Ухвала суду № 138936516, 11.08.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

11 серпня 2026 року м. Житомир

справа № 240/24687/26

категорія 112030700

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Горовенко А.В., перевіривши виконання вимог законодавства при поданні позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про скасування рішення,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просить:

- скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю, яке оформлене протоколом №17/в від 28.02.2025.

Позивач, посилаючись на порушення її прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин, звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду:

- уточненої позовної заяви (її копії для відповідача), із зазначенням прохальної частини відповідно до змісту позовної заяви та викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску або примірник уточненої позовної заяви із зазначенням дати про нарахування та виплату пенсії в межах шестимісячного строку звернення до суду, який обраховується з моменту звернення позивача до суду;

- документу про сплату судового збору у розмірі 1331,20 грн.

У встановлений судом строк позивач усунув недоліки адміністративного позову шляхом подання заяви (за вх. №56001/26) про уточнення позовних вимог, заяви (за вх. №56004/26) про долучення доказів та заяви про поновлення строку.

В уточненій позовній заяві позивач викладає позовній вимоги у наступній редакції, просить:

- скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_3 яке оформлене протоколом №17/в від 28.02.2025;

- визнати за ОСОБА_1 право на отримання одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у порядку спадкування після смерті батька - ОСОБА_2 , який загинув в результаті бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку із загибеллю ОСОБА_3 , який загинув в результаті бойових дій 03.01.2025 відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду із позовом зазначає, що за свого життя батько позивача, ОСОБА_2 , звернувся через ІНФОРМАЦІЯ_3 до відповідної комісії МОУ із заявою щодо отримання одноразової грошової допомоги відносно загиблого на війні сина - ОСОБА_3 .

Певний час тому позивач ОСОБА_1 звернулась до Попільнянської держнотконтори у Житомирській області із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, а також до ІНФОРМАЦІЯ_4 з наміром вирішити питання про отримання одноразової грошової допомоги за загиблого брата.

Вказує, що в обох вказаних інстанціях їй було відмовлено із посиланням на те, що вона не має права на такі виплати та спадщину. Зазначає, що жодних письмових відповідей позивач від ІНФОРМАЦІЯ_4 не отримала.

Також зазначає, що у ТЦК їй постійно відповідали, що такі виплати провадяться лише через 1-1,5 року після подання документів і ще зарано, та зважаючи на те, що така ситуація є загальновідомою - позивач довірилась співробітникам ТЦК, у зв`язку з чим позивач тривалий час чекала, що виплата грошової допомоги все ж буде призначена і вона зможе її отримати у подальшому.

Вказує, що приблизно у травні 2026 року отримала на руки в нотаріальній конторі постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 28.10.2025 відповідно до якої позивачу відмовлено у оформленні виплат грошової допомоги після смерті брата - ОСОБА_3 як спадкового права після смерті батька, ОСОБА_2 , оскільки сам ОСОБА_2 не отримав такого права, саме йому було відмовлено у вказаній виплаті згідно з рішенням Комісії Міністерства оборони України з питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум за результатами розгляду його ж заяви.

Вказане рішення оформлене протоколом №17/в від 28.02.2025.

Зазначає, що у нотаріальній конторі для ознайомлення також було надано копію листа, отриманого нотаріусом від центру комплектування із посиланням на те, що оскільки до моменту прийняття рішення Комісією МОУ з питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 , останній помер, то Комісією було прийнято рішення про відмову у такій виплаті, яке було оформлене протоколом №17/в від 28.02.2025.

Наголошує, що жодного документа, у якому містилася б інформація про підстави відмови у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги батькові позивача, ОСОБА_2 відповідач не отримала й досі, та вказує, що вважаючи, що відповідач виконає свій обов`язок з виплати усіх належних її батькові грошових сум, позивач очікувала на їх отримання.

Саме тому просить поновити строк для звернення до суду з даною позовною заявою.

Розглянувши заяву про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 р. №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого згаданим Кодексом або іншими законами.

Частина друга статті 122 КАС України визначає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У справі, що розглядається, позивач, через свого представника, звернулася до суду із позовом 11.07.2026 (шляхом подання позовної заяви через систему "Електронний суд"), проте заявила позовні вимоги про скасування рішення Комісії Міністерства оборони України з питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 , про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_3 яке оформлене протоколом №17/в від 28.02.2025, тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 КАС України, що підлягає застосуванню до вказаних правовідносин.

Позивач у заяві про поновлення строку звернення до суду стверджує, що фактично у травні 2026 року дізналася про порушене право після отримання на руки в нотаріальній конторі постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 28.10.2025, де також ознайомилася з копією листа, отриманого нотаріусом від ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Суд зазначає, що строк на звернення до суду починається з моменту, коли особа реально дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Поновлення процесуального строку є винятковим процесуальним заходом та можливе лише за наявності належних і достатніх доказів поважності причин його пропуску. Саме лише посилання на певні обставини без надання відповідних доказів на їх підтвердження не є достатньою підставою для поновлення строку.

Частиною 6 ст.161 КАС України регламентовано, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Водночас, доказів, які б підтверджували, що позивач дійсно саме у травні 2026 року отримала вищевказані документи, матеріали справи не містять.

Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 25 червня 2024 року у справі №300/3435/21 зазначила, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на звернення з позовом у публічно-правових відносинах.

Суд також зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Частиною другою та п`ятою статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Слід наголосити, що принципом адміністративного судочинства є верховенство права, тоді як пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов`язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норма національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у тому числі щодо дотримання учасником строку, визначеного національним законодавством для звернення до суду, що свідчить про забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, як складової верховенства права.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Відтак, зважаючи на викладені обставини у сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем пропущений строк звернення до суду з позовом, тоді як заява про поновлення пропущеного строку звернення з адміністративним позовом до суду не доводить поважності причин такого пропуску.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вказані представником позивача у заяві про поновлення строку підстави для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із даною позовною заявою, є неповажними та безпідставними.

Відповідно до пунктів 1 та 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З огляду на викладене, оскільки недоліки позовної заяви, залишеної без руху не усунено позивачем у повному обсязі у строк, встановлений судом, то суд дійшов висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 122, 123, 169, 243, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

ухвалив:

1. Визнати неповажними, вказані представником позивача у заяві про поновлення строку, підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду із позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про скасування рішення.

2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про скасування рішення, - повернути позивачу без розгляду.

3. Копію ухвали надіслати позивачу не пізніше наступного дня після її постановлення.

4. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

5. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя А.В. Горовенко