Рішення № 138918324, 12.08.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

Справа №338/585/26

Провадження №2/338/745/26

12 серпня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді Шишка О. А.,

з участю: секретаря Сіщук Г. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 12251372 від 03 жовтня 2024 року в загальному розмірі 22760 грн 92 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03 жовтня 2024 року між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 12251372, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 4500 грн строком на 360 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним, комісію та інші передбачені договором платежі.

Кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Позивач виконав свої зобов`язання, перерахувавши 4500 грн на банківську платіжну картку відповідача. Однак відповідач отриманих коштів не повернув, процентів та інших платежів не сплатив.

За розрахунком позивача станом на 27 вересня 2025 року заборгованість відповідача становить 22760 грн 92 коп., з яких: 4500 грн - заборгованість за кредитом; 15335 грн 92 коп. - заборгованість за процентами; 675 грн - комісія за надання кредиту; 2250 грн - штрафи.

Позивач просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість, 2662 грн 40 коп. судового збору та 8000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Представник позивача просив розглянути справу без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, хоча про дату, час і місце його проведення повідомлявся у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

З огляду на належне повідомлення відповідача, його повторну неявку без повідомлення причин, неподання відзиву, а також відсутність заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, суд відповідно до статей 280-282 ЦПК України постановив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши письмові докази, перевіривши умови кредитного договору та наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Судом установлено, що 03 жовтня 2024 року між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 12251372.

Відповідно до пунктів 1.1-1.4 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник - повернути отримані кошти, сплатити проценти, комісію та виконати інші зобов`язання у визначені договором строки.

Сума кредиту становила 4500 грн. Загальний строк кредитування визначений тривалістю 360 днів, із 03 жовтня 2024 року до 28 вересня 2025 року.

Договором передбачено пільговий період кредитування та стандартний період. Пільговий період становив 25 календарних днів, із 03 до 28 жовтня 2024 року, протягом якого застосовувалася процентна ставка в розмірі 0,8 % за кожний день користування кредитом. Стандартний період становив 335 календарних днів, із 29 жовтня 2024 року до 28 вересня 2025 року, зі сплатою процентів за ставкою 0,96 % за кожний день користування кредитом.

Згідно з пунктами 1.5 та 1.6 договору загальні витрати позичальника за кредитом становили 16047 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту - 20547 грн, денна процентна ставка - 0,95 %, стандартна процентна ставка - 350,4 % річних.

Пунктом 1.5.2 договору передбачено одноразове нарахування комісії за надання кредиту в розмірі 15 % від його суми, що становить 675 грн.

За змістом пунктів 2.1, 2.2 договору кредит надавався шляхом безготівкового переказу коштів на банківську платіжну картку або особистий рахунок позичальника, а проценти нараховувалися з дня, наступного за днем надання кредиту, до дня фактичного його повернення включно, на залишок заборгованості.

Договір укладений на вебсайті кредитодавця в електронній формі та підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором GtNH85Y1, надісланим 03 жовтня 2024 року о 15 год 33 хв на номер мобільного телефону, зазначений відповідачем.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному чи кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо він підписаний його стороною.

Згідно з частинами третьою, шостою та восьмою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та прийняття такої пропозиції іншою стороною. Відповідь про прийняття пропозиції може бути надана шляхом заповнення електронної форми, підписаної в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону, або шляхом вчинення дій, які вважаються прийняттям пропозиції. Електронний договір, підписаний у передбаченому законом порядку, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного в письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Надана позивачем довідка про ідентифікацію містить відомості про одноразовий ідентифікатор, дату та час його направлення, а також номер мобільного телефону відповідача. Зазначені відомості узгоджуються з даними, наведеними в договорі та паспорті споживчого кредиту.

Укладення договору в електронній формі не впливає на його дійсність, а використання одноразового ідентифікатора є передбаченим законом способом вираження волі сторони та підписання електронного правочину.

Факт виконання позивачем свого зобов`язання підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про успішне проведення 03 жовтня 2024 року платіжної операції на суму 4 500 грн за рахунок позивача на платіжну картку, реквізити якої зазначив відповідач. Призначення операції - видача кредитних коштів.

Отже, сукупність наданих доказів підтверджує як укладення кредитного договору відповідачем, так і фактичне отримання ним кредитних коштів.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, а зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Договір відповідно до статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених його змістом.

Відповідач не надав суду доказів повернення кредиту повністю або частково. Тому вимога про стягнення 4500 грн основної заборгованості є обґрунтованою.

Щодо заявленої до стягнення заборгованості за процентами суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після закінчення визначеного договором строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту, якщо така вимога змінює строк виконання основного зобов`язання.

Із наданого розрахунку вбачається, що проценти нараховувалися в межах погодженого сторонами строку кредитування: за пільговою ставкою 0,8% на день та стандартною ставкою 0,96% на день. Після завершення строку кредитування договірні проценти позивачем не нараховувалися.

Щоденний розмір процентів при застосуванні пільгової ставки становив 36 грн, а при застосуванні стандартної ставки - 43 грн 20 коп. Розрахунок містить послідовні щоденні нарахування до 27 вересня 2025 року. Платежів у рахунок погашення кредиту чи процентів відповідач не здійснював.

У підсумковому рядку детального розрахунку загальний розмір нарахованих процентів зазначено в сумі 15336 грн, тоді як у позовній заяві та відомості про залишок заборгованості до стягнення заявлено 15335 грн 92 коп., тобто на 8 копійок менше.

Оскільки суд розглядає справу в межах заявлених вимог, ця незначна розбіжність не призводить до стягнення більшої суми, ніж випливає з детального розрахунку, та не порушує прав відповідача. Тому з відповідача підлягає стягненню заявлена позивачем сума процентів - 15335 грн 92 коп.

Щодо комісії за надання кредиту суд виходить із такого.

За умовами договору кредитодавець одноразово нарахував 675 грн комісії, визначивши її як плату за надання кредиту. Водночас у договорі прямо зазначено, що ця комісія не є платою за додаткову або супутню послугу кредитодавця.

Кредитодавець не зазначив, яка конкретна самостійна послуга була надана позичальнику за цю плату, крім дій, які становлять безпосередній зміст зобов`язання кредитодавця за кредитним договором - розгляд звернення, оформлення договору та видачу кредитних коштів.

Надання кредиту є основним обов`язком кредитодавця за статтею 1054 ЦК України, а не окремою послугою позичальнику. Встановлення додаткової плати лише за виконання кредитодавцем власного основного договірного обов`язку фактично призводить до подвійної оплати кредиту поряд із процентами.

Відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати платежі, не передбачені договором або законом, а умови договору, які обмежують права споживача порівняно з установленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 звернула увагу, що банк не вправі встановлювати плату за дії, які він здійснює на власну користь або на виконання власних обов`язків, а також за послуги, які не мають окремого змісту та фактично не надаються позичальнику.

Саме назва платежу не визначає його правової природи. Вирішальним є те, за яку конкретну послугу його встановлено. У цій справі позивач не довів надання відповідачу будь-якої окремої послуги вартістю 675 грн.

Тому умова договору про сплату комісії за надання кредиту не створює обов`язку відповідача сплатити такий платіж, а позовна вимога про стягнення 675 грн задоволенню не підлягає.

Вирішуючи вимогу про стягнення штрафів у сумі 2250 грн, суд враховує таке.

З розрахунку заборгованості встановлено, що 30 жовтня 2024 року позивач нарахував відповідачу штраф у сумі 450 грн, а 08 листопада 2024 року - штраф у сумі 1800 грн. Обидва нарахування здійснені під час дії воєнного стану.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що в період дії в Україні воєнного або надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за договором кредиту звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки - штрафу, пені - за таке прострочення. Неустойка та інші платежі, нараховані за прострочення з 24 лютого 2022 року, підлягають списанню кредитодавцем.

Отже, нараховані відповідачу під час воєнного стану штрафи в загальній сумі 2250 грн стягненню не підлягають.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню. З відповідача на користь позивача необхідно стягнути 19835 грн 92 коп., з яких 4500 грн - заборгованість за кредитом та 15335 грн 92 коп. - заборгованість за процентами. У задоволенні вимог про стягнення 675 грн комісії та 2 250 грн штрафів слід відмовити.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить із такого.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 868 від 19 березня 2026 року.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України в разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення 87,149 % заявлених майнових вимог із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2320 грн 26 коп. судового збору: 662,40 грн ? 87,149 %.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір № 0207 від 02 липня 2025 року, укладений із Адвокатським об`єднанням «Апологет», акт наданих послуг № 827 від 09 березня 2026 року та детальний опис наданих послуг.

Згідно з цими документами вартість правничої допомоги становить 8000 грн і охоплює консультацію клієнта, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції, складення позовної заяви та її подання до суду. Загальна тривалість зазначених робіт становить 6 годин 30 хвилин.

Відповідно до статей 133, 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних із розглядом справи. Для їх розподілу сторона подає детальний опис виконаних адвокатом робіт та здійснених ним витрат.

За змістом частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує їх зв`язок із розглядом справи, обґрунтованість і пропорційність розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін та поведінку учасників.

Суд ураховує, що справа є малозначною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, не містить складних фактичних чи правових питань, позовна заява значною мірою має типовий характер, а представник позивача участі в судових засіданнях не брав.

Вартість заявленої правничої допомоги - 8000 грн - становить понад третину ціни позову та не відповідає складності справи, обсягу фактично виконаних робіт і критерію розумності.

Урахувавши реальність, необхідність і розумність витрат, суд вважає обґрунтованим розмір витрат на правничу допомогу в сумі 4000 грн. З огляду на часткове задоволення позову пропорційно з відповідача підлягає стягненню 3485 грн 96 коп.: 4000 грн ? 87,149 %.

На підставі викладеного, відповідно до статей 15, 16, 207, 525, 526, 530, 610, 626, 629, 1048, 1054 ЦК України, статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статей 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 284, 288, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» заборгованість за договором про споживчий кредит № 12251372 від 03 жовтня 2024 року в загальному розмірі 19835 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот тридцять п`ять) гривень 92 копійки, з яких: 4500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень - заборгованість за кредитом; 15335 (п`ятнадцять тисяч триста тридцять п`ять) гривень 92 копійки - заборгованість за процентами.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 675 гривень комісії за надання кредиту та 2250 гривень штрафів відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» 2320 (дві тисячі триста двадцять) гривень 26 копійок судового збору та 3485 (три тисячі чотириста вісімдесят п`ять) гривень 96 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає обчислюватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подано заяву про його перегляд або апеляційну скаргу, а в разі подання апеляційної скарги - якщо рішення не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС», місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28; код ЄДРПОУ 43561909.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Головуючий О. А. Шишко