Рішення № 138914344, 18.05.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року Справа № 915/1577/25

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,

представників сторін: не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради Київський обласний перинатальний центр,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛМЕДГРУП (Миколаївська обл., м.Миколаїв, просп.Героїв України, буд.107),

про: визнання недійсним договору в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, стягнення 138950,0 грн,-

в с т а н о в и в:

Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради Київський обласний перинатальний центр через систему Електронний суд звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛМЕДГРУП, з такими вимогами:

- визнати недійсним договір поставки №134 від 31.08.2020, укладений між Комунальним некомерційним підприємством Київської обласної ради Київський обласний перинатальний центр та Товариством з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛМЕДГРУП, в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість (пункт 3.1 та додаток 1 до договору) на суму 138950,0 грн, а саме: 91560,0 грн ПДВ за Апарат штучної вентиляції легень для новонароджених EVE NEO та 47390,0 грн ПДВ за Апарат штучної вентиляції легень MONNAL Т60;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛМЕДГРУП на користь Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради Київський обласний перинатальний центр грошові кошти в сумі 138950,0 грн.

Ухвалою суду від 04.11.2025 вказану позовну заяву залишено без руху та позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 12.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 12.12.2025.

12.12.2025 судом відкладено підготовче засідання на 22.01.2026 у зв`язку з неявкою відповідача.

Ухвалою суду від 22.01.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.02.2026.

19.02.2026 та 09.04.2026 розгляд справи не відбувся, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення судового засідання, у Миколаївській області та місті Миколаєві тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 09.04.2026 розгляд справи призначено на 05.05.2026.

Відповідач не скористався наданим йому ст.ст.161, 165 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи позивача не спростував.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач явку повноважного представника у судові засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи щоразу повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник позивача у письмовій заяві від 09.04.2026 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, справу просив розглядати без участі його представника.

Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 05.05.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

У судовому засіданні 18.05.2026 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

28.07.2020 позивач оголосив про проведення публічної закупівлі з предметом: «Апаратура для радіотерапії, механотерапії, електротерапії та фізичної терапії» (код за Єдиним закупівельним словником ДК 021:2015:33150000-6), відомості про яку були оприлюднені на порталі електронної системи закупівель за ідентифікатором UA-2020-07-28-009844-c (а.с.10-13).

Переможцем вказаної процедури закупівлі був визначений відповідач, що підтверджується звітом про результати проведення процедури закупівлі від 31.08.2020 (а.с.17,18).

За результатом зазначеної процедури закупівлі 31.08.2020 між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, було укладено договір поставки №134 (далі - Договір) (а.с.14-16), за умовами якого виконавець зобов`язався протягом 2020 року поставити та передати у власність замовника на умовах даного договору товар (медичне обладнання), зазначене в п.1.2, а замовник прийняти і оплатити такий товар (п.1.1 Договору).

Згідно п.1.2 Договору та специфікації до Договору предметом постачання є наступний товар - ДК 021:2015:33150000-6 Апаратура для радіотерапії, механотерапії, електротерапії та фізичної терапії:

- інкубатор дитячий THERMOCARE Vita (з комплектуючими) без регулювання по висоті WY2401 у кількості 1 шт, ціна за одиницю 700500,0 грн без ПДВ, ставка ПДВ 7%, сума вартості з ПДВ 749535,0 грн;

- апарат штучної вентиляції легень для новонароджених EVE NEO у кількості 1 шт, ціна за одиницю 1308000,0 грн без ПДВ, ставка ПДВ 7%, сума вартості з ПДВ 1399560,0 грн;

- апарат штучної вентиляції легень MONNAL Т60 у кількості 1 шт, ціна за одиницю 677000,0 грн без ПДВ, ставка ПДВ 7%, сума вартості з ПДВ 724390,0 грн.

Відповідно до п.3.1 Договору, його ціна становить 2873485,0 грн з ПДВ.

Позивач вказує, а відповідач не спростовує, що відповідач здійснив поставку позивачу вказаного вище обладнання.

На виконання умов Договору позивач сплатив відповідачу 2873485,0 грн вартості поставленого медичного обладнання наступними платежами:

- 05.10.2020 сплачено 724390,0 грн в т.ч. ПДВ 47390,0 грн;

- 30.10.2020 сплачено 1399560,0 грн в т.ч. ПДВ 91560,0 грн;

- 30.10.2020 сплачено 749535,0 грн в т.ч. ПДВ 49035,0 грн.

Вказані обставини підтверджуються казначейською випискою щодо руху коштів по рахунку позивача (а.с.19,20).

Вказані первинні документи щодо постачання за Договором товару (медичного обладнання) свідчать про включення до його вартості ПДВ у загальній сумі 187985,0 грн, що еквівалентно 7% ціни такого товару.

Посилаючись на те, що положення оспорюваного договору поставки №134 від 31.08.2020 в частині включення ПДВ до ціни за медичне обладнання (апарати штучної вентиляції легень) суперечить положенням пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, а також інтересам держави і суспільства у сфері оподаткування, позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним п.3.1 Договору та додатку №1 «Специфікація» до Договору в частині включення до договірної ціни за апарати штучної вентиляції легень ПДВ 7% на суму 138950,0 грн (47390,0 грн + 91560,0 грн) та стягнення з відповідача на користь позивача 138950,0 грн безпідставно отриманих коштів.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Положеннями статей 6, 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст.217 Цивільного кодексу України).

Частиною 7 ст.179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч.5 ст.180 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Податок на додану вартість, визначений в п.п.14.1.178 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п.«а» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України).

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем товарів/послуг.

Деякі особливості справляння податку на додану вартість передбачені нормами підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України.

Законом України №540-IX від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» пункт 71 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України був викладений у такій редакції: « 71. Тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій.

Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17 березня 2020 року.

Перелік товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільнялися від оподаткування податком на додану вартість та які звільнялися від сплати ввізного мита, було затверджено постановою Кабінету Міністрів України №224 від 20.03.2020 зі змінами та доповненнями.

Протягом усього періоду дії вказаного переліку до нього була включена позиція: «Апарат штучної вентиляції легень» (Код згідно з УКТЗЕД 9019 20 00 00).

Предмет закупівлі відповідав Технічному регламенту щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №753 від 02.10.2013, про що свідчать сертифікати відповідності медичного обладнання (а.с.21-24, 75-77).

Судом встановлено, що оспорюваний Договір між сторонами укладено після прийняття Закону України №540-IX від 30.03.2020 та постанови Кабінету Міністрів України №224 від 20.03.2020 з визначеною у ньому ставкою ПДВ у розмірі 7%.

Суд враховує, що виходячи з приписів ст.217 Цивільного кодексу України законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.

Верховний Суд постанові від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 вказав, що хоча податок на додану вартість й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Оскільки пунктом 71 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, в редакції Закону України №540-IX від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», та постановою Кабінету Міністрів України №224 від 20.03.2020 зі змінами та доповненнями, визначено нульову ставку податку на додану вартість для операцій з поставки медичного обладнання - апаратів штучної вентиляції легень, то включення до ціни договору ПДВ у розмірі 7%, - є підставою для визнання недійсними умов оспорюваного Договору в цій частині.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним договору поставки №134 від 31.08.2020, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Київської обласної ради Київський обласний перинатальний центр та Товариством з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛМЕДГРУП, в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість (пункт 3.1 та додаток 1 до договору) на суму 138950,0 грн, а саме: 91560,0 грн ПДВ за Апарат штучної вентиляції легень для новонароджених EVE NEO та 47390,0 грн ПДВ за Апарат штучної вентиляції легень MONNAL Т60.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 138950,0 грн безпідставно сплаченого ПДВ.

За приписами статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

З огляду на те, що відповідачем сума податку на додану вартість у розмірі 138950,0 грн отримана за товар, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, дана сума коштів є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі №916/707/21.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у частині стягнення з відповідача отриманої суми податку на додану вартість у розмірі 138950,0 грн за оспорюваним договором поставки №134 від 31.08.2020, як безпідставно набуті грошові кошти.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не заперечені та не спростовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

За загальними приписами ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним договір поставки №134 від 31.08.2020, укладений між Комунальним некомерційним підприємством Київської обласної ради Київський обласний перинатальний центр та Товариством з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛМЕДГРУП, в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість (пункт 3.1 та додаток 1 до договору) на суму 138950,0 грн, а саме: 91560,0 грн ПДВ за Апарат штучної вентиляції легень для новонароджених EVE NEO та 47390,0 грн ПДВ за Апарат штучної вентиляції легень MONNAL Т60.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛМЕДГРУП (54025, Миколаївська обл., м.Миколаїв, просп.Героїв України, буд.107; ідент.код 39087100) на користь Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради Київський обласний перинатальний центр (08123, Київська обл., Бучанський р-н, с.Любимівка, вул.Київська, буд.78/1; ідент.код 24920550) грошові кошти в сумі 138950,0 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛМЕДГРУП (54025, Миколаївська обл., м.Миколаїв, просп.Героїв України, буд.107; ідент.код 39087100) на користь Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради Київський обласний перинатальний центр (08123, Київська обл., Бучанський р-н, с.Любимівка, вул.Київська, буд.78/1; ідент.код 24920550) 4844,80 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 11.08.2026.

Суддя М.В.Мавродієва