Ухвала суду № 138925137, 11.08.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

11 серпня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/5200/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сіжук О.В.,

вивчивши заяву позивача про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України з такими позовними вимогами:

- визнати протиправним та скасувати висновок, оформлений протоколом засідання військово - лікарської комісії Центральної військово - лікарської комісії ЗС України від 13.08.2024 №6006, щодо перегляду причинного зв`язку захворювань та травми, відображеного у свідоцтві про хворобу №410 та затвердженого постановою госпітальної військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 від 23.04.2024 у частині формулювання Захворювання, Так, пов`язане із проходженням військової служби;

- зобов`язати у висновку Центральної військово - лікарської комісії ЗС України, оформленому протоколом засідання військово - лікарської комісії Центральної військово - лікарської комісії ЗС України від 13.08.2024 №6006, щодо перегляду причинного зв`язку захворювань та травми змінити формулювання на Захворювання, Так, пов`язане із захистом Батьківщини відповідно до вимог законодавства.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі №600/5200/24-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати висновок, оформлений протоколом засідання військово - лікарської комісії Центральної військово - лікарської комісії Збройних Сил України від 13.08.2024 №6006, щодо перегляду причинного зв`язку захворювань та травми, відображеного у свідоцтві про хворобу №410 та затвердженого постановою госпітальної військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 від 23.04.2024 в частині щодо визначення причинного зв`язку захворювань Захворювання, Так, пов`язане із проходженням військової служби. Зобов`язано Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.07.2024 щодо перегляду постанови госпітальної військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 від 23.04.2024 №410/1 та зміни причинного зв`язку з Захворювання, Так, пов`язане із проходженням військової служби та Травма, ТАК, пов`язана із проходженням військової служби на Захворювання, Так, пов`язане із захистом Батьківщини та Травма, Так, пов`язана із захистом Батьківщини. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

До суду від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі №600/5200/24-а з поданням відповідачем звіту.

В обгрунтування вказаної заяви зазначено, що станом на дату подання цієї заяви рішення суду Центральною військово-лікарською комісією ЗСУ не виконано: заява ОСОБА_1 від 31.07.2024 повторно не розглянута, будь-яке рішення за наслідками її розгляду заявнику не направлялось.

Розглянувши заяву позивача, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вказана стаття не визначає чіткого порядку реалізації права особи та можливості суду на встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що статтею 382 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та накладення штрафу.

Разом з тим, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 0640/3719/18.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що встановлення судового контролю за виконанням рішення, є правом суду та вирішується на його розсуд. Встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи.

Тобто встановлення судового контролю при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог попереджує неналежне виконання відповідачем обов`язків, що виникли внаслідок задоволення позовних вимог позивача.

Як зазначалося вище, рішенням від 27.02.2026 визнано протиправним та скасовано висновок, оформлений протоколом засідання військово - лікарської комісії Центральної військово - лікарської комісії Збройних Сил України від 13.08.2024 №6006, щодо перегляду причинного зв`язку захворювань та травми, відображеного у свідоцтві про хворобу №410 та затвердженого постановою госпітальної військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 від 23.04.2024 в частині щодо визначення причинного зв`язку захворювань Захворювання, Так, пов`язане із проходженням військової служби. Зобов`язано Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.07.2024 щодо перегляду постанови госпітальної військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 від 23.04.2024 №410/1 та зміни причинного зв`язку з Захворювання, Так, пов`язане із проходженням військової служби та Травма, ТАК, пов`язана із проходженням військової служби на Захворювання, Так, пов`язане із захистом Батьківщини та Травма, Так, пов`язана із захистом Батьківщини.

20.05.2026 Чернівецьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у даній справі.

Відповідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі-Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Аналізуючи вказані норми, суд наголошує на тому, що судове рішення, яке набрало законної сили підлягає безумовному виконанню та за бажанням позивача може бути виконане шляхом подання виконавчого листа у справі на примусове виконання до органу виконавчої служби.

Разом з тим, позивачем не надано до суду доказів звернення до органів виконавчої служби із заявою щодо примусового виконання рішення суду, та відповідно, доказів того, що виконавець не вживає належних заходів щодо виконання судового рішення.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів того, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України «Про виконавче провадження», внаслідок невиконання рішення в добровільному порядку.

При цьому суд звертає увагу, що передбачений правовий інститут контролю за виконанням рішення суду підлягає застосуванню виключно у разі вчинення суб`єктом владних повноважень під час виконання судового рішення - протиправних дій чи бездіяльності або прийняття протиправних рішень, які, у свою чергу, порушують законні права та інтереси позивача.

Суд при вирішенні спору повинен встановити природу спірних правовідносин, а саме, які рішення, дії чи бездіяльність відповідача призвели до порушення прав позивача, чи такі пов`язані з виконанням рішення суду, чи вчинені відповідачем у зв`язку з виникненням нових правовідносин. Вказана позиція узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 12.11.2018 у справі №806/3099/17.

Згідно із частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Суд також наголошує, що обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Розглядаючи справу № 1-7/2013 Конституційний Суд України у рішенні № 5-рп/2013 від 26.06.2013 звернув увагу, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Таким чином, з моменту набрання законної сили судовим рішенням виникає безумовний обов`язок його виконання.

Відтак, зважаючи на встановлені судом обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі №600/5200/24-а.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду не підлягає задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись статтями 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №600/5200/24-а за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Суддя Сіжук Ольга Володимирівна