Ухвала суду № 138915560, 12.08.2026, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову

"12" серпня 2026 р. м. Черкаси справа № 925/1109/26

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Чевгуза О.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС 1996» від 06 серпня 2026 року про забезпечення позову до подання позовної заяви,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС 1996» (код ЄДРПОУ 23573052, 43005, м. Луцьк, пр. Грушевського, буд. 30, офіс 523) звернулося до Господарського суду Черкаської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Заявник просить суд забезпечити позов, який буде ним подано до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМОЦЕНТР - ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 45235765, 18035, м. Черкаси, вул. Набережна, буд. 15/1, прим. 8) про стягнення заборгованості перед позивачем у розмірі вартості фактично передплаченого непоставленого товару.

Заявник просить суд вжити захід забезпечення позову у вигляді арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах та на майно, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕРМОЦЕНТР - ТРЕЙД» у розмірі 1 930 897,16 грн.

Обґрунтовуючи заяву заявник зазначає, що з 30.01.2026 по 05.03.2026 на підставі попередніх домовленостей між сторонами щодо придбання товару (будівельних матеріалів, інструменту та інших товарів) та рахунків на оплату він, як покупець, оплатив його вартість шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця ТОВ «ТЕРМОЦЕНТР - ТРЕЙД» на загальну суму 1 900 249,95 грн. Взяті на себе зобов`язання щодо поставки оплаченого товару продавець не виконав; договір купівлі-продажу, який зобов`язався підготувати та надіслати для підписання ТОВ «ГЕРМЕС 1996» не надав. На претензію № 25-03-2026 від 25.03.2026 щодо досудового врегулювання спору та повернення грошових коштів в сумі 1 900 249,95 грн протягом 7 календарних днів з дня її отримання, продавець відмовився повертати грошові кошти, зазначивши у відповіді на претензію № 24/0426 від 24.04.2026 неправдиву інформацію про те, що товар нібито був поставлений на адресу ТОВ «ГЕРМЕС 1996». На лист № 21/05-2026 від 21.05.2026 з повторним проханням повернути грошові кошти, від продавця надійшла відповідь № 30/06 від 30.06.2026, зміст якої є аналогічним попередній відповіді та по своїй суті фактично є відмовою повертати грошові кошти.

Забезпечення позову необхідно, у зв`язку з тим, що існуватиме обґрунтований ризик, що позивачеві (заявнику) не буде гарантована реальна можливість захистити свої порушені права у випадку задоволення позовних вимог. Враховуючи суть майбутнього предмету позову стягнення заборгованості у розмірі вартості фактично передплаченого непоставленого відповідачем товару, та, відповідно, необхідність виконання зобов`язання за рахунок коштів (майна) відповідача, адекватним заходом до забезпечення позову заявник вважає накладення арешту на грошові кошти та на майно, які належать відповідачу, в розмірі 1 929 179,27 грн.

Позивач посилається на постанову від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, в якій Касаційний господарський суд в складі Верховного Суду відступив від правового висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 05.08.2022 у справі № 905/447/22 щодо можливості забезпечення позову шляхом накладення арешту одночасно на кошти і на майно відповідача щодо кожного виду майна в межах повної суми позову та висловив таку правову позицію: за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.

В обґрунтування необхідності застосування запропонованого заходу забезпечення позову, заявник звертає увагу, що відповідач протягом значного періоду часу не вживає жодних дій щодо оплати заборгованості; сума загального боргу в розмірі 1 929 179,27 грн є значною сумою коштів для нього і не вжиття заходів щодо забезпечення її стягнення за судовим рішенням у майбутньому може поставити товариство у скрутне становище, зокрема вплинути на виконання зобов`язань заявника щодо своїх контрагентів, працівників, тощо.

Крім того заявник звертає увагу на ймовірність ухилення відповідача від виконання судового рішення (зокрема, шляхом відчуження належного йому майна), що підтверджується недобросовісною поведінкою останнього:

відповідач на претензію позивача відмовився повертати грошові кошти, зазначивши у відповіді неправдиву інформацію про те, що товар нібито був поставлений на адресу ТОВ «ГЕРМЕС 1996»;

відповідач на лист позивача щодо надання доказів постачання товару, направив відповідь із беззмістовною інформацією, яка аналогічна відповіді на претензію, а прохання позивача щодо підтвердження постачання товару відповідними доказами (належним чином складеними та підписаними документами), залишив поза увагою.

Посилаючись на п. 1, 3 постанови № 16 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України заявник вважає, що застосування заходу забезпечення позову, про який він просить, є також співмірним (зокрема, очікуваний захід щодо забезпечення позову, у випадку застосування його судом, не призведе до припинення (чи перешкоджання) господарської діяльності відповідача) і унеможливить відчуження майна відповідачем до моменту вступу в законну силу рішення у даній справі.

Щодо зустрічного забезпечення, заявник зазначає, що інститут забезпечення покликаний гарантувати стороні відповідача відшкодування можливих збитків. В рамках даної справи позивачем буде заявлено позов про стягнення з відповідача коштів, які належать позивачу у розмірі вартості фактично передплаченого непоставленого товару, тому у нього відсутні пропозиції щодо зустрічного забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Згідно з частиною першою статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (частина 3 статті 137 ГПК України).

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову оцінюється обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 25.03.2019 року у справі № 920/622/18).

Отже питання задоволення заяви про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру позовних вимог та обставин справи, а заявлений захід забезпечення позову має перебувати у зв`язку з предметом позовної вимоги.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Суд зазначає, що обов`язковою передумовою для реалізації права на судовий захист у порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.

Саме на відновлення порушеного права та охоронюваного законом інтересу подається позов, а заходи забезпечення позову, у такому випадку, забезпечують можливість ефективного відновлення порушеного права та охоронюваного законом інтересу, у випадку задоволення позову.

Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 року у справі № 914/1570/20).

Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (судом врахована позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22).

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Умовою для забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення щодо ймовірності вчинення відповідних дій.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 03 березня 2023 року у cправі № 905/448/22, яка полягає у тому, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

Суд не вбачає підстав для одночасного арешту як майна, так і грошових коштів відповідача.

Зокрема в даному випадку для накладення арешту на майно відповідача суд позбавлений можливості оцінити таке забезпечення позову на предмет забезпечення збалансованості інтересів сторін. Крім того, заявник не навів переліку такого майна, що ускладнює оцінку співмірності та адекватності заходів забезпечення.

Оскільки спір стосується грошової вимоги про стягнення грошових коштів за оплачений та не поставлений товар, обраний заявником захід забезпечення позову у формі накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми стягнення у розмірі 1 930 897,16 грн, є безпосередньо пов`язаним із предметом позову, відповідає критеріям розумності, адекватності та є достатнім для гарантування реального виконання судового рішення у разі його ухвалення на користь позивача.

Накладення арешту на грошові кошти у межах суми стягнення в повному обсязі покриває майнові ризики позивача.

Суд доходить висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню в частині накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах суми стягнення, а в частині накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМОЦЕНТР - ТРЕЙД» належить відмовити.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Суд зазначає, що відповідачі чи інша зацікавлена особа не позбавлені права та можливості звернутись до суду з окремим клопотанням про застосування заходів зустрічного забезпечення у відповідності до ст. 141 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 235 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС 1996» від 06 серпня 2026 року про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМОЦЕНТР - ТРЕЙД» в межах суми стягнення у розмірі 1 930 897,16 (один мільйон дев`ятсот тридцять тисяч вісімсот дев`яносто сім гривень 16 копійок).

В решті вимог заяви відмови.

Не застосовувати зустрічне забезпечення до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС 1996».

Стягувачем за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС 1996» (код ЄДРПОУ 23573052, 43005, м. Луцьк, пр. Грушевського, буд. 30, офіс 523).

Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРМОЦЕНТР - ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 45235765, 18035, м. Черкаси, вул. Набережна, буд. 15/1, прим. 8)

Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з моменту її прийняття 12.08.2026, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в строк до 11.08.2029.

Ухвала з урахуванням пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом.

Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. 255-257 ГПК України.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя О.В. Чевгуз