Рішення № 138915555, 06.05.2026, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м. Черкаси Справа № 925/359/24(925/410/26)

Вх.суду №5061/26 від 26.03.2026

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., із секретарем судового засідання Лисенко Р.М.,

за участю у судовому засіданні: Потокі А.А. (від позивача, адвокат, за ордером),

у судове засідання не з`явились: представники від відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду позовну заяву від 26.03.2026 № 02-46/259,

позивача, боржника у особі ліквідатора банкрута,

до відповідача, Акціонерного товариства Мелітопольський м`ясокомбінат

про стягнення грошових коштів у сумі 94 424,49 грн.

подану для розгляду у межах справи за заявою

ініціюючого кредитора, Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна газопостачальна компанія"

до боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв"

про банкрутство юридичної особи

УСТАНОВИВ:

1. Боржником у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Носань Н.С., у межах справи про банкрутство подано позовну заяву від 26.03.2026 № 02-46/259 з вимогами:

стягнути з Акціонерного товариства Мелітопольський м`ясокомбінат (ЄДРПОУ 00443513, вул. Героїв України, б. 175, м. Мелітополь, 72319) на користь ТОВ Енергогазрезерв (код ЄДРПОУ 36860996, вул. Смілянська, буд. 127, кабінет 1,м. Черкаси, 18008) за період з 19.06.2023 по 24.03.2026 94 424,49 грн., що включає в себе: інфляційні нарахування в розмірі 69 853,37 грн., 3% річних в розмірі 24 571,12 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України;

стягнути з Акціонерного товариства Мелітопольський м`ясокомбінат на користь ТОВ "Енергогазрезерв" 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу;

стягнути з Акціонерного товариства Мелітопольський м`ясокомбінат на користь ТОВ "Енергогазрезерв" 2 662,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

2. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

3. Позивач у позовній заяві від 26.03.2026 № 02-46/259 (а.с.1.) та його представник у судовому засіданні вимоги підтримали повністю і пояснили,

що рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.06.2023 у справі №908/582/22 з АТ "Мелітопольський м`ясокомбінат" на користь ТОВ "Енергогазрезерв" стягнуто 199 232,57 грн. заборгованості за спожитий у листопаді 2021 року природний газ, 17 749,74 грн. пені, 2 795,69 грн. 3% річних, 5 817,59 грн. інфляційних втрат, 66 019,06 грн. штрафу та 4 374,22 грн. судового збору, разом 295 988,87 грн.;

що 31.10.2023 на виконання вказаного вище судового рішення був виданий наказ суду, за яким Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) відкрито виконавче провадження №73914668;

що з моменту ухвалення судом рішення (19.06.2023) до дати подання позовної заяви (24.03.2026) борг з АТ "Мелітопольський м`ясокомбінат" не стягнутий;

що у ст.625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення; що приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань;

що позивачем на суму боргу здійснено нарахування інфляційних витрат та 3 % річних за період з 19.06.2023 до 24.03.2026 на загальну суму 94 424,49 грн., які він просить стягнути з відповідача.

4. Відповідач у відзиві від 14.04.2026 (а.с.23) проти вимог заперечив повністю і пояснив,

що рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.06.2023 у справі №908/582/22 з АТ "Мелітопольський м`ясокомбінат" на користь ТОВ "Енергогазрезерв" стягнуто 295 988,87 грн.;

що вжиті державним виконавцем заходи з примусового стягнення боргу не дали позитивного результату;

що з 25.02.2022 по даний час усе майно відповідача знаходиться в окупованому м.Мелітополь Запорізької області;

що на цей час Мелітопольська міська територіальна громада, до якої входить м.Мелітополь, перебуває у тимчасовій окупації, а сам відповідач під контролем громадян РФ;

що з огляду на викладене, відповідач з 2022 року до цього часу, перебуваючи на тимчасово окупованій території України м.Мелітополь Запорізької області, не має будь-якої можливості провести розрахунки з позивачем;

що крім того, 2 795,69 грн. 3% річних та 5 817,59 грн. інфляційних втрат вже були нараховані позивачем за 2021-2022 роки у справі №908/582/22, про що позивач зазначив у позовній заяві;

що стягнення з відповідача додатково інфляційних нарахувань на 3% річних на загальну суму 94 424,49 грн. за 2023-2026 роки є надмірним заходом, який не призведе до погашення ані 99 232,57 грн. заборгованості за спожитий природний газ у листопаді 2021 року, ані загальної суми боргу у розмірі 295 988,87 грн.

5. Відповідач був належним чином повідомлений про дату і час розгляду справи, однак участі свого повноважного представника у судовому засіданні не забезпечив, про причин неявки до суду не повідомив.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв`язку з чим суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами без участі учасників справи, які не з`явились.

6. При вирішенні поданої на розгляд заяви судом застосовуються положення Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до ст.233 ГПК України у судовому засіданні приєднано до матеріалів справи вступну та резолютивну частини судового рішення.

7. Заслухавши учасників справи та дослідивши наявні у справі докази суд установив наступні обставини.

19.06.2023 рішенням Господарського суду Запорізької області у справі №908/582/22 з АТ "Мелітопольський м`ясокомбінат" на користь ТОВ "Енергогазрезерв" стягнуто 199 232,57 грн. заборгованості за спожитий природний газ у листопаді 2021 року, 17 749,74 грн. пені, 2 795,69 грн. 3% річних, 5 817,59 грн. інфляційних втрат, 66 019,06 грн. штрафу та 4 374,22 грн. судового збору, разом 295 988,87 грн.

Вказаним судовим рішенням, зокрема, встановлено, що "01.05.2019 між ТОВ "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ" (постачальник) та Акціонерним товариством «Мелітопольський м`ясокомбінат» (споживач) укладено договір постачання природного газу № С/525-19 (далі договір № С/525-19) (...) Пунктом 10.1 договору № С/525-19 було передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.19, а в частині не виконаних зобов`язань до їх повного виконання (...) Доказів припинення дії договору в порядку пункту 10.2 суду не надано (...) Відповідно до акту приймання-передачі природного газу № РН-0005192 від 30.11.2021, позивач поставив відповідачеві природний газ у листопаді 2021 року на загальну кількість - 16,54613 тис.м.куб. з власного ресурсу на загальну суму - 660 190,58 грн., а відповідач прийняв, спожив природний газ, проте сплатив частково у сумі - 460 958,01 грн., що підтверджується банківськими виписками АТ «Південний» за період з 01.05.2019 по 20.04.2023 та АТ КБ «Приватбанк» за період з 01.05.2019 по 20.04.2023, які долучені до клопотання від 09.05.23 та є належними доказами. Відповідно п/п. 2 п. 5.1.2. договору № С/525-19, споживач зобов`язується оплачувати постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених договором. Таким чином, залишок заборгованості за листопад 2021 року становить - 199 232,57 грн., яка підлягає стягненню в судовому порядку (...) У зв`язку з невчасною сплатою вартості спожитого газу відповідачу нараховано 3 238 грн 84 коп. 3% річних за період з 11.11.2021 по 04.04.2022, та 5817,59 грн втрат від інфляції за період січень-лютий 2022 року. При здійсненні розрахунків пені та 3% річних, позивачем не враховано умови договірних зобов`язань щодо оплати, а також те, що згідно з чинним законодавством, день оплати (часткового погашення боргу) не є днем прострочення з оплати цього грошового зобов`язання і якщо строк погашення з оплати боргу припадає на вихідний день, то останнім днем з оплати вважається перший робочий день, після вихідного (святкового) дня. Судом перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, та визнано вірною сумою 3% річних - 2 795 грн 69 коп. сума втрат від інфляції не перевищує правильну 5819,18 грн, тому підлягає задоволенню в заявленій сумі 5 817 грн 59 коп. (...)

16.04.2024 ухвалою суду відкрито провадження у справі про банкрутство боржника.

21.01.2025 постановою суду боржника визнано банкрутом.

20.03.2026 ТОВ "Енергогазрезерв" (далі Замовник та/або Клієнт) та адвокатом Назаренко С.А. (далі Виконавець та/або Адвокат) уклали договір про надання правової допомоги №20/03/26 (далі Договір) (а.с.11), згідно з яким:

п.1.1. Виконавець зобов`язується за завданням Замовника надати правову допомогу (юридичні послуги) в справі №925/359/24, в порядку та на умовах, визначених цим договором;

п.2.1. Відповідно до цього договору, Виконавець надає Замовнику правову допомогу (юридичні послуги) під час підготовки, подання та розгляду позовної заяви ТОВ "Енергогазрезерв" до АТ "Мелітопольський м`ясокомбінат", щодо стягнення заборгованості, в Господарському суді Черкаської області (представництва інтересів Замовника) в межах справи про банкрутство №925/359/24 (в окремому позовному провадженні), з процесуальними правами позивача, правом підпису та подання процесуальних документів до суду, зокрема заяв, клопотань, пояснень, заперечень, відзивів, відповідей на відзив тощо;

п.3.1. Вартість послуг (розмір гонорару) визначається за домовленістю сторін у окремих додатках до цього договору;

п.6.1. Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до моменту його розірвання Сторонами за взаємною згодою або в односторонньому порядку у випадках, передбачених цим Договором та законодавством України;

23.03.2026 ТОВ "Енергогазрезерв" (далі Замовник та/або Клієнт) та адвокатом Назаренко С.А. (далі Виконавець та/або Адвокат) уклали додаткову угоду до Договору (а.с.12), згідно з якою Сторони домовились про наступну вартість послуг Виконавця за годину: правова консультація Замовника, визначення обставин справи, попереднє визначення правової позиції та доказової бази, необхідної для вирішення правового питання Замовника 2000 грн.; ознайомлення із матеріалами наданими Замовником, погодження правової позиції із Замовником, попередній аналіз правової та доказової бази, необхідних для підготовки позовної заяви 2000 грн.; підготовка проекту позову та додатків до нього 2000 грн.

24.03.2026 ТОВ "Енергогазрезерв" (далі Замовник та/або Клієнт) та адвокатом Назаренко С.А. (далі Виконавець та/або Адвокат) складено та підписано акт №1 приймання-передачі наданих послуг за Договором (а.с.13), згідно з яким фактична кількість часу, витраченого Виконавцем при наданні послуг Замовнику, та вартість роботи Виконавця за виконаний ним обсяг становлять: правова консультація Замовника, визначення обставин справи, попереднє визначення правової позиції та доказової бази, необхідної для вирішення правового питання Замовника 1 година на суму 2 000,00 грн.; ознайомлення із матеріалами, наданими Замовником, погодження правової позиції із Замовником, попередній аналіз правової та доказової бази, необхідних для підготовки позовної заяви 1 година на суму 2 000,00 грн.; підготовка проекту позову та додатків до нього та подача позову до суду 8 годин на суму 16 000,00 грн..

Загальна вартість наданих послуг становить 20 000,00 грн.

26.03.2026 за вх.№5061/26 до суду надійшла позовна заява, що розглядається.

8. При вирішенні спору судом застосовано наступні норми законодавства.

Відповідно до Господарського процесуального кодексу України:

ч.6 ст.12. Господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства;

ч.1,3 ст.13. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків,встановлених законом;

ч.1 ст.18. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України;

ч.1 ст.73. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

ч.4 ст.75. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом;

ч.1, п.1 ч.3 ст.123. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу;

ч.1-3 ст.124. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи;

ст.126. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

ч.4-8 ст.129. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду;

Відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства:

ч.1 ст.2 Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;

ч.1 і 2 ст.7. Спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна (...) спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику (...);

ч.1 ст.61. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: (...) аналізує фінансовий стан банкрута (...); формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості (...) вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб (...);

Згідно з Цивільним кодексом України:

ч.1, п.1 ч.2, ч.5 ст.11. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду;

ч.1 і 2 ст.509. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу;

ст.625. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.5.2 і 5.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань": господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п`ятої статті 11 ЦК України грошове зобов`язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов`язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв`язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв`язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов`язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову (постанова ВП ВС від 08.11.2019 р. у справі №127/15672/16-ц).

9. Аналізуючи установлені обставини справи та норми чинного законодавства суд прийшов до таких висновків.

9.1. Рішенням Господарського суду Запорізької від 19.06.2023 у справі №908/582/22 з відповідача на користь ТОВ "Енергогазрезерв" стягнуто 199 232,57 грн. заборгованості за спожитий природний газ у листопаді 2021 року, 17 749,74 грн. пені, 2 795,69 грн. 3% річних, 5 817,59 грн. інфляційних втрат, 66 019,06 грн. штрафу та 4 374,22 грн. судового збору, разом 295 988,87 грн. Рішення набрало законної сили 23.10.2023, на його виконання 31.10.2023 видано наказ суду.

Заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу від 01.05.2019 №С/525-19.

Вказаним вище судовим рішенням було встановлено, що прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором постачання природного газу від 01.05.2019 №С/525-19 настало 11.11.2021. Починаючи з цієї дати відповідачу було нараховано 3% річних на суму 3 238,84 грн. за період з 11.11.2021 до 04.04.2022 та інфляційні втрати на суму 5 817,59 грн. за січень-лютий 2022 року.

Відповідач наявність боргу не заперечує.

9.2. Відповідно до наданого позивачем розрахунку інфляційні втрати та 3% річних нараховані ним за період з 19.06.2023 до 24.03.2026, тобто за період, який не охоплюється вищевказаним рішенням суду.

Разом з тим, суд вважає, що при здійсненні розрахунку позивачем невірно визначено базу (суму основного боргу) для здійснення цих нарахувань.

Згідно з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 924/532/19 (п.22, п.23, п.29) " (...) розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (...) Враховуючи положення статей 3, 509, 625 ЦК України, за змістом яких передбачається правомірне нарахування інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу, а не на інфляційні втрати і 3% річних, нараховані за попередній період, касаційна інстанція відхиляє безпідставне твердження скаржника про те, що під час нарахування інфляційних втрат урахуванню (обчисленню) підлягає не тільки основний борг, а й сума, на яку збільшився цей борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів. Наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №916/2889/13, від якої колегія суддів не вбачає підстав відступати (...)"

Отже, інфляційні втрати та 3% річних слід розраховувати з виходячи із боргу у розмірі 199 232,57 грн., визнаного рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.06.2023 у справі №908/582/22. Тому розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму 199 232,57 грн., складає: інфляційні 47 018,89 грн. (199 232,57 х (123,6% / 100) 199 232,57); 3% річних 16 539,03 грн. (199 232,57 х 1010 х 3/100/365). Разом, сума вимог, які підлягають задоволенню, складає 63 557,92 грн.

У решті вимог слід відмовити.

9. За подання позовної заяви при зверненні до суду позивач згідно з платіжною інструкцією від 25.03.2026 №1641 сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до положень ч.1 ст.129 ГПК України сплачений судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1 792,06 грн. понесених витрат на сплату судового збору: (63 557,92 х 100% / 94 424,49) = 67,31%; (2 662,40 х 67,31% / 100 %) = 1 792,06 грн.

10. Позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,000 грн., які підтверджуються договором про надання правової допомоги від 20.03.2026 №20/03/26 та додатковою угодою до нього від 23.03.2026, а також актом приймання-передачі наданих послуг за Договором про надання правової допомоги №20/03/26 від 20.03.2026.

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).

Згідно із ч.2 ст.126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді (...) визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Отже, для вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу не має значення, чи сплачені фактично ці кошти адвокату на час вирішення по них питання судом.

Розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 20 000,00 грн. відповідає умовам договору про надання правової допомоги від 20.03.2026 (зокрема щодо розміру винагороди /гонорару/, встановленому у додатковій угоді від 23.03.2026 та акті приймання-передачі від 24.03.2026 №1).

Поряд з принципом змагальності сторін іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є: верховенство права та пропорційність. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін і зробила висновок, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).

Суд бере до уваги, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Суд у цій справі, виходячи з відсутності у нього зобов`язання присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, дійшов висновку про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн. є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, тому зменшує цю суму на 10 000,00 грн.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки суд позовні вимоги задовольнив частково, судові витрати підлягають покладенню на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відсоткове співвідношення задоволених позовних вимог (63 557,92 грн.) та ціни позову (94 424,49 грн.) становить 67,31% (63 557,92 х 100% / 94 424,49).

Тому витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача у розмірі 6 731,00 грн. (10 000,00 х 67,31% / 100%).

11. Суд відхиляє доводи відповідача, оскільки порушення відповідачем умов договору щодо оплати товару є підставою для нарахування визначених статтею 625 Цивільного кодексу України платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від установленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування ним грошовими коштами.

Керуючись ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

1.1. Стягнути з Акціонерного товариства Мелітопольський м`ясокомбінат (вул.Героїв України, б.175, м.Мелітополь, Запорізька область, 72319, ідентифікаційний код 00443513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв" (вул.Смілянська, буд.127, кабінет 1, м.Черкаси, 18008, ідентифікаційний код 36860996) за період з 19.06.2023 до 24.03.2026 47 018,89 грн. (сорок сім тисяч вісімнадцять гривень 89 копійок) інфляційних втрат, 16 539,03 грн. (шістнадцять тисяч п`ятсот тридцять дев`ять гривень 03 копійки) 3% річних, 1 792,08 грн. (одна тисяча сімсот дев`яносто дві гривні 08 копійок) витрат зі сплати судового збору та 6 731,00 грн. (шість тисяч сімсот тридцять одна гривня) витрат на правову допомогу, разом 72 081,00 грн. (сімдесят дві тисячі вісімдесят одна гривня).

1.2. У решті вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено і підписано 11.08.2026.

Направити це судове рішення сторонам.

С у д д я Хабазня Ю.А.

Я-3