Рішення № 138933657, 11.08.2026, Тальнівський районний суд Черкаської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер:704/675/26

Номер провадження 2/704/722/26

11 серпня 2026 року м. Тальне

Суддя Тальнівського районного суду Черкаської області Москаленко І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу № 704/675/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося в суд з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитними договорами, вказавши суду, що відповідно до укладених договорів споживчого кредиту № 102073003 від 15.09.2025 р., та №8989224 від 15.09.2025 відповідачка отримала визначену суму коштів.

Однак всупереч підписаним угодам, відповідачка не виконала умови договорів, не сплатила відсотки за користування коштами, своєчасно не здійснила повне погашення коштів за договорами, що стало причиною виникнення простроченої заборгованості.

В порядку ч.5 ст.279 ЦПК України, суддя розглядає дану справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки відсутні клопотання будь-якої із сторін про інше.

03.06.2026 року відповідачка подала до суду відзив якому заперечила щодо задоволення позовних вимог, стверджує, що кредитні договори було укладені шахрайським шляхом, вважає, що вона їх не підписувала, а електронні засоби авторизації використовувались без її відома. Особистий кабінет на сайті фінансової установи було створено третіми особами без її відома з використанням її номеру телефону. Кредитні кошти вона не отримувала та ними не користувалася. За фактом незаконного отримання кредитів третіми особами шахрайським шляхом було відкрито кримінальне провадження №12025250360001448 від 23.11.2025 року, а її визнано потерпілою. Тому просить суд в задоволенні позову відмовити. Також подала клопотання про витребування доказів, які підтверджують факт перерахування коштів. Також подала до суду клопотання про витребування доказів (а.с.59-73).

04.06.2026 року постановлено ухвалу про витребування доказів та витребувано інформацію про зарахування коштів на рахунки відповідачки банківськими установами (а.с.74).

05.06.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якому стверджує, що відповідачкою не надано належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог, а відзив відповідачки вважає необґрунтованим та просить суд позовні вимоги задовольнити (а.с.81-88).

Суддя, дослідивши подані докази, приходить до таких висновків.

Щодо заборгованості відповідачки за кредитним договором №102073003 від 15.09.2025.

Суддею об`єктивно встановлено, що 15.09.2025 року міжТОВ "Мілоан" (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник та/або відповідач) було укладено договір про споживчий кредит № 102073003 строком на 360 днів.

Згідно п. 1.1. вказаного договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. Договору у кредит (далі n кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом (далі n плата) відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Пунктом 1.2 договору встановлена сума (загальний розмір ) кредиту 12000,00 грн.

Відповідно до п. 1.5.1. договору комісія за надання кредиту: 2700,00 грн, яка нараховується за ставкою 20.50 відсотків від суми кредиту одноразово.

Згідно умов п. 1.5.2. договору проценти за користування кредитом: комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 19536.00 грн., що нараховується за ставкою 7.40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

Відповідно до п. 1.5.3. проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 90.00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Згідно п. 1.5.4. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180.00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 20211.30 грн.

Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2., 2.3. цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Згідно умов п. 6.3. договору, приймаючи пропозицію кредитодавця про укладення цього договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. правилами, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) кредитодавцем, що розміщені на сайті кредитодавця та є невід`ємною частиною цього договору, що підтверджується копією договору про споживчий кредит № 102073003 від 15.09.2025.Договір про надання споживчого кредиту укладено з відповідачкою у електронній формі відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» та підписано шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором 192642

(а.с. 11-13).

Як вбачається з додатку №1 до договору про споживчий кредит № 102073003 від 15.09.2025 року, сума кредиту:12000,00грн, проценти за користування кредитом 20211,30 грн, комісія за надання кредиту 2700,00 грн, комісія за обслуговування заборгованості 19536,00 грн., загальна вартість кредиту 54447,00 грн (а.с.14).

ТОВ «Мілоан» виконало умови договору про надання споживчого кредиту та перерахувало шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки відповідачки кошти в розмірі 12000,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення 109303952 від 15.09.2025 року на картковий рахунок НОМЕР_1 (а.с.19).

Згідно відомості ТОВ "Мілоан" за кредитним договором № 102073003 від 15.09.2025

року заборгованість ОСОБА_1 складає 37360,50 грн, з яких: 12000,00 грн - заборгованість за кредитом, 8668,50 грн - заборгованість по відсоткам, 2700,00 грн заборгованість по комісії за надання кредиту, 7992, 00 грн. заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 6000,00 грн. сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня) (а.с.20-21).

24.02.2026 р. між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Мілоан» укладено договір факторингу №24022026, у відповідності до умов якого, ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників вказаними у реєстрі боржників (а.с. 22-24).

Відповідно до умов вищезазначеного Договору факторингу Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав, або виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом ( плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань, та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до реєстру боржників від 24.02.2026 до Договору факторингу №24022026 від 24.02.2026 р. ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 37360,50 грн. 80 коп.(а.с.27)

Щодо заборгованості відповідачки за кредитним договором та №8989224 від 15.09.2025 р.

Суддею об`єктивно встановлено, що 15.09.2025 року міжТОВ "Мілоан" (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник та/або відповідач) було укладено договір про споживчий кредит №8989224 строком на 360 днів..

Згідно п. 1.1. вказаного договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. Договору у кредит (далі n кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом (далі n плата) відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Пунктом 1.2 договору встановлена сума (загальний розмір ) кредиту 10000,00 грн.

Відповідно до п. 1.5.1. договору комісія за надання кредиту: 2700,00 грн, яка нараховується за ставкою 27.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Згідно умов п. 1.5.2. договору проценти за користування кредитом: комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 32120.00 грн., що нараховується за ставкою 14.60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

Відповідно до п. 1.5.3. проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 0.0010 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Згідно п. 1.5.4. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0.0010 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 0,00 грн.

Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2., 2.3. цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Згідно умов п. 6.3. договору, приймаючи пропозицію кредитодавця про укладення цього договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. правилами, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) кредитодавцем, що розміщені на сайті кредитодавця та є невід`ємною частиною цього договору, що підтверджується копією договору про споживчий кредит №8989224 від 15.09.2025 р.Договір про надання споживчого кредиту укладено з відповідачкою у електронній формі відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» та підписано шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором 437510 (а.с. 28-30).

Як вбачається з додатку №1 до договору про споживчий кредит №8989224 від 15.09.2025 року, сума кредиту:10000,00грн, проценти за користування кредитом 0,00 грн, комісія за надання кредиту 2700,00 грн, комісія за обслуговування заборгованості 32120,00 грн., загальна вартість кредиту 44820,00 грн (а.с.31).

ТОВ «Мілоан» виконало умови договору про надання споживчого кредиту та перерахувало шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки відповідачки кошти в розмірі 10000,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення 162084234 від 15.09.2025 року на картковий рахунок НОМЕР_1 (а.с.36).

Згідно відомості ТОВ "Мілоан" за кредитним договором №8989224 від 15.09.2025

року заборгованість ОСОБА_1 складає 30840,00 грн, з яких: 10000,00 грн - заборгованість за кредитом, 0,00 грн - заборгованість по відсоткам, 2700,00 грн заборгованість по комісії за надання кредиту, 13140,00 грн. заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 5000,00 грн. сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня) (а.с.36а).

24.02.2026 р. між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Мілоан» укладено договір факторингу №24022026, у відповідності до умов якого, ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників вказаними у реєстрі боржників (а.с. 22-24).

Відповідно до умов вищезазначеного Договору факторингу Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав, або виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом ( плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань, та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до реєстру боржників від 24.02.2026 до Договору факторингу №24022026 від 24.02.2026 р. ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 30840 грн. 00 коп.(а.с.38)

Відповідачка зобов`язання по поверненню коштів, отриманих згідно укладених договорів не виконала в зазначений строк, а згідно ст.526 ЦК України: Зобов`язання має виконуватися належним чином...

Проте відповідачка не повернула суму позик, тим самим порушила умови договору.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика, кредит, банківський вклад), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору.

Ч.1 ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Таким чином, позивач набув право грошової вимоги до відповідачки , що підтверджується копіями з реєстру боржників для друку до договору факторингу №24022026 від 24.02.2026 р.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (далі - Закон № 675-VIII) , який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII (в редакції, чинній на час укладення договору) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - пункт 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами частини 8 статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 12 Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону № 675-VIII передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис, як вид електронного підпису, накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1 статті 3 Закону № 675-VIII.

З огляду на зазначене, доводи відповідачки про те, що підписи на договорах їй не належать не відповідає вимогам чинного законодавства та визначеному умовами вказаного порядку укладення договору, зокрема Закону України «Про електронну комерцію», повністю спростовується матеріалами справи та дослідженими доказами.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачка не заперечує факт передачі персональних даних власноруч та введення коду в додатку, дані обставини викладені нею при звернені до правоохоронних органів та зазначені в витязі з ЄРДР №12025250360001448 від 23.11.2025 р. (а.с.72).

Суддя ставиться критично до доводів відповідачки, про те, що відносно неї були вчинені шахрайські дії, про що вона здогадалася та звернулася 23.11.2025 року до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, про що за її заявою були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025250360001448 від 23.11.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. З огляду на що зазначає, що вона не укладала з первісним кредитором кредитного договору, а тому не може нести по ньому жодних зобов`язань.

Сам по собі факт звернення відповідачки до правоохоронних органів не є належним та достатнім доказом того, що кредитний договір був укладений не нею або третіми особами без її волевиявлення.

Як вбачається із матеріалів справи , а саме з короткого викладу обставин , зазначених в витязі з ЄРДР відповідачкою самостійно було розголошено відомості щодо номеру телефону, вона власноруч ввела код після чого відбулось керування її номером мобільного телефону та вчинені дії по оформленню кредитів в різних банківських установах на неї та її рідних. Факт самостійного сприяння незаконному використанню коду та іншої необхідної інформації не заперечується відповідачкою.

Крім того, в укладених договорах споживчого кредиту № 102073003 від 15.09.2025 р., та №8989224 від 15.09.2025 зазначені РНОКПП, паспортні дані та інші персональні дані відповідачки.

Також, згідно витребуваної ухвалою судді інформації в АТ КБ «Приватбанк», АТ «Райффайзен Банк» та АТ «Державний ощадний банк України» відкриті на ім`я ОСОБА_1 номери карток дійсно не збігаються з номером картки, вказаним в платіжних дорученнях 109303952 від 15.09.2015 та 162084234 від 15.09.2025 ( а.с.99-114)

Проте, як зазначено в ст.68 ЗУ «Про платіжні системи» електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача ,який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою. Під час виконання автентифікації надавачі платіжних послуг зобов`язані виконувати вимоги Національного банку України щодо захисту конфіденційності та цілісності індивідуальної облікової інформації користувачів.

Аналіз актів цивільного законодавства дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов`язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Як встановлено матеріалами справи, відповідачка надала доступ до своїх персональних даних та до іншої інформації, зокрема до кодів та паролів, персональні дані, які дали змогу сторонній особі ініціювати від її імені платіжні операції.

Отже, відповідачка ОСОБА_1 несе відповідальність за вчинені від її імені банківські операції, внаслідок розголошення третім особам інформації, що дала змогу виконувати платіжні операції від його імені з використанням електронного платіжного засобу.

Окрім того, суддя зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 викладено правовий висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2020 року у справі № 484/3809/16 зроблено висновок, що: «у разі вчинення правочину під впливом насильства формування волі особи, яка вчиняє правочин, відбувається внаслідок втручання стороннього фактора - фізичного чи психічного тиску з боку контрагента або іншої особи з метою спонукання до вчинення тих дій, які особа не бажала б вчинити без наявності таких фізичних чи психічних страждань».

Аналіз зазначених норм права та релевантної судової практики дозволяє зробити висновок про те, що для визнання правочину недійсним із застосуванням правового механізму, передбаченого положеннями статті 231 ЦК України, необхідним є наявність у їх сукупності таких факторів як сам факт застосування до потерпілої сторони правочину фізичного чи психологічного тиску з боку іншої сторони чи з боку третьої особи, що свідчить про вчинення правочину проти справжньої волі, а також наявність причинного зв`язку між фізичним або психологічним тиском і вчиненням правочину, який оспорюється. Сам факт вчинення фізичного чи психологічного тиску для укладення правочину повинен мати місце на момент його вчинення.

Враховуючи викладене, з метою захисту позичальника, у цивільному законодавстві закріплене право позичальника оспорити договір позики на підставі того, що гроші або речі не були отриманні ним, або отримані під впливом насильства, шантажу, погроз, психологічного чи фізичного тиску, тощо.

Однак відповідачка зустрічний позов із вимогами про визнання недійсним договорів № 102073003 від 15.09.2025 р., та №8989224 від 15.09.2025 на підставі яких були видані кредити, не подавала. Рішення про визнання недійсними даних договорів матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що доводи відповідачки про те, що кредит оформлено на неї внаслідок шахрайських дій, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Зважаючи на викладене вище суддя дійшла до обґрунтованого висновку про укладення договорів про споживчий кредит № 102073003 від 15.09.2025 р., та №8989224 від 15.09.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі, із застосуванням одноразового пароля-ідентифікатора.

Враховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення із відповідачки заборгованості за договором № 102073003 від 15.09.2025 р. в частині 12000,00 грн - заборгованості за кредитом, 8668,50 грн - заборгованості по відсоткам, 2700,00 грн заборгованість по комісії за надання кредиту, та договором №8989224 від 15.09.2025 в частині 10000,00 грн - заборгованості за кредитом, 2700,00 грн заборгованості по комісії за надання кредиту, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідачки 7992, 00 грн. заборгованості по комісії за обслуговування кредиту за договором № 102073003 від 15.09.2025 та 13140, 00 грн. заборгованості по комісії за обслуговування кредиту з договором №8989224 від 15.09.2025, суддя зазначає, що відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Проте позивачем не доведено користування ОСОБА_1 послугами з обслуговування кредитної заборгованості, зазначеними в договорі, не надано доказів на підтвердження цього, а тому така комісія до стягнення не підлягає.

Крім того, щодо стягнення заборгованості з відповідачки 6000 грн. 00 коп. заборгованості за пенею за період з 15.09.2025 р. по 24.02.2026 р. за договором № 102073003 від 15.09.2025 р. та 5000 грн. 00 коп. заборгованості за пенею за період з 15.09.2025 р. по 24.02.2026 р. за договором №8989224 від 15.09.2025 р, суд не вбачає за можливе стягнути із відповідачки вказану заборгованість за вищезазначений період часу виходячи із такого.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином враховуючи вищевикладене суддя приходить до висновку про не можливість стягнення заборгованості за пенею.

З врахуванням того, що позов задовольняється частково, то розподіл судових витрат має бути розподілено пропорційно до розміру задоволених вимог (ч.1 ст.141 ЦПК України).

Оскільки позов було задоволено у процентному відношенні на 52,88 %, то відповідно і сума стягнення судового збору на користь позивача має бути зменшена на цю різницю, що становить: 1407 грн. 87 коп.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суддя

УХВАЛИЛА:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, інд. 07400, вул. Лісова, буд.2, м. Бровари, Броварський р-н., Київська обл., IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості в розмірі 36068 грн. 50 коп. (тридцять шість тисяч шістдесят вісім гривень 50 коп.), зокрема:

-за договором про споживчий кредит № 102073003 від 15.09.2025 р.в розмірі 23368 грн. 50 коп. (двадцять три тисячі триста шістдесят вісім гривень 50 коп.) з яких 12000 грн. 00 коп. сума заборгованості за основною сумою боргу, 8668 грн.50 коп. сума заборгованості за відсотками, 2700,00 грн. сума заборгованості по комісії за надання кредиту;

-за договором про споживчий кредит №8989224 від 15.09.2025 р. в розмірі 12700 грн. 00 коп. (дванадцять тисяч сімсот гривень 00 коп.) з яких 10000 грн.00 коп. сума заборгованості за основною сумою боргу, 2700,00 грн. сума заборгованості по комісії за надання кредиту.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в сумі 1407 грн. 87 коп. (одна тисяча чотириста сім гривень 87 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження. якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», інд. 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, код ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк».

Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя І.В. Москаленко