Рішення № 138928053, 12.08.2026, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/991/26

Провадження по справі №2/276/786/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Семенюка А.С.,

за участю секретаря судового засідання Процюк О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Споживчий центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому вказує, що між нею та відповідачем 24.09.2025 року укладено Кредитний договір (оферти) № 24.09.2025-100002013.

Відповідно до умов Договору відповідачу надано кредит у розмірі 5000,00 гривень строком на 217 днів зі сплатою процентів обумовленому в договорі розмірі з фіксованою процентною ставкою «Стандарт» в розмірі 1% в день. Також позивач вказує, що комісія, пов`язана з наданням кредиту становить 450 грн, нараховується та обліковується кредитором у день видачі кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 450 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів.

24.09.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Кредитного договору (оферти) №24.09.2025-100002013, якою внесли зміни до Кредитного договору, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 8000,00 гривень, у зв`язку з наданням відповідачу 24.09.2025 року 2-го Траншу у розмірі 3000,00 грн строком на 217 днів. Комісія, пов`язана з наданням 2-го Траншу становить 270 грн, нараховується та обліковується кредитором у день видачі траншу. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості з дати укладення Додаткового договору становить 720,00 грн.

Згідно з п. 3.1. Договору за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, комісії.

Пунктом 3.2. встановлено, що Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5355-28ХХ-ХХХХ-0129.

Позивач зазначає, що кредитні кошти були надані позичальнику, Кредитний договір та Додаткова угоди до нього укладені в електронній формі.

Позивач надав відповідачу кошти, проте відповідач умови договору не виконує, кошти не повертає, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову утворилась заборгованість у розмірі 22360 гривень, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8000,00 гривень, по процентам в розмірі 9920,00 гривень, додатковій комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1440,00 грн. та заборгованості по відсотках, нарахованих за ст.625 ЦК України, у розмірі 3000,00 гривень, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором №24.09.2025-100002013 в розмірі 22360,00 грн та судові витрати.

Ухвалою судді Хорошівського районного суду Житомирської області від 08.06.2026 року відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, позивач в позовній заяві просить розгляд справи провести без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомленою в установленому законом порядку - шляхом направлення ухвали про відкриття провадження та судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, які відповідач отримала 01.07.2026 та 21.07.2026 року, що підтверджується відповідними відомостями Укрпошти.

Враховуючи вищевикладене, у суду є підстави вважати, що відповідач належним чином повідомлений про порядок розгляду справи.

Відповідач про причини неявки в судове засідання суд не попередив, заяв про поважність неявки в судове засідання. Заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило. Правом подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, заперечень на позовну заяву не надав.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на викладене, керуючись положеннями ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 24.09.2025 року ТОВ «Споживчий центр» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали кредитний договір, що підтверджується заявкою, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору.

Відповідно до умов кредитного договору № 24.09.2025-100002013 від 24.09.2025 року позичальнику надається кредит на наступних умовах: сума кредиту складає 5000 грн; строк кредитування - 217 днів, дата повернення кредиту 28.04.2026; Процентна ставка "Стандарт" фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 2 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів; процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт"; комісія, пов`язана з наданням кредиту 450 грн; комісія за обслуговування кредитної заборгованості 450 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів.

Реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним та наступними договорами: 5355-28ХХ-ХХХХ-0129.

Розмір процентів відповідно до ст. 625 ЦК України становить 170000% річних

Також, пунктом 16 заявки до кредитного договору № 24.09.2025-100002013 від 24.09.2025 року передбачено, що орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 12838,47 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 7838,47 грн.

Пропозиція, заявка, відповідь про прийняття пропозиції, в яких зазначені основні умови кредитування, підписані ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором Е288, який, відповідно до додатку до кредитного договору №24.09.2025-100002013 від 24.09.2025, було відправлено на фінансовий номер телефону НОМЕР_1 .

24.09.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Кредитного договору (оферти) №24.09.2025-100002013, якою внесли зміни до Кредитного договору, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 8000,00 гривень, у зв`язку з наданням відповідачу 24.09.2025 року 2-го Траншу у розмірі 3000,00 грн строком на 217 днів. Комісія, пов`язана з наданням 2-го Траншу становить 270,00 грн, нараховується та обліковується кредитором у день видачі траншу. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості з дати укладення Додаткового договору становить 720,00 грн.

У зв`язку із збільшенням суми кредиту, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 20541,54 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 12541,54 грн.

Додаткова угода, якою внесені зміни до Кредитного договору, підписана ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором К278, який було відправлено на фінансовий номер телефону НОМЕР_1 .

Позивач виконав свої зобов`язання та видав відповідачу кредитні кошти у загальному розмірі 8000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними копіями довідок про перерахування коштів ТОВ «Універсальні платіжні рішення, згідно яких 24.09.2025 та 24.09.2025 за допомогою платіжних систем на виконання договору №24.09.2025-100002013 від 24.09.2025 на платіжну картку 5355-28ХХ-ХХХХ-0129 перераховано кошти в загальній сумі 8000,00 гривень.

Номер платіжної картки, на яку перераховано кредитні кошти співпадає з номером картки, вказаним відповідачем в підписаному ним Кредитному договорі №24.09.2025-100002013 від 24.09.2025 та відповідній Додатковій угоді до Кредитного договору.

Факт перерахування відповідачу коштів в загальному розмірі 8000,00 грн на виконання умов кредитного договору підтверджується відповідними повідомленнями, що відповідає часу підписання електронним підписом підтвердження укладення кредитного договору та пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), та відповідної додаткової угоди до договору. Призначенням платежів є «видача за договором кредиту». Окремо зазначено посилання на номер карти/рахунку отримувача.

Окрім того, на спростування доказів, наданих стороною позивача, відповідачка не надала до суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по картковому рахунку НОМЕР_2 , який зазначено в кредитному договорі, як номер особистого платіжного засобу позичальника.

Також відповідачем не спростовано належність банківської платіжної картки НОМЕР_2 ОСОБА_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №24.09.2025-100002013 від 24.09.2025 за ОСОБА_1 станом на 26.05.2026 року рахується заборгованість в розмірі 22360,00 гривень, яка складається: 8000 грн - основний борг; 9920 грн залишок процентів; 3000 грн - залишок відсотків за ст.625 ЦК України; 1440 грн залишок комісій. Згідно вказаного розрахунку заборгованості відповідачем сплачено 24.10.2025 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 3200,00 грн., з яких зараховано кредитором 2480,00 грн на погашення процентів, 720,00 грн - на погашення комісії за надання кредиту.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України,правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно статей 525, 526, 530 ЦК України,зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

В статті 611 ЦК України вказується, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України та частиною першою статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною другою статті 1050 ЦК України встановлено що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 6 ЦК України утверджений принцип свободи договору у цивільних правовідносинах, за змістом якого його учасники вправі врегулювати свої відносини на власний розсуд; учасникам цивільних правовідносин лише забороняється відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі статті 8 вищевказаного Закону, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну фору.

Вказаний кредитний договір укладений у формі електронного документу, що не суперечить вимогам ЦК України та цивільного законодавства.

Відповідно до пунктів 1, 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію /п.п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»/.

Згідно із частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Частиною шостою статті 11 вищевказаного Закону передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач надав належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором, а також наявність у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем.

Як стверджує позивач у своєму позові, відповідач взяті на себе зобов`язання не виконує у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

Сума нарахованих за кредитним договором №24.09.2025-100002013 від 24.09.2025, з врахуванням сплаченого відповідачем 02.01.2026 року платежу, з якого 2480,00 грн зараховано на погашення процентів, за кредитом складає 9920,00 грн, що відповідає умовам Кредитного договору та заборгованості за відсотками, відображеній в розрахунку заборгованості станом на 26.05.2026 року включно.

Нарахування позивачем заборгованості за тілом кредиту та за процентами за користування кредитом проведено на умовах та у межах строку дії кредитного договору №24.09.2025-100002013 від 24.09.2025.

Відповідач розрахунок, виконаний кредитодавцем, не спростував, свій контррозрахунок суду не надав.

Враховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 8000,00 грн за простроченими платежами по тілу кредиту та заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 9920,00 грн

Окрім того, за доводами позивача, ОСОБА_1 має заборгованість за комісією за обслуговування кредиту в розмірі 1440,00 грн, що відповідає умовам кредитного договору та наданому позивачем розрахунку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку чи іншої фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту та комісію обслуговування кредитної заборгованості і, відповідно, така умова не є нікчемною.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 20.09.2024 у справі № 331/2974/23 (провадження № 61-7620св24).

Таким чином, суд дійшов до висновку про правомірність нарахування позивачем комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1440,00 грн оскільки при підписанні кредитного договору відповідач підтвердив, що він обізнаний про умови договору, погодився з усіма умовами даного договору, в тому числі про нарахування вищезазначених комісій.

Зважаючи на вказане, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача нарахованої за умовами договору комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1440,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по відсоткам, нарахованих за ст.625 ЦК України, у розмірі 3000 грн, то суд дійшов до наступного висновку.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. Станом на день розгляду справи дію воєнного стану в Україні не скасовано та не припинено.

Відповідно до п. 18 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Отже, ч. 2 ст. 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів, а положення Цивільного кодексу покращують становище споживача та є пріоритетним у застосуванні у правовідносинах споживчого кредитування.

Крім того, Закон України «Про правотворчу діяльність», який набрав чинності 20.09.2023, визначає правові та організаційні засади правотворчої діяльності, принципи і порядок її здійснення, учасників правотворчої діяльності, правила техніки нормопроектування, порядок здійснення обліку нормативно-правових актів, а також правила дії нормативно-правових актів, усунення прогалин, подолання колізій у нормативно-правових актах та здійснення контролю за реалізацією нормативно-правових актів.

Так, ч.2 ст. 66 вказаного Закону передбачено, що у разі виявлення колізії між кодексом і первинним законом пріоритет у застосуванні має норма права, що міститься у кодексі, якщо інше не передбачено таким кодексом.

Частиною 3 ст. 66 вказаного закону визначено, що у разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами різної юридичної сили пріоритет у застосуванні мають норми, що містяться у нормативно-правовому акті вищої юридичної сили. У разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами рівної юридичної сили пріоритет у застосуванні мають:

1) норми, що містяться в нормативно-правових актах спеціального законодавства України (крім випадку, визначеного частиною другою цієї статті);

2) норми, що містяться у нормативно-правових актах, що вступили в дію пізніше.

Нормами пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України не передбачено винятків щодо його застосування, зокрема, у сфері споживчого кредитування.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.06.2021 у справі №334/3161/17, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України (пункти 17-18 постанови).

З огляду на викладене, виходячи з вищенаведених норм законодавства, слід дійти висновку, що в даному випадку відповідач звільнений від обов`язку сплати на користь позивача відсотків за ст.625 ЦК України, нарахованих у період дії в Україні воєнного стану, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення.

З огляду вищезазначене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача накористь позивача заборгованості за кредитним договорому загальному розмірі 19360,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 8000,00 грн, заборгованість за відсотками 9920,00 грн, заборгованість за комісією 1440,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн, враховуючи часткове задоволення позову (86,58%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2305,10 грн (2662,40 х 86,58%) судового збору.

Щодо стягнення витрат на оплату послуг поштового служби «Е-ПОСТ» в сумі 127,38 грн грн., суд виходить з наступного.

За змістом частини третьою статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (пункт 4 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Висновки щодо необхідності розподілу судових витрат, понесених у зв`язку оплатою поштових відправлень, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в додатковій постанові від 20 вересня 2022 року у справі № 756/11978/16-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ТОВ «Споживчий центр» направлялись засобами поштового зв`язку на адресу відповідача ОСОБА_1 позовну заяву з додатками.

На підтвердження понесених витрат на оплату послуг оператора поштового зв`язку представник позивача подав до суду квитанцію про оплату поштових відправлень з описом вкладень: № 2092858 від 01.06.2026 на суму 127,38 грн. про відправлення позовної заяви з додатками на адресу ОСОБА_1 .

З врахуванням наведеного, враховуючи часткове задоволення позову (86,58%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню зазначені витрати витрати на оплату поштових відправлень в розмірі 110,25 грн (127,38*86,58%).

Керуючись ст. 2, 3, 10, 12, 13, 76-82, 141, 258, 259, 263-265, 279-282, 352, 354, 355 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №24.09.2025-100002013 від 24.09.2025 року у розмірі 19360,00 гривень (дев`ятнадцять тисяч триста шістдесят гривень 00 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2305,10 гривень (дві тисячі триста п`ять гривень 10 копійок) та витрати на оплату поштових відправлень в розмірі 110,25 гривень (сто десять гривень 25 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя: А.С.Семенюк