Рішення № 138924832, 11.08.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року справа № 580/3505/26 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії № 232730029760 від 02.01.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) страховий стаж з 01.07.2000 по 16.09.2002 на ВКМП Відродження відповідно до записів у трудовій книжці та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.12.2025 року про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що рішенням Експертної комісії з оцінювання повсякденного функціонування особи (номер витягу 38/25/2420-В, дата прийняття рішення - 31.10.2025 року було встановлено позивачу 3-групу інвалідності. Відповідно до ст. 35 Закону України «Про загально обов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року право на призначення пенсії по інвалідності 2 та 3 групи мають особи віком від 52 років до досягнення особою 55 років включно при наявності 13 років стажу. 28.12.2025 року через особистий кабінет ПФУ, позивач звернулася в електронному виді до територіальних органів Пенсійного фонду України про призначення пенсії як особі з 3-ю групою інвалідності, яка передбачена законодавством України. На момент подачі заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 було 55 роки, з трудовим стажем 13 років та 17 днів. Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.01.2026 року було відмовлено мені у призначенні пенсії з підстав того, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано: - період роботи з 01.07.2000 по 16.09.2002, згідно трудової НОМЕР_2 , оскільки відсутня інформація про даний період роботи в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Зазначено, що для зарахування період доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки, проведеної, в тому числі за заявою власника трудової книжки. Право на пенсійну виплату згідно наданих документів відсутнє. Тобто, приймаючи рішення про відмову у призначенні мені пенсії, Головне управління пенсійного фонду у Львівській області проігнорувало факт трудового запису у трудовій книжці, яка є належним доказом трудового стажу, пославшись на відомості відсутності страхового стажу, за яке відповідав роботодавець, а не працівник.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

18.05.2026 вх.№ 26770/26 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. З відзиву на позовну заяву вбачається, що з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування вбачається, що за період роботи позивача з 01.07.2000 по 16.09.2002 відсутня інформація про даний період роботи в індивідуальних відомостях про застраховану особу Форма ОК 5 та відсутні дані про нарахування та сплату страхових внесків. На підставі викладеного період роботи позивача з 01.07.2000 по 16.09.2002 не підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI Перехідні положення Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).

Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Позивач зазначає, що рішенням Експертної комісії з оцінювання повсякденного функціонування особи (номер витягу 38/25/2420-В, дата прийняття рішення - 31.10.2025 року було встановлено ОСОБА_1 3-групу інвалідності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зверталася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою встановленого зразка 28.12.2025 про призначення пенсії по інвалідності та пакетом документів. Відповідно до пункту 4.2 Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. На підставі вказаної постанови, за принципом екстериторіальності, документи ОСОБА_1 про призначення пенсії по інвалідності розглядалися і, відповідно, рішення про відмову у призначенні пенсії № 232730029760 від 02.01.2026 приймалось відповідно Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.01.2026 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії з підстав того, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано: - період роботи з 01.07.2000 по 16.09.2002, згідно трудової НОМЕР_2 , оскільки відсутня інформація про даний період роботи в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Зазначено, що для зарахування період доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки, проведеної, в тому числі за заявою власника трудової книжки. Право на пенсійну виплату згідно наданих документів відсутнє.

Вважаючи оскаржуване рішення та не зарахування періодів роботи до страхового стажу протиправними, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд керується і виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.03.2003, який набрав чинності 01.01.2004 (далі - Закон №1058-ІV).

Даний Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Статтею 1 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; 2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

Частиною першою статті 9 Закону України №1058-ІV, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (із подальшими змінами та доповненнями) (далі Порядок № 22-1) передбачено, що з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунку пенсій в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Отже, позивачу встановлено 3 групу інвалідності.

Згідно із частиною 1 статті 32 Закону №1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп:

до досягнення особою 23 років включно - 1 рік;

від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки;

від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки;

від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки;

від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років;

від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років;

від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років;

від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 8 років;

від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років;

від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років;

від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років;

від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років;

від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років;

від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.

Особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону.

Положеннями статті 34 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться тільки за їх заявою.

На час звернення із заявою про призначення пенсії по інвалідності (28.12.2025) ОСОБА_1 , досягла віку 54 роки 10 місяці 12 днів.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

За змістом частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII).

За приписами частини 6 статті 20 Закону №1058-VI страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (частина 12 статті 20 Закону №1058-VI ).

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року, № 2464-VI (далі Закон №2464) страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Частиною 1 статті 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.

Згідно з частиною 2 статті 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Податковим кодексом України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку ( п. 171.1 ст. 171).

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону №1058-VI застрахована особа має право, зокрема, отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі.

З аналізу наведених норм законів суд приходить до висновку, що несвоєчасна сплата підприємством загальнообов`язкових страхових внесків не повинна порушувати конституційні, законні права позивача, зокрема, порушувати її право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду та відповідальність за нарахування, утримання та виплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати покладена на роботодавця, який виплачує такі доходи на користь платника податку внаслідок чого несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем не може позбавляти працівників підприємства права на зарахування періоду роботи працівника до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі №414/736/17, від 20 березня 2019 року у справі №688/947/17, від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16-а.

Відповідно до пункту 4 розділу І, пункту 1 розділу ІІ Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.

Реєстр застрахованих осіб формується як система накопичення, збереження електронних даних на базі централізованих інформаційних технологій відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронний цифровий підпис», «Про захист персональних даних», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах».

Згідно з пунктами 3 та 5 розділу IV Положення відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У разі виявлення за результатами перевірки поданих страхувальником недостовірних відомостей про застрахованих осіб та невиконання страхувальником у місячний строк припису щодо усунення цих порушень територіальні органи Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк вносять відповідні зміни до Реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 6 розділу V Положення інформація з Реєстру застрахованих осіб формується та надається за такими формами, як, зокрема: індивідуальні відомості про застраховану особу - згідно з додатками 3 - 5 до цього Положення.

У разі відсутності в Реєстрі застрахованих осіб інформації про застраховану особу за визначеними параметрами формується та надається довідка про відсутність індивідуальних відомостей про особу за формою згідно з додатком 15 до цього Положення.

Додатком №4 до вказаного Положення є індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5).

Отже, індивідуальні відомості про застраховану особу формуються як інформація з Реєстру застрахованих осіб.

Посилання відповідача на те, що у Реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості про страховий стаж є неприйнятним з огляду на те, що вони суперечать вимогам Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що затверджено постановою правління Пенсійного фонду України 18.06.2014 року № 10-1, яке відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб (п. 1 Порядку).

Вказаний Порядок такого поняття як «страховий стаж» не містить.

Отже, відсутність в індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) відомостей по стажу не може бути підставою для обмеження права особи на зарахування періоду роботи до страхового стажу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).

Згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, зокрема, за відсутності трудової книжки, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

При цьому, згідно частини 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Крім того, частиною 1 статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, перевірка достовірності виданих документів покладається саме на пенсійний орган. При цьому особа не може бути позбавлена свого права на пенсійне забезпечення через те, що органи Пенсійного фонду мають сумніви щодо обґрунтованості видачі документів або не можуть їх перевірити. Сумніви пенсійного органу щодо обґрунтованості видачі довідок або неможливість їх перевірки самі по собі не є підставою для відмови у зарахуванні стажу чи заробітної плати.

Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду. викладеною у постановах від 29.07.2020 у справі № 341/1132/17 та від 29.01.2024 року по справі № 560/5001/21.

Відповідно до копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 23.08.1990:

ОСОБА_1 , навчалася в Богуславському педучилищі з 1988 по 05.07.1990 року, 23.08.1990 року призначена вихователем в д/с; 14.07.1997 року звільнена з посади вихователя; 15.10.1997 року розпочала виплата по допомозі по безробіттю; 16.07.1998 року закінчена виплата по безробіттю; 01.04.1999 року прийнята на роботу ВКМП «Відродження»; 14.04.1999 року переведена на посаду бухгалтера; 16.09.2002 року звільнена з ВКМП «Відродження» у зв`язку з ліквідацією. Записи у трудовій книжці позивача виконані чітко, зрозуміло, та в повному обсязі містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені.

Згідно абзацу 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-VI страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058-VI ).

Таким чином, страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці, і лише у випадку їх відсутності встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відомості про періоди роботи.

Доказів на підтвердження недостовірності записів в трудовій книжці позивача щодо спірного періоду відповідачем суду не надано.

Отже, у разі виникнення сумнівів щодо правомірності видачі документів або наявності у них неточностей чи неповної інформації, пенсійний орган наділений повноваженнями щодо здійснення перевірки таких документів та відповідно встановлення необхідної інформації, зокрема щодо трудового стажу осіб, які звертаються із заявами про призначення пенсії, що також передбачено статтею 44 Закону №1058.

У даному випадку, органи Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав та перед прийняттям рішення про відмову в призначенні пенсії запропонувати подати додаткові документи.

Викладене вище у своїй сукупності свідчить, що рішення ГУ ПФУ в Львівській області від 02.01.2026 №232730029760 про відмову позивачу у призначенні пенсії не відповідає критеріям законності, обґрунтованості та пропорційності, визначеним статтею 2 КАС України, що є самостійною та достатньою підставою для визнання його протиправним і скасування.

Разом з цим, статтею 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 77 КАС України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Тому понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, який приймав спірне рішення про відмову у призначенні пенсії, а саме ГУПФУ у Львівській області.

Керуючись ст.ст. 2-20, 72-78, 90, 132-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії № 232730029760 від 02.01.2026 ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) страховий стаж з 01.07.2000 по 16.09.2002 на ВКМП Відродження відповідно до записів у трудовій книжці та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.12.2025 року про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (адреса: 79016, Львівська обл., місто Львів, вул. Митрополита Андрея, будинок 10, ЄДРПОУ 13814885 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1311 (одна тисяча триста одинадцять) грн 20 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ