Рішення № 138921775, 10.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року справа №640/18594/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши в м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державного бюро розслідувань, в якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати наказ Державного бюро розслідувань № 94дск-ос від 30.09.2022 про звільнення ОСОБА_1 у запас у зв`язку із скороченням штату, з достроковим припиненням (розірванням) контракту про проходження служби у Державному бюро розслідувань 01 жовтня 2022 року;

-поновити ОСОБА_1 на посаді керівника Інформаційно-аналітичного управління Головного оперативно-технічного управління ДБР, або на рівнозначній посаді з 02 жовтня 2022 року;

-стягнути з Державного бюро розслідувань на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного невиконання службових обов`язків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2022 залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2022 у прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/18594/22 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

23 листопада 2023 року від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла адміністративна справа №640/18594/22 на виконання Закону України № 2825-IX від 13 грудня 2022 р. «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».

На виконання положень пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 13.12.2022 № 2825-ІХ "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду", дана адміністративна справа була надіслана за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

Матеріали даної справи надійшли на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва 23.11.2023 та за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Лиска І.Г. 27.12.2023.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.01.2024 справа прийнята суддею до провадження, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскільки підрозділ, в якому позивач проходив службу, внаслідок організаційно-штатних змін фактично не зазнав чисельних чи функціональних змін, то його звільнення є незаконним, а порушені внаслідок такого звільнення права мають бути поновлені у заявлений ним спосіб.

Представник відповідача подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому наголосив, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки звільняючи позивача відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначив, що наказ ДБР, яким затверджено та введено в дію зміни штатного розпису центрального апарату ДБР спричинив ліквідацію посади, яку обіймав позивач, тож у відповідача були наявні правові підстави для попередження позивача про наступне вивільнення. При цьому зазначив, що єдиною вимогою до відповідача було саме попередження позивача, оскільки подальше його використання на службі було неможливим у зв`язку з відмовою від запропонованих посад.

Відповідач подав до суду додаткові пояснення в яких останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами (їх представниками) документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач у період з 12 травня 2020 року до 01 жовтня 2022 року проходив службу в Державному бюро розслідувань на посаді керівника Інформаційно-аналітичного управління Головного оперативно-технічного управління.

Наказом Державного бюро розслідувань від 12 травня 2020 року №58-

ос/дск позивача прийнято на службу до ДБР та присвоєно спеціальне звання - полковника ДБР.

У цей же день позивачем складено Присягу особи рядового і начальницького складу ДБР.

01 вересня 2020 року позивач уклав Контракт про проходження служби у ДБР.

Водночас, 01 серпня 2022 року позивачу було вручено попередження про наступне звільнення зі служби, підписане Директором ДБР Сухачовим О.О., за змістом якого ОСОБА_1 попереджено про скорочення посади керівника Інформаційно- аналітичного управління Головного оперативно-технічного управління ДБР та наступне звільнення протягом двох місяців з дня вручення цього попередження на підставі підпункту 4 пункту 107 та відповідно пункту 112 Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2020 року № 743 (із змінами), із достроковим припиненням (розірванням) контракту про проходження служби у Державному бюро розслідувань на підставі пункту 13 контракту.

27 вересня 2022 року під час бесіди в центральному апараті ДБР позивачу було запропоновано вакантні посади, які, на його думку, не відповідали рівню професійної компетентності та кваліфікації і були нижчими, ніж займана посада керівника Інформаційно-аналітичного управління Головного оперативно-технічного управління ДБР.

Наказом ДБР від 30 вересня 2022 року № 94дск-ос позивача звільнено зі служби в ДБР відповідно до підпункту 4 пункту 107 та відповідно пункту 112 Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2020 року № 743, 01 жовтня 2022 року у запас у зв`язку із скороченням штату, з достроковим припиненням (розірванням) контракту (про що зазначено у довідці ДБР від 01.10.2022 року № 10-7/390).

01 жовтня 2022 року ОСОБА_1 отримано трудову книжку та довідку розрахунок при звільненні від 01.10.2022 року № 10-7/390.

Позивач 12 жовтня 2022 року звернуся до відповідача із запитом про надання інформації та отримання копій документів, а саме: наказ (або витяг з наказу) Державного бюро розслідувань від 12 травня 2020 року №58-ос/дск; наказ (або витяг з наказу) Державного бюро розслідувань від 30 вересня 2022 року №94дск-ос; наказ Державного бюро розслідувань від 28 липня 2022 року №222дск «Про затвердження змін до штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслідувань на 2022 рік» разом із новим штатним розписом; наказ Державного бюро розслідувань від 28 липня 2022 року № 59дск-ос «Про попередження працівників»; штатний розпис центрального апарату Державного бюро розслідувань, який діяв до прийняття наказу Державного бюро розслідувань від 28 липня 2022 року № 222дск; посадову інструкцію керівника Інформаційно-аналітичного управління Головного оперативно-технічного управління Державного бюро розслідувань, яку позивач обіймав до звільнення; посадову інструкцію керівника Інформаційного та аналітичного управління Головного оперативно-технічного управління Державного бюро розслідувань, яка введена в новий штатний розпис центрального апарату Державного бюро розслідувань; затверджені кваліфікаційні вимоги до посади керівника Інформаційного та аналітичного управління Головного оперативно-технічного управління Державного бюро розслідувань, яка введена в новий штатний розпис центрального апарату Державного бюро розслідувань; список наявних вакантних посад у центральному апараті Державного бюро розслідувань станом на 1 серпня 2022 року та 30 вересня 2022 року, а також усіх рівнозначних посад, які міг обійняти з урахуванням його професійної підготовки та компетентності; довідку про отримані доходи ОСОБА_1 за останні 6 місяців служби в Бюро, із обов`язковим зазначенням середньоденної заробітної плати; відомості про нагородження та заохочення.

Однак листом відповідача від 17 жовтня 2022 року № 329ПІ/10-16-06-341/22 позивачу відмовлено у наданні інформації з тих підстав, що частина запитуваної інформації не є публічною, а інша частина є службовою.

Натомість, позивачу було надано лише копію наказу ДБР від 29 липня 2022 року №379 «Про затвердження кваліфікаційних вимог та критеріїв професійної придатності на зайняття посад працівників центрального апарату Державного бюро розслідування», а також Кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності для зайняття посади керівника Управління аналізу та інформаційного забезпечення Головного оперативно-технічного управління ДБР.

Позивач вважає наказ ДБР про звільнення останнього з посади протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки порушує його конституційне право на працю, у зв`язку із чим звертаюсь до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань визначає Закон України від 12.11.2015 № 794-VIII "Про Державне бюро розслідувань" (далі - Закон № 794).

Частиною першою статті 14 Закону № 794 визначено, що до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.

Відповідно до частини п`ятої, шостої статті 14 Закону № 794 трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України "Про державну службу". Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.

Порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань визначається цим Законом, Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами.

Порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, їх права та обов`язки визначає Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 № 743 (далі - Положення № 743).

Пунктами 2, 3 Положення № 743 визначено, що служба у Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.

Особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань (далі - особи рядового та начальницького складу) є громадяни України, які на конкурсній основі у добровільному порядку (за контрактом) прийняті на службу до Державного бюро розслідувань і яким присвоєно спеціальні звання осіб рядового та начальницького складу відповідно до законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за своїм статусом у ДБР був особою начальницького складу Державного бюро розслідувань, перебуваючи на службі на підставі контракту.

За приписами пунктів 42, 44, 53 Положення № 743 контракт про проходження служби у Державному бюро розслідувань (далі - контракт) - це письмова угода, що укладається на добровільній основі між громадянином України та державою, від імені якої виступає Державне бюро розслідувань, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження такої служби.

Контракт укладається на строк, зокрема, від шести до десяти років - з особами, які приймаються на службу на посади, що заміщуються особами середнього та старшого начальницького складу.

Днем припинення строку дії контракту вважається день, зазначений у наказі по особовому складу про звільнення із служби, - у разі дострокового розірвання контракту.

Пунктами 54, 55 Положення № 743 закріплено, що посади, на які призначаються особи рядового та начальницького складу, та відповідні їм спеціальні звання Державного бюро розслідувань визначаються штатним розписом (штатом).

Перелік посад, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, визначається Директором Державного бюро розслідувань.

Таким чином суд вважає, що роботодавець вправі самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис, а обговорення питання доцільності таких рішень лежить поза межами компетенції суду.

З матеріалів справи встановлено, що внаслідок затвердження та введення в дію змін до штатного розпису ДБР, вакантні посади Головного оперативно-технічного управління ДБР потребували особливостей щодо освіти, професійних знань та функціоналу, необхідного для виконання обов`язків за посадою. Оскільки позивач не мав відповідного рівня професійних знань та навичок для зайняття новостворених посад у Головному оперативно-технічному управлінні ДБР, йому було запропоновано рівнозначні посади в територіальних підрозділах ДБР, від яких він відмовився.

Відповідно до підпунктів 2, 3 пункту 60, пункту 61 Положення № 743 призначення (переведення) осіб рядового та начальницького складу (переміщення по службі) здійснюється на рівнозначні посади - у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів; на нижчі посади - у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів.

Переведення з вищих посад на нижчі у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів здійснюється Директором Державного бюро розслідувань (директором територіального управління Державного бюро розслідувань) у межах наданих йому прав щодо призначення на посади за умови відсутності можливості призначити особу рядового та начальницького складу на рівнозначну посаду в цьому ж органі чи підрозділі Державного бюро розслідувань відповідно до вимог Закону України "Про Державне бюро розслідувань".

У разі реорганізації переважне право на залишення на службі в Державному бюро розслідувань надається особам з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства (пункт 62 Положення № 743).

Особи рядового та начальницького складу, переведені з вищих посад на нижчі, можуть просуватися по службі з урахуванням вимог Закону України "Про Державне бюро розслідувань" та цього Положення (пункт 63 Положення № 743).

Таким чином очевидно, що посади державної служби та посади рядового та начальницького складу ДБР є посадами різних категорій посад з власним правовим статусом, який врегульований для державних службовців Законами України "Про державну службу" та "Про Державне бюро розслідувань", а для осіб рядового та начальницького складу власне контрактом, який укладається з особою при вступі на службу, Положенням № 743 та Законом № 794 у частині переведення та звільнення.

Перед звільненням особи рядового та начальницького складу з Державного бюро розслідувань безпосередні та прямі керівники (начальники) проводять з нею індивідуальну бесіду (пункт 106 Положення № 743).

У ході бесіди роз`яснюються підстави звільнення і строк внесення подання щодо звільнення, соціальний і правовий захист особи, визначається військовий комісаріат, до якого буде направлено особу після звільнення для постановки на військовий облік, безпосередній або прямий керівник (начальник) дає відповіді на запитання. При цьому враховуються прохання особи, даються необхідні пояснення з питань проходження служби, а також інші питання, пов`язані із звільненням.

З матеріалів справи встановлено, що з позивачем проводилась співбесіда, йому пропонувалися вакантні рівнозначні посади у територіальних підрозділах ДБР, він яких він відмовився. При цьому, під час співбесіди позивач не висловив будь-яких прохань (побажань) та/або претензії до порядку та строку подання про звільнення.

Також позивач не вказував на свою відповідність кваліфікаційним вимогам новоутворених рівнозначних посад Головного оперативно-технічного управління ДБР, як під час співбесіди, так і під час судового розгляду не надав суду доказів, які б підтвердити його відповідність таким посадам та спростували б доводи відповідача про відсутність професійних знань та навичок для зайняття новоутворених посад старшого оперуповноваженого та оперуповноваженого відділів Управління оперативно-технічного забезпечення Головного оперативно-технічного управління ДБР.

За приписами підпункту 4 пункту 107 Положення № 743 контракт припиняється (розривається), а особи рядового та начальницького складу звільняються із служби, - у зв`язку із скороченням штату - у разі неможливості використання на службі у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів, про що особи рядового та начальницького складу попереджаються за два місяці.

Відповідно до частини другої статті 14-3 Закону № 794, особи рядового і начальницького складу можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань, у тому числі з територіального управління до центрального апарату Державного бюро розслідувань, за їхньою згодою без обов`язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади.

У нормі прямо вказано, що особи рядового і начальницького складу "можуть" бути переведені у системі Державного бюро розслідувань "без обов`язкового проведення конкурсу" на іншу рівнозначну вакантну посаду. З наведеної конструкції норми слідує, що вжите у частині другій статті 14-3 Закону № 794 слово "може" - означає, що вирішення питання щодо переведення законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення в залежності від існуючих обставин.

При цьому суд наголошує, що за приписами частини п`ятої статті 14 Закону № 794, трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу регулюються цим Законом.

Таким чином суд вважає, що відсутні підстави для застосування у даному випадку до позивача положень Кодексу законів про працю та Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу".

Окрім того суд зазначає, що позивач не міг мати легітимних очікувань на те, що буде проходити службу в ДБР протягом всього строку дії укладеного контракту, оскільки контрактом прямо передбачено можливість його дострокового припинення у зв`язку зі скороченням штату.

Також суд вважає, що переважне право на залишення на роботі не тотожне переважному праву на працевлаштування на нову посаду.

З огляду на викладене, а також враховуючи усі наведені обставини, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ є таким, що прийнятий у межах повноважень, у спосіб та у порядку, що визначенні чинним законодавством, а тому підстави для його скасування відсутні.

Як наслідок, відсутні підстави і для задоволення інших позовних вимог в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такі позовні вимоги є похідними від попередніх.

Окрім вищенаведеного суд досліджує у даній справі питання наявності/відсутності проявів дискримінації, що полягає у вибірковому підході щодо залишення певних працівників на роботі, суд відмічає, що згідно з практикою ЄСПЛ дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування у відносно схожих ситуаціях (рішення у справі "Вілліс проти Сполученого Королівства" від 11 червня 2002 року, заява № 36042/97).

Відмінність у ставленні також є дискримінаційною, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю. Договірна держава користується свободою розсуду при визначенні того, чи та якою мірою відмінності в інших схожих ситуаціях виправдовують різне ставлення (рішення у справі "Ван Раалте проти Нідерландів" від 21 лютого 1997 року, заява № 20060/92; рішення ЄСПЛ у справі "Пічкур проти України" від 7 листопада 2013 року, заява № 10441/06).

Аналогічний підхід у своїх рішеннях використовує і Конституційний Суд України, вказуючи на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. В іншому разі встановлення обмежень означало б дискримінацію (рішення Конституційного Суду України від 7 липня 2004 року №14-рп/2004).

Наявність правомірної, об`єктивно обґрунтованої мети, способи досягнення якої є належними та необхідними, також виключає дискримінацію, що випливає з визначень прямої та непрямої дискримінації, наданих у Законі України "Про засади запобігання і протидії дискримінації в Україні".

Враховуючи, що порядок та особливості переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу врегульовані Законом № 794, Положенням № 743 та контрактом, а можливість прийняття особи на роботу після її звільнення за рішенням суб`єкта призначення є його правом, а не обов`язком, судом не встановлено у спірних правовідносинах обставин, за якої позивач зазнає менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб. Позивачем зворотнього не доведено.

У підсумку, з урахування вищезазначеного в сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 6, 7, 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позовної заяви - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.