Рішення № 138918526, 06.08.2026, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1111/26

Провадження № 2/347/896/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючоїсудді Кіцули Ю.С.,

секретаря Сумарука І.П.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позицій позивача, та заперечень відповідача.

07.05.2026 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтований тим, що 23.03.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір №39188-03/2024, який було підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, згідно умов якого позичальникубули передані грошові кошти у розмірі 10000 грн., шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору.

Відповідач, у свою чергу, не виконала умов кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 40 000 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 10 000 грн.; сума заборгованості за відсотками 30 000 грн.

В ході укладеного договору факторингу, зобов?язання відповідача за кредитним договором перейшло до позивача ТОВ «Діджи Фінанс», який як правонаступник та новий кредитор, вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку.

У зв?язку із цим, позивач просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість за Кредитний договір №39188-03/2024 від 23.03.2024 року у розмірі 40 000 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

У відзиві на позов, поданому 29.05.2026 року представником відповідача адвокатом Ткач В.В. в системі Електронний суд, сторона відповідача частково визнала позов (факт укладення кредитного договору) та категорично не погодилась із позовними вимогами в частині розміру заборгованості, який визначив позивач у позовній заяві. Зокрема, згідно наданого позивачем розрахунку боргу видно, що всупереч умовам спірного договору та статті 19 Закону України «Про споживчий кредит» позикодавець весь час проводив нарахування відсотків на всю суму кредиту, без врахування сплачених позичальником сум. Відповідач ОСОБА_4 вважає необґрунтованим наданий позивачем розрахунок боргу, який не підтверджений первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до звичаїв ділового обороту у кредитних правовідносинах саме банк або інша фінансова установа розраховує заборгованість, маючи для цього необхідні технічні та професійні ресурси. Хоча такі дії кредитор вчиняє на власну користь, їх не вчинення зумовлює стан юридичної невизначеності, неможливість припинення боржником зобов`язання виконанням, проведеним належним чином, за відсутності інформації про дійсну суму його заборгованості. Стороною позивача у позовній заяві не зазначено залишок заборгованості відповідача за договором, який підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, відсутній обґрунтований розрахунок позивачем, відсутність у ньому періодів прострочення та даних про те, яка процентна ставка підлягала застосуванню, з огляду також на те, що умовам договору визначено фактично декілька альтернативних строків, у межах яких здійснюється повернення отриманих позичальником грошових коштів, та можливе застосування відсоткової ставки у розмірі 2% або 3 % залежно від строку внесення платежів. На думку ОСОБА_4 , відсутність детального розрахунку не підтверджує правильності нарахування відсотків за кредитним договором, наявності у позичальника боргу у розмірі, заявленого до стягнення кредитодавцем. Надані позивачем документи лише констатують заборгованість у фіксованій сумі, але не підтверджують її наявність, походження і розмір.

Також, сторона відповідача не погодилась із сумою нарахованих відсотків та вважає, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Окрім того, у відзиві зазначено, що відповідач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 08.09.2023 року та є військовослужбовцем, який перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується копією довідки виданої Військовою частиною НОМЕР_2 №1918/12894 від 21.04.2026 року та військовим квитком серії НОМЕР_3 від 05.02.2026 року, що звільняє його від сплати відсотків по кредиту в силу вимог п.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З огляду на це відповідач ОСОБА_4 погоджується сплатити заборгованість виключно за тілом кредиту в сумі 10 000 грн. Також повністю заперечили позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правову допомогу.

Відтак, сторона відповідача просила позовні вимоги задоволити частково, стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість по тілу кредиту у розмірі 10 000 грн. та відмовити у задоволення позовної вимоги про стягнення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.

У відповіді на відзив поданій 04.06.2026 року представник позивача не погодився з доводами сторони відповідача наведеними у відзиві на позов і вважає їх безпідставними і необгрунтованими. Визнання обставин за укладенням кредитного договору стороною відповідача та отримання кредитних коштів останнім звільняє позивача від їх доведення перед судом.

Щодо розрахунку заборгованості за Договором та відсотків, представник позивача зазначив наступне. У відповідності до умов Договору про надання фінансового кредиту №39188-03/2024 від 23.03.2024 вбачається, що кредит надається у розмірі 10 000 грн. (п. 1.1.), мета отримання кредиту на власні потреби, строком на 120 днів з 23.03.2024 до 20.07.2024 (п. 1.2.), процентна ставка фіксована, що становить 2,50%, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня (п. 3.3.).

Водночас пункт 1.4.2 Договору передбачає умови Програми лояльності, за якими Клієнт може отримати індивідуальні знижки у разі суворого дотримання Графіка платежів. Проте, у разі невиконання Клієнтом умов для отримання знижки та порушення Графіка платежів, він втрачає право на Програму лояльності й зобов`язаний сплатити перший та наступні платежі у повному розмірі, виходячи з базової ставки 2,50% в день.

У Додатку №1 до договору міститься графік платежів та визначено загальну вартість кредиту. Відповідно до графіку, загальна сума платежів за договором становить 40 000,00 грн, з яких 10 000 грн. основна сума кредиту, а 30 000 грн. проценти за користування кредитом. Додатком також передбачено, що у разі застосування знижки за программою лояльності перший платіж становив 2970,00 грн., а кожний наступний платіж 7500,00 грн. за умови своєчасного внесення коштів.

Жодних заперечень з приводу того, що Відповідач не погодився з Правилами, Відповідачем при укладенні договору висловлено не було. Ніяких застережень або зауважень з боку Відповідача, щодо неповного розуміння або незгоди з умовами договору під час їх підписання, до суду не подано. А у випадку неповного розуміння умов договору у Відповідача була можливість відмовитися від підписання даного договору, якою він не скористався.

Отже, підписавши договір, Відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів споживачем, що і було здійснено сторонами.

Враховуючи вищевикладене, наведений Позивачем розрахунок заборгованості відповідає умовам погодженим між ОСОБА_4 та ТОВ «Аванс Кредит».

Договір про надання фінансового кредиту № 39188-03/2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_3 був укладений 23 березня 2024 року, тобто до моменту призову Відповідача на військову службу. На дату укладення договору та виникнення відповідних зобов`язань Відповідач не мав статусу військовослужбовця, а отже пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на спірні правовідносини не поширюються, а тому нарахування відсотків є правомірним.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то Позивач надав разом із позовом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а отже стягнення із Відповідача витрат на професійну (правову) допомогу у розмірі 6 000 грн.підлягають до задоволення.

У зв?язку із наведеним, просив позов задоволити в повному обсязі.

Заяви, та клопотання учасників справи.

Представник позивача в судове засідання призначене для розгляду справи не з?явився, однак в позовній заяві та у відповіді на відзив просив справу розглядати без участі позивача. Проти ухвалення судом заочного рішення не заперечив.

Відповідач та його представник адвокат Ткач В.В. в судове засідання не з?явилися, однак від представника відповідача до суду поступила заява про розгляд справи без участі відповідача та його представника, позовні вимоги визнають частково та підтримують відзив на позов.

Процесуальнідії у справі.

Ухвалою від 14.05.2026 року позовну заяву ТОВ «Діджи Фінанс» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторони відповідача та призначено до судового розгляду на 11.06.2026 року.

Ухвалою від 11.06.2026 року витребувано докази у АТ КБ «Приват Банк», у зв?язку із чим судове засідання відкладено на 06.08.2026 року.

Враховуючи те, що сторони в судове засідання не з`явились і подали заяви про розгляд справи без їх участі, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 23.03.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_3 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №39188-03/2024 (а.с.15-22), відповідно до умов якого позичальнику було надано кредит у розмірі10 000 грн. строком на 120 днів, із денною процентною ставкою у розмірі 2,50% (п.1.4.1) та датою повернення кредиту 20.07.2024 року.

Відповідно до копії Графіка платежів зазначеного у Додатку №1 до Договору, загальна вартість кредиту становить 40 000 грн., з яких: сума кредиту за договором 10 000 грн. та проценти за користування кредитом 30 000 грн. (а.с.23-24).

Згідно копії Інформаційного повідомлення споживача, ОСОБА_5 надав згоду на передачу персональних даних (а.с.25).

Згідно копії Заявки-анкети клієнта на отримання фінансового кредиту від 23.03.2024 року позичальника ОСОБА_2 , встановлено основні складові кретиту (сума кредиту, відсотки, сукупна вартість кредиту, тощо) та процес оформлення та розгляду заяви (а.с.26).

Згідно копії Паспорта споживчого кредиту, ОСОБА_6 було надано інформацію до укладення договору про споживчий кредит (а.с.27-29).

Відповідно до копії Довідки ідентифікацію клієнта від 14.08.2024 року виданої ТОВ «Аванс Кредит» підтверджено ідентифікацію клієнта ОСОБА_2 в ІТС, та те, що йому направлявся на номер телефону 23.03.2024 року унікальний ідентифікатор для укладення договору від 23.03.2024 року (а.с.29).

Згідно копії Розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача ОСОБА_2 станом на дату відступлення прав вимоги становить 40 000 грн., з яких: 10 000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 30 000 грн. заборгованість за відсотками (а.с.30).

Згідно копії Договору факторингу №14082024 від 14.08.2024 року ТОВ «Аванс Кредит» (клієнт) відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право грошової вимоги до Боржників (а.с.31-36), оплата за яким підтверджується копіями платіжних інструкцій від 21.08.2024 року та 27.08.2024 року (а.с.37), в тому числі і за кредитним договором №39188-03/2024 від 23.03.2024 року, позичальником у якому є відповідач ОСОБА_5 , що підтверджується копією Витягу з Реєстру боржників (зворот а.с.36).

Відповідно до копії інформації наданої АТ КБ «Приват Банк» на вимогу суду в порядку витребування доказів за №20.1.0.0.0/7-260618/73631-БТ від 19.06.2026, та копії Виписки б/н за період 23.03.2024 23.03.2024 підтверджено, що на ім?я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_5 , на яку було здійснено зарахування коштів 23.03.2024 року у розмірі 10 000 грн. (а.с.109, 110).

Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_1 виданого 08.09.2023 року ОСОБА_7 є учасником бойових дій (а.с.65), а також перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується копією Довідки виданої командиром ВЧ НОМЕР_2 (а.с.66).

Згідно копії Військового квитка серії НОМЕР_3 , ОСОБА_5 21.03.2022 року був призваний у ЗСУ по загальній мобілізації. 03.09.2023 року звільнений в запас за сімейними обставинами. 05.02.2026 року призваний у ЗСУ по загальній мобілізації (а.с.67-71).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником (відповідачем ОСОБА_3 ) взятих на себе зобов`язань за договором споживчого кредиту, право вимоги по якому згідно укладеного договору факторингу перейшло до нового кредитора (позивача ТОВ «Діджи Фінанс»).

Норми права, якізастосував суд, та мотивиїхзастосування.

До спірних правовідносин, які виникли між сторони, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

У відповідності до вимог ст.ст.12,13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як передбачено ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку , а також, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно норм статей 628, 638 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Що ж до форми договору, то положеннями статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У відповідності до положень ч.1,2 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.ст.1046-1053 ЦКУ), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.3 ст.1054 ЦК України, особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору, що передбачено ч.2 ст.1056-1 ЦК України.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (ч.1 ст.1050 ЦК України).

Окрім того, спірні правовідносини регулюються нормами ЗаконівУкраїни «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до ст.5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно ст.8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Положеннями ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3)вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно положень ст.ст.3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавстваабо за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

-електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ст.ст. 1077-1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що 23.03.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_3 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №39188-03/2024, відповідно до умов якого позичальнику було надано кредит у розмірі 10 000 грн. строком на 120 днів, із денною процентною ставкою у розмірі 2,50% (п.1.4.1) та датою повернення кредиту 20.07.2024 року.

В свою чергу, позичальник зобов?язався повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов?язки, передбачені договором.

Таким чином, між сторонами виниклидоговірні зобов?язанняіз приводу надання кредиту, якірегулюються главою 71 ЦК України та загальнимиположеннями ЦК України про зобов`язання та договір.

Всупереч умов кредитного договору відповідач ОСОБА_5 не виконав свої зобов?язання і фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку кредитору повернуті не були.

Первісний кредитор ТОВ «Аванс Кредит» відступило своє право грошової вимоги до відповідача ТОВ «Діджи Фінанс», згідно Договору факторингу №14082024 від 14.08.2024 року.

Згідно розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором №39188-03/2024 від 23.03.2024 року становить 40000 грн., з яких: сума кредиту 10000 грн., сума процентів за користування кредитом 30000 грн.

Однак суд не погоджується із такою сумою заборгованості з наступних підстав.

Щодо суми нарахованих відсотків.

Згідно розрахунку заборгованість відповідача за відсотками на дату відступлення прав вимоги становить 30000 грн.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом?якшують або скасовують відповідальність особи.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Отже наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 2,5% від суми кредиту за кожен день, з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1,5% від суми кредиту за кожен день, з 20 серпня 2024 року -1% від суми кредиту за кожен день.

Розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, однак вони повинні узгоджуватися із нормами Закону.

Судом встановлено, що Договір про надання фінансово кредиту №39188-03/2024 від 23.03.2024 року укладений строком на 120 днів. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року набрав чинності 24 грудня 2023 року. Тобто такий кредитний договір був укладений після набрання чинності цим Законом, а тому на момент укладення між сторонами кредитного договору діяли внесені до ЗУ «Про споживче кредитування» зміни, що вказує на підставність застосування до цих правовідносин зазначеного вище закону.

Тому суд вважає, що відсотки за вказаним кредитним договором слід розраховувати наступним чином:

- з 23 березня 2024 року по 21 квітня 2024 року застосовується процентна ставка передбачена п.1.4.1 Договору 2,50%, що не суперечить Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг»: 30 днів х 10 000 грн. х 2,50% = 7500 грн.

- з 22 квітня 2024 року по 20 липня 2024 року - розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1,5% від суми кредиту за кожен день: 90 днів х 10 000 грн. х 1,5% = 13500 грн.

Таким чином, сума прострочених відсотків за вказаним кредитним договором становитиме 21000 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, з урахуванням проведених судом вищенаведених розрахунків, загальна сума заборгованості за вказаним кредитним договором становитиме 31 000 грн., а саме: 10000 грн. основний борг та 21000 грн. проценти за користування кредитом.

Враховуючи вищенаведене у своїй сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення у сумі 31 000 грн.

Щодо аргументів відповідача про відсутність підстав для стягнення відсотків.

У відзиві на позов представник відповідача заперечувала щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, з огляду на те, що відповідач є учасником бойових дій, а також є військовослужбовцем, який перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 , що звільняє його від сплати відсотків по кредиту в силу вимог п.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ч.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній станом на дату укладення кредитного договору) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався і діє станом на дату ухвалення рішення.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, вирішено, зокрема оголосити та провести загальну мобілізацію.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження проходження відповідачем військової служби, до відзиву на позовну заяву представником відповідача долучено копію військового квитка ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 . Згідно відміток у даному документі ОСОБА_5 :

- 21.03.2022 року був призваний у ЗСУ по загальній мобілізації;

- 03.09.2023 року звільнений в запас за сімейними обставинами;

- 05.02.2026 року призваний у ЗСУ по загальній мобілізації (а.с.209).

Таким чином, судом встановлено, що на момент укладення кредитного договору №39188-03/2024 від 23 березня 2024 року відповідач ОСОБА_5 не перебував на військовій службі в лавах Збройних Сил України, оскільки з 03.09.2023 року по 05.02.2026 року перебував у запасі за сімейними обставинами.

А згідно вимог п.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - проценти за користування кредитом не нараховуються військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову.

Отже, відповідач не перебував на військовій службі в період строку протягом якого нараховувались відсотки за користування кредитом. За таких обставин, суд немає підстав для відмови в цій частині позовних вимог та задовольняє їх частково в сумі зазначеній вище згідно проведеного судом розрахунку.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Оцінюючи обґрунтованість заявлених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, суд враховує, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).

Суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.09 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

За змістом положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

З приводу наведеного приймається до уваги те, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Крім того, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано: копію Договору №42649746/01 про надання правової допомоги від 02.01.2026 року укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс» та ФОП ОСОБА_8 (а.с.38), копію Додаткової угоди №39188-03/2024 від 10.04.2026 року (а.с.39), копію Детального опису робіт (наданих послуг) на загальну суму 6000 грн (а.с.40), копію Акту про підтвердження факту надання правової допомоги від 10.04.2026 року, згідно якого загальна вартість наданих юридичних послуг становить 6000 грн.(а.с.41) та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.42).

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, та беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає їх обґрунтованими, співмірними складності справи та фактично виконаним адвокатом роботам (наданим послугам), часові, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг).

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, правова допомога підлягає стягненню пропорційно до задоволених вимог у розмірі 4650 грн. (6000 : 100 х 77,50 = 4650 грн.).

Розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2063,36 грн. (31000 х 100% : 40000 = 77,50; 2662,40 : 100% х 77,50 = 2063,36 грн.).

На підставі статей 11, 207, 526, 549, 598, 599, 611, 626, 628, 633, 634, 638, 1049, 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України та керуючисьстаттями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268 Цивільногопроцесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (07406, м. Бровари, вул. Симона Петлюри буд.21/1, Київської області, ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_6 в АТ «ПУМБ») до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за Кредитним договором №39188-03/2024 від 23.03.2024 року у розмірі 31 000 (тридцять одна тисяча) грн., а також 2063,36 грн. сплаченого судового збору та 4650 грн. витрат за надання професійної правничої допомоги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11 серпня 2026 року.

Суддя Ю.С. Кіцула