Ухвала суду № 138935850, 12.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

12 серпня 2026 р.Справа №160/24290/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліус ЛТД» про забезпечення адміністративного позову,

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 11.08.2026 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліус ЛТД» (далі позивач, ТОВ «Геліус ЛТД») до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (далі відповідач) з вимогами про визнання протиправною та скасування постанови від 28.07.2026 № 041225, винесеної начальником Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн.

Разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови від 28.07.2026 про застосування адміністративно-господарського штрафу № 014205 до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ТОВ «Геліус ЛТД» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу набирає чинності з дати, зазначеної в цій постанові, але не раніше дня доведення її копії до автомобільного перевізника. Постанову від 28.07.2026 № 014205 доведено до відома ТОВ «Геліус ЛТД» та вона набрала чинності з 03.08.2026. Оскарження цієї постанови у судовому порядку не зупиняє її дії, що надає можливості відповідачу звернути вказану постанову до примусового виконання. Пред`явлення оскаржуваної постанови до примусового виконання призведе до накладення арешту на рахунки позивача, призведе до понесення позивачем додаткових витрат, пов`язаних з відкриттям та здійсненням виконавчого провадження. Відкриття виконавчого провадження на підставі оскаржуваної постанови позбавить позивача права на добровільну сплату суми адміністративно-господарського штрафу протягом 15 днів після набрання законної сили рішенням суду, якщо зазначеним рішенням буде відмовлено у задоволенні позову. Крім того, накладення арешту на грошові кошти позивача та внесення його до реєстру боржників на підставі постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, яка оскаржується в адміністративному суді спричинить негативні наслідки для позивача, як суб`єкта господарювання, який має власну репутацію та якому для здійснення господарських операцій, необхідний безперешкодний доступ до грошових коштів, які перебувають на його рахунках.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали заяви, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову у письмовому провадженні (без повідомлення учасників справи на підставі наявних матеріалів).

Вирішуючи заяву по суті, суд виходить з такого.

Положеннями частини другої статті 150 КАС України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина четверта статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При цьому, заходи забезпечення позову повинні обиратися судом з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб.

Заявник обов`язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

У свою чергу суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 640/18007/18, від 20 грудня 2019 року у справі № 640/9158/19.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У частині першій статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (частина друга статті 12 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно із абзацом першим частини сьомої статті 26 Закону № 1404-VIII у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, рахунки у цінних паперах у депозитарних установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти/електронні гроші/цінні папери боржника, що існують в електронній формі.

Вичерпний перелік підстав для зупинення виконавчих дій визначений у частині першій статті 34 Закону № 1404-VIII.

Згідно із частиною п`ятою статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» постанова про застосування адміністративно-господарських штрафів є виконавчим документом.

Абзацами першим, третім пункту 22 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі Порядок № 1567) установлено, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу набирає чинності (законної сили) з дати, зазначеної в цій постанові (але не раніше дня доведення її копії до автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи).

Копія постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, постанови про закриття справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт вважається доведеною до автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи з дня її вручення або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, а у разі надсилання на адресу електронної пошти - на п`ятий календарний день з дня її надсилання.

Відповідно до пункту 23 Порядку № 1567 адміністративно-господарський штраф повинен бути перерахований автомобільним перевізником на зазначений у постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу рахунок не пізніше ніж протягом 15 календарних днів після набрання нею чинності.

Так, з наданих разом із позовною заявою доказів судом установлено, що постановою начальника Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 28.07.2026 № 014205 стягнуто з ТОВ «Геліус ЛТД» адміністративно-господарський штраф у сумі 1700,00 грн. Зазначено, що ця постанова набирає чинності з дня доведення її копії до автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи.

Зазначена постанова в електронній формі направлена на електронну пошту ТОВ «Геліус ЛТД» та отримана останнім 30.07.2026, що підтверджено скріншотом електронної скриньки позивача. Відповідно, з огляду на положення пункту 22 Порядку № 1567, постанова набрала чинності з 03.08.2026 та може бути пред`явлена відповідачем до примусового виконання у порядку, визначеному Законом № 1404-VIII.

ТОВ «Геліус ЛТД» 11.08.2026 звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області з вимогою визнати протиправною та скасувати зазначену постанову.

Суд зауважує, що, незважаючи на зазначення у прохальній частині позовної заяви вимоги про визнання протиправною та скасування постанови начальника Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 28.07.2026 № 041225, наведений у позовній заяві виклад обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги, а також надана разом із позовною заявою копія постанови начальника Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 28.07.2026 № 014205 у сукупності з іншими доказами безсумнівно свідчать, що предметом оскарження за поданою до суду позовною заявою є саме постанова від 28.07.2026 № 014205, а у прохальній частині позовної заяви позивачем допущено описку в зазначенні номеру оскаржуваної постанови, яка не змінює суті поданої позовної заяви.

За змістом частини четвертої статті 150 КАС України та статті 34 Закону № 1404-VIII оскарження постанови до суду та відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняє дії оскаржуваної постанови та вчинення виконавчих дій, а також не звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку перерахувати адміністративно-господарський штраф у строк протягом 15 календарних днів після набрання постановою чинності, якщо суд не застосує відповідні заходи забезпечення позову.

Також наведені положення Закону № 1404-VIII свідчать, що ненадання позивачеві тимчасової правової охорони його прав, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили, призведе до негативних наслідків у вигляді звернення стягнення на кошти, майно тощо, накладення заборони розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або обмеження у користуванні таким майном.

Крім того, примусове виконання оскаржуваної постанови може ускладнити виконання рішення суду, оскільки за умови задоволення позовних вимог та набрання рішенням законної сили, грошові кошти вже будуть стягнені з позивача, а їх повернення потребуватиме вжиття позивачем додаткових дій, виконання яких можна було б уникнути за умови вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому, вжиття заходів забезпечення позову ніяким чином не перешкоджатиме виконанню оскаржуваної постанови в разі відмови позивачу в задоволенні позову, оскільки, відповідно до частини шостої статті 157 КАС України у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що стягнення в примусовому порядку адміністративно-господарського штрафу відповідно до постанови від 28.07.2026 № 014205, правомірність винесення якої оскаржується у судовому порядку, може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача в разі задоволення адміністративного позову, тому вважає за доцільне зупинити дію постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 28.07.2026 № 014205 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та гарантує ефективність судового захисту у разі задоволення цього позову та відповідає вимогам процесуального закону.

При цьому, суд враховує, що вжиття таких заходів забезпечення, як зупинення судом дії оскаржуваної постанови, не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямовано на збереження існуючого становища до ухвалення остаточного рішення у справі.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Отже, проаналізувавши мотиви, якими обґрунтовано заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що доводи й аргументи ТОВ «Геліус ЛТД» є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України, та задоволення цієї заяви.

Керуючись статтями 150-154, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліус ЛТД» про забезпечення адміністративного позову.

Зупинити дію постанови начальника Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 28.07.2026 № 014205 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліус ЛТД» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 160/24290/26.

Стягувач (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): Товариство з обмеженою відповідальністю «Геліус ЛТД» (місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького, буд. 160, код ЄДРПОУ 20206809).

Боржник (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 24, код ЄДРПОУ 39816845).

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання до 12 серпня 2029 року.

Копію даної ухвали направити учасникам справи.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені статтями 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Пляшкова