Рішення № 138920195, 10.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокуСправа №160/9321/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ), третя особа: Міністерство оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, ЄДРПОУ 00034022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

14.04.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 , третя особа: Міністерство оборони України, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною діяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року No168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі за період з 01.01.2025 року по 03.07.2025 рік;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року No168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі за період з 01.01.2025 року по 03.07.2025 рік;

- визнати протиправною діяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме заробітної плати за травень-червень місяці 2025 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме заробітної плати за травень-червень місяці 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він з 20.05.2022 року по 25.10.2025 проходив військову службу у Збройних Силах України за мобілізацією. Згідно Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №2614, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23 січня 2025 року, солдат, отримав: військову травму. Оскільки не йому було здійснене нарахування та виплату додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» (далі постанова №168) в розмірі, збільшеному до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини, за період з 01.01.2025 року по 03.07.2025 рік, то він має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, тобто за період з 01.01.2025 року по 03.07.2025 рік. З урахуванням обставин, викладених у позові, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою від 20 квітня 2026 року суд відкрив провадження у справі №160/9321/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 05.05.2026 надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що факт лікування позивача є похідним від загального встановленого факту поранення, травмування чи каліцтва. Позивач отримав поранення 24 січня 2025, що підтверджується формою № 100 від 24.01.2025 (додаток 3), з якої можна дійти висновку, що заявлене твердження позивача, що він проходив лікування з 01.01.2025 не кореспондується зі сталим фактом, а відтак позивач не має права на додаткову винагороду збільшену до 100 000 грн за час стаціонарного лікування, оскільки таке почалось лише з 15 березня 2025 року. Позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, а відповідач не відмовляв Позивачу у виплаті відповідної компенсації. Позивач отримав всі належні виплати. Факт порушення прав позивача відповідачем відсутній.

27.04.2026 року представник третьої особи надіслав до суду пояснення у яких просив у задоволенні позові відмовити. Зазначив, що позивачу було надано право, передбеченим спеціальним законодавством, залишитись на військовій службі та отримувати грошове забезпечення до моменту проведення всіх необхідних розрахунків з ним, проте позивач не скористався ним. Вимога про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільнені є протиправною та такою що суперечить діючому законодавству. Додаткова винагорода за постановою №168 є не щомісячною гарантованою виплатою, а залежить від документального підтвердження; до моменту остаточного визначення права не було «строку виплати»; Закон №2050-III не застосовується, бо не було встановленого боргу.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , проходив військоу службу 20.05.2022 року призваний у Збройних Силах України за мобілізацією з 20.05.22 по 25.10.2025, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_4 та наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03.11.2025 № 780.

За наказом командира військової частини НОМЕР_2 №771 від 25.10.2025 року зі змінами до наказу №780 від 03.11.2025 року солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я) за наявності інвалідності.

Згідно із Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №2614, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23 січня 2025 року, солдат, отримав: ВТ. Поєднане не проникаюче сліпе уламкове мінно-вибухове черепно-мозкове поранення з вхідним отвором у лівій лобній ділянці. Забій головного мозку I ст. Дірчастий перелом лобної кістки з зануренням металевого уламку в товщу кістки. Вогнепальне не проникаюче мінно-вибухове хребтове поранення. Перелом остистих відростків С2 та С3 хребців. Занурення металевого уламку в м`які тканини шиї по задній поверхні справа. За обставин: під час виконання бойового завдання пов`язаного із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в н.п. Терни внаслідок скиду вибухового боєприпасу з ворожого БПЛА. Підстава: наказ командира (начальника) військової частини НОМЕР_2 від 24.02.2025 року №1245.

Первинна медична картка №35894 від 24.01.2025 р. видана МПБ 96 А0221.

Первинна медична картка №36609 від 25.01.2025 р. видана ПХ НОМЕР_5 .

25.01.2025 01.02.2025 проходив стаціонарне лікування в КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» «ДОР» згідно Виписки №Е1386.

01.02.2025 20.02.2025 проходив стаціонарне лікування в КНП «Уманська центральна лікарня» згідно із Випискою №1253/69.

З 20.02.2025 року за Довідкою ВЛК №88/5 потребує відпустки для лікування на 30 (тридцять) календарних днів.

15.03.2025 18.04.2025 проходив стаціонарне лікування в КНП «КМЛ №16» згідно Виписки №163021.

За Довідкою ВЛК від 18.04.2025 №2025-0418-1301-2317-0 потребує стаціонарного обстеження з подальшим переглядом у військовій частині НОМЕР_6 АДРЕСА_2 .

29.04.2025 07.05.2025 проходив стаціонарне лікування у Військово-медичному клінічному центрі Східного регіону м. Дніпро, згідно Виписки №3124.

За Довідкою ВЛК від 07.05.2025 року №4 2025-0507-0810-5386-7: Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. Травма відноситься до тяжких. Придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

08.05.2025 21.05.2025 проходив стаціонарне лікування в КП «Криворізька МЛ №1» згідно Виписки №1747/270.

З 21.05.2025 за Довідкою ВЛК №2025-0521-1121-0996-7 потребує відпустки для лікування на 30 календарних днів.

20.06.2025 03.07.2025 проходив стаціонарне лікування в КНП «Криворізька міська лікарня №16» згідно Виписки №164934.

03.07.2025 07.08.2025 перебував у розпорядженні військової частини НОМЕР_2 .

09.10.2025 року за рішенням ЕКОПФ №205/25/1979/Р встановлено III (третю) групу інвалідності. Причина інвалідності: поранення (контузії, травми, каліцтва), захворювання або інші ушкодження здоров`я, одержані під час захисту Батьківщини.

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, №3705/убд солдат ОСОБА_1 в період з 01.01.2025 24.01.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.

Згідно із приведених медичних документів з 23.01.2025 03.07.2025 року перебував на стаціонарному лікуванні, відпустці для лікування, за пораненням.

Тобто з 01.01.2025р. по 03.07.2025р. знаходився на повному грошовому забезпеченні з виплатою заробітної плати в середньому 21 333,11 грн на місяць і додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн. на місяць. Період склав 183 дні (6 місяців 2 дні). Таким чином додаткова винагорода за даний період склала 600 000,00 грн.

Відповідно до виписки з банківського рахунку НОМЕР_7 від 21.01.2026 року, за період з 01.01.2025 по 31.07.2025р. ОСОБА_1 зараховано загальну суму заробітної плати та додаткової винагороди: Заробітна плата: 100 661,52; Додаткова винагорода: 426 012,78.

Таким чином, за період з 01.01.2025 року по 31.07.2025 рік, з належних виплат додаткової винагороди 600 000,00 грн. виплачена сума позивачеві в розмірі 426 012,78 грн.

Відповідач заперечує порушення прав позивача. Зазначає, що всі належні виплати здійснено.

Позивач вважає протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року No168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі за період з 01.01.2025 року по 03.07.2025 рік; щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме заробітної плати за травень-червень місяці 2025 року, у зв`язку з чим звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, а також доводам відповідача у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на своєчасне одержання винагороди за працю.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне та грошове забезпечення.

За змістом частини другої статті 9 зазначеного Закону до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Суд встановив, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України за мобілізацією та був звільнений з військової служби за станом здоров`я у зв`язку з наявністю інвалідності, яка настала внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Матеріалами справи підтверджено, що 23.01.2025 року під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, позивач отримав поранення.

Згідно з довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №2614 позивачу встановлено військову травму, отриману внаслідок скиду вибухового боєприпасу з ворожого БПЛА.

Також встановлено, що позивач проходив лікування у медичних закладах у зв`язку із отриманим пораненням у період з 25.01.2025 року по 03.07.2025 року, а за висновком військово-лікарської комісії поранення пов`язане із захистом Батьківщини.

Позивач, звертаючись до суду, зазначав, що відповідачем несвоєчасно проведено виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, оскільки за період лікування у зв`язку з пораненням йому належала виплата у розмірі 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні, однак така виплата була здійснена не в повному обсязі.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що позивач отримав усі належні виплати, а право на додаткову винагороду залежить від підтвердження відповідних обставин. Крім того, відповідач посилався на те, що лікування позивача розпочалось після отримання поранення, а тому вимоги щодо виплат за весь заявлений період є необґрунтованими.

Третя особа Міністерство оборони України також заперечувала проти позову, зазначаючи, що додаткова винагорода за постановою №168 не є гарантованою щомісячною виплатою, а залежить від документального підтвердження передбачених законодавством умов. Також третя особа вказувала, що до моменту остаточного визначення права військовослужбовця на виплату не існує строку її виплати, а тому відсутні підстави для застосування Закону України №2050-III.

Оцінюючи зазначені доводи, суд зазначає про таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 встановлено додаткову винагороду військовослужбовцям на період дії воєнного стану.

Суд погоджується з доводами відповідача та третьої особи в тій частині, що така додаткова винагорода не є безумовною виплатою, яка здійснюється кожному військовослужбовцю незалежно від настання визначених нормативно-правовими актами обставин.

Право на таку виплату залежить від встановлення відповідних юридичних фактів, передбачених постановою №168.

Разом з тим, суд не погоджується з висновком третьої особи про те, що до моменту остаточного оформлення документів та визначення права на виплату у військовослужбовця відсутнє право на відповідну винагороду.

Оформлення документів щодо поранення, лікування та підтвердження причинного зв`язку травми є процедурою реалізації вже існуючого права, а не підставою його виникнення.

У даній справі право позивача на додаткову винагороду виникло у зв`язку з настанням визначених законом обставин, а саме: отриманням поранення під час захисту Батьківщини та перебуванням на лікуванні у зв`язку із таким пораненням.

Суд враховує, що після оформлення відповідних документів відповідач здійснив виплату позивачу додаткової винагороди, чим фактично визнав наявність у нього права на таку виплату.

Спірним у цій справі є не саме право позивача на отримання додаткової винагороди, а питання своєчасності та повноти виконання відповідачем обов`язку щодо її виплати.

Доказів нарахування своєчасної та повної додаткової винагороди за період з 01.01.2025 року по 03.07.2025 рік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 № 168, відповідач та третя особа суду не надали,

Відповідно до статті 1 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи та організації усіх форм власності здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Згідно зі статтею 2 Закону №2050-III компенсація провадиться у разі затримки виплати доходів на один і більше календарних місяців.

Системний аналіз положень Закону №2050-III дає підстави для висновку, що для виникнення права на компенсацію необхідна сукупність таких умов: наявність доходу, який належить громадянину; порушення встановлених строків його виплати; подальша виплата такого доходу.

Верховний Суд у постановах від 16.05.2019 у справі №816/1640/17, від 21.04.2021 у справі №200/9297/19-а та від 29.04.2021 у справі №240/6583/20 зазначав, що компенсація втрати частини доходів має компенсаторний характер та спрямована на відновлення майнових втрат особи, спричинених несвоєчасним отриманням належних їй коштів.

При цьому закон не ставить право особи на отримання такої компенсації у залежність від попереднього звернення із заявою або від наявності окремого рішення суб`єкта владних повноважень про визнання заборгованості.

Суд встановив, що позивачу належала додаткова винагорода за період перебування на лікуванні у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини за період з 01.01.2025 року по 03.07.2025, однак її виплата була проведена несвоєчасно та не в повному обсязі.

Відповідно до банківських документів, наданих до матеріалів справи, позивачу виплачено додаткову винагороду у сумі 426 012,78 грн, ніж належна до виплат 600 000 грн.

Отже, наявні підстави для висновку про порушення строків виплати належного позивачу доходу та виникнення у нього права на компенсацію відповідно до Закону №2050-III.

Таким чином позовні вимоги в частині зобов`язання Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме: додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року No168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі за період з 01.01.2025 року по 03.07.2025 рік підлягають задовленню.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог у частині компенсації втрати частини доходів щодо виплати грошового забезпечення за травень-червень 2025 року, оскільки позивач не надав належних доказів, які б дозволяли встановити конкретний розмір доходу за травень-червень 2025 року, строки його виплати та факт затримки виплати саме цих сум.

Сам по собі факт отримання позивачем у певному місяці меншої суми грошового забезпечення, ніж середній розмір попередніх виплат, не свідчить про порушення строків виплати доходу.

Суд також зазначає, що адміністративний суд не здійснює самостійного розрахунку належних до виплати сум, а лише зобов`язує суб`єкта владних повноважень провести відповідний перерахунок.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині є недоведеними, тому задооаленню не підлягають.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно достатті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин суд зробив висновок, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з цим позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відтак питання щодо розподілу витрат на сплату судового збору судом не розглядається. Інші судові витрати позивачем не заявлено.

Керуючись ст. 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ), третя особа: Міністерство оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, ЄДРПОУ 00034022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною діяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року No168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі за період з 01.01.2025 року по 03.07.2025 рік.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року No168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі за період з 01.01.2025 року по 03.07.2025 рік.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук