Рішення № 138918528, 06.08.2026, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/379/26

Провадження № 2/347/1197/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Косів\

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кіцули Ю.С.,

секретаря Сумарука І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в

Стислий виклад позицій позивача, та заперечень відповідача.

ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який після скасування заочного рішення згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.07.2026 року повторно поступив для розгляду по суті/

Позов обґрунтований тим, що 25.03.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_3 було укладено Договір №1516834 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 2000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . Строк кредиту 360 днів: періодичність платежів зі сплати процентів кожні 20 днів.

Кредитний договір укладено сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису, у відповідності до вимог ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

ТОВ «Слон Кредит» свої зобов?язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 2000грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника через платіжного провайдера.

24.12.2024 року ТОВ «Слон Кредит» на підставі Договору факторингу № 24122024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»набуло право грошової вимоги до Відповідача.

У період з 25.03.2024 по 24.12.2024 Відповідачем здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора в розмірі 600,01 грн., які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0.01 грн. та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 600 грн.

Також, враховуючи те, що на момент укладання Договору факторингу №24122024 від 24 грудня 2024 року, строк дії Договору №1516834 від 25.03.2024 року не закінчився, тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, Позивачем у період з 25.12.2024 року по 20.03.2025 року (86 календарних днів) було здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 4300 грн. (1999,99 грн. * 2,5% = 50 грн.*86 календарних дні = 4300 грн.), що передбачено п.1.1 Договору факторингу.

У зв?язку із цим, позивач просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість за Договором №1516834 від 25.03.2024 року у розмірі 20049,99 грн. з яких сума кредиту 1999,99 грн., сума процентів за користування кредитом нарахована первісним кредитором 12750 грн., сума процентів за користування кредитом нарахована позивачем за 86 днів 4300 грн., штрафні санкції - 1000 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та 10000 грн. витрат на правову допомогу.

У відзиві на позов, поданому 30.06.2026 року представником відповідача адвокатом Ткач В.В. в системі Електронний суд, сторона відповідача частково визнала позов (факт укладення кредитного договору) та категорично не погодилась із позовними вимогами в частині розміру заборгованості, який визначив позивач у позовній заяві. Зокрема, згідно наданого позивачем розрахунку боргу видно, що всупереч умовам спірного договору та статті 19 Закону України «Про споживчий кредит» позикодавець весь час проводив нарахування відсотків на всю суму кредиту, без врахування сплачених позичальником сум. Відповідач ОСОБА_4 вважає необґрунтованим наданий позивачем розрахунок боргу, який не підтверджений первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до звичаїв ділового обороту у кредитних правовідносинах саме банк або інша фінансова установа розраховує заборгованість, маючи для цього необхідні технічні та професійні ресурси. Хоча такі дії кредитор вчиняє на власну користь, їх не вчинення зумовлює стан юридичної невизначеності, неможливість припинення боржником зобов`язання виконанням, проведеним належним чином, за відсутності інформації про дійсну суму його заборгованості. Стороною позивача у позовній заяві не зазначено залишок заборгованості відповідача за договором, який підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, відсутній обґрунтований розрахунок позивачем, відсутність у ньому періодів прострочення та даних про те, яка процентна ставка підлягала застосуванню, з огляду також на те, що умовам договору визначено фактично декілька альтернативних строків, у межах яких здійснюється повернення отриманих позичальником грошових коштів, та можливе застосування відсоткової ставки у розмірі 2 % або 3 % залежно від строку внесення платежів. На думку ОСОБА_4 , відсутність детального розрахунку не підтверджує правильності нарахування відсотків за кредитним договором, наявності у позичальника боргу у розмірі, заявленого до стягнення кредитодавцем. Надані позивачем документи лише констатують заборгованість у фіксованій сумі, але не підтверджують її наявність, походження і розмір.

Також, сторона відповідача не погодилась із сумою нарахованих відсотків та вважає, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Окрім того, у відзиві зазначено, що відповідач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 08.09.2023 року та є військовослужбовцем, який перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується копією довідки виданої Військовою частиною НОМЕР_3 №1918/12894 від 21.04.2026 року та військовим квитком серії НОМЕР_4 від 05.02.2026 року, що звільняє його від сплати відсотків по кредиту в силу вимог п.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». З огляду на це відповідач ОСОБА_4 погоджується сплатити заборгованість виключно за тілом кредиту в сумі 1999,99 грн. Також повністю заперечили позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правову допомогу.

Відтак, сторона відповідача просила позовні вимоги задоволити частково, стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість по тілу кредиту у розмірі 1999,99 грн. та відмовити у задоволення позовної вимоги про стягнення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

У відповіді на відзив поданих 06.07.2026 року представник позивача не погодився з доводами сторони відповідача і вважає їх такими, що не відповідають дійсності. Натомість, надані позивачем докази щодо порядку та форми укладення кредитного договору, а також щодо видачі коштів за цим кредитним договором є належними та допустимими. Також, зазначив, що розрахунок заборгованості за кредитом по кредитному Договору, оформлений належним чином як документ Товариства, що підписаний Директором ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та скріплений печаткою Товариства. Щодо нарахування відсотків вказав, що оскільки станом на дату укладення договору факторингу строк дії кредитного договору не закінчився, то нарахування відсотків позивачем є правомірним та відповідає вимогам закону і умовам кредитного договору, тому стягненню підлягають як відсотки нараховані первісним кредитором (12750 грн.), так нараховані позивачем (4300 грн.). Так само підлягає стягненню на користь позивача сума штрафних санкцій у розмірі 1000 грн.

Щодо застосування до Відповідача ч. 15 статті 14 Закону «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», то в матеріалах справи відсутні докази про те, що Відповідач звертався до первісного кредитора ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та/або Позивача у встановленому порядку з відповідним пакетом документів щодо списання відсотків за кредитним договором до моменту звернення з позовною заявою до суду.

У зв?язку із наведеним, просив позов задоволити в повному обсязі.

Заяви, та клопотання учасників справи.

Представник позивача в судове засідання призначене для розгляду справи не з?явився, однак в позовній заяві та у відповіді на відзив просив справу розглядати без участі позивача. Проти ухвалення судом заочного рішення не заперечив.

Відповідач та його представник адвокат Ткач В.В. в судове засідання не з?явилися, однак від представника відповідача до суду поступила заява про розгляд справи без участі відповідача та його представника, позовні вимоги визнають частково та підтримують відзив на позов.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 02.07.2026 року скасовано заочне рішення Косівського районного суду від 17.03.2026 року у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено справу до судового розгляду на 06.08.2026 року.

Враховуючи те, що сторони в судове засідання не з`явились і подали заяви про розгляд справи без їх участі, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом установлено, що 25.03.2024 року відповідач ОСОБА_5 уклав із ТОВ «Слон Кредит» Договір №1516834 про надання споживчого кредиту (а.с.31-35), підписавши його електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Згідно умов вказаного договору, відповідачу було надано кредит на суму 2000 грн., строком на 360 днів, з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 20 днів. Погашення кредиту мало здійснюватись відповідачем згідно Графіка платежів, що передбачено п.1.4 Договору, який міститься у Додатку №1 до Договору (а.с.31).

Згідно п.1.5.1 Договору, стандартна процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку, вказаного в п.1.4 цього договору.

Згідно п.1.5.2.знижена процентна ставка 1,500% в день та застосовується за умов передбачених цим пунктом, зокрема, якщо споживач до 14.04.2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту.

З копії Паспорта споживчого кредиту видно, що він містить інформацію, яка надається споживачу щодо умов кредитування до укладення договору про споживчий кредит (а.с.36).

Детальний опис загальних положень та істотних умов щодо порядку надання, погашення кредиту, сплати процентів, тощо, містять Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Слон Кредит» (а.с.38-40).

Згідно копії Офіційних правил програми лояльності ТОВ «Слон Кредит», встановлено загальні положення програми лояльності та порядок її застосування (а.с.41).

Згідно копії Договору про організацію переказу грошових коштів №06062022-1 від 06.06.2022 року, між ТОВ «Пейтек» (фінансова компанія) та ТОВ «Слон Кредит» (клієнт) встановлено порядок переказу коштів з метою видачі кредитів від клієнта на картки отримувачів (а.с.42). Вказаний договір було достроково розірвано між сторонами згідно Додаткової угоди №3 від 31.10.2024 року (зворот а.с.42).

Згідно копії листа наданого директором ТОВ «Пейтек» від 15.01.2025 року, вказане товариство підтвердило успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта (маска картки № НОМЕР_1 ) від ТОВ «Слон Кредит» 25.03.2024 року на суму 2000 грн. (а.с.43).

Згідно копії Договору факторингу №24122024 від 24.12.2024 року ТОВ «Слон Кредит» (первісний кредитор) відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» право грошової вимоги до Боржників (а.с.44-47), згідно оплати здійсненої 26.12.2024 року (зворот а.с.47), в тому числі і за Договором №1516834 про надання споживчого кредиту від 25.03.2024 року, позичальником у якому є відповідач ОСОБА_5 , що підтверджується копією Витягу з Реєстру боржників (а.с.48-49).

Відповідно до копії повідомлення, ТОВ «Слон Кредит» надіслало відповідачу ОСОБА_6 повідомлення про відступлення прав вимоги за кредитним договором №1516834 від 25.03.2024 року, в якому також повідомило, що розмір заборгованості відповідача за вказаним договором становить 15749,99 грн., яку він зобов?язаний перераховувати на користь нового кредитора ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за вказаними у повідомленні реквізитами (а.с.50).

Згідно копії Розрахунку заборгованості наданої ТОВ «Слон Кредит», заборгованість відповідача ОСОБА_2 станом на дату відступлення прав вимоги становить 15749,99 грн., з яких: 1999,99 грн. заборгованість за тілом кредиту, 12750 грн. заборгованість за відсотками та 1000 грн. заборгованість по штрафам/пені (а.с.52).

Згідно копії Розрахунку заборгованості наданої ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», заборгованість відповідача ОСОБА_2 по сплаті нарахованих процентів за користування грошовими коштами за 86 календарних дні з 25.12.2024 року по 20.03.2025 року становить 4300 грн. (а.с.53-54).

Відповідно до копії інформації наданої АТ КБ «Приват Банк» на вимогу суду в порядку витребування доказів за №20.1.0.0.0/7-260219/28937-БТ від 22.02.2026, підтверджено, що на ім?я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_6 , на яку було здійснено зарахування коштів 25.03.2024 року у розмірі 2000 грн. (а.с.76).

Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_2 виданого 08.09.2023 року ОСОБА_7 є учасником бойових дій (а.с.206), а також перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується копією Довідки виданої командиром ВЧ НОМЕР_3 (а.с.207).

Згідно копії Військового квитка серії НОМЕР_4 , ОСОБА_5 21.03.2022 року був призваний у ЗСУ по загальній мобілізації. 03.09.2023 року звільнений в запас за сімейними обставинами. 05.02.2026 року призваний у ЗСУ по загальній мобілізації (а.с.208-212).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником (відповідачем ОСОБА_3 ) взятих на себе зобов`язань за договором споживчого кредиту, право вимоги по якому згідно укладеного договору факторингу перейшло до нового кредитора (позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Приписами пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ТОВ «Слон Кредит»).

Згідно з приписом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів частини 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Нормою статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з положеннями частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

За змістом частини 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до положень ст.ст. 1077-1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором . Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що 25.03.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та позичальником ОСОБА_8 було укладено Договір №1516834 про надання споживчого кредиту, згідно умов якого відповідачу було надано кредит на суму 2000 грн., у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача. Строк кредиту 360 днів: періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів (п.1.3, 1.4 Договору). Погашення кредиту мало здійснюватись відповідачем згідно Графіка платежів, що передбачено п.1.4 Договору, який міститься у Додатку №1 до Договору.

В свою чергу, позичальник зобов?язався повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов?язки, передбачені договором.

Таким чином, між сторонами виникли договірні зобов`язання із приводу надання кредиту, які регулюються главою 71 ЦК України та загальними положеннями ЦК України про зобов`язання та договір.

Всупереч умов Договору №1516834 про надання споживчого кредиту від 25.03.2024 року відповідач ОСОБА_9 не виконав свої зобов?язання і фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку кредитору повернуті не були.

Первісний кредитор ТОВ «Слон Кредит» відступило своє право грошової вимоги до відповідача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» згідно Договору факторингу №24122024 від 24.12.2024 року.

У період з 25.03.2024 по 24.12.2024 Відповідачем здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора в розмірі 600,01 грн., які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0.01 грн. та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 600 грн.

Після укладання Договору факторингу та переходу права вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», ані на рахунки первісного кредитора.

Згідно заявленого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача ОСОБА_2 за Договором №1516834 від 25.03.2024 року становить 20049,99 грн. з яких сума кредиту 1999,99 грн., сума процентів за користування кредитом нарахована первісним кредитором 12750 грн., сума процентів за користування кредитом нарахована позивачем за 86 днів 4300 грн., штрафні санкції - 1000 грн.

Однак суд не погоджується із такою сумою заборгованості з наступних підстав.

Щодо суми нарахованих відсотків.

Згідно розрахунку ТОВ «Слон Кредит», заборгованість відповідача за відсотками на дату відступлення прав вимоги (24.12.2024 року) становить 12750 грн., а згідно розрахунку заборгованості наданої позивачем ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», заборгованість відповідача по сплаті нарахованих процентів за користування грошовими коштами за 86 календарних дні з 25.12.2024 року по 20.03.2025 року (2,5%) становить 4300 грн.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом?якшують або скасовують відповідальність особи.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Отже наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 2,5% від суми кредиту за кожен день, з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1,5% від суми кредиту за кожен день, з 20 серпня 2024 року -1% від суми кредиту за кожен день.

Розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, однак вони повинні узгоджуватися із нормами Закону.

Судом встановлено, що Договір №1516834 про надання споживчого кредиту від 25.03.2024 року укладений строком на 360 днів. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року набрав чинності 24 грудня 2023 року. Тобто такий кредитний договір був укладений після набрання чинності цим Законом, а тому на момент укладення між сторонами кредитного договору діяли внесені до ЗУ «Про споживче кредитування» зміни, що вказує на підставність застосування до цих правовідносин зазначеного вище закону.

Тому суд вважає, що розрахунок відсотків за вказаним кредитним договором з урахуванням здійсненої відповідачем 13.04.2024 року оплати відсотків у сумі 600 грн. (за період з 25.03.2024 року по 13.04.2024 року) та оплати тіла кредиту у сумі 0,01 грн., слід розраховувати наступним чином:

- з 14 квітня 2024 року по 21 квітня 2024 року застосовується процентна ставка передбачена п.1.5.1 Договору 2,50%, що не суперечить Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг»: 8 днів х 1999,99 грн. х 2,50% = 399,99 грн.

- з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року - розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1,5% від суми кредиту за кожен день: 120 днів х 1999,99 грн. х 1,5% = 3599,99 грн.

- з 20 серпня 2024 року по 20 березня 2025 року - розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1% від суми кредиту за кожен день: 212 днів х 1999,99 грн. х 1% = 4239,99 грн.

Таким чином, сума прострочених відсотків за вказаним кредитним договором становитиме 8239,97 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги позивача про стягнення суми штрафних санкцій.

Звертаючись до суду із позовом, позивач просив стягнути з відповідача на його користь штрафні санкції за прострочення відповідачем виконання зобов?язань за вказаним кредитним договором у розмірі 1000 грн.

В обґрунтування правомірності такої вимоги посилався на виключення норми, яка передбачала списання кредиторами штрафних санкцій під час дії воєнного стану, а саме пункту 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» змінами внесеними Законом України №3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023 року. А тому на підставі вказаних змін, за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Однак, суд проаналізувавши норми чинного законодавства та судову практику у сфері кредитних правовідносин, доходить наступного висновку.

Так, відповідно до ч.1,2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

В свою чергу, положенням п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу ч.2 ст. 4 ЦК України.

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі №6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23 (провадження №61-8279св23) вказав, що з аналізу положень пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, слід дійти висновку про те, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Таким чином, твердження позивача про те, що ЗакономУкраїни «Про споживче кредитування» дозволено застосування неустойки до кредитних договорів, що були укладені після 24 січня 2024 року, не спростовують того, що списання таких платежів кредитордавцем прямо встановлено в п.18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тобто, в даному випадку законодавством звільнено позичальника від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення своїх кредитних (боргових) зобов?язань.

А тому, з урахуванням викладеного суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафів/пені за прострочення виконання зобов?язань за кредитним договором є безпідставними.

Отже, від заявленої загальної суми заборгованості 20049,99 грн., яка заявлена позивачем до стягнення з відповідача, слід відняти суму штрафів/пені у розмірі 1000 грн.

Таким чином, з урахуванням проведених судом вищенаведених розрахунків, загальна сума заборгованості за вказаним договором становитиме 10239,96 грн., а саме: 1999,99 грн. основний борг та 8239,97 грн. проценти за користування кредитом.

Враховуючи вищенаведене у своїй сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення у сумі 10239,96 грн.

Щодо аргументів відповідача про відсутність підстав для стягнення відсотків.

У відзиві на позов представник відповідача заперечувала щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, з огляду на те, що відповідач є учасником бойових дій, а також є військовослужбовцем, який перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 , що звільняє його від сплати відсотків по кредиту в силу вимог п.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ч.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній станом на дату укладення кредитного договору) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався і діє станом на дату ухвалення рішення.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, вирішено, зокрема оголосити та провести загальну мобілізацію.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження проходження відповідачем військової служби, до відзиву на позовну заяву представником відповідача долучено копію військового квитка ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 . Згідно відміток у даному документі ОСОБА_5 :

- 21.03.2022 року був призваний у ЗСУ по загальній мобілізації;

- 03.09.2023 року звільнений в запас за сімейними обставинами;

- 05.02.2026 року призваний у ЗСУ по загальній мобілізації (а.с.209).

Таким чином, судом встановлено, що на момент укладення кредитного договору №1516834 від 25 березня 2024 року відповідач ОСОБА_5 не перебував на військовій службі в лавах Збройних Сил України, оскільки з 03.09.2023 року по 05.02.2026 року перебував у запасі за сімейними обставинами.

А згідно вимог п.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - проценти за користування кредитом не нараховуються військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову.

Отже, відповідач не перебував на військовій службі в період строку протягом якого нараховувались відсотки за користування кредитом. За таких обставин, суд немає підстав для відмови в цій частині позовних вимог та задовольняє їх частково в сумі зазначеній вище згідно проведеного судом розрахунку.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Оцінюючи обґрунтованість заявлених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, суд враховує, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).

Суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.09 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

За змістом положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

З приводу наведеного приймається до уваги те, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Крім того, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано: копію Договору №10/12-24 про надання правової допомоги від 10.12.2024 року укладеного між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М. (а.с.55); копію ордера (а.с.56), копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (зворот а.с.56), копію Заявки на виконання доручення від 12.01.2026 року (а.с.57), копію рахунку на оплату №14936-09/02-2026 від 09.02.2026 року, в якому детально вказано види робіт (наданих послуг), час та вартість, яка складає 10000 грн. (зворот а.с.57), копію Акта №14936 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 09.02.2026 року згідно Договору №10/12-24 від 10.12.2024 року на суму 10000 грн. (а.с.58).

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, та беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає їх обґрунтованими, співмірними складності справи та фактично виконаним адвокатом роботам (наданим послугам), часові, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг).

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, правова допомога підлягає стягненню пропорційно до задоволених вимог у розмірі 5107 грн. (10000 : 100% х 51,07 = 5107 грн.).

Розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1359,69 грн. (10239,96 х 100% : 20049,99 = 51,07, 2662,40 : 100% х 51,07 = 1359,69 грн.).

На підставі статей 11, 207, 526, 549, 598, 599, 611, 626, 628, 633, 634, 638, 1049, 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822, 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд.27, приміщення 2) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за Договором №1516834 про надання споживчого кредиту від 25.03.2024 року у розмірі 10239 (десять тисяч двісті тридцять дев?ять) грн. 96 коп., з яких: сума кредиту 1999,99 грн., сума процентів за користування кредитом 8239,97 грн., а також 1359,69 грн. сплаченого судового збору та 5107 грн. витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текст рішення складено 11 серпня 2026 року.

Суддя Ю.С. Кіцула