Рішення № 138921830, 11.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року м. Київ справа №640/17471/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Кіровоградської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження (далі по тексту також відповідач) та Кіровоградської обласної прокуратури (далі по тексту також відповідач 2), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження №154дп-22 від 21.09.2022 «Про накладення дисциплінарного стягнення на керівника Кіровоградської окружної прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_1 »;

- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Кропивницької обласної прокуратури №198к від 06.10.2022, відповідно до якого одноразове грубе порушення правил прокурорської етики до керівника Кропивницької окружної прокуратури ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2022 відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

13.12.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» №2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.

Пунктом 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» №254 та набрав чинності 15.12.2022.

20.06.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали цієї адміністративної справи та за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Шевченко А.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 (суддя Шевченко А.В.) прийнято адміністративну справу до провадження та вирішено здійснити розгляд справ за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

У зв`язку з перебуванням судді Шевченко А.В. у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку адміністративна справа була передана для повторного автоматизованого розподілу.

За результатами автоматизованого розподілу справа 12.04.2024 була передана на розгляд судді Дудіну С.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 адміністративну справу прийнято до провадження для її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Суд зазначає, що з відповіді №3137334 від 06.08.2026 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань найменування юридичної особи з ідентифікаційним кодом 41356563 - Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів. Про перейменування Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження на Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів також зазначено у клопотанні про розгляд справи у судовому засідання з повідомленням сторін, поданому Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів.

Оскільки з означеної відповіді не вбачається про реорганізацію заявленого в межах цієї адміністративної справи відповідача - Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, суд вважає, що належним найменуванням відповідача є Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів (далі по тексту також відповідач 1, КДКП).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що відповідачем 1 вирішено притягнути його до дисциплінарної відповідальності з накладенням дисциплінарного стягнення у виді догани. На підставі цього рішення відповідачем 2 винесено спірний наказ про застосування до позивача дисциплінарного стягнення.

Позивач пояснив, що підставою для проведення дисциплінарного провадження слугувала дисциплінарна скарга керівника Генеральної прокуратури Офісу Генерального прокурора про вчинення дисциплінарного проступку прокурором ОСОБА_1 , а саме: порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, та систематичне (два і більше разів протягом року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

На думку позивача, перевірку проведено з порушенням вимог Закону України «Про прокуратуру», оскільки за результатами перевірки 16.08.2022 членом Комісії складено висновок про відсутність дисциплінарного проступку у діях прокурора ОСОБА_1 , відсутні підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Позивач зазначив, що членом Комісії було складено висновок про відсутність дисциплінарного проступку у діях прокурора ОСОБА_1 , а висновок про наявність дисциплінарного проступку не складався, а тому не міг бути поставлений на голосування. Проте, за результатами розгляду висновку про відсутність дисциплінарного проступку відповідачем 1 прийнято рішення про накладення на прокурора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани, на підставі якого винесено оскаржуваний наказ.

На думку позивача, перевірку за скаргою проведено поверхнево, однобічно та без врахування всіх обставин, а рішення прийняте з порушенням норм законів України «Про прокуратуру» та «Про запобігання корупції». Позивач пояснив, що підставою для відкриття дисциплінарного провадження зазначено те, що під час опрацювання відомостей Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, виявлено інформацію про недотримання ним пункту 9 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» щодо достовірності інформації про фінансові зобов`язання суб`єкта декларування, а саме: у щорічній декларації за 2020 рік у розділі 12 «Грошові активи» не відображено грошові кошти у сумі 555614 грн, позичені громадянину та не повернуті станом на 31.12.2020. З аналогічних підстав керівником Офісу Генерального прокурора. Приводом для призначення службового розслідування слугувала інформація управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора про можливе приховування керівником Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_1 від декларування відомостей про свої грошові активи, згідно якої вивченням Єдиного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з`ясовано, що ОСОБА_1 подано 18.03.2021 щорічну декларацію за 2020 рік, в якій не відображено кошти, позичені третім особам.

Позивач стверджує, що до повноважень працівників Генеральної інспекції не віднесено здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування щодо достовірності і повноти відомостей, зазначених суб`єктом декларування у декларації. Такі повноваження є виключною компетенцією НАЗК. При цьому, до дисциплінарної скарги не було долучено відповідного рішення НАЗК за результатами повної перевірки декларації позивача за 2020 рік, яким встановлено порушення ним вимог Закону України «Про запобігання корупції» в частині недостовірності і неповноти відомостей, зазначених у декларації, а тому Комісія вірно дійшла висновку про неможливість без висновку НАЗК встановити наявність або відсутність дисциплінарного проступку у діях прокурора ОСОБА_1 . Водночас відповідач 1, за відсутності жодних висновків НАЗК дійшов висновку про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру». Позивач стверджує, що ним не було порушено порядок подання щорічної декларації за 2020 рік з огляду на її подання в межах законодавчо визначеного строку (18.03.2021), що свідчить про відсутність складу дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 4 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» (порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування).

Також позивачем надано пояснення щодо підстав, за яких він набув статусу стягувача у виконавчому провадженні стосовно коштів, які, на переконання відповідача 2, неправомірно не були відображені у декларації.

Крім того, на думку позивача, річний строк для притягнення його до дисциплінарної відповідальності слід обраховувати з 18.03.2021 - дати подання декларації за 2020 рік, а тому станом на момент винесення спірного рішення строк притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності сплинув.

Відповідач 2, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що не визнає доводи позивача, оскільки спірним рішенням відповідача 1 на прокурора ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення на підставі вивчення матеріалів справи, які містили відомості про наявність ознак дисциплінарного правопорушення позивачем. Саме на підставі цього рішення відповідачем 2 було винесено спірний наказ, яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани.

Таким чином, на думку відповідача 2, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено про незгоду із доводами відповідача 2 з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач 1, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що згідно роз`яснень НАЗК здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів, прокурорів та проведення контролю, повної перевірки декларації (що є повноваженнями Національного агентства) мають різну мету, предмет, процедуру, результат. Суб`єкт, який здійснює таке провадження, не здійснює перевірки та/або контролю, повної перевірки декларації судді та прокурора, а перевіряє викладені у дисциплінарній скарзі доводи на предмет дотримання вимог, що ставляться до особи, та наявності у діях складу дисциплінарного проступку. З огляду на це, отримання під час дисциплінарного провадження стосовно прокурора висновку Національного агентства з питань, пов`язаних із перевіркою факту подання прокурорами декларацій та відомостей, що містяться в них, не є передумовою встановлення у діях прокурора складу дисциплінарного проступку та притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідач 1 пояснив, що під час опрацювання відомостей Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, виявлено інформацію про недотримання прокурором ОСОБА_1 вимог пункту 8 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» щодо достовірності інформації про фінансові зобов`язання суб`єкта декларування. ОСОБА_1 не надав до НАЗК достовірну інформацію про суттєві зміни у майновому стані, зокрема, у щорічній декларації за 2020 рік, поданій 18.03.2021, не відобразив у розділі 12 «Грошові активи» грошові кошти у сумі 555614 грн, позичені ним громадянину ОСОБА_2 та не повернуті останнім на 31.12.2020. Крім того, ОСОБА_1 у деклараціях за 2016-2020 роки не відображено відомості про грошові кошти, позичені третім особам, що вказує на вчинення ним порушення.

Відповідач наголосив на тому, що оцінивши дії прокурора ОСОБА_1 на предмет відповідності вимогам законодавства під час подання декларації за 2020 рік, Комісія дійшла висновку, що позивач всупереч правовим нормам не вніс до Єдиного державного реєстру декларацій відомості, що підлягають декларуванню, чим порушив вимоги закону та вчинив протиправні дії, які можуть створити враження корупційних, зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, а також викликати суспільний резонанс. Відтак, відповідач 1 дійшов висновку про порушення позивачем Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, яке має характер грубого порушення.

Відповідач 1 вважає виявлений проступок триваючим з огляду на те, що після подання декларації 18.03.2021 ОСОБА_1 зобов`язаний був виконати вимоги частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» щодо зазначення у декларації відповідних фактичних відомостей про майно, доходи, кошти, права осіб, зазначених ним у декларації та подання виправленої декларації з власної ініціативи або на вимогу НАЗК. Тому днем закінчення вчинення проступку слід вважати день подання позивачем виправленої декларації, а оскільки така подія не настала, то вчинене ним дисциплінарне правопорушення продовжується.

Щодо доводів позивача про відсутність в його діях ознак вчинення дисциплінарного проступку, відповідач 1 зазначив, що ухвалюючи спірне рішення, ним було враховано правові висновки Великої Палати Верховного Суду, відповідно до яких Комісія згідно із законами №1697-VII та 1700-VII не наділена повноваженнями контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у тому числі достовірності і повноти відомостей, зазначених суб`єктом декларування у декларації, оскільки це належить до компетенції НАЗК. Тобто, у зв`язку з відсутністю передбачених законодавством повноважень та відсутністю висновків НАЗК щодо встановлення факту відображення завідомо недостовірних відомостей у декларації позивачем в його діях не було встановлено дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 43 Закону №1697-VII. Натомість, враховуючи роз`яснення НАЗК, отримання під час здійснення дисциплінарного провадження відносно прокурора висновку НАЗК з питань, пов`язаних із перевіркою факту подання прокурорами декларацій та відомостей, що містяться у них, не є передумовою встановлення у діях прокурора складу дисциплінарного проступку та притягнення до дисциплінарної відповідальності. Відповідач 1 стверджує, що в межах дисциплінарного провадження не досліджувалося питання наявності або відсутності вини позивача у вчиненні адміністративного чи кримінального правопорушення, за яке передбачена відповідальність за умисне декларування недостовірної інформації та умисне неподання декларації, а було надано правову оцінку матеріалам дисциплінарного провадження щодо дотримання ним законодавства про подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та правил професійної етики. У спірному рішенні зазначено, що ОСОБА_1 , достовірно знаючи про обов`язок внесення, зокрема до декларації за 2020 рік відомостей про грошові кошти у сумі, еквівалентній 21500 доларів США як коштів, позичених ОСОБА_2 та не повернутих на кінець звітного періоду, умисно не виконав вимоги частини першої статті 46 Закону №1700-VII.

Щодо посилань позивача на перебирання на себе повноважень НАЗК, відповідач 1 зазначив, що предмет перевірки у дисциплінарному провадженні є значно ширшим, ніж при повній перевірці декларацій НАЗК, а завданням Комісії є не встановлення факту невідповідності задекларованої інформації дійсності, а надання оцінки у сфері професійної етики та поведінки прокурорів у зв`язку із виявленням інформації, яка породжує обґрунтований сумнів у дотриманні прокурором відповідних правил. При цьому, на відміну від НАЗК, відповідач 1 має значну частку дискреції.

Відповідач 1 стверджує, що ним не вирішувалося питання достовірності заповнення позивачем декларації, не встановлювалася його вина у вчиненні корупційних правопорушень, не вчинялися дії, віднесені до виключної компетенції інших органів, у тому числі НАЗК, а діяла суто в межах свої повноважень - в площині оцінки відповідності прокурора критерію компетентного та ефективного здійснення своїх професійних обов`язків на підставі додержання принципів верховенства права, законності, справедливості, неупередженості, визначення морально-етичних стандартів внутрішньої та зовнішньої комунікації.

На думку відповідача 1, наділення лише НАЗК повноваженнями щодо перевірки декларацій прокурорів при здійсненні дисциплінарного провадження означало б заперечення можливості Комісій самостійно реалізовувати свої повноваження, прямо визначені Законом №1697-VII. Крім того, такі твердження позивача означали б неможливість здійснення дисциплінарних проваджень щодо вчинення прокурорами дисциплінарних проступків, передбачених пунктом 4 частини першої статті 43 Закону №1697-VII у передбачений законодавством строк, оскільки повністю б поставило Комісії у залежність від проведення НАЗК повних перевірок декларацій прокурорів.

Щодо доводів позивача про сплив строку притягнення його до дисциплінарної відповідальності, відповідач 1 зазначив, що допущене позивачем порушення містить ознаки триваючого, так як законодавчо встановлено обов`язок суб`єкт декларування відобразити у щорічній декларації відомості щодо коштів, які позивач позичив третій особі. Тобто, після подачі 18.03.2021 декларації, в якій не зазначена вказана інформація, правопорушення продовжувалось з огляду на невиконання позивачем свого обов`язку, а днем закінчення вчинення проступку слід вважати день внесення ОСОБА_1 відповідних виправлень. Оскільки ця подія не настала, вчинене позивачем дисциплінарне правопорушення продовжується.

Відповідач 1 наголосив, що подання позивачем декларації 18.03.2021 свідчить про виконання ним вимог частини першої статті 45 Закону №1700-VII щодо обов`язку подати декларацію до 1 квітня, однак не свідчить про відсутність порушення частини першої статті 46 означеного Закону. Також відповідач 1 наголосив на тому, що строки проведення перевірки у дисциплінарному провадженні не розповсюджуються на підготовку висновку та його розгляд на засіданні Комісії та пояснив, що у зв`язку із введенням на території України воєнного стану та втратою доступу до усіх матеріалів дисциплінарних проваджень у м. Києві рішенням Комісії від 09.03.2022 №1зп-22 розгляд дисциплінарних скарги, а також дисциплінарні провадження було зупинено з 25.02.2022 до закінчення воєнного стану або до прийняття Комісією окремого рішення. 27.05.2022 рішенням Комісії було поновлено розгляд дисциплінарних скарги та дисциплінарних проваджень, проведено перевірочні дії та складено висновок.

Відповідач 1 стверджує, що викладення у висновку члена Комісії пропозиції про відсутність у діях позивача дисциплінарного проступку не є перешкодою для перевірки Комісією за результатами розгляду такого висновку наявності в таких діях прокурора ознак дисциплінарного проступку.

Таким чином, на думку відповідача 1, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У відзиві на позовну заяву відповідач 1 просить суд визнати причини пропуску строку на його подання поважними та поновити строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до частини п`ятої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

Копію ухвали суду від 19.10.2022 отримано відповідачем 07.11.2022, про що свідчить розписка на цій ухвалі.

Таким чином, строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням частини шостої статті 120 КАС України, сплив 16.11.2022.

Враховуючи, що відзив на позовну заяву надійшов до суду 01.12.2022, відповідачем пропущено строк для надання відзиву на 2 тижні.

Відповідно до частин першої, другої статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У наданому відзиві відповідач просив поновити строк для його подання, оскільки з урахуванням введення в Україні воєнного стану, пов`язаного з російською агресією, наявні численні факти ненаправлення судами позовних матеріалів, постійні відкладення розгляду справ у зв`язку з повітряними тривогами. Відповідач 1 наголосив на складній ситуації, яка склалася у зв`язку з тривалою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, постійними повітряними тривогами у м. Києві, перебоями з електропостачанням та, як наслідок, збільшенням часу на проведення засідань Комісії, значної кількості справ у судах, де Комісія є відповідачем, тоді як представництво здійснює фактично один член Комісії, а також необхідністю цій особі приймати участь у засіданнях Комісії.

Суд наголошує, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на даний час.

У постанові від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків щодо звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд також у постановах від 27.03.2023 у справі №160/14362/21, від 16.02.2023 у справі №640/7964/21, від 18.01.2023 у справі №160/21195/21.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 зазначив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський Суд з прав людини вже звертав увагу на те, що «застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірною гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року). Порядок застосування пункту 1 статті 6 до проваджень в судах апеляційної або касаційної інстанцій залежить від особливостей конкретного провадження, враховуючи при цьому повноту провадження у національній правовій системі та роль суду касаційної інстанції у цьому провадженні; умови прийнятності касаційної скарги можуть бути жорсткішими, ніж для апеляційної скарги (див., наприклад, рішення у справі ««Булфрахт Лтд» проти Хорватії» (Bulfracht Ltd v. Croatia), заява № 53261/08, п. 35, від 21 червня 2011 року)». (рішення у справі «ТОВ «Фріда`проти України» (набуло статусу остаточного 08.03.2017)).

З урахуванням наведених відповідачем обставин, пов`язаних із запровадженням та дією воєнного стану, суд дійшов висновку, що визнання причин пропуску строку на подання відзиву поважними у цій справі відповідає завданню адміністративного судочинства та забезпечує справедливий баланс між дотриманням процесуальної дисципліни і реалізацією права сторони на судовий захист.

При цьому суд виходить із того, що надмірно формальне застосування процесуальних норм в умовах воєнного стану, без урахування конкретних обставин, які об`єктивно вплинули на можливість своєчасного вчинення процесуальної дії, може призвести до невиправданого обмеження права особи відповідача на доступ до правосуддя та суперечити принципу справедливого судового розгляду.

Відтак, визнаючи поважними причини пропуску строку на подання відзиву, суд уникає надмірного формалізму при застосуванні процесуальних норм в умовах воєнного стану, забезпечуючи при цьому реалізацію принципів змагальності сторін, рівності учасників судового процесу та повне і всебічне з`ясування обставин справи.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій повторно зазначено про відсутність у відповідача 1 повноважень на перевірку достовірності та повноти відомостей, зазначених суб`єктом декларування у декларації, що є виключною компетенцією НАЗК.

Також позивач повторно наголосив на тому, що підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності є, зокрема, порушення встановленого законом порядку подання декларації. При цьому, позивач наполягає на тому, що неможливо ототожнювати порушення встановленого законом порядку подання декларації (стаття 45 Закону №1700-VII) як підставу для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності та положення щодо відомостей, які зазначаються у декларації (стаття 46 Закону №1700-VII). На переконання позивача, здійснення повноважень та прийняття рішень Комісією колегіально не впливає на здобуття останньою повноважень проведення повної перевірки декларації, що полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів та належить до виключної компетенції НАЗК.

Позивач вважає, що він як суб`єкт декларування подав декларацію 18.03.2021, а тому з цієї дати слід обчислювати річний строк для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, позивач стверджує про пропуск відповідачем 1 законодавчо встановленого 2-місячного строку з дня реєстрації дисциплінарної скарги для перевірки відомостей щодо наявності підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності. При цьому законодавчо не передбачено період аналізу доказів, зібраних під час перевірки, та складання висновку, а також зупинення дисциплінарного провадження.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 працював в органах прокуратури з 25.07.2003 і до моменту прийняття спірних рішення та наказу. З 15.03.2021 обіймав посаду керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області.

Рішенням Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, від 21.09.2022 №154дп-22 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді догани.

Наказом Кіровоградської обласної прокуратури від 06.10.2022 №198к за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани (пункт 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру»).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачами цих рішення та наказу, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який ґрунтується на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону, що унеможливлює або істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов`язки прокурора визначено Законом України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру» (далі по тексту також - Закон № 1697-VII).

Згідно з пунктами 2, 4, 10 частини першої статті 3 Закону №1697-VII діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності; презумпції невинуватості; неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.

Положеннями статті 44 Закону №1697-VII визначено, що дисциплінарне провадження здійснюється відповідним органом.

За правилами частин першої та другої статті 45 Закону №1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

Право на звернення до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. Рекомендований зразок дисциплінарної скарги розміщується на вебсайті Офісу Генерального прокурора.

Ця процедура передбачає:

1) відкриття дисциплінарного провадження та проведення перевірки дисциплінарної скарги (стаття 46 Закону №1697-VII);

2) розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора (стаття 47 Закону №1697-VII);

3) прийняття рішення у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора (стаття 48 Закону №1697-VII);

4) застосування одного з видів дисциплінарного стягнення (стаття 49 Закону №1697-VII);

5) оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження (стаття 50 Закону №1697-VII).

Частинами четвертою та десятою статті 46 Закону № 1697-VII визначено, що після відкриття дисциплінарного провадження член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, за результатами перевірки.

Член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Якщо за результатами перевірки член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, встановив наявність дисциплінарного проступку, у висновку додатково зазначається характер проступку, його наслідки, відомості про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а також пропозиція члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, щодо конкретного виду дисциплінарного стягнення.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону №1697-VII розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а у разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце проведення засідання відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, має бути надіслано не пізніш як за десять днів до дня проведення засідання.

Згідно з частинами третьою - п`ятою статті 47 Закону №1697-VII висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора розглядається за його участю і може бути розглянутий без нього лише у випадках, коли належним чином повідомлений прокурор:

1) повідомив про згоду на розгляд висновку за його відсутності;

2) не з`явився на засідання, не повідомивши про причини неявки;

3) не з`явився на засідання повторно.

Рішення про можливість розгляду висновку за відсутності відповідного прокурора приймає відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження.

Прокурор, який не братиме участі в засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, вправі надіслати письмові пояснення щодо висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, які оголошуються на засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження.

Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, заслуховуються пояснення члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб.

За приписами частини першої статті 48 Закону № 1697-VII відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, приймає рішення в дисциплінарному провадженні більшістю голосів від свого загального складу. Перед прийняттям рішення відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, за відсутності прокурора, стосовно якого здійснюється провадження, і запрошених осіб обговорює результати розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора.

Частинами третьою - шостою статті 48 Закону № 1697-VII визначено, що при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

Рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

У разі відсутності підстав для накладення на прокурора дисциплінарного стягнення відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, своїм рішенням закриває дисциплінарне провадження.

Рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, викладається в письмовій формі, підписується головуючим і членами відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, які брали участь у розгляді висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, і оголошується на засіданні цього органу. Рішення у дисциплінарному провадженні має містити:

1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду прокурора, який притягається до дисциплінарної відповідальності;

2) обставини, встановлені під час здійснення провадження;

3) мотиви, з яких відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, ухвалила рішення;

4) суть рішення за наслідками розгляду із зазначенням виду дисциплінарного стягнення в разі його накладення;

5) порядок і строк оскарження рішення.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону №1697-VII на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:

1) догана;

2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора);

3) звільнення з посади в органах прокуратури.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності є встановлення у визначеному законом порядку факту вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого статтею 43 Закону України «Про прокуратуру», за умови дотримання уповноваженим органом встановленої законом процедури дисциплінарного провадження, всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, належної оцінки доказів і мотивування прийнятого рішення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 43 Закону №1697-VІІ прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Частиною першою статті 4 Закону №1700-VІІ встановлено, що Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Згідно з пунктом 7-1 частини першої статті 11 Закону №1700-VІІ до повноважень НАЗК належить здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій суб`єктів декларування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя суб`єктів декларування.

Відповідно до частини другої статті 51-2 Закону №1700-VІІ державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, а також юридичні особи публічного права зобов`язані перевіряти факт подання суб`єктами декларування, які в них працюють (працювали або входять чи входили до складу утвореної в органі конкурсної комісії, до складу Громадської ради доброчесності), відповідно до цього Закону декларацій та повідомляти Національне агентство про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у визначеному ним порядку.

Частинами першою та другою статті 51-3 Закону №1700-VІІ передбачено, що повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів і може здійснюватися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Обов`язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.

Обов`язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб`єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.

Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім`ї суб`єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону.

Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

Національне агентство визначає порядок відбору декларацій для проведення обов`язкової повної перевірки та черговість такої перевірки на підставі оцінки ризиків, а також порядок автоматизованого розподілу обов`язків з проведення повної перевірки між уповноваженими особами Національного агентства.

Національне агентство за допомогою програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, забезпечує ведення черги декларацій, відібраних для проведення їх повної перевірки, та інформує суб`єкта декларування про включення поданої ним декларації до зазначеної черги декларацій.

У разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб`єкт декларування, та спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що поняття «порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», передбачене пунктом 4 частини першої статті 43 Закону№1697-VІІ, охоплює недотримання встановлених Законом України «Про запобігання корупції» вимог щодо подання декларації, зокрема щодо строків, форми, способу її подання та змісту відомостей, які підлягають обов`язковому декларуванню. Обов`язок декларанта полягає не лише у своєчасному поданні декларації, а й у внесенні до неї повних і достовірних відомостей, передбачених законом. Водночас перевірка повноти та достовірності відомостей, зазначених у декларації, належить до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції, а тому дисциплінарна відповідальність прокурора за порушення встановленого законом порядку подання декларації у зв`язку із зазначенням у ній неповних або недостовірних відомостей може наставати лише за умови встановлення відповідного факту НАЗК у порядку, визначеному Законом України «Про запобігання корупції».

Такий підхід відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 06.05.2020 у справі №9901/168/19, згідно з якою саме НАЗК є спеціально уповноваженим органом, наділеним повноваженнями щодо здійснення повної перевірки декларацій та встановлення факту подання суб`єктом декларування недостовірних чи неповних відомостей, тоді як дисциплінарний орган не може підміняти собою зазначений орган при вирішенні цих питань.

У спірному рішенні Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження від 21.09.2022 №154дп-22 зазначено про надходження дисциплінарної скарги від Керівника Кіровоградської обласної прокуратури про вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності зазначено пункт 4 частини першої статті 43 Закону №1697-VІІ.

Крім того, до Комісії 02.02.2022 надійшла дисциплінарна скарга керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора про вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності зазначено пункти 4, 5 та 6 частини першої статті 43 Закону №1697-VІІ.

Рішенням Комісії від 09.02.2022. №20дп-22 дисциплінарні провадження відносно прокурора ОСОБА_1 об`єднано в одне провадження. За результатами перевірки 16.08.2022 членом Комісії складено висновок про відсутність дисциплінарного проступку в діях прокурора ОСОБА_1 , який із зібраними матеріалами передано на розгляд Комісії.

Так, у висновку від 16.08.2022 №07/3/2-54дс-35дп-22 зазначено, що під час опрацювання відомостей Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування виявлено інформацію про недотримання вимог пункту 9 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» прокурором ОСОБА_1 щодо достовірності поданої ним інформації про фінансові зобов`язання суб`єкта декларування. Таким чином, ОСОБА_1 не надав до Національного агентства достовірну інформацію про суттєві зміни у майновому стані. Зокрема, у черговій щорічній (за 2020 рік) декларації, поданій ОСОБА_1 18.03.2021, у розділі ІІ «Доходи, у тому числі подарунки» ним зазначено отримання доходу у вигляді коштів у розмірі 44021 грн, сплачених йому на виконання рішення суду про стягнення заборгованості. При проведенні подальшої перевірки встановлено, що ОСОБА_1 не відобразив у розділі 12 «Грошові активи» щорічної декларації за 2020 рік грошові кошти у сумі 555614 грн, позичені ним громадянину ОСОБА_2 та не повернуті останнім станом на 31.12.2020. У ході проведення службового розслідування знайшли своє підтвердження факти порушення прокурором ОСОБА_1 вимог статті 46 Закону №1700-VІІ щодо вимог фінансового контролю, а саме: невідображення ним усіх відомостей про грошові кошти, позичені третім особам, у поданих ним деклараціях за 2016-2020 роки, що вказує на вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 43 Закону №1697-VІІ. З аналогічних підстав стосовно ОСОБА_1 подано дисциплінарну скаргу скаржником 2 із зазначенням, що у діях прокурора ОСОБА_1 вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 4, 5 та 6 частини першої статті 43 Закону №1697-VІІ.

У висновку зазначено, що на запити членів Комісії щодо результатів проведеної перевірки та вжитих заходів стосовно Ізотова Національне агентство надіслало листи, де зазначається, що 11.02.2022 Національним агентством розпочато проведення повної перевірки декларації ОСОБА_1 за 2020 рік. Проте, у зв`язку з введенням воєнного стану на території України, повна перевірка декларації за 2020 рік, поданої прокурором ОСОБА_1 , не здійснюється. Таким чином, Національним агентством як уповноваженим органом до цього часу перевірку декларації ОСОБА_1 , не проведено та належну правову оцінку його діям щодо подання декларації відповідно до вимог Закону №1700-VІІ не надано. Оглядом паперової декларації за 2016 рік встановлено відсутність запису щодо позики ОСОБА_2 у сумі, еквівалентній 21500 доларів США.

Оцінюючи наведені у скаргах аргументи щодо фактів неправильності на неповноти заповнення прокурором ОСОБА_1 декларацій за 2017, 2018, 2019 та 2020 роки як діянь, що можуть містити ознаки дисциплінарних проступків, член Комісії дійшов висновку, що Комісія як орган, уповноважений на притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, у межах вирішення питання про наявність у його діях ознак дисциплінарного проступку, не наділена компетенцією здійснювати контроль та перевіряти подану прокурором декларацію, у тому числі на предмет правильності та повноти вказаних у ній відомостей, оскільки це є виключною компетенцією НАЗК. При цьому, вивчення декларацій, поданих ОСОБА_1 , вказує на дотримання ним вимог щодо своєчасності їх подання. Висновок про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності може бути зроблений Комісією за наслідками перевірки достовірності і повноти відомостей, зазначених суб`єктом декларування у відповідній електронній декларації, що є виключною компетенцією НАЗК.

Таким чином, під час перевірки дисциплінарної скарги в межах встановленої законом компетенції та можливостей Комісії її членом не встановлено наявності у діях прокурора ОСОБА_1 дисциплінарного проступку за вказаними фактами, відповідальність за які передбачена пунктами 4, 5 та 6 частини першої статті 43 Закону №1697-VІІ, оскільки за результатами перевірки не здобуто достатніх фактичних даних, які вказують на наявність підстав для притягнення цього прокурора до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, у висновку зазначено, що встановлений законодавством строк для прийняття Комісією рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності закінчився 04.05.2022, оскільки подання декларації за 2020 рік мало місце 18.03.2021, згідно з довідкою начальника відділу кадрової роботи та державної служби Кіровоградської обласної прокуратури у 2020-2021 роках ОСОБА_1 знаходився у відпустках з 05 по 20 серпня 2021 року, з 25 жовтня по 09 листопада 2021 року та з 21 лютого по 06 березня 2022 року (загалом 46 днів) та від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю не увільнявся.

З витягу з протоколу відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження від 21.09.2022 вбачається, що за результатами розгляду висновку про відсутність дисциплінарного проступку керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_1 у дисциплінарному провадженні №07/3/2-54дс-35дп-22 вирішено притягнути позивача за дисциплінарною скаргою керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді догани.

У спірному рішенні зазначено, що Комісія згідно із Законом №1697-VІІ не наділена повноваженнями контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у тому числі щодо достовірності і повноти відомостей, зазначених суб`єктом декларування у декларації, оскільки це належить до виключної компетенції НАЗК. Оскільки до дисциплінарної скарги не долучено відповідного рішення НАЗК за результатами повної перевірки декларації прокурора ОСОБА_1 , за 2020 рік, та не отримано такий висновок під час дисциплінарного провадження, Комісія без висновку НАЗК не може встановити наявність або відсутність дисциплінарного проступку у діях позивача за подання ним недостовірних відомостей у декларації, оскільки наявність такого висновку є обов`язковою передумовою для вирішення питання про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності. Враховуючи викладене, відповідач 1 дійшов висновку, що у діях прокурора ОСОБА_1 відсутні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 43 Закону №1697-VІІ (вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури).

Водночас Комісія вирішила, що у діях позивача наявний дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 4 частини першої статті 43 Закону №1697-VІІ, оскільки ним порушено порядок подання декларації за 2020 рік, зокрема, не зазначено у щорічній декларації за 2020 рік відомості в розділі 12 декларації «Грошові зобов`язання». Означений факт підтверджений прокурором ОСОБА_1 на засіданні Комісії з наданням відповідних пояснень.

Оцінивши дії позивача на предмет відповідності вимогам законодавства під час подання щорічної декларації за 2020 рік, Комісія вважає, що ним всупереч встановленим законодавчим нормам не внесено до Єдиного державного реєстру декларацій відомості, що підлягають декларуванню, чим порушено вимоги закону та вчинено протиправні дії, які можуть створити враження корупційних, зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, а також викликати негативний суспільний резонанс. Своїми діями позивач порушив вимоги статті 19 Конституції України, статті 19 Закону №1697-VІІ, статей 4, 11, 16, 19, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурора, оскільки дотримання вимог щодо обов`язку діяти на підставі закону, не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних, дій і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс, є очевидним та обов`язковим і порушення таких вимог не може бути виправдано ніякими обставинами. Відтак, Комісія дійшла висновку, що допущене позивачем порушення вимог Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів має грубий характер та що у діях позивача вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 43 Закону №1697-VІІ, а саме: грубе порушення правил прокурорської етики.

Щодо строків накладення дисциплінарного стягнення зазначено, що початковим днем вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку є 18.03.2021 - день, коли він подав декларацію. Цей день підпадає під визначення початку події триваючого правопорушення, а тому забезпечення виконання вимог частини четвертої статті 48 Закону №1697-VІІ необхідно встановити день закінчення вчинення проступку. Зазначено, що після подання декларації з недостовірними відомостями позивач зобов`язаний був подати виправлену декларацію самостійно (чого не зробив) або на вимогу НАЗК після закінчення повної її перевірки (чого не сталося). Тому днем закінчення вчинення проступку слід рахувати подання ОСОБА_1 виправленої декларації. Таким чином, строк прийняття рішення Комісією не сплинув.

Оцінивши встановлені у справі обставини у їх сукупності, судом встановлено, що зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що Комісія обґрунтовано виходила з відсутності у неї повноважень щодо здійснення контролю та перевірки декларацій, а також щодо встановлення достовірності й повноти відомостей, зазначених суб`єктом декларування, визнавши, що такі повноваження належать виключно Національному агентству. З цих підстав Комісія дійшла правильного висновку про неможливість встановлення у діях позивача складу дисциплінарного проступку без результатів повної перевірки декларації НАЗК та відсутність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за пунктом 5 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру».

Водночас, незважаючи на наведені висновки, за відсутності висновку НАЗК або результатів повної перевірки декларації позивача за 2020 рік Комісія самостійно встановила факт порушення позивачем вимог статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», а саме невідображення у декларації відомостей про грошові активи, і саме на підставі такого самостійного висновку констатувала наявність дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру».

Такий підхід не узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 06.05.2020 у справі №9901/168/19, відповідно до якої перевірка повноти та достовірності відомостей, зазначених у декларації, а також встановлення факту подання суб`єктом декларування недостовірних чи неповних відомостей належать до виключної компетенції НАЗК. Саме встановлення НАЗК відповідного факту є необхідною передумовою для вирішення питання про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з порушенням встановленого законом порядку подання декларації.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №800/497/17, від 09.04.2019 у справі №804/8642/17(9901/502/18), від 26.11.2019 у справі №9901/729/18.

У постанові Велика Палата Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 9901/168/19 зазначила, що відповідно до роз`яснення НАЗК від 08.12.2017 №1375 основним джерелом обставин, які свідчать про декларування недостовірної інформації чи незаконне збагачення можуть бути лише висновки, викладені у рішенні НАЗК за результатами повної перевірки декларації.

Отже, здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у тому числі щодо достовірності і повноти відомостей, зазначених суб`єктом декларування у декларації, належить до виключної компетенції НАЗК.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що повноваження щодо притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності у разі подання прокурорами недостовірних та/або неповних відомостей можливі лише в разі встановлення такого факту НАЗК відповідно до Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням НАЗК від 10.02.2017 №56.

Отже, повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що Комісія дійшла висновку про відсутність у неї повноважень щодо здійснення контролю та перевірки декларацій, а також щодо встановлення повноти і достовірності відомостей, зазначених у декларації, визнавши, що такі повноваження належать виключно Національному агентству. Водночас за відсутності результатів повної перевірки декларації позивача НАЗК та відповідного рішення цього органу Комісія самостійно встановила факт порушення позивачем вимог статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» та поклала саме цей висновок в основу притягнення його до дисциплінарної відповідальності за пунктом 4 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру». Такими діями відповідач фактично здійснив оцінку повноти та достовірності відомостей, зазначених у декларації, тобто реалізував повноваження, які законом віднесені до виключної компетенції НАЗК, чим вийшов за межі наданих йому законом повноважень.

При цьому судом приймається до уваги, що член Комісії за результатами проведеної перевірки дійшов висновку про відсутність достатніх фактичних даних для констатації дисциплінарного проступку саме з огляду на незавершення НАЗК повної перевірки декларації позивача. Жодних нових доказів, які б усували зазначену обставину або свідчили про отримання Комісією висновку НАЗК до моменту ухвалення рішення, матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд вважає, що висновки відповідача 1, викладені у спірному рішення, про наявність у діях позивача дисциплінарного проступку фактично заперечують власні висновки Комісії щодо меж її компетенції та не узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 06.05.2020 у справі №9901/168/19.

При цьому, визнання позивачем факту невідображення у декларації відомостей, які слугували підставою для проведення дисциплінарного провадження, на переконання суду, не підміняє передбачену Законом України «Про запобігання корупції» процедуру повної перевірки декларації Національним агентством та не наділяє дисциплінарний орган повноваженнями самостійно встановлювати факт подання недостовірних або неповних відомостей поза межами компетенції НАЗК.

Щодо доводів сторін стосовно дотримання строку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення цього спору, оскільки незалежно від правильності тлумачення сторонами положень частини четвертої статті 48 Закону №1697-VІІ щодо початку перебігу однорічного строку та характеру інкримінованого дисциплінарного проступку, рішення Комісії підлягає скасуванню з огляду на відсутність належної правової підстави для самостійного встановлення Комісією факту порушення позивачем встановленого законом порядку подання декларації.

За таких обставин надання судом оцінки доводам сторін щодо спливу або неспливу строку застосування дисциплінарного стягнення не має самостійного значення для вирішення спору по суті та не може вплинути на його результат.

Враховуючи означені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження №154дп-22 від 21.09.2022 як такого, що прийняте з порушенням вимог законодавства.

Оскільки наказ Кіровоградської обласної прокуратури від 06.10.2022 №198к прийнятий виключно на виконання спірного рішення Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, та не містить самостійних підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, визнання протиправним та скасування зазначеного рішення є достатньою правовою підставою для задоволення і похідної позовної вимоги про визнання протиправним та скасування цього наказу.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, позов слід задовольнити повністю.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1984,80 грн, що підтверджується квитанцією від 07.10.2022 №0.0.269824057.1.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1984,80 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень - Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Кіровоградської обласної прокуратури у рівних частинах.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження №154дп-22 від 21.09.2022.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Кропивницької обласної прокуратури №198к від 06.10.2022.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1984,80 грн (одна тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири грн 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень - Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (ідентифікаційний код 41356563, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Іллєнка Юрія, 81-Б) та Кіровоградської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02910025, місцезнаходження: 25006, м. Кропивницький, вул. Велика Пермська, 4) у рівних частинах по 992,40 (дев`ятсот дев`яності дві грн 40 коп.) грн з кожного.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.