Рішення № 138921831, 11.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року м. Київ №320/51662/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКП" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "УКП" з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Київській області від 19.09.2024 року № 31311 про відповідність товариства з обмеженою відповідальністю «УКП» критеріям ризиковості платника податку та зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області виключити товариство з обмеженою відповідальністю «УКП» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням вимог Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1165, оскільки ґрунтується на господарських операціях, які виходять за межі 180-денного періоду, встановленого пунктом 6 цього Порядку. Позивач стверджує, що рішення не містить належної конкретизації податкової інформації, яка стала підставою для віднесення товариства до ризикових платників, не ідентифікує конкретні ризикові господарські операції та податкові накладні, а тому є необґрунтованим. Позивач вказує, що надав контролюючому органу повідомлення, письмові пояснення та повний пакет первинних документів, які підтверджують реальність господарської діяльності, наявність матеріально-технічної бази, трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення придбання, зберігання, транспортування та постачання сільськогосподарської продукції, однак відповідач ці документи не врахував. Позивач зазначає, що висновки відповідача щодо ризиковості операцій із придбання соєвих бобів та постачання кукурудзи є помилковими, оскільки відповідні господарські операції є реальними, документально підтвердженими та здійснювалися у межах звичайної господарської діяльності товариства. Позивач також стверджує, що контролюючий орган не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження податкової інформації, яка стала підставою для прийняття спірного рішення, а фактично поклав у його основу лише інформацію щодо контрагентів, не довівши ризиковості діяльності самого позивача.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позову та зазначає про те, що рішення про відповідність позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості прийнято на підставі податкової інформації, отриманої та опрацьованої контролюючим органом у процесі здійснення податкового контролю, яка позивачем не була спростована. Відповідач стверджує, що за результатами розгляду повідомлення та документів, поданих позивачем 11.09.2024, Комісією встановлено відсутність необхідних матеріальних ресурсів, недостатню кількість трудових ресурсів, постачання сільськогосподарської продукції без підтвердження її придбання та придбання товарів у ризикових платників, що стало підставою для залишення позивача у переліку ризикових платників податку. Відповідач зазначає, що позивач не надав документального підтвердження фінансово-господарських операцій із низкою основних постачальників та покупців, а інформаційно-аналітичними базами ДПС встановлено наявність ризикових операцій із окремими контрагентами та перевищення обсягів постачання над обсягами придбання за окремими кодами УКТЗЕД. Відповідач вважає, що віднесення платника до переліку ризикових є формою здійснення податкового контролю, яка не позбавляє платника права надати належні документи для підтвердження реальності господарських операцій та подальшого прийняття позитивного рішення. Відповідач посилається на практику Верховного Суду щодо необхідності підтвердження реальності господарських операцій належними первинними документами, які мають підтверджувати фактичний рух товару, наявність матеріальних і трудових ресурсів, економічну доцільність операцій та належну обачність при виборі контрагентів. Відповідач також заперечує проти позовної вимоги про зобов`язання виключити позивача з переліку ризикових платників, посилаючись на дискреційні повноваження Комісії ДПС та зазначаючи, що такий спосіб захисту суперечить Порядку №1165 і призводить до втручання суду у повноваження контролюючого органу.

Крім того, представник відповідача надав заяву з проханням розглядати справу у відкритому судовому засіданні з його участю.

Розглянувши подане клопотання, суд зазначає таке.

Частиною 5 статті 262 КАСУ передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу та якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Водночас, зміст клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не дає підстав стверджувати, що повне та всебічне з`ясування усіх обставин у справі потребує проведення судового засідання чи заслуховування пояснень сторін.

Більш того, представник відповідача у клопотанні не зазначив, встановлення яких обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень та вимагає проведення судового засідання.

Дослідивши клопотання представника відповідача, матеріали справи, беручи до уваги предмет та підстави позову, обставини, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги та заперечення, характер спірних правовідносин, обсяг та характер доказів у справі, суд не вбачає обґрунтованих підстав для розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та приходить до висновку, що в задоволенні клопотання має бути відмовлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення, суд зазначає таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКП» (код ЄДРПОУ 41077939) зареєстроване як юридична особа 11.01.2017, є платником податку на додану вартість та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області.

Основними видами діяльності (за кодами КВЕКД) позивача є: 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 52.10 Складське господарство.

27.02.2024 Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення №1829 про відповідність ТОВ «УКП» критеріям ризиковості платника податку.

З метою виключення з переліку ризикових платників податків 31.05.2024 позивач через електронний кабінет подав до ГУ ДПС у Київській області Повідомлення про подання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку №1 разом із листом-поясненням вих. №31052024/001. Вказане повідомлення було прийняте контролюючим органом, що підтверджується квитанцією №2.

За результатами розгляду поданих документів Комісією ГУ ДПС у Київській області прийнято рішення від 07.06.2024 №150350, яким платника залишено таким, що відповідає критеріям ризиковості, із посиланням на рішення №1829 від 27.02.2024.

Надалі 11.09.2024 позивач повторно подав через електронний кабінет Повідомлення №1 про подання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості разом із листом-поясненням вих. №11092024 від 11.09.2024. Зазначене повідомлення також було прийняте контролюючим органом, що підтверджується квитанцією №2.

За результатами розгляду зазначених документів Комісією ГУ ДПС у Київській області прийнято рішення від 19.09.2024 №31311 про відповідність ТОВ «УКП» пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

У спірному рішенні зазначено, що підставою для віднесення позивача до ризикових платників стала податкова інформація щодо придбання у період з 31.08.2023 по 27.02.2024 товару за кодом УКТ ЗЕД 1201 (соєві боби) у ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ "ПРОДЕКСІМ"» (код ЄДРПОУ 33172676), який віднесений до ризикових платників; постачання у зазначений період товару за кодом УКТ ЗЕД 1005 (кукурудза).

Крім того, у рішенні №31311 зазначено, що позивач відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості за кодами податкової інформації: 03 відсутність необхідних матеріальних ресурсів; 07 недостатня кількість трудових ресурсів; 08 постачання сільськогосподарської продукції без підтвердження її придбання; 13 придбання товарів (послуг) у платників податку, щодо яких прийняті рішення про відповідність критеріям ризиковості.

Також у рішенні зазначено, що позивачем не подано необхідних документів, які могли б підтвердити невідповідність критеріям ризиковості, зокрема договорів, первинних документів щодо придбання, постачання, транспортування, навантаження та розвантаження товару, складських документів, банківських виписок, розрахункових документів, документів щодо підтвердження відповідності продукції тощо.

Не погоджуючись із рішенням Комісії ГУ ДПС у Київській області від 19.09.2024 №31311, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Згідно частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі ПК України) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України (п. 201.16 статті 201 ПК України).

Відповідно до п. 6 Порядку зупинення № 1165 у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Додатком 4 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено типову форму рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, яка містить наступний припис: «Рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.».

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що положення Порядку № 1165 встановлюють можливість платника податку оскаржити рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, у тому числі у судовому порядку.

Таким чином, надання оцінки правомірності такому рішенню у межах судового оскарження на відповідність критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), відповідає завданням адміністративного судочинства.

Так, оскаржуване рішення відповідача є індивідуальним актом у відношенні до позивача у розумінні п. 19 ч. 1 статті 4 КАС України, тому може бути оскаржено у судовому порядку.

При цьому, безпідставним є посилання податкового щодо відсутності правових наслідків у діях Комісії по віднесенню платників податків до ризикових, оскільки, як було вказано вище, Порядок № 1165 прямо закріплює право суб`єкта господарювання на адміністративне та судове оскарження рішення про відповідність/невідповідність платника податків критеріям ризиковості.

Відповідно до п. 5 Порядку №1165, платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Згідно з п. 6 Порядку № 1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У разі виявлення обставин та/або отримання інформації, визначених абзацом сьомим цього пункту, та прийняття комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку платник податку отримує таке рішення в електронному кабінеті в день його прийняття.

Інформація та копії документів подаються платником податку до ДПС в електронній формі засобами електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг, Про електронні довірчі послуги та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Мінфіном.

Документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Інформацію та копії документів, подані платником податку, комісія регіонального рівня розглядає протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження, та приймає відповідне рішення.

За результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття (додаток 4).

Суд звертає увагу на те, що критерії ризиковості платника податків на додану вартість викладено у Додатку 1 до Порядку № 1165, відповідно до яких таким критерієм є, зокрема:

« 8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування».

Тобто, законодавцем установлена певна послідовність прийняття рішення про відповідність платника податку на додану вартість Критеріям ризиковості платника податку на додану вартість.

Так, рішенню Комісії щодо відповідності платника податку Критеріям ризиковості платника податку на додану вартість має передувати складання та направлення таким платником податкової накладної/розрахунку коригування, за наслідками чого здійснюється моніторинг платника податку, податкової накладної/розрахунку коригування.

При цьому, встановленню наявності у контролюючих органах податкової інформації, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, яка стала відома контролюючому органу у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, має передувати моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування, поданої для реєстрації.

Отже, питання відповідності підприємства Критеріям ризиковості платника ПДВ має розглядатись Комісією регіонального рівня за наслідками подання товариством для реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування та моніторингу платника податку і податкової накладної/розрахунку коригування, що направлена для реєстрації.

При цьому моніторинг проводиться в автоматизованому порядку.

Разом з тим, зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що комісією регіонального рівня прийнято рішення про відповідність позивача Критеріям ризиковості платника податку на додану вартість не за наслідками подання останнім податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації, що має передувати моніторингу платника податку, моніторингу такої накладної/розрахунку коригування.

Судом встановлено, що зі змісту доводів відзиву на позову вбачається, що оскаржуване рішення прийнято у зв`язку з наявною податковою інформацією, що отримана з баз даних ДПС під час виконання функцій контролю, а не за наслідками подання позивачем податкової накладної/ розрахунку коригування для реєстрації.

Тобто, рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, якими позивача віднесено до ризикових, прийнято не за наслідками подання останнім податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації, що суперечить положенням Порядку № 1165.

У даному випадку судом, на підставі вимог статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховано практику Верховного Суду по справі № 640/6130/20 (постанова від 23 червня 2022 року), в якій він дійшов аналогічних висновків.

Крім того, будь-яких доказів на підтвердження податкової інформації, на підставі якої прийняте оскаржуване рішення про включення позивача до переліку ризикових платників податків, відповідачем надано не було. При цьому, в матеріалах справи наявні первинні документи, які оформлені позивачем в рамках господарських відносин із контрагентами, копії яких надані разом із поясненнями для прийняття рішення, та які складені у відповідності до вимог законодавства та є первинними документами, що засвідчують факт реального виконання позивачем та його контрагентами господарських зобов`язань.

Судом також встановлено, що разом із повідомленнями про невідповідність платника податку критеріям ризиковості позивачем до контролюючого органу було подано значний обсяг документів на підтвердження реальності здійснення господарської діяльності, зокрема: договори поставки, видаткові накладні, податкові накладні, вантажно-митні декларації, коносаменти, банківські виписки, платіжні інструкції, договори оренди нежитлових приміщень, договори складського зберігання, акти надання послуг, договори щодо надання послуг із зберігання, сушіння та очищення зерна, документи щодо оренди транспортних засобів, відомості за формою №20-ОПП, штатний розпис, повідомлення про прийняття працівників на роботу та інші первинні документи, які підтверджують наявність у позивача матеріальних, трудових та організаційних ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Водночас зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається, що зазначені документи були предметом належного дослідження та оцінки комісією регіонального рівня. Відповідач не навів мотивів, з яких подані позивачем документи були відхилені або визнані недостатніми, не зазначив, які саме обставини вони не підтверджують, а також не спростував відомостей, що містяться у цих документах. Посилання у рішенні лише на ненадання окремих документів та наявність податкової інформації без аналізу вже поданих позивачем доказів свідчить про формальний підхід до їх розгляду та не відповідає вимогам щодо обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим зі змісту оскаржуваного рішення та матеріалів справи не вбачається, що зазначені документи були належним чином досліджені та оцінені комісією регіонального рівня.

Відповідач не навів мотивів, з яких подані позивачем документи не підтверджують реальність господарської діяльності або не спростовують наявну податкову інформацію. Натомість висновки комісії мають загальний характер та фактично не містять оцінки поданих позивачем доказів.

У зв`язку з наведеним, суд доходить висновків про те, що відповідач не довів наявність обґрунтованих підстав для віднесення позивача до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості, а тому обґрунтованими є доводи позивача про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ГУ ДПС у Київській області виключити позивача з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, суд зазначає таке.

Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідач неправомірно включив позивача до переліку ризикових платників податку, суд вважає, що у даному випадку у ГУ ДПС у Київській області відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, а задоволенню позову у цій частині направлено виключно на ефективний захист порушених прав та повернення позивача у те становище, у якому він перебував до прийняття відповідачем спірних рішень.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне зобов`язати ГУ ДПС у Київській області виключити позивача з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 3028,00 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ГУ ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Київській області від 19.09.2024 №31311 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «УКП» критеріям ризиковості платника податку.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «УКП» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797, вул.Святослава Хороброго, буд.5а, м.Київ, 03151) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «УКП» (код ЄДРПОУ 41077939, вул.Слов`янська, буд.35, м.Ірпінь, Бучанський район, Київська область, 08205) судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.