Рішення № 138915037, 12.08.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/11489/26

Провадження №2-а/760/1410/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«12» серпня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Тесленко І.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

у квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції про скасування постанови третя особа: структурний підрозділ про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії №7009678 від 11.04.2026року (далі - Постанова; копія додається), винесену за ч.2 ст. 126 КУпАП, вважає незаконною, винесеною в умовах неповного встановлення всіх обставин справи, застосування норм, що не підлягали застосуванню, що у своїй сукупності призвело до прийняття помилкового рішення у справі. Відсутній склад адміністративного правопорушення. Диспозиція статті 126 КУпАП визначає склад адміністративного правопорушення, яке полягає в керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або в передачі керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, визнання її винною у вчиненні правопорушення необхідна наявність усіх елементів складу адміністративного правопорушення, а саме: Об`єкт правопорушення: суспільні відносини у сфері безпеки дорожнього руху. Об`єктивна сторона: керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом, або не пред`явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування. Суб`єкт правопорушення: фізична осудна особа, яка на момент вчинення правопорушення досягла 16 - річного віку, а також суб`єкт має не мати відповідного права на керування транспортним засобом, що було встановлено раніше. Суб`єктивна сторона: вчинення правопорушення є навмисним, тобто особа усвідомлює, що вона не має права керувати транспортним засобом і робить не свідомо, але ця дія є причиною негативних наслідків, які вона бажає або принаймні свідомо допускає. У нашому випадку, склад адміністративного правопорушення відсутній. В відсутні: об`єктивна та суб`єктивна сторони, об`єкт правопорушення. Так, Позивач керував скутером ХІОМА з електродвигуном, потужністю 1200 Вт (копія керівництва з експлуатації з технічними характеристиками скутера додаються). Цей скутер є немеханічним транспортним засобом. Згідно з п. 1.1. Правил дорожнього руху (далі - ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, ці Правила встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Відповідно до пп. а п. 2.1 ПДР, водій саме механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним - засобом відповідної категорії. У пункті 1.10 ПДР України наведені терміни, що використовуються у Правилах дорожнього руху та мають наступне значення:транспортний засіб - це пристрій призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; мопед - двоколісний транспортний засіб, що має двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Відповідно до п. 2.13 ПДР України, до механічних транспортних засобів категорії А1 відносяться мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб/ або електродвигун потужністю до 4 кВт. Критерієм для розмежування понять транспортний засіб та механічний транспортний засіб є наявність двигуна внутрішнього згорання або потужність електродвигуна. Отже, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У іншому випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом. У свою чергу, Позивач у визначений в Постанові час керував скутером з електродвигуном, потужністю 1200 Вт. Для керування вказаним транспортним засобом не є необхідною наявність посвідчення водія та реєстраційного документу, оскільки ці документи передбачені виключно для механічних транспортних засобів. Відтак, відсутній об`єкт та об`єктивна сторона адміністративного правопорушення вказаного у Постанові. При цьому винних дій Позивач також не вчиняв, що виключає й наявність об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення. Щодо презумпції невинуватості та тлумачення сумнівів на користь позивача. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї грунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості. Згідно x. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може гуртуватися на доказах, jдержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Частиною і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що українські суди при вирішенні cправ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти України (остаточне рішення від 17.06.2011) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів. У своєму рішенні від 10.02.1995р., у справі Алене де Рібермон проти Франції Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою, він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин. У справах Малофєєва проти Росії (Malofeyevav.Russia, рішення від 30.05.2013) та Карелін проти Росії (Karelinv.Russia, рішення від 20.09.2016) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Варто також зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. З викладеного слідує, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, припинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Зазначене узгоджується із висновками постанови Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17.З огляду на викладене, вважає постанову такою, що підлягає скасуванню з вищенаведених підстав.Висновки: наявність посвідчення водія та реєстраційного документа передбачено виключно для «механічних» транспортних засобів, тобто з потужністю від 3 до 4 кВт, а також усі транспортні засоби із двигуном внутрішнього згоряння, в тому числі мопедів;закон не містить прямої вимоги про наявність посвідчення водія у осіб, що керують немеханічним транспортним засобом електроскутером;в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення за ч.2 ст. 126 КУпАП. З врахуванням наведеного просив визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії №8009678 від 11.04.2026.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 квітня 2026 року справу передано до провадження судді Тесленко І.О. Фактично справу передано судді згідно реєстру передачі справ 23 квітня 2026 року.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду від 01 травня 2026 року позовну заяву залишено без руху, надано строк на усунення недоліків.

08 травня 2026 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 19 травня 2026 року, заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Інших процесуальних дій не вчинялось.

06 липня 2026 року на адресу суду від відповідача Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначено наступне. Вважають, що викладені твердження позивача є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом, виходячи з наступного. Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА№7009678 від 11.04.2026, о 17 год. 50 хв. за адресою: вул. Васильківська 71 у місті Київ, водій ОСОБА_1 24.10.2003 р. н. керуючи транспортним засобом АІМА Х10, без номерного знака в ході перевірки документів при перевірці не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов`язкового страхування цивільно-правові відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1 (а) та п. 2.4 (а) правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрі України від 10 жовтня 2001р. № 1306 (далі - ПДР) за що передбачена адміністративна відповідальність, згідно ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Внаслідок чого відповідачем винесена вище вказана постанова, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом накладення на нього штрафу в сумі 3400 грн. 00 коп. Варто зауважити, відповідно до п. 1.10 Розділу 1 Правил, механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термії поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; - мопед - двоколісний транспортний засіб який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Термін охоплює всі види механічних транспортних засобів, включаючи трамваї і тролейбуси а також трактори і самохідні машини. Відповідно до практики Касаційного кримінального суду Верховного Суду слідує, що будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму, належить до механічних транспортних засобів. Із визначення випливає, що межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном. Вищезазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №278/3362/15-к від 01.03.2018. Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення, ст. 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення - далі також КУпАП. Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність ч. 1 ст. 9 КУпАП. Відповідно до статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення, у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Відповідно до п. 2.1 (а, б, ґ) ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення). Відповідно до п. 2.4 (а) ПДР передбачено, що на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР. Згідно з ч. 1 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки, посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифікату «Зелена карта»), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Незнання законів не звільняє від відповідальності. Згідно п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, а також створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам. Пунктами 1.1, 1.9 ПДР встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з п. п. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон), поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення. У ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» вказано, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського - пред`явити, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Поліс). Відповідно до п. 2.1 а ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія відповідної категорії, у відповідності до п. 2.4 ПДР після зупинки транспортного засобу на вимогу поліцейського зобов`язані пред`явити документи зазначені в п. 2.1 ПДР. Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 ст. 126 КУпАП). Отже, відсутність Посвідчення водія відповідної категорії у водія виключає його право на керування транспортним засобом. З цього слідує, що посвідчення водія може бути предметом перевірки при встановленні права особи на керуванням транспортним засобом. Взявши до уваги викладене вище, Інспектор діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а Постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП, отже позов не підлягає задоволенню. З врахуванням наведеного просили у задоволенні позову відмовити.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до постанови ЕНА № 7009678 від 11.04.2026 року, винесеної інспектором 1 взвод 3 рота 1 бат. ПОЛК-1 Управління патрульної поліції в місті Києві старшим лейтенантом поліції Попенко Є.І. щодо ОСОБА_1 , 11.04.2026, 17:50 м. Київ, вулиця В. Васильківська, 71, водій керуючи електроскутером став учасником дтп та не мав посвідчення водія відповідної категорії А1 та не пред`явив поліса ОСАГО, чим порушив п.2.1 ПДР - керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ, ч.2 ст. 126 КупАП.

Згідно ч. 3 ст. 288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Тобто, оскарження постанови про адміністративне правопорушення, яка була складена в порядку КУпАП відбувається з врахуванням особливостей КАС України.

Це узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у справі № 524/5536/17 від 15.11.2018 року.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають (у тому числі) справи про адміністративні правопорушення передбачені частинами першою, другою, четвертою статті 126 КУпАП.

Таким чином, працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР (зокрема за ч. 2 статті 126 КУпАП). У даному випадку КУпАП передбачає спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення.

Як зазначалося, оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 КУпАП, яка передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до п.1.10. Правил дорожнього руху, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Також, суд звертає увагу на те, що згідно пункту 1.10 Правил дорожнього руху, транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

Механічний транспортний засіб транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

У Правилах дорожнього руху відсутнє визначення «електроскутер», проте аналізуючи визначення «транспортний засіб», можна дійти висновку, що «електроскутер» відповідає поняттю транспортний засіб, оскільки призначений для перевезення осіб, зокрема самого водія чи його вантажу та є повноправним учасником дорожнього руху.

Статтею 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» визначено поняття низькошвидкісного легкого електричного транспортного засобу колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Відповідно до технічних характеристик електроскутера АІМА ХІОМА U1, потужність мотору останнього складає 1200 Вт та має два колеса, максимальна швидкість вказаного електроскутера складає до 55 км/год., а максимальне навантаження дорівнює 120 кг, тобто, вказаний електроскутер відповідно до вищезазначеного Закону України є низькошвидкісним легким електричним транспортним засобом.

Також у інструкції з експлуатації зазначено, що електроскутер призначений для легкого та безпечного пересування на короткі дистанції, має передні гальма.

Таким чином, транспортний засіб АІМА ХІОМА U1 б/н, яким керував ОСОБА_1 , має потужність двигуна до 4 кВт, а отже є транспортним засобом та вимагає отримання посвідчення водія відповідної категорії на його керування.

Судом також оглянуто поданий представником відповідача відеозапис з нагрудного відеореєстратора.

З вказаного відеозапису вбачається, що позивач керував транспортним засобом АІМА ХІОМА U1 б/н, став учасником ДТП.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд також враховує наведений Верховним Судом у постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22 правовий висновок, згідно із яким використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху, у розумінні статті 1187 Цивільного кодексу України, є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна. Для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Таким чином, транспортний засіб АІМА ХІОМА U1 б/н, яким керував позивач, має потужність двигуна 1200 Вт, а отже є транспортним засобом та вимагає отримання посвідчення водія відповідної категорії на його керування.

При цьому, суд зазначає, що водіями (відповідно до п.1.10 ПДР) вважаються не лише особи, які керують механічними транспортними засобами, тобто, які обладнані електродвигуном потужністю понад 3 кВт, а й тими транспортними засобами, які не перевищують таких параметрів потужності.

Згідно до п. п. «а» п.2.1. Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до пункту 2.4 «а» ПДР, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Доказів наявності у позивача посвідчення водія відповідної категорії надано до матеріалів справи не було.

Зважаючи на те, що правопорушення, передбачене частиною 2 статті 126 КУпАП, належить до правопорушень з формальним складом, суд дійшов висновку, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, утворює склад правопорушення, визначений у частині другій статті 126 КУпАП.

Матеріали справи містять докази того, що ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом - електроскутером АІМА ХІОМА U1, був учасником дорожньо - транспортної пригоди, при перевірці документів працівниками поліції було встановлено, що позивач не має посвідчення водія категорії «А1».

Таким чином, в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Також, згідно до п. 5 розділу «IV. Постанова по справі про адміністративне правопорушення» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853 (надалі - Інструкція), постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. За наявності технічної можливості після винесення постанови в електронній формі у вигляді стрічки на мобільному логістичному пристрої відображається двовимірний штрих-код (QR-код), що містить інформацію з реквізитами для сплати штрафу. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.

Таким чином, оскаржувана постанова відповідає ст. 283 КУпАП та п.5 розділу «IV. Постанова по справі про адміністративне правопорушення» Інструкції. Порушення прав особи суб`єктом владних повноважень судом встановлено не було.

Як вбачається з п. 11 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.

Згідно з ст. 31 цього Закону, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких зокрема: перевірка документів особи; зупинення транспортного засобу.

Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

В силу вимог встановлених ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; у випадках, визначених Законом України "Про екстрену медичну допомогу", надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод.

Відповідно до статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Як встановлено статтею 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 «У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення», з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 Кодексу щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є саме захист прав та свобод осіб у випадку їх порушення суб`єктами владних повноважень. У той же час, з матеріалів справи вбачається вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, будь - яких порушень його прав при розгляді справи про адміністративне правопорушення суб`єктом владних повноважень судом встановлено не було.

Суд при розгляді адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень має неухильно дотримуватись вимог чинного законодавства України задля недопущення будь - яких зловживань учасниками процесуальними правами шляхом використання судових процедур з метою уникнення покарання за вчинене адміністративне правопорушення всупереч завданням та меті притягнення до адміністративної відповідальності.

При прийнятті рішень у справах з приводу оскарження постанов органів Національної поліції України суд має забезпечувати справедливий баланс між інтересами позивача (особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, яка звернулась з відповідних позовом щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до суду) та інтересами суспільства, забезпечення законності та правопорядку в державі.

Саме невідворотність покарання є стримуючим фактором від вчинення правопорушень у майбутньому, що забезпечує досягнення завдань проваджень в справах про адміністративні правопорушення, які передбачені ст. 245 КУпАП, зокрема, виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 247 КУпАП , провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Згідно до п.4 розділу «IV. Постанова по справі про адміністративне правопорушення» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також за наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП.

Таким чином, будь - які підстави для закриття справи про адміністративне правопорушення відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновків про те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена відносно позивача уповноваженою посадовою особою та відповідає вимогам закону, підстав для її скасування та закриття провадження у справі не має, а відтак позовні вимоги є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 7, 227, 244, 246, 250, 251, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Департамент патрульної поліції (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Федора Ернеста, будинок 3, ЄДРПОУ 40108646).

Суддя І.О. Тесленко