Ухвала суду № 138931570, 12.08.2026, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/3914/26

Провадження № 1-кп/545/466/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 рокум. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого- адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Полтава клопотання прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 62026000000000741 від 24.07.2026 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Полтава, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого за ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 361, ч. 3 ст. 209 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Полтавського районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026000000000741 від 24.07.2026 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 361, ч. 3 ст. 209 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.06.2026 року обвинуваченому ОСОБА_4 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 16.08.2026 року.

Прокурором надано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у якому зазначено, що ризики, передбачені ст.177 КПК України не зменшилися.

Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду) обґрунтовується тим, що злочини, передбачені ч. 5 ст. 361 та ч. 3 ст. 209 КК України, є особливо тяжкими, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, з метою його уникнення, ОСОБА_4 може ігнорувати визначені обов`язки та переховуватись від суду. Крім цього, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення вчиненого за попередньою змовою групою осіб. На даний час органом досудового розслідування не встановлено всіх членів згаданої групи, а тому останні можуть схиляти ОСОБА_4 переховуватись від суду з метою уникнення членів групи від можливої кримінальної відповідальності.

Ризик передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України (знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення) підтверджується тим, що інкриміновані ОСОБА_4 кримінальні правопорушення вчинювались з використанням документів, які органом досудового розслідування на даний час в повному обсязі не відшукані та не вилучені, тому для уникнення покарання за скоєння особливо тяжких злочинів ОСОБА_4 може знищити, сховати чи спотворити документи, які можуть мати доказове значення у кримінальному провадженні.

Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні) виражається у тому, що отримавши матеріали клопотань про обрання запобіжного заходу, продовження запобіжного заходу, а також частини матеріалів з якими останній ознайомився на виконання ст. 290 КПК України, ОСОБА_4 володіє інформацією щодо кола осіб, які є свідками та можуть надати органу досудового розслідування викривальні покази стосовно нього, або повідомити про інші обставини вчинення злочину іншими підозрюваними, що вказує на реальний ризик можливого впливу (погрози, підкуп, умовляння) на перелічене вище коло осіб. При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків, експертів, спеціалістів існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується) обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень, які вчинялись протягом тривалого часу (з 2022 по 2025 роки) організованою групою, до складу якої входив і він. Оскільки на даний момент органом досудового розслідування не встановлено повне коло осіб, які входили до складу організованої групи, існує ризик того, що ОСОБА_4 може вчинити інші кримінальні правопорушення, аналогічні тим, в яких він обвинувачується.

Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно пливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Також встановлено, що інші більш м`які запобіжні заходи не можливо застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , а тому виникає обґрунтована необхідність у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду.

Зокрема, запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, застави чи домашнього арешту не зможуть попередити можливість переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду.

11.08.2026 року від захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 надійшли заперечення за клопотання прокурора, у яких посилаючись на відсутність вищезазначених ризиків, просила засовувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Зазначила, що 28.07.2026 між прокурором та ОСОБА_4 було укладено угоду про визнання винуватості, згідно якої останній повністю та беззастережно визнав себе винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 5 ст. 361, ч. 3 ст. 209 КК України, погодився з пред`явленим йому обвинуваченням, надав органу досудового розслідування викривальні показання щодо інших осіб, які можуть бути причетними до вчинення кримінальних правопорушень, та фактично виконав усі умови співпраці, визначені стороною обвинувачення. Крім того, після постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу сім`єю ОСОБА_4 було перераховано 500000,00 гривень на підтримку Збройних Сил України. Для здійснення зазначеного внеску дружина обвинуваченого була вимушена позичити кошти у знайомих, що свідчить як про скрутний матеріальний стан сім`ї, так і про прагнення ОСОБА_4 підтвердити щире каяття, усвідомлення наслідків своїх дій та зробити реальний внесок на підтримку держави. Також станом на день розгляду цієї скарги ОСОБА_4 майже два місяці утримується під вартою, у зв`язку з чим його стан здоров`я істотно погіршився, що є особливо небезпечним з огляду на наявність у нього механічного протеза мітрального клапана серця, імплантованого кардіостимулятора, необхідності постійного прийому антикоагулянтної терапії та регулярного спеціалізованого кардіологічного контролю, забезпечення якого в умовах слідчого ізолятора є неможливим.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з викладених у ньому підстав та просив відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання підтримала з викладених у ньому підстав.

Обвинувачений ОСОБА_4 також підтримав свого захисника.

Заслухавши доводи прокурора, думку обвинуваченого та його захисника, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Суд, за нормами ст. 331 КПК України, під час судового розгляду, за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Окрім цього, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно листа Верховного суду від 03.03.2022 № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 361, ч. 3 ст. 209 КК України. Зокрема, злочини, передбачені ч. 5 ст. 361 та ч. 3 ст. 209 КК України, є особливо тяжкими, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, а тому наявні ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних у ході досудового розслідування доказів.

При встановленні наявності ризиків, суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 з метою уникнення відповідальності може:

-переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

- може знищити, сховати чи спотворити документи, які можуть мати доказове значення у кримінальному провадженні;

-незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні;

-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, аналогічні тим, в яких він обвинувачується

Таким чином, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов переконання про доведеність чинників, які передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України. Запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються обвинуваченому. Наявні наведені ризики є дійсними та тривають. Суд вважає, що альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати ОСОБА_4 належну поведінку.

Згідно з положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Судом не встановлено відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для скасування чи обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 не пов`язаного з позбавленням волі.

Таким чином, суд приходить до висновку, про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та відсутність підстав для задоволення клопотання захисника обвинуваченого щодо застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом. При цьому необхідно в ухвалі зазначити, які обов`язки з передбачених ст. 194 цього Кодексу будуть покладені на обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтування розміру застави та можливість її застосування.

Частиною сьомою ст. 182 КПК України встановлено, що у випадках, передбачених частинами 3, 4 ст. 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Розмір застави визначений ч. 5 ст. 182 КПК України. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

За практикою Європейського суду з прав людини розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

При цьому, в рішенні по справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v.Spain) від 28 вересня 2010 року Європейський суд з прав людини наголосив, що, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Прокурор просив визначити заставу у 7361 розмірів прожиткових мінімумів, однак, суд зазначає, що у клопотанні належним чином не обґрунтовано та в судовому засіданні не доведено пропорційність запропонованого розміру застави для працездатних осіб будь-якими аргументами, які могли би бути враховані.

Таким чином, враховуючи тяжкість злочину, майновий та сімейний стан підозрюваного, слідчий суддя вважає за належне визначити заставу у межах 3500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 11648000 (одинадцять мільйонів шістсот сорок вісім) грн., що зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не є завідомо непомірною сумою для нього.

Тому, беручи до уваги вищезазначене, майновий та сімейний стан обвинуваченого, з урахуванням суспільної небезпечності злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , суд вважає необхідним визначити заставу в межах 3500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 11648000 (одинадцять мільйонів шістсот сорок вісім) грн., що буде справедливою альтернативою запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою та здатним забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 331 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк ШІСТДЕСЯТ ДНІВ до 10.10.2026 року.

Відлік строку запобіжного заходу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з 12.08.2026 року.

Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснювати в ДУ «Київський слідчий ізолятор».

Визначити ОСОБА_4 заставу в 3500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 11648000 (одинадцять мільйонів шістсот сорок вісім) грн. гривень.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 обов`язок прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора та слідчого, а також обов`язки, передбачені п.п. 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

1) не відлучатися за межі Полтавської області без дозволу слідчого, прокурора або суду, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги або/та необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги;

2) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

3) утримуватися від спілкування із підозрюваними у кримінальному провадженні № 62024000000000969 від 31.10.2024, а саме: Особа 1, Особа 2, Особа 3, Особа 4, Особа 5;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади- Управління ДМС у Полтавській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесення застави визначити строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4 судом - 2 місяці з моменту внесення застави.

ОСОБА_4 або будь яка інша особа, може внести кошти на депозитний рахунок отримувача № UA398201720355289002000015950, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26304855, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, призначення платежу- запобіжний захід застава, № судового рішення та ПІБ особи, якою вноситься застава.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_4 з-під варти- звільнити.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави має бути наданий уповноваженій службовій особі.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання- відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження для відома, начальнику ДУ «Київський слідчий ізолятор», де утримується обвинувачений- для виконання.

Ухвала може бути оскаржена, в частині обрання запобіжного заходу, безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили після її проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складений 12.08.2026 року.

СуддяОСОБА_6