Ухвала суду № 138921692, 11.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення без розгляду заяви

про забезпечення позову до подання позовної заяви

11 серпня 2026 року справа №320/32023/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви,

в с т а н о в и в:

06.08.2026 до Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» звернулась ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , із заявою про забезпечення позову, поданою до подання позовної заяви, в якій заявниця просить суд забезпечити майбутній адміністративний позов наступним чином:

- до набрання законної сили судовим рішенням у майбутній адміністративній справі заборонити Пенсійному фонду України та Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві передавати, підтверджувати, повторно направляти або використовувати як актуальні відомості про ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , як одержувача портативної зарядної станції, призначеної для потреб ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- до набрання законної сили судовим рішенням у майбутній адміністративній справі заборонити АТ «Фонд декарбонізації України», код ЄДРПОУ 38519070, направляти, передавати АТ «Укрпошта» для доставки, видавати або в інший спосіб передавати ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , портативну зарядну станцію, оформлену за заявою від 04.03.2026 та призначену для потреб ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- у разі якщо на момент виконання ухвали зазначена портативна зарядна станція вже буде передана АТ «Укрпошта» для доставки, але ще фактично не вручена ОСОБА_3, заборонити АТ «Укрпошта», код ЄДРПОУ 21560045, здійснювати її видачу або вручення ОСОБА_3 до набрання законної сили судовим рішенням у майбутній адміністративній справі.

Відповідачами за заявою вказані Пенсійний фонд України та Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві; третіми особами - АТ «Фонд декарбонізації України», АТ «Укрпошта» та ОСОБА_3 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями (2026-08-07 14:45:43) вказана заява передана на розгляд судді Кушновій А.О. 07.08.2026.

Розглянувши вказану заяву, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною другою цієї статті визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами першою та другою статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити:

1) найменування суду;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, а також відомі заявнику реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти.

Частиною першою статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заява про забезпечення позову подається, зокрема, до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом (п. 1).

У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову (ч. 2 ст. 153 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З аналізу наведених норм вбачається, що заява про забезпечення позову до подання позовної заяви може бути подана до того суду, який уповноважений розглядати відповідний спір, з дотриманням правил підсудності, у тому числі предметної (підвідомчості), у зв`язку з чим суд зазначає таке.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Згідно із частинами першою та другою статті 4 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення із заявою про забезпечення позову) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, та, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Заявниця просить суд вжити заходи забезпечення майбутнього позову шляхом: заборони Пенсійному фонду України та Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві передавати, підтверджувати, повторно направляти або використовувати як актуальні відомості про ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , як одержувача портативної зарядної станції, призначеної для потреб ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; заборони АТ «Фонд декарбонізації України», код ЄДРПОУ 38519070, направляти, передавати АТ «Укрпошта» для доставки, видавати або в інший спосіб передавати ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , портативну зарядну станцію, оформлену за заявою від 04.03.2026 та призначену для потреб ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; у разі якщо на момент виконання ухвали зазначена портативна зарядна станція вже буде передана АТ «Укрпошта» для доставки, але ще фактично не вручена ОСОБА_3 , заборонити АТ «Укрпошта», код ЄДРПОУ 21560045, здійснювати її видачу або вручення ОСОБА_3 до набрання законної сили судовим рішенням у майбутній адміністративній справі.

При цьому, в обґрунтування заяви про забезпечення позову до його подання заявниця вказує, що вона є матір`ю та законним представником малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитини з інвалідністю підгрупи «А». Постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2026 №107 передбачено закупівлю та доставку у 2026 році портативних зарядних станцій орієнтовною ємністю 2 кВт·год для потреб дітей з інвалідністю підгрупи «А».

Як зазначає заявниця, 05.08.2026 їй стало відомо, що батько дитини - ОСОБА_3 04.03.2026 подав через орган Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва заяву на отримання портативної зарядної станції для потреб ОСОБА_2 . Проте, після подання такої заяви фактичні та юридичні обставини істотно змінилися.

Вказує, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05.02.2026 у справі №754/11988/24 місце проживання ОСОБА_2 визначено разом із матір`ю - ОСОБА_1 , яке постановою Київського апеляційного суду від 23.06.2026 залишено в силі.

Так, на виконання постанови Київського апеляційного суду 07.07.2026 ОСОБА_3 фактично передав заявниці ОСОБА_2 , що підтверджується відповіддю Деснянського управління поліції ГУ НП у м. Києві.

Як повідомляє заявниця, після фактичної передачі ОСОБА_2 постійно проживає разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Актом №1 від 13.07.2026 про фактичне проживання громадян, а з 15.07.2026 місце проживання ОСОБА_2 офіційно зареєстровано разом із нею за вказаною вище адресою.

Вказує, що ОСОБА_3 разом із дитиною більше не проживає та щоденного фактичного догляду за нею не здійснює, а тому заявниця як мати та законний представник постійно здійснює догляд за ОСОБА_2 , забезпечує його повсякденні потреби, лікування, медичне спостереження та реабілітацію.

Тож, на думку заявниці, портативна зарядна станція не повинна передаватись ОСОБА_3 у власність, оскільки змінились фактичні обставини.

Як зазначає заявниця, вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та безпосередньо до Пенсійного фонду України із заявами про зміну фактичних обставин щодо місця проживання дитини із матір`ю та необхідність невідкладно не допустити передачу станції за попередніми відомостями. Проте, письмових відповідей вона ще не отримала.

Заявниця вказує, що забезпечення позову є необхідним з огляду на існування реальної загрози, оскільки до отримання нею письмових відповідей та розгляду майбутнього адміністративного позову станція може бути фактично направлена та передана ОСОБА_3 у власність. Вважає, що після цього навіть подальше задоволення майбутнього адміністративного позову може не забезпечити ефективного поновлення порушених прав, оскільки обладнання вже фактично вибуде та буде передано іншій особі.

Поряд з цим, заявниця зауважила, що портативна зарядна станція придбавається державою саме для потреб конкретної дитини з інвалідністю підгрупи «А» - ОСОБА_2 , а не для забезпечення особистих потреб того з батьків, який раніше подав заяву. Фактична передача станції особі, яка з дитиною не проживає, створить ситуацію, за якої обладнання, придбане державою для потреб дитини, буде знаходитися окремо від самої дитини.

Саме тому, на думку заявниці, існує реальна можливість зберегти існуючий стан речей до вирішення спору судом та не допустити фактичної передачі обладнання за неактуальними відомостями.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У пунктах 2, 3, 7 частини першої статті 4 КАС України надано визначення таких термінів:

- публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

- адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ;

- суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Перелік категорій справ, що підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, визначено у статті 19 КАС України.

Так, за правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в частині другій статті 19 КАС України.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди мають враховувати як предмет та зміст, так і суб`єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

Тобто до компетенції адміністративних судів належать, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб`єктами при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, а також спори, що виникли у зв`язку із порушенням прав суб`єкта виборчого процесу або процесу референдуму.

Велика Палата Верховного Суду послідовно, як у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №815/6956/15 (провадження №11-192апп18), так і інших, вказала, що участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Зміст публічних правовідносин передбачає наявність відносин влади і підпорядкування, що відрізняє його від приватних правовідносин, у яких відносини ґрунтуються на юридичній рівності сторін, вільному волевиявленні та майновій самостійності. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Якщо одна сторона у межах спірних правовідносин не здійснює владних управлінських функцій щодо іншої сторони, яка є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції.

Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Як неодноразово вказувала Велика Палата Верховного Суду в своїх рішеннях під час визначення предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (зокрема, постанова від 03.07.2018 у справі №826/27224/15).

Як свідчать обставини, які зазначені у заяві про забезпечення позову, спір у майбутній справі виник з приводу передачі у власність одному з батьків - ОСОБА_3 портативної зарядної станції для потреб дитини з інвалідністю підгрупи А.

Суд зазначає, що 28.01.2026 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №107, якою внесено зміни до Порядку використання коштів державного фонду декарбонізації та енергоефективної трансформації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2024 р. № 761 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 63, ст. 3747; 2025 р., № 13, ст. 986, № 42, ст. 2858, № 84, ст. 5743).

Ці зміни стосуються фінансування заходів із закупівлі та доставки у 2026 році для потреб дітей з інвалідністю підгрупи А портативних зарядних станцій орієнтовною ємністю 2 кВт·год, а одержувачем бюджетних коштів, що спрямовуються на фінансове забезпечення заходів, визначених абзацами п`ятим - восьмим пункту 7 цього Порядку, є акціонерне товариство «Фонд декарбонізації України» (код згідно з ЄДРПОУ 38519070) (далі - Товариство).

Так, умови закупівлі та доставки портативних зарядних станцій товариством - АТ «Фонд декарбонізації України» визначені пунктами 44-49 додатка 1 до Порядку використання коштів державного фонду декарбонізації та енергоефективної трансформації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2024 №761 (далі - Порядок №761).

Відповідно до пункту 44 додатка 1 до Порядку №761 Товариство проводить закупівлю портативних зарядних станцій, передбачених підпунктом 7 пункту 2 цих Умов, для їх безоплатної передачі у власність одному з батьків, опікуну або іншому законному представнику дитини з інвалідністю підгрупи А (далі - отримувач портативної зарядної станції), зокрема дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, та дитини, яка залишилися без батьківського піклування.

Згідно з пунктом 45 додатка 1 до Порядку №761 для отримання державної підтримки, визначеної підпунктом 7 пункту 2 цих Умов, отримувач портативної зарядної станції подає до 1 квітня 2026 р. через територіальні органи Пенсійного фонду України або через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України (за наявності технічної можливості) відповідну заяву на отримання портативної зарядної станції, в якій повинні міститись відомості про отримувача портативної зарядної станції та про дітей, зазначених у пункті 44 цих Умов, яким на день подання заяви не виповнилося 18 років.

Пунктом 47 додатка 1 до Порядку №761 визначено, що Пенсійний фонд України щоп`ятниці формує список отримувачів портативних зарядних станції за формою, узгодженою з товариством, та через захищені канали зв`язку згідно з протоколами обміну інформацією надсилає його на електронну адресу товариства з накладенням на список кваліфікованого електронного підпису посадової особи.

При цьому, пунктом 48 додатка 1 до Порядку №761 передбачено, що за наявності у Товариства закуплених портативних зарядних станцій товариство передає АТ «Укрпошта» список отримувачів портативних зарядних станції для здійснення доставки таких станції їх отримувачам відповідно до договору, укладеного між АТ «Укрпошта» та Товариством.

Аналіз наведених норм Порядку №761 дає підстави для висновку, що Акціонерне товариство «Фонд декарбонізації України» здійснює закупівлю портативних зарядних станцій орієнтовною ємністю 2 кВт·год для потреб дітей з інвалідністю підгрупи А, які в подальшому безоплатно передаються у власність одному з батьків, опікуну або іншому законному представнику дитини з інвалідністю підгрупи А.

При цьому, Пенсійний фонд України у даному випадку лише формує список отримувачів портативних зарядних станції на підставі поданої заяви одного із батьків дитини з інвалідністю підгрупи А та направляє такий список до АТ «Фонд декарбонізації України», яке в свою чергу передає АТ «Укрпошта» список отримувачів портативних зарядних станції для здійснення доставки таких станцій їх отримувачам.

Судом встановлено, що 04.03.2026 ОСОБА_3 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою на отримання портативної зарядної станції для потреб ОСОБА_2 , який є дитиною з інвалідністю підгрупи А.

Станом на 06.08.2026 він не отримав таку зарядну станцію, про що зазначає заявниця у заяві про забезпечення позову.

Однак, заявниця не погоджується із майбутніми діями щодо передачі у власність ОСОБА_3 портативної зарядної станції для потреб дитини з інвалідністю підгрупи А на підставі його заяви, а вважає, що така станція має бути передана у її власність, так як саме вона здійснює догляд за ОСОБА_2 , який є дитиною з інвалідністю підгрупи А.

Фактично у цих правовідносинах спір зводиться до визначення кому саме з батьків передати у власність портативну зарядну станцію для потреб дитини з інвалідністю підгрупи А, чи ОСОБА_3 чи ОСОБА_1 .

Отже, у цьому випадку спір про визначення кому одному з батьків необхідно передати у власність портативну зарядну станцію для потреб дитини з інвалідністю підгрупи А має розглядатись як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав заявниці іншою особою - ОСОБА_3 , за заявою якого йому може бути передана у його власність портативна зарядна станція.

Наведене свідчить, що відповідачі майбутнього позову не є суб`єктами владних повноважень, оскільки не здійснювали у правовідносинах публічно-владних управлінських функцій та не приймали жодного владного управлінського рішення стосовно заявниці - ОСОБА_1 .

Як було встановлено судом вище, підставою для звернення до суду з майбутнім позовом є незгода заявниці з передачею у власність одному з батьків - ОСОБА_3 портативної зарядної станції для потреб дитини з інвалідністю підгрупи А.

При цьому суд наголошує, що до повноважень адміністративного суду не відноситься розгляд спорів приватноправового характеру, зокрема розв`язання якого здійснюється між батьками дитини з інвалідністю підгрупи А та кому у даному випадку має бути передана у власність портативна зарядна станція.

Відтак, даний спір стосується порушеного права, що виникає із сімейних відносин, у зв`язку з чим такий спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

З огляду на наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що майбутній спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Звідси, заява про забезпечення позову до подання позовної заяви, подана ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , підлягає поверненню заявниці без розгляду, оскільки вона подана з порушенням правил підвідомчості.

Керуючись статтями 19, 150, 152, 154, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви, - повернути заявниці без розгляду.

2. Копію ухвали суду надіслати (надати) заявниці, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Кушнова А.О.