Рішення № 138920412, 11.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року Справа № 160/23052/26 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського міжрегіонального управління міністерства юстиції України, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

Через підсистему Електронний суд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Харківського міжрегіонального управління міністерства юстиції України, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (державний виконавець Бойницька О.О.) від 29.07.2026 року про закінчення виконавчого провадження №ВП 81314198 від 19.06.2026 року у зв`язку з фактичним виконанням;

зобов`язати Відповідача відновити виконавче провадження №ВП 81314198 від 19.06.2026 року та вжити заходів щодо повного та реального виконання судового рішення;

зобов`язати Відповідача діяти згідно статей 63, 75, 76 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивачем також подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив суд:

забезпечити позов шляхом зупинення дії постанови Відділа примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (державний виконавець Бойницька О.О.) від 29.07.2026 року про закінчення виконавчого провадження №ВП81314198 від 19.06.2026 року до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Ухвалою суду від 31.07.2026 року у задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою суду від 04.08.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку положень ст. 262 КАС України, з урахуванням положень ст. 287 КАС України.

Також ухвалою суду від 04.08.2026 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:

матеріалів виконавчого провадження ВП 81314198;

постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (державний виконавець Бойницька О.О.) від 29.07.2026 року про закінчення виконавчого провадження №ВП 81314198 від 19.06.2026 року у зв`язку з фактичним виконанням;

усі наявні докази, що слугували підставою для прийняття спірної постанови

усі належні докази щодо суті спору.

06.08.2026 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву.

07.08.2026 року позивачем до суду подано відповідь на відзив.

07.08.2026 року позивачем подана відповідь на відзив.

07.08.2026 року позивачем подана відповідь на відзив.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 11.08.2026 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 року у справі №160/4301/25 було зобов`язано третю особу (Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області) здійснити перерахунок та виплату пенсії Позивачу.

На виконання вказаного рішення судом було видано виконавчий лист №160/4301/25 від 18.02.2026 року.

19.06.2026 року відповідачем було відкрито виконавче провадження № ВП 81314198 з виконання вказаного виконавчого листа.

29.07.2026 року позивач через кабінет Електронного дізнався, що відповідачем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з нібито фактичним виконанням рішення в повному обсязі.

Позивач вважає вказану постанову протиправною, обґрунтованою на завідомо неправдивих відомостях та такою, що підлягає скасуванню, оскільки фактичної виплати грошових коштів (заборгованості з пенсії) Позивачу здійснено не було, а рішення суду залишилося невиконаним.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що відповідно до п.9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Оскільки за рішенням суду зроблено переведення на пенсію державного службовця Підстави для відмови у задоволенні заяви боржника про закінчення виконавчого провадження ВП 81314198 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII були відсутні.

Вказують, що враховуючи повне фактичне виконання вимог, зазначених у виконавчому листі: здійснення переведення на пенсію державного службовця, клопотання Боржника щодо закінчення виконавчого провадження №81314198 у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду, керуючись вимогами п.9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», 29.07.2026 року, головним державним виконавцем відділу винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

ІV. ПОЯСНЕННЯ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, згідно положень ст. 262 КАС України.

Третій особі було запропоновано надати пояснення по справі.

Станом на 11.08.2026 року від третьої особи письмові пояснення по справі не надали, хоча третя особа повідомлялася судом належним чином згідно з положень КАС України, що також підтверджується матеріалами справи.

V. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримую пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

30.12.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно п.12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу».

02.01.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву ОСОБА_1 від 30.12.2024 року та прийнято рішення №045550006997, яким відмовлено ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно п.12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу».

Таке рішення обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 з 08.06.1998 року присвоєно персональне звання інспектор митної служби, а отже станом на 01.05.2016 року ОСОБА_1 не займала посади державної служби. Оскільки посадовим особам митних органів згідно статті 410 Митного кодексу України присвоюються спеціальні звання і відповідно ці посади не належать до посад, віднесених до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 року.

З довідки №8/04-36-11-01-04 від 17.01.2025 року Головного управління ДПС у Дніпропетровській області вбачається, що стаж державної служби ОСОБА_1 складає 31 рік 09 місяців 00 днів, в тому числі станом на 01.05.2016 року - стаж державної служби складав 23 роки 02 місяців 00 днів.

Не погодившись з таким рішенням Пенсійного органу, вважаючи його протиправним, позивач звернулась до суду з позовною заявою.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду, яке набрало законної сили, 18.04.2025 року по справі №160/4301/25 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №045550006997 від 02.01.2025 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити переведення ОСОБА_1 з 30.12.2024 року з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно п.12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу» в розмірі 60 відсотків заробітної плати, визначеної в довідці про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №87121/6/04-36-10-02-13 від 30.12.2024 року та довідці про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби №87123/6/04-36-10-02-13 від 30.12.2024 року, виданих Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

По вказаній справі видано виконавчий лист.

На примусовому виконанні головного державного виконавця відділу Бойницької Ольги Анатоліївни перебував виконавчий лист №160/4301/25, виданий Дніпропетровським окружним адміністративним судом 18.02.2026, про зобов`язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області здійснити переведення ОСОБА_1 з 30.12.2024 року з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно п. 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу» в розмірі 60 відсотків заробітної плати, визначеної в довідці про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №87121/6/04-36-10-02-13 від 30.12.2024 року та довідці про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби №87123/6/04-36-10-02-13 від 30.12.2024 року, виданих Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

19.06.2026 року відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої, в порядку, передбаченому ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», скеровано сторонам виконавчого провадження (АСВП № 81314198).

Також, 19.06.2026 року в межах виконавчого провадження ВП №78200203, державним виконавцем винесено постанову про стягнення з Боржника виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн. та стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 82,00 гривень.

Пенсійним органом, на виконання Рішення суду ОСОБА_1 з 30.12.2024 переведено з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058) на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон - №889) в розмірі 60 відсотків заробітної плати визначеної в довідках №87121/6/04-36-10- 02-13 від 30.12.2024 року та №87123/6/04-36-10-02-13 від 30.12.2024 року. Оскільки, відповідно до даних трудової книжки, наявної в електронній пенсійній справі, та даних реєстру застрахованих осіб, ОСОБА_1 станом на 30.12.2024 є особою, працюючою на посадах, які відносяться до посад державної служби, відповідно до п. 13-1 Закону №1058, пенсія виплачується в розмірі відповідно до цього Закону. Документи про звільнення або переведення на інші посади, які не відносяться до посад державної служби, станом на дату виконання Рішення суду в електронній пенсійній справі відсутні. До надання документів про звільнення з роботи або переведення на посади, які не відносяться до посад державної служби, розмір пенсії ОСОБА_1 до виплати обчислено відповідно до Закону №1058 та складає 10317,55 гривень.

У відповідь на Вимогу державного виконавця Боржником надано лист від 22.07.2026 року за вих. № 0500-0303-5/77862, яким повторно повідомлено, що Головним управлінням Рішення виконано в повному обсязі в межах функціональних повноважень та діючого законодавства, а саме: На виконання Рішення суду ОСОБА_1 з 30.12.2024 переведено з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058) на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон - №889) в розмірі 60 відсотків заробітної плати визначеної в довідках №87121/6/04-36-10-02-13 від 30.12.2024 року та №87123/6/04-36-10-02-13 від 30.12.2024 року.

Отже, посилаючись на повне фактичне виконання вимог, зазначених у виконавчому листі: здійснення переведення на пенсію державного службовця, клопотання Боржника щодо закінчення виконавчого провадження №81314198 у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду, керуючись вимогами п.9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», 29.07.2026 року, головним державним виконавцем відділу було винесено спірну постанову про закінчення виконавчого провадження.

Не погодившись із постановою від про закінчення виконавчого провадження позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

VІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1 та 2 статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (далі за текстом - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VІІІ).

Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Відповідно до 1 частини 1, пункту 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно пункту 1 частини 3, частини 4 стаття 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Частиною 6 ст. 26 Закон № 1404-VIII встановлено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до частин 1 - 3 ст. 63 Закон № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Отже, Законом України "Про виконавче провадження" на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

Вищезазначене узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною в постанові від 25 листопада 2020 року по справі №554/10283/18.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

VІІ. ОЦІНКА СУДУ

Так, згідно матеріалів справи, Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду, яке набрало законної сили, 18.04.2025 року по справі №160/4301/25 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №045550006997 від 02.01.2025 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити переведення ОСОБА_1 з 30.12.2024 року з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно п.12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу» в розмірі 60 відсотків заробітної плати, визначеної в довідці про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №87121/6/04-36-10-02-13 від 30.12.2024 року та довідці про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби №87123/6/04-36-10-02-13 від 30.12.2024 року, виданих Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

По вказаній справі видано виконавчий лист.

Встановлено, що на примусовому виконанні головного державного виконавця відділу Бойницької Ольги Анатоліївни перебував виконавчий лист №160/4301/25, виданий Дніпропетровським окружним адміністративним судом 18.02.2026 року.

19.06.2026 року відповідачем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Також, 19.06.2026 року в межах виконавчого провадження ВП №78200203, державним виконавцем винесено постанову про стягнення з Боржника виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн. та стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 82,00 гривень.

Згідно матеріалів справи, Пенсійним органом, на виконання рішення суду ОСОБА_1 з 30.12.2024 року було переведено з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058) на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон - №889) в розмірі 60 відсотків заробітної плати визначеної в довідках №87121/6/04-36-10- 02-13 від 30.12.2024 року та №87123/6/04-36-10-02-13 від 30.12.2024 року. Пенсійний орган повідомив про те, що оскільки, відповідно до даних трудової книжки, наявної в електронній пенсійній справі, та даних реєстру застрахованих осіб, ОСОБА_1 станом на 30.12.2024 є особою, працюючою на посадах, які відносяться до посад державної служби, відповідно до п. 13-1 Закону №1058, пенсія виплачується в розмірі відповідно до цього Закону. Документи про звільнення або переведення на інші посади, які не відносяться до посад державної служби, станом на дату виконання Рішення суду в електронній пенсійній справі відсутні. До надання документів про звільнення з роботи або переведення на посади, які не відносяться до посад державної служби, розмір пенсії ОСОБА_1 до виплати обчислено відповідно до Закону №1058 та складає 10317,55 гривень.

Так, матеріали справи не містять відомостей та відповідних доказів про виплату позивачу вказаної заборгованості.

У відповідь на Вимогу державного виконавця Боржником надано лист від 22.07.2026 року за вих. № 0500-0303-5/77862, яким повторно повідомлено, що Головним управлінням Рішення виконано в повному обсязі в межах функціональних повноважень та діючого законодавства, а саме: На виконання Рішення суду ОСОБА_1 з 30.12.2024 переведено з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058) на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон - №889) в розмірі 60 відсотків заробітної плати визначеної в довідках № 87121/6/04-36-10-02-13 від 30.12.2024 року та №87123/6/04-36-10-02-13 від 30.12.2024 року.

Отже, слід вказати про те, що матеріали справи не містять відомостей та відповідних доказів про виплату позивачу вище вказаної заборгованості.

Відповідачем та третьою особою відповідних доказів щодо виплати позивачу заборгованості з пенсії, нарахованої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 року у справі №160/4301/25 до суду не подано.

Відтак, за наявних у матеріалах справи документів не підтверджується фактичне виконання в повному обсязі судового рішення згідно з виконавчим документом №160/4301/25, виданим Дніпропетровським окружним адміністративним судом 18.02.2026 року.

Таким чином, відповідач не встановив факт повного виконання судового рішення та передчасно прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження та порушення прав стягувача, який є позивачем у цій справі.

Як вже зазначалося, частиною третьою статті 18 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (п. 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).

Разом з цим, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних приписів чинного законодавства.

Оскаржувана постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального та повного виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Наявності інших передбачених законодавством підстав для закінчення виконавчого провадження № 81314198 відповідачем не наведено, судом таких обставин не встановлено.

Відтак, оскільки з матеріалів справи не є можливим встановити виконання в повному обсязі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 року у справі № 160/4301/25, на виконання якого Дніпропетровським окружним адміністративним судом 18.02.2026 року видано виконавчий лист №160/4301/25, та враховуючи відсутність інших підстав для закінчення виконавчого провадження, суд вважає, що у відповідача були відсутні обґрунтовані підстави для закінчення виконавчого провадження № 81314198, з огляду на що постанова головного державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № 81314198

від 19.06.2026 року прийнята передчасно, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог відповідача відновити виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа від 18.02.2026 №160/4301/25 виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом, суд зазначає таке.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.41 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Отже, в разі скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Так, суд у даному рішенні прийшов до висновку про визнання протиправною та скасуванню постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 29.07.2026 року про закінчення виконавчого провадження №ВП 81314198 від 19.06.2026 року.

Суд вважає, що наразі відсутні підстави вважати, що після скасування постанови про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем не буде поновлено виконавче провадження для подальшого вчинення виконавчих дій, що передбачено Законом України "Про виконавче провадження" та не буде дотримано строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні 81314198.

За таких обставин, позовні вимоги у вказаній частині звернені на майбутнє, в даній частині позовних вимог права позивача не є порушеними.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у вищевказаній частині.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

VІІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Харківського міжрегіонального управління міністерства юстиції України, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 798,72 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 287, 295 КАС України суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Харківського міжрегіонального управління міністерства юстиції України, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 29.07.2026 року про закінчення виконавчого провадження №ВП 81314198 від 19.06.2026 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Харківського міжрегіонального управління міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 798,72 гривень.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Харківське міжрегіональне управління міністерства юстиціїї України (61024, Харківська обл., місто Харків, вул.Ярослава Мудрого, будинок 26 ЄДРПОУ 45752470).

Третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., місто Слов`янськ, ПЛОЩА СОБОРНА, будинок 3 ЄДРПОУ 13486010).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, відповідно до статті 297 КАС України.

Повний текст рішення суду складений 11.08.2026 року.

Суддя В.В. Ільков