Рішення № 138914319, 04.08.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026 Справа № 914/1569/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Знетиняк Д.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг, м. Київ

до відповідача: Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області, м. Комарно Львівського району Львівської області

про: стягнення заборгованості в розмірі 97 861,88 грн.

Представники сторін:

від позивача: Кемінь В.В. адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР № 21/1175 від 27.06.2017.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На адресу Господарського суду Львівської області в систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг до відповідача: Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області про стягнення заборгованості в розмірі 97 861,88 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2026, справу № 914/1569/26 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.06.2026, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 30.06.2026 на 11:30 год.

11.06.2026 представником позивача подано на адресу суду в систему Електронний суд заяву (за вх. № 16734/26) про участь в судовому засіданні 30.06.2026 на 11:30 год. та усіх наступних засідань у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.06.2026 постановлено заяву представника позивача про участь в судовому засіданні 30.06.2026 та усіх наступних засідань у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за вх. № 16734/26 від 11.06.2026 задоволити та вирішено забезпечити участь представника позивача в судовому засіданні, призначеному на 30.06.2026 на 11:30 год. та усіх наступних засідань у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.06.2026, розгляд справи по суті призначено на 04.08.2026.

04.08.2026 представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті, яке проводилось в режимі відеоконференції, з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судовому засіданні.

04.08.2026 представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 02.06.2026 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу в його електронний кабінет (докази містяться в матеріалах справи).

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

Процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18).

З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи № 914/1569/26 Господарським судом Львівської області.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі №914/1569/26.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг та Комарнівською міською радою Львівського району Львівської області укладено шляхом приєднання Договір постачання природного газу № 12-9058/25-БО-Т.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору протягом травня-жовтня 2025 року передав відповідачу природний газ загальним обсягом 11,29103 тис. куб. м на загальну суму 192 541,37 грн. Поставка підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а щодо жовтня 2025 року - також даними Інформаційної платформи Оператора ГТС та відповіддю Оператора ГТС від 27.03.2026 № ТОВВИХ-26-5941.

За твердженням позивача, відповідач оплатив поставлений природний газ частково - у сумі 110 841,90 грн, внаслідок чого непогашена основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 81 699,47 грн.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач, крім основного боргу в розмірі 81 699,47 грн., просить стягнути з відповідача на його користь 11 077,56 грн пені, 1 094,55 грн 3 % річних, 3 990,30 грн втрат від інфляції, а також понесених витрат зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Позиція відповідача.

В судові засідання з розгляду даної справи відповідач не забезпечив явки свого представника, вимог ухвали суду від 02.06.2026 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно повідомлявся про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу в його електронний кабінет (докази містяться в матеріалах справи).

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

Таким чином, відповідач у даній справі повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.

Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України, як відповідач у справі.

Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

25.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (постачальник за Договором, позивач у справі) та Комарнівською міською радою Львівського району Львівської області (споживач за Договором, відповідач у справі) укладено шляхом приєднання Договір постачання природного газу № 12-9058/25-БО-Т (далі - Договір).

Відповідно до п. 3.5 Договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі природного газу.

На виконання умов Договору, позивач передав відповідачу природний газ: за актом від 10.06.2025 - 0,57526 тис. куб. м вартістю 9 809,68 грн; за актом від 10.07.2025 - 0,40825 тис. куб. м вартістю 6 961,72 грн; за актом від 11.08.2025 - 0,11460 тис. куб. м вартістю 1 954,22 грн; за актом від 10.09.2025 - 0,12132 тис. куб. м вартістю 2 068,82 грн; за актом від 10.10.2025 - 0,32804 тис. куб. м вартістю 5 593,93 грн; за актом від 11.11.2025 - 9,74356 тис. куб. м вартістю 166 153,00 грн.

Загальний обсяг поставленого у травні-жовтні 2025 року природного газу становить 11,29103 тис. куб. м, а його загальна вартість - 192 541,37 грн.

Акти приймання-передачі природного газу за травень-вересень 2025 року підписані сторонами без зауважень і заперечень. Акт за жовтень 2025 року відповідач позивачу підписаним не повернув.

Згідно з пп. 3.5.1 п. 3.5 Договору, споживач зобов`язаний не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надати постачальнику належно засвідчену копію акта надання послуг з розподілу/транспортування газу, складеного між Оператором ГРМ та/або Оператором ГТС і споживачем на підставі даних його комерційного вузла обліку Споживача.

Відповідно до пп. 3.5.2 п. 3.5 Договору, на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації його відборів на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує і надає споживачу два примірники акта приймання-передачі за відповідний розрахунковий період.

Підпунктом 3.5.4 п. 3.5 Договору передбачено, що у разі неповернення споживачем підписаного оригіналу акта до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у разі розбіжностей між даними споживача та даними остаточної алокації на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг спожитого природного газу вважається встановленим і узгодженим відповідно до даних цієї платформи та переданим у власність споживача, а його вартість визначається з урахуванням цін, установлених розділом 4 Договору.

Відповідач не надав позивачу відомостей і актів надання послуг з розподілу/транспортування газу за жовтень 2025 року та не повернув підписаний акт приймання-передачі за цей період. Позивач надіслав відповідні акти відповідачу, що підтверджується долученими до справи доказами направлення.

З відповіді ТОВ Оператор ГТС України від 27.03.2026 № ТОВВИХ-26-5941 на адвокатський запит вбачається, що споживач з ЕІС-кодом 56XS000049QBFEC00S відібрав з ресурсу позивача природний газ у зазначених в актах обсягах, зокрема за жовтень 2025 року - 9,74356 тис. куб. м.

Отже, відповідно до погодженого сторонами механізму пп. 3.5.4 п. 3.5 Договору, обсяг газу за жовтень 2025 року визначений за даними Інформаційної платформи Оператора ГТС.

Згідно п. 6.2 Договору, споживач зобов`язаний самостійно контролювати використання природного газу та своєчасно оплачувати вартість поставленого ресурсу.

Відповідно до п. 5.1 Договору, споживач здійснює розрахунок за фактично переданий природний газ грошовими коштами на рахунок постачальника відповідно до оформленого постачальником акта - до останнього числа місяця, наступного за місяцем постачання. За відсутності акта, фактична вартість переданого газу визначається відповідно до пп. 3.5.4 п. 3.5 Договору.

Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений газ в розмірі 110 841,90 грн.

Відтак, сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за Договором становить 81 699,47 грн. (192 541,37 грн -110 841,90 грн).

Згідно п. 7.1 Договору, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань у випадках, передбачених законодавством та Договором.

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що у разі прострочення строків остаточного розрахунку за п. 5.1 та/або строків оплати за п. 8.4 Договору споживач зобов`язаний сплатити постачальнику 3 % річних, інфляційні втрати та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Пунктом 11.2 Договору сторони погодили п`ятирічний строк позовної давності для вимог про стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, процентів річних та інфляційних втрат.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 81 699,47 грн основної заборгованості, 11 077,56 грн пені, 1 094,55 грн 3 % річних, 3 990,30 грн інфляційних втрат, згідно приведених у позовній заяві розрахунків, та судові витрати зі сплати судового збору.

Оцінка суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК, України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, а також із дій, які не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема шляхом примусового виконання обов`язку в натурі.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема передати майно або сплатити гроші, а кредитор має право вимагати виконання цього обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України). Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. Договір є обов`язковим для виконання сторонами відповідно до ст. 629 ЦК України.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст. 610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Правовідносини сторін виникли на підставі Договору постачання природного газу № 12-9058/25-БО-Т від 25.04.2025, за яким постачальник передає споживачу природний газ, а споживач зобов`язаний прийняти та оплатити його на погоджених сторонами умовах.

За приписами ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) передбачені договором ресурси, а споживач зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму їх використання. До такого договору застосовуються загальні положення про купівлю-продаж і поставку, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу продавець передає або зобов`язується передати товар у власність покупцеві, а покупець приймає або зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним чи домашнім використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Згідно ст.699 ЦК України, кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Згідно ч.1 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Підписані сторонами акти за травень-вересень 2025 року, підтверджують передачу газу без зауважень. Щодо жовтня 2025 року переданий обсяг 9,74356 тис. куб. м підтверджений даними остаточної алокації Оператора ГТС (містяться в матеріалах справи).

Отже, відповідно до погодженого сторонами механізму пп. 3.5.4 п. 3.5 Договору, обсяг газу за жовтень 2025 року визначений за даними Інформаційної платформи Оператора ГТС. Непідписання відповідачем акта, не спростовує факту поставки, оскільки відповідач не подав іншого акта оператора мережі, контррозрахунку або доказів помилковості даних остаточної алокації.

З урахуванням пп. 3.5.4 п. 3.5 Договору, неповернення відповідачем підписаного акта, не усуває його обов`язку оплатити фактично відібраний ресурс.

Надані позивачем акти, відомості Інформаційної платформи Оператора ГТС, відповідь Оператора ГТС, банківські документи та розрахунок заборгованості, у взаємному зв`язку підтверджують поставку природного газу відповідачу на загальну суму 192 541,37 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений газ в розмірі 110 841,90 грн.

Відтак, сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за Договором становить 81 699,47 грн. (192 541,37 грн -110 841,90 грн).

Оскільки строк оплати, установлений п. 5.1 Договору, настав, а доказів повної чи часткової сплати суми заборгованості в розмірі 81 699,47 грн. відповідачем до суду подано не було, суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення із відповідача 81 699,47 грн. основного боргу є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості відповідачем суду не представлено, протилежного суду не доведено, а відтак основна заборгованість відповідача перед позивачем на час ухвалення рішення у даній справі становить 81 699,47 грн., яка підлягає до стягнення на користь позивача з відповідача.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача, 1 094,55 грн 3 % річних та 3 990,30 грн інфляційних втрат згідно приведених позивачем розрахунків.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань).

Відповідно до постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем, з урахуванням прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1 094,55 грн 3 % річних та 3 990,30 грн втрат від інфляції, відповідно, за визначений позивачем період, підлягають до задоволення.

Щодо стягнення з відповідача 11 077,56 грн. нарахованої пені, суд зазначає наступне.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2. ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.ст. 525, 526, 599 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог Цивільного Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. За неналежне виконання зобов`язань сторона повинна нести господарсько-правову відповідальність за наявності її вини, а у випадку нанесення збитків вони повинні бути відшкодовані в повному обсязі.

Відповідальність сторін за порушення умов договору визначена у розділі 7 Договору постачання природного газу №12-9058/25-БО-Т від 25.04.2025.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність у випадках передбачених законодавством і цим Договором (п. 7.1 Договору).

У разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні втрати, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 7.2 Договору).

Пунктом 11.2 Договору сторони погодили строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у т. ч. щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних втрат встановлюється тривалістю у 5 років.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок розміру пені, який позивачем долучено до матеріалів справи, суд встановив, що такий проведений вірно, а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення і стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 11 077,56 грн. пені.

У суду відсутні докази про те, що на час ухвалення судом рішення у справі, Договір постачання природного газу №12-9058/25-БО-Т від 25.04.2025 визнавався судом недійсним чи неукладеним, договірними сторонами Договір розірваний чи змінений не був.

Відповідач не спростував належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами доводів позовної заяви, не надав суду доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Станом на день ухвалення рішення, доказів оплати зі сторони відповідача як основної заборгованості, так і проведених позивачем нарахувань пені, 3% річних, втрат від інфляції, та доказів в спростування наведених обставин, суду не надано.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 81 699,47 грн. основної заборгованості, 11 077,56 грн. пені, 1 094,55 грн. 3% річних, 3 990,30 грн. втрат від інфляції, є обгрунтованими та підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі за визначений позивачем період.

Судові витрати.

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією № 0000036211 від 22.05.2026 на суму 2 662,40 грн.

Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, тому витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн. покладаються на відповідача.

Докази про сплату учасниками справи інших судових витрат чи докази судових витрат, які сторона має сплатити у зв`язку з розглядом даної справи, суду не надано, і такі в матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1 ст. 202, п. 1 ч. 3 ст. 202, ст.ст. 236-241, 242, 252, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача: Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області (81562, Львівський район, Львівська область, м. Комарно, вулиця Січових Стрільців, будинок 34; код ЄДРПОУ 26411516) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ 42399676) 81 699,47 грн. основної заборгованості, 11 077,56 грн. пені, 1 094,55 грн. 3% річних, 3 990,30 грн. втрат від інфляції та 2 662,40 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 11.08.2026.

Суддя Долінська О.З.