Рішення № 138916785, 12.08.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/3929/26

н\п 2/490/3325/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

29.04.2026 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у розмірі 88289,76 грн.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 18.10.2019 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір №500822931, відповідно до якого відповідачкою отримано кредит у розмірі 58440,79 грн, який зобов`язалась повернути до 21.10.2022 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 23%.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці позику відповідно до умов укладеного договору. Відповідачка, в свою чергу, неналежним чином виконувала свої зобов`язання за договором, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Відповідно до Протоколу №2/2022 від 18.08.2022 Позачергових загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк», відповідно до умов яких, змінено найменування Банку з Акціонерного товариства Акціонерне товариство «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».

17.05.2021 року було укладено договір №2 відповідно до якого Акціонерне товариство «Альфа-Банк» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором №500822931 від 18.10.2019 року.

18.05.2021 року було укладено договір №18-05/2021 відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором №500822931 від 18.10.2019 року.

10.01.2023 року було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором №500822931 від 18.10.2019 року.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №500822931 від 18.10.2019 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 88289,76 грн, з яких: 54948,35 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 32741,41 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 600,00 грн - заборгованість за пенею та/або штрафами.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою кредитних зобов`язань позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договорам в загальному розмірі 88289,76 грн. Крім того, представник позивача просив також стягнути з відповідачки судовий збір в сумі 2662,40 грн та витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 25000,00 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою судді від 05.05.2026 року, прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Витребувано у АТ «Сенс Банк»: документальне підтвердження, щодо надання (видачі) кредитних коштів за Договором №500822931 від 18.10.2019 року, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , у тому числі: виписки за період з 18.10.2019 року по 17.05.2021 року, меморіальні ордери, розрахункові документи та/або інші підтверджуючі документи щодо здійснення операції з надання кредиту (незалежно від форми готівкою, безготівково, у вигляді оплати за товар чи послугу).

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 05.05.2026 року відповідачці був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

19.05.2026 року ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила суд застосувати позовну давність, а саме пропуск звернення до суду та відмовити у позові у повному обсязі.

Вказала, що кредитний договір №500822931 укладено 18.10.2019 року. Фактичне виконання зобов`язань було припинено не пізніше початку 2020 року. Навіть за максимально можливим підходом, строк позовної давності сплив не пізніше 2024 року. Позов подано у 2026 році, тобто з істотним пропуском строку позовної давності.

Зазначила, що надані документи (анкета-заява, оферта) не є належним доказом укладення повноцінного кредитного договору. Зазначені документи містять лише частину умов та відсилають до інших джерел (умови банку, тарифи, сайт). Позивач не довів: погодження всіх істотних умов, ознайомлення відповідача з ними, факт отримання кредитних коштів.

Щодо фактичного отримання кредитних коштів, вказала, що відповідачу нав`язувалося укладення нових кредитних зобов`язань з метою погашення попередніх, при цьому фактичного отримання повної суми кредитних коштів відповідачем не відбувалося. Частина коштів спрямовувалася на погашення попередніх зобов`язань, а також на оплату страхових платежів, що призвело до штучного збільшення розміру кредиту. Позивач не надав доказів фактичної видачі всієї заявленої суми кредиту відповідачу.

Щодо правонаступництва зазначила, що надані позивачем документи не підтверджують безперервний перехід права вимоги. Реєстри боржників надані частково та не дозволяють встановити повний ланцюг переходу. Крім того, відповідач не була належним чином повідомлена про відступлення права вимоги від первісного кредитора. Позивачем не надано жодних доказів направлення відповідачу повідомлення про зміну кредитора, зокрема: поштових повідомлень, доказів вручення, інших належних доказів повідомлення. У зв`язку з багаторазовим відступленням права вимоги відповідач не мала можливості достовірно встановити належного кредитора. Таким чином позивач не довів належним чином набуття права вимоги до відповідача.

Щодо витрат на правничу допомогу, вказала, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем не надано: договору з адвокатом, акту, підтвердження оплати. Зазначила, що сума є явно завищеною та підстав для її стягнення немає.

06.07.2026 року АТ «Сенс Банк» на виконання ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.05.2026 року надало витребувану інформацію.

16.07.2026 року до суду надійшли пояснення позивача у справі, в яких останній просив позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості.

Щодо умов укладення Угоди, зазначив, що 18.10.2019 ОСОБА_1 звернулася до Публічного акціонерного товариства «Альфа -Банк» з клопотанням та офертою про укладення Угоди про надання кредиту №500822931 на умовах запропонованих в оферті. Наявним підписом Відповідача підтверджується отримання ним 18.10.2019 року Акцепту Банку на подану ним Оферту, якими, зокрема, були запропоновані умови кредитування. Таким чином, між Відповідачем та Банком укладено Угоду про надання кредиту №500822931.

З підписанням Паспорту споживчого кредиту, позичальник підтвердив ознайомлення з інформацією, викладеною у цьому Паспорті споживчого кредиту, а саме щодо типу кредиту, основних умов кредитування відповідно до типу кредиту, інформації щодо реальної річної процентної ставки, розміру штрафу: застосування банком штрафу за кожне прострочення, що триває від 1 до 4 днів 200,00 грн; за кожне прострочення, що триває 5 днів і більше - 400,00 грн, важливі правові аспекти, що відповідє вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Підписом на Оферті Відповідач беззаперечно підтвердив, що попередньо ознайомлений у письмовій формі: зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; з інформацією, надання якої передбачене нормами Закону України «Про споживче кредитування». Нарахування здійснювалося виключно в межах строку користування кредитом, погодженого сторонами - до 21.10.2022 року (дата повернення кредиту).

Укладена між сторонами Угода відповідає вимогам чинного законодавства та вільному волевиявленню сторін. Відповідачем було укладено Угоду за власним бажанням, добровільно, без будь-якого примусу з боку третіх осіб. Окрім цього, у разі незгоди з умовами Кредитного договору Відповідач мав можливість скористатися своїм правом, визначеним частиною 6 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та частиною 1 статті 5 Закону України «Про споживче кредитування», на відкликання протягом 14 календарних днів своєї згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Відповідач так не вчинив, натомість звернувся до Банку з офертою на укладення угоди, отримав акцепт оферти на вказаних умовах та отримав кредитні кошти, які підлягають поверненню в повному обсязі.

Щодо відступлення права вимоги.

Момент переходу права вимоги сторони прямо пов`язали з підписанням Акта приймання-передачі Реєстру Боржників, а не з моментом здійснення оплати за Договором. До нового кредитора переходять права Первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема Новий Кредитор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів та/чи процентів, за прострочення виконання грошового зобов`язання за Договорами позики (Кредитними договорами) (в тому числі за періоди що передували відступленню прав вимоги, якщо такі нарахування не були здійснені Первісним Кредитором) за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення Боржниками грошових зобов`язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у Боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов`язань, відповідно до законодавства та умов Договорів позики (Кредитних договорів). Таким чином, право вимоги до ОСОБА_1 за Угодою про надання кредиту №500822931 набуте позивачем на законних підставах та підтверджене належними доказами. Водночас, усі договори, реєстри переданих прав вимоги та інші документи, що підтверджують перехід права вимоги, підписані уповноваженими представниками обох сторін і скріплені їх печатками, що свідчить про досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов правочинів, їх належне оформлення та виконання.

16.07.2026 року до суду надійшли заперечення позивача проти застосування наслідків спливу строків позовної давності, в яких зазначив наступне.

На умовах Угоди про надання кредиту №500822931 від 18.10.2019 року, Строк Кредиту становить 36 місяців, тобто до 21.10.2022 року (Дата повернення Кредиту) (п. 2. Угоди). Отже, з дня, коли Кредитор довідався або міг довідатися про порушення свого права, тобто коли наступив момент повернення суми кредиту, якого не відбулося, мав би початись перебіг строку позовної давності.

Разом з тим, 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, на дату закінчення строку кредитування за Угодою вже діяли норми закону, які призупиняли перебіг строку позовної давності. Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року в Україні запроваджено карантин, який продовжено на всій території України згідно з Постановами КМ №392 від 20.05.2020, №500 від 17.06.2020, №641 від 22.07.2020, №760 від 26.08.2020, №956 від 13.10.2020, №1236 від 09.12.2020, №104 від 17.02.2021, №405 від 21.04.2021, №611 від 16.06.2021, №855 від 11.08.2021, №981 від 22.09.2021, №1336 від 15.12.2021, №229 від 23.02.2022, №630 від 27.05.2022, №928 від 19.08.2022, №1428 від 23.12.2022 року до 30.04.2023 року.

Підсумовуючи вищезазначене, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і 3 доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який тривав до 30 червня 2023 року.

Тобто, загальні та спеціальні строки позовної давності відповідно до вищезазначеного були призупинені до 30.06.2023, а їх перебіг міг би початись з 30.06.2023.

Разом з тим, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, чинного на момент звернення позивача до суду з позовом, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. 24.02.2022 року Указом Президента України №64/2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації по відношенню до України, відповідно пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» - на території України з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та затверджувався Верховною радою України та діє до цього часу.

Отже, за загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду. Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності. Зокрема, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023. Також, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився і розпочався з 04.05.2025.

З огляду на викладене, строк позовної давності щодо подачі позову ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості на дату звернення позивача до суду з даним позовом не минув і навіть тільки розпочався, відтак позовна заява подана в межах строку позовної давності, а тому вимога відповідача про застосування у даній справі строку позовної давності є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

16.07.2026 року до суду надійшли заперечення позивача проти зменшення розміру правової допомоги, в яких позивачем було зазначено наступне.

Частиною 3, 8, 9 статті 141 ЦПК України, встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають 2 значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Договірні відносини між Позивачем та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» за Договором є виключно цивільно-правовими правовідносинами між сторонами цього договору і не впливають на жодні права Відповідача у справі. Вони мають на меті лише обумовлені угодою обов`язки та відповідні дії сторін даного договору, що не суперечать правовим нормам та не зачіпають інтереси третіх осіб. Відтак, будь-які посилання на цей договір з метою доведення порушень прав Відповідача є необґрунтованими. Розмір гонорару визначається лише за погодженням стороною надавачем послуг та клієнтом, а Відповідач не вправі втручатися в ці правовідносини. А тому, в разі неврахування умов договору про надання правової допомоги, щодо порядку обчислення гонорару та черговості виконання зобов`язань за цим договором, може бути розцінене як не притримання принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та 3 виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Із врахуванням вищезазначеного, заявлена до стягнення сума витрат Позивача є співмірною зі складністю даної справи, зворотного Відповідачем не доведено. Спір виник внаслідок протиправної поведінки Відповідача, пов`язаної з тривалим невиконанням умов договору. На противагу наданим позивачем доказам, які підтверджують зазначені обставини та обґрунтовують заявлені позовні вимоги, відповідачем не було долучено жодного належного, допустимого та достовірного доказу на спростування тих обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог. Крім того, відповідач не надав суду жодного доказу, яким би підтверджувався факт відсутності у нього заборгованості.

21.07.2026 року до суду надійшли заперечення позивача, в яких позивачем було зазначено наступне.

Щодо факту укладення кредитного договору.

Відповідно до умов Договору, Кредитодавець зобов`язався надати Позичальнику кредит у сумі 58440,79 грн, а Позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 21.10.2022 рокута сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 23%. Відповідно до Паспорту споживчого кредиту, Відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування; та підтвердив отримання ним всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз?яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання зобов?язань за таким договором. Підпис Позичальника на цьому Договорі свідчить про отримання ним всієї інформації про умови кредитування та про те, що акцепт пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту №500822931 від 18.10.2019 отримав.

Щодо отримання Відповідачем грошових коштів.

Надані АТ «Сенс Банк» на виконання ухвали суду виписки містять відомості про фактичне зарахування кредитних коштів Відповідачу та є належними і допустимими доказами виконання Кредитодавцем своїх зобов`язань за Договором, тоді як Відповідачем не надано жодних доказів на спростування зазначених у них банківських операцій, у зв`язку з чим доводи про недоведеність факту перерахування коштів є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Щодо правомірності нарахованих сум.

У розрахунках заборгованості чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. Сторонами при укладенні договору було досягнуто згоди щодо фіксованого розміру процентної ставки для певного періоду користування кредитними коштами, в залежності від виконання позичальником умов договору. Укладений між сторонами Договір відповідає вимогам чинного законодавства та вільному волевиявленню сторін; Позичальник був ознайомлений з умовами Договору, висловив своє волевиявлення шляхом підписання Договору, що свідчить про прийняття ним таких умов, а також спрямованість на реальне настання правових наслідків.

Щодо повідомлення Відповідача про відступлення права вимоги.

Позивач не володіє документальними підтвердженнями про те чи був Відповідач належним чином повідомлений про відступлення прав вимоги від первісного кредитора, оскільки саме первісний кредитор зобов`язаний здійснити таке повідомлення у встановленому законодавством порядку. Проте відсутність такого документального підтвердження не впливає на законність та обґрунтованість позовних вимог Позивача як правонаступника, адже його вимоги набули чинності у відповідності до умов договору, що регулюють порядок відступлення прав вимоги. Таким чином, не повідомлення Відповідача не є підставою для відхилення позовних вимог, оскільки Позивач діє виключно в межах своїх прав, передбачених відповідними договорами та чинним законодавством. Також, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується перехід від АТ «Альфа-Банк» до ТОВ «ФК «Флексіс», від ТОВ «ФК «Флексіс» до ТОВ «Вердикт Капітал» та в свою чергу від ТОВ «Вердикт Капітал» до Позивача. Усі вищезазначені договори факторингу та договори про відступлення прав вимоги, а також відповідні акти приймання-передачі Реєстрів Боржників, які підтверджують належний та правомірний перехід прав вимоги, наявні в матеріалах справи, оскільки були належним чином додані до позовної заяви ТОВ «Коллект Центр». З огляду на це, твердження Відповідача про відсутність підтвердження переходу права вимоги є безпідставними та не заслуговують на увагу суду.

31.07.2026 року ОСОБА_1 подала до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з огляду на наступне.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача 88289,76 грн, а тому саме на Позивача покладається обов`язок довести: факт існування заборгованості; її точний розмір; правильність здійсненого розрахунку; правові підстави для стягнення саме заявленої суми. Відповідач не зобов`язаний доводити відсутність заборгованості чи спростовувати непідтверджений розрахунок Позивача. Саме Позивач повинен надати суду належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження кожної складової своїх позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається лише наведення підсумкових сум та інформації про перехід права вимоги між різними кредиторами. Разом з тим надані документи не містять такого детального розрахунку, який дозволив би перевірити: з яких саме сум складається заявлена заборгованість; коли саме здійснювалося кожне нарахування; за який період здійснювалося нарахування процентів; на підставі яких положень кредитного договору виконувалося відповідне нарахування; яким чином було сформовано кінцеву суму 88289,76 грн. За відсутності такого розрахунку суд позбавлений можливості перевірити правильність визначення заявленої до стягнення суми. Саме лише зазначення кінцевого розміру заборгованості не може вважатися достатнім доказом її правильності.

З матеріалів справи вбачається, що після переходу права вимоги між різними кредиторами розмір заявленої заборгованості змінювався. Разом з тим Позивач не надав детального розрахунку, який би дозволив перевірити: правові підстави кожного нарахування; дату здійснення кожного нарахування; процентну ставку, яка застосовувалася; період, за який здійснювалися відповідні нарахування. Будь-яке нарахування процентів повинно бути підтверджене належним розрахунком із зазначенням періоду нарахування, процентної ставки та підстав такого нарахування. За відсутності такого розрахунку неможливо перевірити правильність заявленої до стягнення суми. Відповідач не стверджує, що будь-які нарахування є незаконними, однак вважає, що Позивач не довів їх правильність належними доказами.

На думку Відповідача, подані Позивачем документи не дозволяють суду здійснити перевірку, оскільки: відсутній повний та зрозумілий розрахунок заборгованості; не надано документів, які б дозволяли перевірити правильність формування заявленої суми; неможливо встановити порядок нарахування процентів; неможливо перевірити правильність визначення остаточного розміру заборгованості. Усі сумніви щодо повноти та достатності доказів повинні оцінюватися судом під час ухвалення рішення. За відсутності належного підтвердження хоча б однієї зі складових позовних вимог такі вимоги не можуть вважатися доведеними.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд повинен враховувати: складність справи; обсяг фактично виконаної роботи; співмірність заявлених витрат; принцип розумності та справедливості. Саме по собі подання договору про надання правничої допомоги та документів про оплату не означає автоматичного покладення всіх заявлених витрат на іншу сторону спору. У разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для вирішення питання про розподіл судових витрат, Відповідач просить перевірити їх розумність, необхідність та співмірність.

Таким чином, подані Позивачем після відзиву письмові пояснення, заперечення та інші процесуальні документи не спростовують доводів Відповідача та не усувають недоліків доказової бази. На думку Відповідача: не доведено належними та допустимими доказами правильність заявленого розміру заборгованості; не надано детального та перевірюваного розрахунку заявленої до стягнення суми; подані документи не дозволяють перевірити правильність нарахування процентів; із матеріалів справи, з якими ознайомився Відповідач, не вбачається надання всіх документів, витребуваних ухвалою суду; доводи, викладені у запереченнях Позивача щодо позовної давності та судових витрат, не спростовують позиції Відповідача.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 12.08.2026 року було відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування додаткових доказів та клопотання відповідачки про витребування доказів, як таких, які подані з порушенням вимог частини другої статті 84 ЦПК України (не надано доказів вжиття особою, яка подає клопотання, заходів для отримання цього доказу самостійно та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу).

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

18.10.2019 року ОСОБА_1 було подано ТОВ «Альфа-банк» клопотання, у якому просила у зв`язку з фінансовими проблемами, що призвели до виникнення заборгованості за Акцептом/Офертою №501140809 від 13.05.2019 року розглянути можливість оформлення нового кредиту в сумі 58440,79 грн, для погашення заборгованості за вищезазначеним договором строком на 36 місяців. У випадку наявності переплати після повного погашення заборгованості за кредитним договором, перерахувати залишок коштів на рахунок № НОМЕР_1 відкритий згідно Договору №500822931 від 18.10.2019 року, укладеним з ТОВ «Альфа-банк».

18.10.2019 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №500822931 шляхом акцептування ОСОБА_1 публічної пропозиції (оферти) АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».

Підписанням цього Акцепту ОСОБА_1 підтвердила прийняття Публічної пропозиції та укладення договору з АТ «Альфа-Банк» на умовах, викладених в Публічній пропозиції та додатках до Договору, що розміщені на веб-сторінці Банку www.alfabank.ua (або у разі її подальшої зміни за іншою електронною адресою, що буде вказана в Договорі).

Офертою №500822931, акцептованою ОСОБА_1 , обумовлено кредит в розмірі 58440,79 грн на строк 36 місяців із фіксованою процентною ставкою 23% річних, дата повернення кредиту 21.10.2022 року.

Відповідно до п. 3 Договору, кредит надається для повернення заборгованості за кредитним договором №501140809 від 13.05.2019 року. Спосіб видачі переказ коштів: переказ коштів на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Альфа-Банк».

Відповідно до паспорту споживчого кредиту, який було підписано ОСОБА_1 особистим підписом, вбачається, що сторони погодили настпуні умови: тип кредиту споживчий кредит, сума/ліміт кредиту 58440,79 грн, строк кредитування 36 місяців, процентна ставка 23% річних, загальні витрати за кредитом 22999,29 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом 81440,08 грн, реальна річна процентна ставка 23% річних, кількість та розмір платежів, періодичність внесення до 11 числа кожного місяця з дати надання кредиту до повного погашення кредиту по 2262,23 грн, загальна кількість платежів 36.

Факт перерахування кредитних коштів, підтверджується відповіддю АТ «Сенс Банк» від 06.07.2026 року на виконання ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.05.2026 року, з якої вбачається, ОСОБА_2 дійсно є клієнткою банку, а з наданої АТ «Сенс Банк» виписки по особовим рахункам з 18.10.2018 року по 17.05.2021 року, вбачається, що 21.10.2019 року ОСОБА_1 були надані кредитні кошти у розмірі 58440,79 грн.

18 серпня 2022 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк» змінило своє найменування на Акціонерне товариство «Сенс Банк».

17 травня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» і ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» було укладено договір факторингу №2, за умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в Додатку №1-1 до договору. Сторони погодили, що за фактом відступлення прав вимоги фактор стає стороною всіх основних договорів, укладених між клієнтом та боржниками, перелік яких міститься в Додатку №1-1 до договору, в силу чого до фактора переходять всі права, які належать клієнту за основними договорами, на умовах передбачених основними договорами, в тому числі, але не виключно, права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами основних договорів.

17.05.2021 ТОВ «ФК «Флексіс» сплатило АТ «Альфа-Банк» плату за договором факторингу №2 від 17.05.2021 року, що підтверджується платіжним дорученням №253.

Відповідно до Додатку 1-1 до Договору факторингу № 2 від 17.05.2021 року, порядковий номер 3106, ТОВ «ФК «Флексіс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №500822931 від 18.10.2019 року.

18 травня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №18-05/21, за умовами якого перше відступило за плату належні йому права вимоги, а останнє прийняло належні товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс» права вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за Кредитним договором №500822931 від 18.10.2019 року, що підтверджується копіями договору факторингу, акту приймання-передачі реєстру боржників за договором факторингу, додатку № 1-1 до Договору факторингу №18-05/21 від 18.05.2021 року (характеристика права вимоги, переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними договорами), витягу з цього додатку 1-1, платіжних доручень.

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, за умовами якого перше відступило за плату належні йому права вимоги, а останнє прийняло належні товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вердикт Капітал» права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №500822931 від 18.10.2019 року, що підтверджується копією договору факторингу, акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу, реєстром боржників, актом зарахування зустрічних вимог щодо оплати за договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023.

Із розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Коллект центр», вбачається, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором №500822931 від 18.10.2019 року, станом на 06.04.2026 року становить: 88289,76 грн, з яких: 54948,35 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 32741,41 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 600,00 грн - заборгованість за пенею та/або штрафами.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. (ч.1 ст. 1054 ЦК України)

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. (ч. 2 ст 1054 ЦК України)

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. (ст. 1046 ЦК України)

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до положень статей 512, 513 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи викладене, а також досліджені судом докази, надані позивачем, суд вважає, що між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №500822931 від 18.10.2019 року, на підставі якого остання отримала кредитні кошти, зобов`язавшись їх повернути та сплатити проценти.

Акцептуванням пропозиції АТ «Альфа-Банк», ОСОБА_1 підтвердила про ознайомлення як з умовами надання кредиту, так і з його розміром, процентами за користування кредитом та порядком повернення отриманих коштів.

Також враховуючи досліджені судом докази на підтвердження відступлення права вимоги за кредитним договором, суд зазначає, що набуття такого права ТОВ «Коллект Центр» відносно ОСОБА_1 за Кредитним договором №500822931 від 18.10.2019 року відбулося відповідно до норм чинного законодавства та договірних умов.

Крім того, матеріали справи містять належні докази щодо надання АТ «Альфа-Банк» кредитних коштів ОСОБА_1 .

Водночас, наявні у справі докази вказують на те, що всупереч умовам кредитного договору, відповідачка не виконала свого зобов`язання та не повернула позичені кошти ні первісному позикодавцю, ні правонаступникам після відступлення позивачу права грошової вимоги, та не сплатила проценти.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, на підставі частини другої статті 530 ЦК України кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Вказана позиція цілком узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду України, викладеної у постанові від 03.07.2019 р. (провадження 14-131цс19).

Таким чином, наявні законні підстави для стягнення з відповідачки заборгованості з тіла кредиту в розмірі 54948,35 грн.

Крім того, вимоги про стягнення відсотків в розмірі 32741,41 грн є, на думку суду, обґрунтованими, оскільки такі умови прямо передбачені кредитним договором, з якими ОСОБА_1 була обізнана та погодилася, підписавши договір.

Щодо вимог про стягнення пені та/або штрафу, нарахованих за період з 10.01.2023 року по 06.04.2026 року, в розмірі 600,00 грн, суд зазначає наступне.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо норм на період дії воєнного стану»(далі - Закон № 2120-ІХ) доповнено, серед іншого, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 18.

Зокрема, вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, вказаним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022, дію якого неодноразово продовжено, та наразі не скасовано.

Оскільки пеня про стягнення якої просить позивач нарахована за період з 10.01.2023 року по 06.04.2026 року, тобто після введення в Україні воєнного стану та у період його дії, в силу наведених вище приписів закону, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 600,00 грн задоволенню не підлягають.

Щодо клопотання відповідачки про застосування строку позовної давності.

Відповідачка у відзиві на позовну заяву просила застосувати строки позовної давності, мотивуючи це тим, що кредитний договір №500822931 укладено 18.10.2019 року. Фактичне виконання зобов`язань було припинено не пізніше початку 2020 року. Навіть за максимально можливим підходом, строк позовної давності сплив не пізніше 2024 року. Позов подано у 2026 році, тобто з істотним пропуском строку позовної давності..

Так, відповідно до ст. ст. 256, 257, 258, 261 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, зобов`язання з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливу строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) у своїх рішеннях надав тлумачення позовної давності, як законного права правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Позовна давність забезпечує юридичну визначеність правовідносин сторін та остаточність судових рішень, запобігаючи порушенню прав відповідача. Питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача, причин унеможливлювали або істотно утруднювали подання позову, вирішуються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, а тому перед застосуванням позовної давності належить з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право не було порушено, суд відмовляє в позові у зв`язку з його необґрунтованістю. В разі встановлення судом порушеного права, але позовна давність за такими вимогами сплила, про що заявила інша сторона, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, як самостійної підстави, за відсутності визнаних судом поважних причин її пропуску, на які посилався позивач.

Як вбачається з договору №500822931 від 18.10.2019 року, позичальник зобов`язалася повернути використану суму в строк до 21.10.2022 року.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, перебіг строку позовної давності за позовною заявою про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №500822931 від 18.10.2019 року розпочався з дня закінчення терміну повернення коштів за кредитними договорами, тобто з 22.10.2022 року і закінчується 22.10.2025 року.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 29.04.2026 року.

Разом з тим, 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року до 31 липня 2020 року. Дію карантину, встановленого цією Постановою, продовжено в подальшому на всій території України, згідно з постанов Кабінету міністрів України.

Постановою КМУ від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 воєнний стан було запроваджено з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжено по теперішній час.

15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX, відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257, 258, 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, враховуючи те, що строк позовної давності закінчувався в листопаді 2024 році, а також те, що на всій території України запроваджено карантин до 30 червня 2023 року, а під час дії карантину строки, визначені статтею 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину, введення на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, який було неодноразово продовжено та який діє й на час розгляду справи, а перебіг позовної давності, визначений Цивільним кодексом України, зупиняється на строк дії такого стану, то строк в який позивач звернувся з даним позовом не виходить за строки позовної давності.

Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим доводам, факторам та обставинам, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Відтак, оскільки відповідачкою прострочено виконання грошового зобов`язання в строки, передбачені умовами кредитного договору №500822931 від 18.10.2019 року, беручи до уваги неправомірність нарахування штрафних санкцій в період воєнного стану, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Коллект Центр» щодо стягнення з відповідачки заборгованості за вказаним вище Договором кредиту у загальному розмірі 87689,76 грн, з яких: 54948,35 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 32741,41 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

При вирішенні питання про стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1, пункту 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: копію договору №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 року, укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», прас лист АО «Лігал Ассістанс» від 01.12.2025 року, заявку на надання юридичної допомоги №555 від 02.03.2026 року, витяг з акту №20 про надання юридичної допомоги від 31.03.2026 року.

Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрата (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Так, позивачем ставилось питання про стягнення з відповідачки на його користь суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн.

При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, складено позовну заяву, зібрано необхідні документи та подано заперечення на доводи відповідачки, суд вважає, що розмір гонорару в 25000,00 грн є не обґрунтованим та завищеним.

Так, дана справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, представник позивача не з`являвся до суду, надав клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами справи. Крім іншого розмір правової допомоги в сумі 25000,00 грн є неспівмірними від стягненої суми в розмірі 87689,76 грн.

Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.09.2020р. по справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу до 5000,00 грн, оскільки суд вважає, що вона буде об`єктивно відповідати вимогам співмірності, а тому вимога позивача підлягає частковому задоволенню, а вказана сума підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 2643,76 грн судового збору, сплата якого підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №0639580049 від 22.04.2026 року.

Керуючись ст.ст. 10-13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ: 44276926, юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором №500822931 від 18.10.2019 року у розмірі 87689 (вісімдесят сім тисяч шістсот вісімдесят дев`ять) гривень 76 копійок, з яких: 54948,35 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 32741,41 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

В іншій частині позову, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати у розмірі 7643 (сім тисяч шістсот сорок три) гривні 76 копійок, які складаються з судового збору у розмірі 2643,76 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін