість товару, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Позивачем було надано Відповідачу повний пакет документів для підтвердження митної вартості товарів.

Листом від 04.11.2025 р. митний брокер повідомив митницю що, ТОВ «МФТЮ» не має прямого контракту з виробником товару. Даний товар отримувався на умовах зазначених у Специфікації №202510-001 від 31.10.2025 р. Згідно наданих документів відображений весь ланцюг формування ціни від виробника до покупця, із вказанням як ціни товару від виробника так і транспортних витрат по доставці вантажу до продавця.

На прохання Позивача для підтвердження фактичної вартості перевезення контрагент надав копію рахунку від транспортно-логістичної компанії №FR250699 від 13.10.2025 р.

Даний рахунок підтверджує транспортні витрати між Julius Glatz GmbH та AVRORA TRADING FZCO.

Так, у відповідності до рахунку №90024692 від 31.10.2025 р. продавець передає товар перевізнику у погодженому місці, усі транспортні витрати та ризики після передачі товару несе покупець (умови поставки: FCA). Рахунок №FR250699 від 13.10.2025 р. підтверджує, що компанія AVRORA TRADING FZCO несе транспортні витрати і дане впливає на кінцеву ціну товару, який поставляється Позивачу.

Відповідач у Рішенні зазначає, що не можливо співставити даний документ (Рахунок №FR250699 від 13.10.2025 р.) з поставкою оцінюваних товарів, оскільки ідентифікаційні складові даного документа та поставки оцінюваних товарів відсутні (маршрут, товар, інші відомості).

Позивач не може погодитись з таким формулюванням Відповідача у зв`язку із наступним.

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Позивачем, на підтвердження транспортно-експедиційних послуг було надано рахунок №FR250699 від 13.10.2025 р.

Відсутність в рахунку №FR250699 від 13.10.2025 р. про надання транспортно- експедиційних послуг маршруту, товару та інших відомостей, сама собою не може бути підставою для висновку про неможливість ідентифікації даної послуги саме з поставкою даного товару, якщо така ідентифікація може бути проведена на основі інших документів, доданих на підтвердження митної вартості товару.

Так, у даному рахунку зазначено маршрут: Германія-Україна, а також ідентифіковано транспортний засіб: НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Аналогічна інформація міститься і в CMR від 31.10.2025 р.

Відповідно, можливо ідентифікувати, що рахунок №FR250699 від 13.10.2025 р. виставлений саме по даній поставці і підтверджує митну вартість товару з врахуванням транспортно-експедиційних послуг. Як, вже зазначалось, даний Товар отриманий у відповідності до укладених та підписаних документів з Компанією AVRORA TRADING FZCO, всі інші документи надані саме на підтвердження ціни виключно за даним Договором.

Позивач звертає увагу на безпідставність та протиправність такого висновку митниці в оскаржуваному Рішенні. Оскільки зазначення Відповідачем у Рішенні - «З урахуванням меншої з наявних вартостей, при визначенні числового значення митної вартості за основу взята цінова інформація згідно митної декларації №25UA100320032267U0 від 26.08.2025» жодним чином не ідентифікує товар, вартість якого була прирівняна до заявленої вартості на товар Позивача.

Позивач зазначає, що у даному випадку поставлявся товар, а саме папір цигарковий, Відповідач не зазначив з яких підстав до порівняння було обрано саме зазначену МД те не навів характеристик.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення невизначеного товару не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, а також не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

У Рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів Відповідач не надав жодного пояснення щодо зробленого коригування на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив ані додаткової інформації ані джерела, які використовувалися Відповідачем при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

У подальшому, не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації за заявленою митною вартістю за ціною договору та коригуванням митної вартості товарів, карткою відмови, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб`єкта владних повноважень, що є предметом цього позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Наведені норми МК України вказують на те, що законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із наведених положень випливає, що митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У пункті 2 частини п`ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України.

Як обумовлено частиною третьою статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За правилами, встановленими частинами четвертою-восьмою статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Судом встановлено, що декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу ряд документів та застосував перший метод визначення митної вартості - за ціною договору.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Підтверджуючими документами про вартість товару є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).

При розгляді справи суд не встановив у документах, які подані декларантом до митного оформлення ознак підробки документів чи відсутності у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Щодо мотивів відповідача про те, що ціни на імпортований товар, є нижчими від цін за аналогічні товари, розмитнення яких вже проводилося, то такі обставини не є та не можуть бути самостійною підставою для підвищення митної вартості товарів відповідно до вимог МК України, оскільки ці відомості мають допоміжний інформаційний характер, а отже не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів.

Так, Верховний Суд у постановах від 14.08.2018 у справі № 820/9195/15, від 28.08.2018 у справі № 810/3879/17, від 21.12.2018 у справі №815/1670/17 вказав, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості. Такі висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові № 815/2552/16 від 15.02.2023.

Щодо спрацювання індикаторів ризиків при митному оформленні товару, ввезеного позивачем, то суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.11.2022 у справі № 815/2162/17, в якій касаційний суд зазначив про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів суд оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17, від 23.11.2022 у справі № 810/2547/17).

Наведені обставини дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору. Натомість відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, поданої декларантом позивача; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п`ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.

Крім того, декларант позивача надав пояснення митному органу з приводу питань, які у нього виникли, проте такі не взяті до уваги.

Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач не довів необхідність витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості за обраним декларантом методом її визначення. Крім того, ні в оскаржуваних рішеннях, ні у відзиві на позов відповідач не наводить конкретних числових значень складових митної вартості, які не підтвердженні документально.

Отже, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або, що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

При цьому митний орган належно не обґрунтував своє рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Оскільки рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA305000/2025/000090/1 від 04.11.2025 не ґрунтується на нормах чинного законодавства, то його слід визнати протиправним та скасувати, а позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, враховуючи, що суд задовольняє позов повністю, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 2662,40 грн, перерахований до бюджету згідно з платіжною інструкцією №1408 від 09.04.2026.

Також Товариством заявлені до відшкодування з Закарпатської митниці витрати на правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн. У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що такі витрати є завищеними, не відповідають складності справи та обсягу необхідних робіт по їх супроводженню.

Вирішуючи питання наявності підстав для стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує таке.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах №640/3098/20 та №160/6762/21, від 18.08.2022 у справі №540/2307/21.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі №520/6658/21).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу суду надано копії таких документів: договору про надання правової допомоги від 15.01.2026; додаткової угоди №1 від 05.02.2025, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2779 від 14.01.2014, виданого Саідовій М.В., прайс-листа станом на 01.01.2026, заявки на надання юридичної допомоги №7 від 07.04.2026, акта про надання юридичної допомоги №7 від 14.04.2026.

За умовами договору про надання правової допомоги від 15.01.2026 Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. В обов`язках Адвоката передбачено, що Адвокат на підставі звернення Клієнта, яке оформлено у формі заявки на надання юридичної допомоги, приймає на себе зобов`язання з надання наступної юридичної допомоги: надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складання заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також сприяння їх відновленню в разі порушення; приймає участь в підготовці та юридичному оформленню різного роду договорів, що укладаються Клієнтом з юридичними особами, підприємцями та громадянами, надає допомогу в організації контролю за виконанням зазначених договорів, слідкує за застосуванням передбачених законом та договором санкцій по відношенню до контрагентів, які не виконують договірні зобов`язання; представляє у встановленому порядку інтереси Клієнта в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також в інших органах під час розгляду правових справ; Адвокат (виступаючи як Захисник), здійснює, у встановленому законом порядку. захист прав та законних інтересів Клієнта, у випадках, передбачених кримінально-процесуальним законодавством та законодавством про адміністративні правопорушення України; узагальнює та аналізує: практику розгляду судових та інших справ; практику укладання та виконання договорів; надає Клієнту пропозиції щодо усунення виявлених недоліків; надає консультації, висновки, довідки з правових питань, що виникають у Клієнт в процесі здійснення діяльності.

Відповідно до пункту 4 договору вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на падання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до цього договору (форма заявки визначена у додатку №1 до договору). Клієнт зобов`язується оплатити надані Адвокатом послуги після надання Адвокатом Клієнту відповідного рахунку для оплати. Факт надання послуг за договором підтверджується актом про надання юридичної допомоги (форма акта про надання юридичної допомоги визначена Додатком №2 до Договору), який готується Адвокатом та надсилається Клієнту для підписання не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому була надана юридична допомога. Сума, визначена в акті про надання юридичної допомоги, є гонораром Адвоката за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає.

Відповідно до акта про надання юридичної допомоги №7 від 14.04.2026 до юридичних послуг включено надання усної консультації з вивченням документів з вартістю 1500,00 грн та складання позовної заяви з вартістю 3000,00 грн.

При вирішенні питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд виходить із того, що ця справа належить до справ незначної складності та її розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Зважаючи на складність справи (є справою незначної складності та її розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін), значення справи для сторін, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання кожної із послуг та численної судової практики Верховного Суду (є сталою у такій категорії справ) суд, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення представника відповідача співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 4500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Розмір правничої допомоги, заявлений позивачем, не завищений та відповідає обсягу наданих адвокатом юридичних послуг.

Отже, до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці на користь позивача підлягають судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Закарпатської митниці про коригування митної вартості товарів № UA305000/2025/000090/1 від 04.11.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маршалл Файнест Тобакко Юкрейн» судові витрати на суму 7162,40 грн (сім тисяч сто шістдесят дві грн 40 коп.), у тому числі по сплаті судового збору у сумі 2662,40 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 04 серпня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРШАЛЛ ФАЙНЕСТ ТОБАККО ЮКРЕЙН" (місцезнаходження/місце проживання: вул. Промислова, 1, літера 4, офіс 3-7,с. Острів,Тернопільська обл., Тернопільський р-н,47728 код ЄДРПОУ/РНОКПП 43264239);

відповідач:

- Закарпатська митниця (місцезнаходження/місце проживання: вул. Собранецька, 20,м. Ужгород,Ужгородський р-н, Закарпатська обл.,88000 код ЄДРПОУ/РНОКПП 43985560).

Головуючий суддя Подлісна І.М.