Рішення № 138913961, 05.05.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2026 р. м. Київ Справа № 911/3438/25

Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Антоненко В.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Бориспільської окружної прокуратури Київської області, м. Бориспіль, в інтересах держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації,

м. Бориспіль,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МПК-Бориспіль 2023»,

м. Бориспіль Київської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Київ

про витребування земельної ділянки,

за участю представників:

від прокуратури: Бондаренко І.В., службове посвідчення №069060 від 01.03.2023;

від позивача: не з`явились;

від відповідача: Власенко С.П., адвокат, ордер серії АІ №2048331 від 12.11.2025;

від третьої особи: Олійник А.В., у порядку самопредставництва;

СУТЬ СПОРУ:

Бориспільська окружна прокуратура Київської області (далі по тексту прокурор) 10.11.2025 звернулась до Господарського суду Київської області з позовом від 05.11.2025 №51-5675вих-25 в інтересах держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (далі по тексту Бориспільська РДА) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МПК-Бориспіль 2023» (далі по тексту ТОВ «МПК-Бориспіль 2023»), в якому просила суд:

- залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034);

- витребувати у категорію земель лісогосподарського призначення на користь держави в особі Бориспільської РДА з незаконного володіння ТОВ «МПК-Бориспіль 2023» земельну ділянку з кадастровим номером 3220881301:01:001:0291.

Крім того, прокурор просить суд стягнути на користь Київської обласної прокуратури судовий збір.

Позов обґрунтований тим, що рішенням Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області №1125-31-VII від 22.12.2017 громадянці ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3220881301:01:001:0291 площею 0,2360 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Вишеньки на території Вишеньківської сільської ради.

23.02.2022 громадянка ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №237 земельної ділянки з кадастровим номером 3220881301:01:001:0291 площею 0,2360 га, відчужила спірну земельну ділянку громадянину ОСОБА_2 .

У грудні 2024 року Бориспільська окружна прокуратура, діючи в інтересах держави, звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про витребування з незаконного володіння спірної земельної ділянки.

В ході розгляду вказаної справи в міськрайонному суді було встановлено, що 04.06.2025 на підставі акту приймання-передачі майна спірну земельну ділянку з кадастровим номером 3220881301:01:001:0291 передано у статутний капітал ТОВ «МПК-Бориспіль 2023».

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за ТОВ «МПК-Бориспіль 2023».

Прокурор твердить, що земельна ділянка з кадастровим номером 3220881301:01:001:0291 не могла бути передана у приватну власність, позаяк належить до земель лісогосподарського призначення.

Як зазначає прокурор, відповідно до відомостей Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» від 16.10.2023 №03-1027 та доданого витягу з картографічної бази даних ДП «Бориспільський лісгосп» Вишеньківського лісництва, земельна ділянка з кадастровим номером 3220881301:01:001:0291 повністю накладається на землі лісогосподарського призначення кварталу 97, відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2014 року з нанесеними земельними ділянками за наданими координатами.

Прокурор твердить, що Вишеньківська сільська рада не мала повноважень на вилучення і розпорядження земельною ділянкою державної власності лісогосподарського призначення, яка перебуває у постійному користуванні в межах населеного пункту, тим самим остання вийшла за межі своїх повноважень, прийнявши рішення №1125-31-VII від 22.12.2017.

Відтак, прокурор вважає, що спірна земельна ділянка підлягає поверненню у власність держави.

Ухвалою від 11.11.2025 відкрито провадження у справі №911/3438/25 в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 08.12.2025, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», м. Київ (далі по тексту ДСГП «Ліси України»).

Цією ж ухвалою суд зобов`язав відповідача ТОВ «МПК-Бориспіль 2023» невідкладно здійснити реєстрацію електронного кабінету юридичної особи ТОВ «МПК-Бориспіль 2023» код ЄДРПОУ 44974256 в ЄСІКС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, про що письмово повідомити суду.

Одночасно із позовною заявою прокурор подав до суду заяву про забезпечення позову від 05.11.2025 №51-5673вих-25, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову, а саме накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3220881301:01:001:0291 площею 0,2360 га, яка розташована на території Бориспільського району та належить ТОВ «МПК-Бориспіль 2023» (код ЄДРПОУ 44974256).

Ухвалою від 11.11.2025 суд задовольнив заяву Бориспільської окружної прокуратури та наклав арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3220881301:01:001:0291 площею 0,2360 га, яка розташована за адресою Київська область, Бориспільський район, с. Вишеньки (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1476260032208) та належить ТОВ «МПК-Бориспіль 2023».

Суд встановив, що ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09.01.2025 було відкрито провадження у цивільній справі №359/13918/24 за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Бориспільської РДА до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ДСГП «Ліси України», про витребування земельної ділянки.

Предметом спору у вказаній справі було витребування земельної ділянки з кадастровим номером 3220881301:01:001:0291 на користь держави.

12.08.2025 ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області замінено первісного відповідача ОСОБА_2 на належного відповідача ТОВ «МПК-Бориспіль 2023», закрито провадження у цивільній справі №359/13918/24 та роз`яснено, що прокурор має право пред`явити вказаний позов в порядку господарського судочинства.

Підставою для постановлення даної ухвали Бориспільським міськрайонним судом стала інформація про те, що спірна земельна ділянка відчужена ОСОБА_2 на користь юридичної особи ТОВ «МПК-Бориспіль 2023», у зв`язку з чим спір у справі має розглядатися господарським судом за правилами господарського судочинства.

З долучених до матеріалів справи №911/3438/25 документів суд встановив, що спірна земельна ділянка 3220881301:01:001:0291 була передана у статутний капітал ТОВ «МПК-Бориспіль 2023» після відкриття провадження Бориспільським міськрайонним судом Київської області у справі №359/13918/24. Крім того вбачається, що ОСОБА_2 станом на 10.11.2025 залишається одним із засновників ТОВ «МПК-Бориспіль 2023».

12.11.2025 через систему «Електронний суд» представник ТОВ «МПК-Бориспіль 2023» адвокат Власенко С.П. подав клопотання, в якому зазначав про наявність ряду порушень у позовній заяві прокурора, які не відповідають статтям 162-164 ГПК України. Відтак, представник відповідача просив позовну заяву Бориспільської окружної прокуратури залишити без руху.

Ухвалою суду від 13.11.2025 суд на підставі ст. 6, 177 ГПК України залишив без розгляду клопотання представника ТОВ «МПК-Бориспіль 2023» з мотивів, докладно викладених в ухвалі. Зокрема суд встановив, що станом на дату подання та розгляду клопотання відповідач не виконав обов`язок, встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі та передбачений ст. 6 ГПК України, та не зареєстрував електронний кабінет.

17.11.2025 через систему «Електронний суд» представник ТОВ «МПК-Бориспіль 2023» адвокат Власенко С.П. повторно подав клопотання, в якому зазначав про наявність ряду порушень у позовній заяві прокурора, які не відповідають статтям 162-164 ГПК України, та просив суд заяву Бориспільської окружної прокуратури залишити без руху.

Ухвалою суду від 20.11.2025 суд на підставі ст. 6, 177 ГПК України залишив без розгляду повторно подане клопотання представника ТОВ «МПК-Бориспіль 2023» про залишення позовної заяви без руху з мотивів, докладно викладених в ухвалі.

В судове засідання 08.12.2025 з`явився представник відповідача. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, уповноважених представників для участі у судовому засіданні не направили. Відповідач відзив не подав. Ухвалою суду від 08.12.2025 підготовче судове засідання відкладено на 12.01.2026.

08.01.2026 через систему «Електронний суд» відповідач подав клопотання про залишення позову без руху.

Клопотання обґрунтоване тим, що ТОВ «МПК-Бориспіль 2023» є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки. Під час набуття права власності на неї не існувало жодних перепон чи будь-яких зареєстрованих обмежень/обтяжень.

Посилаючись на положення Закону України від 12.03.2025 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» відповідач твердить про необхідність внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.

Крім того, відповідач твердить, що прокурором неправильно визначено розмір судового збору, що перешкоджає розгляду даної справи по суті.

У підготовче судове засідання 12.01.2026 з`явився прокурор та представник відповідача. Позивач та третя особа не з`явились, уповноважених представників для участі в судовому засіданні не направили.

Ухвалою від 12.01.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання представника «МПК-Бориспіль 2023» від 08.01.2026 про залишення позову без руху з мотивів, докладно наведених в ухвалі, та відклав підготовче судове засідання на 26.01.2026. Зокрема суд встановив, що прокурор обґрунтовує позов недобросовісністю набувача, у зв`язку з чим положення частини п`ятої статті 390 ЦК України до спірних відносин не застосовуються.

При цьому питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. Якщо суд на стадії ухвалення рішення дійде висновку, що відповідач у справі є добросовісним набувачем, то вказане є підставою для відмови у задоволенні позову, а не залишення позовної заяви без руху.

Також суд вказав, що звертаючись з даним позовом, прокурор визначив ціну позову згідно з витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки Державного земельного кадастру, відповідно до якого вартість спірної земельної ділянки становить 441288,33 грн. Відтак, прокурор, за платіжною інструкцією №3110 від 21.10.2025 сплатив судовий збір у розмірі 6 619,32 грн., що становить 1,5% від ціни позову.

Крім того, згідно протоколу №2 загальних зборів учасників ТОВ «МПК-Бориспіль 2023» від 04.06.2025, який був підставою для реєстрації права власності відповідача на спірну земельну ділянку, вартість земельної ділянки кадастровий номер 3220881301:01:001:0291 площею 0,236 га збори оцінили в 11800,00 грн.

Ухвалою від 26.01.2026 підготовче судове засідання відкладено на 23.02.2026.

20.02.2026 через систему «Електронний суд» представник відповідача подав заяву, яка по суті є відзивом на позов. У заяві відповідач просить суд поновити строк на подачу відзиву, позовну заяву прокурора залишити без задоволення. Відповідач твердить, що прокурором не надано доказів накладення земельної ділянки на землі лісового фонду.

Відповідач твердить, що у листі ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 12.02.2026 вказано, що земельна ділянка не містить перетинів (накладень) з іншими земельними ділянками, а у листі ВО «Укрдержліспроект» від 04.02.2026 вказано, що виготовлення каталогів координат та здійснення зйомки кутів поворотів зовнішніх меж земельних ділянок лісового фонду чинними нормативно-правовими актами не передбачена та при проведенні лісоупорядкування не здійснюється.

Відповідач твердить, що відповідно до пункту 5 розділу Прикінцеві положення Лісового кодексу України підтвердження права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення планово-картографічними матеріалами допускається лише до 01.01.2027, або до здійснення державної реєстрації права. Відповідач твердить, що Розпорядженням Київської обласної військової адміністрації №1930 від 23.12.2024 у постійне користування ДСГП «Ліси України» надано земельну ділянку площею 504,5678 га, куди увійшла частина площі земель 97 кварталу Вишеньківського лісництва, отже станом на час розгляду справи третя особа вже зареєструвала право постійного користування та не праві посилатися на вказаний пункт 5 розділу Прикінцеві положення Лісового кодексу України та матеріали лісоупорядкування.

Відповідач твердить про неналежний спосіб захисту права, оскілки спірна земельна ділянка має зареєстроване цільове призначення землі житлової забудови, та на підставі судового рішення не може бути витребувана із зміною цільового призначення до земель лісогосподарського призначення.

Відповідач твердить про непропорційність втручання у право власності відповідача, який є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, позаяк станом на її придбання не існувало жодних перепон чи зареєстрованих обмежень. Посилаючись на позицію ЄСПЛ, відповідач твердить, що відповідальність за ризик будь-якої помилки, допущеної державним органом, має нести держава, помилки не мають виправлятися за рахунок особи, якої це не стосується.

09.04.2025 набув чинності закон України №4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача». Вказаним законом ст. 390 ЦК України доповнено частиною п`ятою такого змісту:

«Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.

Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.»

Відповідач твердить, що положення цього закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим законом, а також у частині обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права тощо.

Невнесення на депозитний рахунок суду вартості спірної земельної ділянки є підставою для відмови у позові.

Відповідач твердить про безпідставне звернення прокурора до суду з позовом, оскільки сааме органи Держгеокадастру виконують функцію державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, у звязку з чим прокурор не вправі звертатися до суду за захитом інтересів держави в особі Бориспільської РДА.

Відповідач твердить про пропуск прокурором строку позовної давності, посилаючись на частину 8 ст. 261 ЦК України, відповідно до якої перебіг позовної давності за вимогами щодо витребування чи визнання права щодо нерухомого майна, переданого з державної або комунальної власності у приватну власність, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, починається від дня державної реєстрації права власності першого набувача або дати передачі першому набувачеві нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності.

Оскільки спірна земельна ділянка була передана у приватну власність першому набувачу рішенням Вишеньківської сільської ради від 22.12.2017, а державна реєстрація права відбулась 30.01.2018, за твердженням відповідача загальний трирічний строк позовної давності сплив 31.01.2021.

Щодо строку подання відзиву, відповідач твердить, що скерував ряд адвокатських запитів, з відповідей на які дізнався про суттєву обставину для вирішення спору, а саме про факт державної реєстрації права постійного користування землею за третьою особою. Оскільки така обставина стала відома відповідачу лище наприкінці січня 2026 року, строк на подання відзиву відповідачем пропущено з поважних причин.

Ухвалою суду від 23.02.2026 суд постановив залучити поданий відзив до справи, встановив прокурору та позивачу строк на подання відповіді на відзив до 27.02.2026, встановив відповідачу строк на подання заперечень на відповідь на відзив 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, підготовче провадження закрив та призначив справу до судового розгляду по суті на 17.03.2026.

27.02.2026 від прокуратури через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій прокурор просить задовольнити позовні вимоги.

Посилаючись на позицію постанов Верховного Суду України від 30.01.2018 у справі №707/2192/15-ц, від 21.02.2018 у справі №488/5476/14-ц, від 07.10.2020 у справі №369/16418/18, від 30.09.2020 у справі №363/669/17, постанов Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі №488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 13.06.2018 у справі №369/1777/13-ц, прокурор твердить, що при вирішенні питання щодо перебування земельної ділянки у користуванні лісогосподарського підприємства слід враховувати положення пункту 5 розділу VІІІ «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, а також, що планово-картографічні матеріали лісоупорядкування є належними доказами наявності права постійного користування державного лісогосподарського підприємства.

Відповідно до листа філії «Бориспільський лісгосп» від 06.12.2024, викопіювання з планшету №3 (лісоупорядкування 2003 року), планшету №4 (лісоупорядкування 2014 року) земельна ділянка повністю накладається на землі лісогосподарського призначення кварталу №97 виділу 2, 3 Вишеньківського лісництва.

Також за відомостями ВО «Укрдержліспроект» та доданого витягу з картографічної бази даних земельна ділянка повністю накладається на землі лісогосподарського призначення за матеріалами базового лісоупорядкування 2014 року.

Прокурор, посилаючись на позицію постанови Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №361/6829/16, твердить про належність, достатність та достовірність документів, наданих ВО «Укрдержліспроект».

Щодо способу захисту прокурор, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі №359/3373/16, твердить, що саме вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (негаторний позов) в порядку ст. 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.

Прокурор спростовує посилання відповідача на непропорційність втручання поданим позовом у право відповідача на мирне володіння майном та твердить, що відповідач не є добросовісним набувачем земельної ділянки.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09.01.2025 було відкрито провадження у цивільній справі №359/13918/24 за позовом Бориспільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації до ОСОБА_2 про витребування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3220881301:01:001:0291.

04.06.2025 на підставі акта приймання-передачі майна ОСОБА_2 передав спірну земельну ділянку як вклад до статутного капіталу ТОВ «МПК-Бориспіль 2023», відтак відповідач не міг не знати про наявність судового спору щодо вказаної земельної ділянки. Відповідно до позиції постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц, добросовісність набуття виключається, якщо на момент вчинення правочину наявна інформація у Єдиному державному реєстрі судових рішень про судовий спір щодо цього майна, за обставинами якого останнє може перебувати у володінні іншої особи, ніж власник, і може бути повернутим власникові чи витребуваним на його користь (пункт 11.8 Постанови).

Посилаючись на правову позицію постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, прокурор твердить, що в силу об`єктивних, видимих, природних властивостей земельної ділянки відповідач не міг не знати про фактичне її місцезнаходження, і, проявивши розумну обачність, міг та повинен був знати про те, що земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення.

Щодо строків позовної давності прокурор твердить, що органом, уповноваженим державною здійснювати владні функції у спірних правовідносинах, є Бориспільська РДА як орган державної влади, поза волею якого земельна ділянка вибула у приватну власність, що суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні. Листом від 10.10.2025 Бориспільська РДА повідомила, що не була обізнана про факти порушення земельного законодавства. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а статтею 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тож прокурор твердить про те, що строк позовної давності у справі не пропущено.

Щодо безпідставного звернення до суду в інтересах держави в особі Бориспільської РДА та твердження про те, що належним позивачем є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, прокурор твердить, що Держгеокадастр має виконувати функції державного контролю за використанням та охороною земель. Реалізуючи державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, Держгеокадастр повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом. Статтею 152 ЗК України, статтею 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено перелік позовів, з якими Держгеокадастр має право звертатися до суду, а саме, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності у випадках, які визначені у відповідних нормативно-правових актах, що регулюють повноваження Держгеокадастру (зокрема із позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився). Отже, посилаючись на позицію постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18, прокурор робить висновок про те, що Держгеокадастр не уповноважений законом на подання позовів про витребування земельної ділянки на користь власника.

06.03.2026 через систему «Електронний суд» представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив.

17.03.2026 від третьої особи ДСГП «Ліси України» надійшли пояснення, у яких третя особи позов прокурора підтримує та просить суд його задовольнити.

Третя особа твердить, що її право користування земельними ділянками лісового фонду Вишеньківського лісництва відповідно до пункту 5 розділу VІІІ «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України підтверджено матеріалами лісоупорядкування 2003 та 2014 років. За матеріалами лісоупорядкування 2003 року земельна ділянка з кадастровий номером 3220881301:01:001:0291 повністю знаходиться у межах кварталу 47 Вишеньківського лісництва. Згодом згідно матеріалів лісоупорядкування 2014 року нумерація кварталів змінилася, квартал 47 став кварталом 97 Вишеньківського лісництва.

Листом від 06.12.2024 ДП «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» повідомило прокуратуру про повне накладення на землі лісогосподарського призначення спірної земельної ділянки та зазначило, що погоджень на вилучення зазначеної земельної ділянки із постійного користування не надавало.

В матеріалах судової справи містяться докази затвердження матеріалів лісоупорядкування 2003 року (перша та друга лісовпорядна нарада) та 2014 року (перша та друга лісовпорядна нарада), Наказ Київського обласного та по місту Києву Управління лісового та мисливського господарства від 26.07.2019 №92, наказ Мінприроди від 26.07.2019 №1510. Відповідно до ст. 48 Лісового кодексу України матеріали лісоупорядкування ДП «Бориспільський лісгосп» затверджені Наказом Київського обласного та по місту Києву Управління лісового та мисливського господарства від 26.07.2019 №92 та погоджені листом Міністерства екології та природних ресурсів України від 26.07.2019 №5/4.1-15/8289-19.

Наказами Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 №942 та від 26.10.2022 №804 прийнято рішення про припинення ДП «Бориспільське господарство» та створння ДСГП «Ліси України», яке є правонаступником ДП «Бориспільське лісове господарство» по всіх правах та зобов`язаннях.

В судовому засіданні 17.03.2026 з розгляду справи по суті суд на підставі ст. 216 ГПК України оголосив перерву до 07.04.2026, про що присутні прокурор та представники відповідача та третьої особи були повідомлені особисто під розпис, а відсутній позивач ухвалою про повідомлення в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України.

18.03.2026 через систему «Електронний суд» представник відповідача подав додаткові пояснення, у яких твердить, що за змістом Розпорядження №1930 від 23.12.2024 у постійне користування ДСГП «Ліси України» було передано земельні ділянки лісогосподарського призначення, на які за їх замовленням було виготовлено технічну документацію. Жодної згадки про часткову передачу у постійне користування земель лісогосподарського призначення кварталу 97 Вишеньківського лісництва розпорядження не містить.

Ухвалою від 07.04.2026 у судовому засіданні було оголошено перерву до 24.04.2026. В судовому засіданні 24.04.2026 було завершено з`ясування обставин справи та дослідження доказів, та ухвалою від 24.04.2026 призначено судові дебати у справі на 05.05.2026.

Розглянувши позов Бориспільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «МПК-Бориспіль 2023», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Державного Спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», про витребування земельної ділянки, дослідивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

І. Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Стаття 14 Конституції України визначає, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Сама по собі обставина не звернення позивача/позивачів з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом/органами своїх функцій із захисту інтересів держави.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права» передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

При цьому, на сьогодні однозначною є практика Європейського суду з прав людини, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.

Отже, з урахуванням вище викладеного, у розумінні положень статей 73, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

Господарський суд звертає увагу на те, що саме лише посилання прокурора у позовній заяві на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, не достатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (відповідний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №911/1497/18).

Прокурор твердить, що спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення розташована у межах кварталу 97 виділу 2, 3 Вишеньківського лісництва та належить до земель державної власності.

Прокурор твердить, що правоможності власника щодо вказаних земель належать Бориспільській районній державній адміністрації у порядку частини 3 ст. 122 Земельного кодексу України, та визначає її як позивача - орган, уповноважений законом здійснювати відповідні владні функції у спірних відносинах.

Бориспільська окружна прокуратура зверталась до Бориспільської районної військової адміністрації із Повідомленням від 07.10.2025 №5135вих-25 про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді, у якому повідомляла обставини справи та зміст виявлених порушень, та просила повідомити у строк до 10.10.2025 чи вживалися (чи наявні наміри) Бориспільською РДА заходи претензійно-позовного характеру щодо витребування земельної ділянки з кадастровим номером 3220881301:01:001:0291 або повідомити про неможливість звернення до суду з обґрунтуванням причин.

У відповідь Бориспільська РДА направила лист від 10.10.2025 №48/07-46/4555, у якому вказала, що у зв`язку із відсутністю бюджетних коштів до сплати судового збору Бориспільська РДА не вживала заходів претензійно-позовного характеру щодо усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,2360 га з кадастровим номером 3220881301:01:001:0291, власником якої є ТОВ «МПК-Бориспіль 2023». У листі також вказано, що Бориспільська РДА звертається до прокуратури із клопотанням вжити заходів представницького характеру на захист інтересів держави в суді.

Матеріали справи також містять лист Бориспільської окружної прокуратури від 04.11.2025 №51-5645вих-25, у якому прокуратура у порядку частини 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомила Бориспільську РДА про підготовку позову в інтересах держави в особі Бориспільської РДА до ТОВ «МПК Бориспіль 2023» за участю третьої особи ДСГП «Ліси України» про витребування земельної ділянки.

Отже прокурор вказав орган, який, на його думку, уповноважений здійснювати функції держави та захист її інтересів у спірних правовідносинах, документально підтвердив його бездіяльність, а також дотримав порядок попереднього повідомлення такого органу, встановлений ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

ІІ. Рішенням Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області від 22.12.2017 №1125-31- VІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» затверджено громадянам згідно списку проект землеустрою та передано у власність громадянам земельні ділянки, у тому числі під номером 29 списку ОСОБА_1 площею 0,2360 га, у с. Вишеньки, кадастровий номер 3220881301:01:001:0291.

30.01.2018 приватний нотаріус Гадуп`як С.М. вчинив запис №24657834 про право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 39491688 від 02.02.2018, прийнятого на підставі рішення Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області від 22.12.2017 №1125-31-VІІ. Право власності припинено 23.02.2022 у зв`язку із державною реєстрацією переходу прав власності.

23 лютого 2022 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якої продавець продає та передає у власність, а покупець купує земельну ділянку, яка розташована у с. Вишеньки, площею 0,236 га, кадастровий номер 3220881301:01:001:0291 за ціною продажу 636 200,00 грн. (пункти 1, 4 договору). Покупець повідомляє, що земельна ділянка ним оглянута, недоліків, які перешкоджають використанню її за цільовим призначенням на момент огляду не виявлено, претензій щодо якісних характеристик він не має; земельна ділянка вільна від будь-яких будівель та споруд (пункт 10). Договір посвідчено приватним нотаріусом Мургою С.Г. за №237.

23.02.2022 приватний нотаріус Мурга С.Г. вчинила запис №46876106 про право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 . (РНОКПП НОМЕР_2 ), на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 63652076 від 23.02.2022, прийнятого на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №237 від 23.02.2022.

Ухвалою від 09.01.2025 Бориспільським міськрайонним судом Київської області відкрито провадження у справі №359/13918/24 за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Бориспільської РДА Київської області до ОСОБА_2 , третя особа ДСГП «Ліси України» про витребування земельної ділянки.

04.06.2025 відбулися загальні збори учасників ТОВ «МПК Бориспіль 2023», на яких були присутні учасники, які у сукупності володіють 100% статутного капіталу, а саме ОСОБА_3 (50%), ОСОБА_4 (25%), ОСОБА_5 (25%), на яких одноголосно вирішено збільшити статутний фонд товариства за рахунок внесення додаткових вкладів, та затвердити внесені вклади, в тому числі ОСОБА_2 майновий вклад 19305 грн., що становить 16,4% від розміру статутного капіталу. У протоколі №2 вказаних зборів також зазначено, що вартість земельної ділянки кадастровий номер 3220881301:01:001:0291 як вкладу оцінена зборами у 11 800,00 грн.

За Актом приймання-передачі майна як вкладу до статутного капіталу ТОВ «МПК Бориспіль 2023» від 04.06.2025 ОСОБА_2 передав, а ТОВ «МПК Бориспіль 2023» прийняв як вклад до статутного капіталу об`єкти нерухомого майна загальною оціночною вартістю 19 305,00 грн., в тому числі спірну земельну ділянку кадастровий номер 3220881301:01:001:0291 площею 0,236 га та земельну ділянку кадастровий номер 3220882903:02:026:0463 площею 0,1501 га.

Протокол №2 зборів учасників від 04.06.2025 та Акт приймання-передачі майна від 04.06.2025 посвідчені приватним нотаріусом Мургою С.Г. за номерами 692, 693, 694 (протокол) та 705, 706 (Акт).

13.06.2025 державний реєстратор Білогородської сільської ради Тютюн Д.С. вчинив запис №60339172 про право власності на земельну ділянку ТОВ «МПК Бориспіль 2023». (код ЄДРПОУ 44974256), на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 79462184 від 17.06.2025, прийнятого на підставі Акту приймання-передачі, серія та номер 705, 706, посвідченого приватним нотаріусом Мургою С.Г., рішення про передачу майна, речових прав на майно як внеску (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) від 06.06.2025.

Ухвалою від 12.08.2025 у справі №359/13918/24 Бориспільський міськрайонний суд Київської області встановив, що власником спірної земельної ділянки є не первісний відповідач ОСОБА_2 , а ТОВ «МПК-Бориспіль 2023». Цією ж ухвалою суд замінив первісного відповідача Губерника М.П. належним відповідачем ТОВ «МПК-Бориспіль 2023»; провадження у цивільній справі за позовом Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Бориспільської РДА Київської області до ТОВ «МПК-Бориспіль 2023», третя особа ДСГП «Ліси України» про витребування земельної ділянки закрив, роз`яснивши прокурору право звернутися із вказаним позовом в порядку господарського судочинства.

Відповідно до актуальних даних Інформації від 04.11.2025 №450495193 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна реєстраційний номер 1476260032208:

земельна ділянка кадастровий номер 3220881301:01:001:0291, площею 0,236 га зареєстрована у ДЗК 21.11.2017 відділом у Бориспільському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області; має зареєстроване цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована у с. Вишеньки Київської області;

за актуальною інформацією про речове право, власником земельної ділянки є ТОВ «МПК Бориспіль 2023» (код ЄДРПОУ 44974256), номер запису про речове право 60339172 від 13.06.2025.

Відповідно до Інформації ДЗК про право власності та речові права на земельну ділянку від 04.11.2025, земельна ділянка має цільове призначення 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель «землі житлової та громадської забудови», розташована у с.Вишеньки Бориспільського району; 13.06.2025 на земельну ділянку зареєстровано права власності ТОВ «МПК Бориспіль 2023».

Вартість земельної ділянки кадастровий номер 3220881301:01:001:0291 площею 0,236 га станом на 06.10.2025 за даними Витягу №НВ-3202242522025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок становить 441288,23 грн.

Відповідно до поданого прокурором до позовної заяви Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 05.11.2025 №36268699, ОСОБА_2 залишається у складі засновників ТОВ «МПК-Бориспіль 2023» із розміром частки статутного (складеного) капіталу 19 305,00 грн. (із загального розміру статутного капіталу 117720,00 грн.).

ІІІ. Відповідно до даних наданих ВО «Укрдержліспроект» із листом від 16.10.2023 №03-1027, а саме витягу з картографічної бази даних ДП «Бориспільський лісгосп» Вишеньківського лісництва відносно до матеріалів базового лісоупорядкування 2014 року, спірна земельна ділянка кадастровий номер 3220881301:01:001:0291, площею 0,236 га повністю знаходиться в межах кварталу 97, виділу 2,3 земель лісогосподарського призначення.

Наказом Київського обласного та по місту Києву Управління лісового та мисливського господарства від 26.07.2019 №92 було затверджено матеріали лісоупорядкування 2014-2015 років державних лісогосподарських підприємств, діяльність яких координується Київським обласним та по місту Києву управлінням лісового та мисливського господарства, погоджені Міністерством екології та природних ресурсів. Відповідно до проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Бориспільський лісгосп», виділ 2 кварталу 97 Вишенськівського лісництва являє собою ОЗЛД (особливо захисні лісові ділянки) лісову ділянку, що прилягає до забудованих територій, зарослу вільхою чорною, тип лісу Д4-ВЛЧ - сирий груд з участю вільхи чорної; виділ 3 кварталу 97 являє собою біогалявину, зарослу вільхою чорною, тип лісу С4-ВЛЧ сирий чорновільховий сугруд.

Правова позиція про те, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами наявності права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства, неодноразово висловлювалася Верховним Судом у постановах від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 21.02.2018 у справі 488/5476/14-ц, від 07.10.2020 у справі № 369/16418/18, від 15.11.2023 у справі №911/351/22.

Відповідно до пункту 5 Розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України (у редакції, чинній з 29.03.2006 до 15.01.2020) до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

У чинній редакції пункту 5 Розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, вказано, що до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Поняття лісовпорядкування визначено у статті 45 Лісового кодексу України, якою передбачено, що лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Зміст та ведення лісовпорядкування встановлені у статтях 46, 47 вказаного Кодексу.

За змістом статті 47 Лісового кодексу України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Відповідно до сталої позиції Верховного Суду, викладеної зокрема у постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №361/6826/16, від 06.07.2022 у справі №372/1688/17, від 30.09.2020 у справі №363/669/17, від 18.01.2023 у справі №488/2807/17, від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 31.05.2023 у справі №681/804/20, від 01.11.2023 у справі №676/5079/21 висновку про те, що інформація, надана ВО «Укрдержліспроект», а також доданий до неї графічний матеріал є належними, допустимими та достовірними доказами, з яких суд встановлює приналежність земель до земель лісогосподарського призначення ДСГП «Ліси України».

Українське Державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання «Укрдержліспроект», яке засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 30.09.1991 за № 119, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України.

Відповідно до п. 3.2.8 статуту ВО «Укрдержліспроект», окрім інших його функцій, забезпечує при лісовпорядкуванні лісового фонду формування повидільних й інтегрованих банків даних, які містять лісотаксаційну, топографо-геодезичну і картографічну інформацію, з наступним формуванням і веденням державного лісового кадастру.

ВО «Укрдержліспроект» створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства

Відповідний висновок щодо віднесення до належних доказів баз інформації вищезазначеної установи викладено Верховним Судом у постанові від 13.11.2019 у справі № 361/6829/16.

ВО «Укрдержліспроект» здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони . навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування».

Надані ВО «Укрдержліспроект» картографічні матеріали виконані уповноваженою особою на підставі належним чином розроблених і затверджених у встановленому законом порядку планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Оскільки надані ВО «Укрдержліспроект» картографічні матеріали повністю відображають межі спірної земельної ділянки у співвідношенні з межами лісових земель на підставі розроблених і затверджених у встановленому законом порядку планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, суд погоджується з позицією прокурора про те, що наданих матеріалів достатньо для висновку, що спірна земельна ділянка повністю накладається на виділи 2,3 кварталу 97 Вишенськівського лісництва ДП «Бориспільський лісгосп».

Суд враховує, що Розпорядженням Київської обласної військової адміністрації №1930 від 23.12.2024 «Про затвердження проекту землеустрою та надання в постійне користування земельних ділянок Державному спеціалізованому підприємству «Ліси України» надано у постійне користування ДСГП «Ліси України» земельну ділянку з кадастровим номером 3220882600:03:003:0409 площею 504,5678 га, яка включає в себе частину земель кварталу 97 Вишеньківського лісництва. Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав від 05.02.2025 №411544385, державним реєстратором Медвинської сільської ради Прокопчуком А.В. 30.01.2025 вчинено запис №58353065 про інше речове право постійного користування ДСГП «Ліси України» на земельну ділянку кадастровий номер 3220882600:03:003:0409 площею 504,5678 га на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 77026629 від 05.02.2025, прийнятого на підставі розпорядження Київської ОДА від 23.12.2024 №1930.

Разом із тим, спірна земельна ділянка кадастровий номер 3220881301:01:001:0291 площею 0,236 га, на яку у ДРРП зареєстровано право приватної власності відповідача, до складу земельної ділянки кадастровий номер 3220882600:03:003:0409 площею 504,5678 га не входить.

Тож право постійного користування лісогосподарського підприємства на вказану спірну земельну ділянку підтверджується матеріалами лісоупорядкування на підставі чинної редакції пункту 5 Розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України.

IV. Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, Верховний Суд зазначив, що предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння (11.4).

Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, зокрема землями сільськогосподарського призначення, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна (11.5).

Таким чином, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна (11.6).

У пунктах 146-147 постанови Великої Палати від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц (провадження №14-256 цс 18, пункти 95-98), від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18 (провадження №12-135гс19, пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі №19/028-10/13 (провадження №12-158гс19, пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (провадження №14-125цс20, пункти 63, 74) та інших. Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17 (провадження №12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі №910/1809/18 (провадження №12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (провадження №14-125цс20, пункт 74) та інших.

V. Суд відхиляє твердження відповідача про те, що він є добросовісним набувачем земельних ділянок, позаяк придбав їх за відплатним договором як присадибну ділянку, і не був обізнаний про те, що вони належать до земель лісового фонду, а продавець не мав права розпорядження ними.

По-перше, з матеріалів лісоупорядкування суд встановив, що спірна земельна ділянка належить до лісовкритих земель, у зв`язку з чим відповідач в силу зовнішніх властивостей земельної ділянки, проявивши розумну обачність, мав можливість встановити, що земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення.

У пунктах 54, 55 постанови Великої Палати від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідно до частини п`ятої статті 1 ЛК України лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами. Отже, в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок (якщо такі ознаки наявні) особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою.

Висновок суду про те, що відповідач не може вважатися добросовісним набувачем земельних ділянок, також підтверджується тим, що ОСОБА_6 та відповідач ТОВ «МПК-Бориспіль 2023», достовірно знаючи, що спірна земельна ділянка є предметом судового спору у справі Бориспільського міськрайонного суду Київської області №359/13918/24, провадження у якій було відкрито 09.01.2025, вчинили дії щодо відчуження спірної земельної ділянки у спосіб внесення її як майнового вкладу ОСОБА_2 у статутний (складений) капітал ТОВ «МПК-Бориспіль 2023», при цьому оцінивши її в 11800,00 грн., що майже у 37 разів менше її нормативної грошової оцінки (441288,23 грн.).

У пункті 11.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц вказано, що підтвердження добросовісності покладається на набувача, який має довести, що він не знав і не міг знати про те, що майно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати. Добросовісність набуття виключається, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться записи про арешт майна, заборону його відчуження, наявна інформація в Єдиному державному реєстрі судових рішень про судовий спір щодо цього майна, за обставинами якого останнє може перебувати у володінні іншої особи, ніж власник, і може бути повернутим власникові чи витребуваним на його користь. Такі відомості повинні спонукати покупця до більшої обачливості.

Одночасне застосування до одного і того ж набувача ст. 387 та ст. 388 ЦК України є неможливим, оскільки набувач не може бути одночасно недобросовісним (ст. 387 ЦК України) та добросовісним (ст. 388 ЦК України).

Тож до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення ст. 388 ЦК України у тому числі в редакції Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-ІХ.

VІ. У відповідності до ч. 1, 2 ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 7, 9 Лісового Кодексу України (в редакції від 03.09.2017, чинній станом на дату вибуття спірної земельної ділянки в приватну власність) ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.

Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Згідно із положеннями частини 4 ст. 83 ЗК України (в редакції, чинній станом на дату вибуття спірної земельної ділянки у приватну власність) до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать:

г) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Тож рішення Вишеньківської сільської ради від 22.12.2017 №1125-31-VІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд» в частині передання у приватну власність спірної земельної ділянки під кадастровим номером 3220881301:01:001:0291 прямо суперечило наведеній частині 4 ст. 83 ЗК України.

Разом із тим, право на подання віндикаційного позову належить неволодіючому власнику земельної ділянки, а метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

Відповідно до чинної редакції ст. 9 Лісового Кодексу України у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Відповідно до чинної редакції частини 4 ст. ст. 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: г) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

З огляду на викладене, спірна лісова земельна ділянка, яка знаходиться в межах населеного пункту села Вишеньки Бориспільського району, належить до комунальної власності, у зв`язку з чим у позові, поданому прокурором в інтересах держави в особі неналежного органу Бориспільської РДА належить відмовити.

VІ. Відповідач заявив про застосування у справі позовної давності, стверджуючи, що спірна земельна ділянка була передана у приватну власність першому набувачу рішенням Вишеньківської сільської ради від 22.12.2017, а державна реєстрація права відбулась 30.01.2018, тож за твердженням відповідача загальний трирічний строк позовної давності сплив 31.01.2021.

Позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Вона обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (стаття 256, частина перша статті 260, частина третя статті 267 ЦК України).

Строк позовної давності є матеріальним строком, який не може бути поновлений судом. Відповідно до частини 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Якщо ж суд встановить, що право або охоронюваний законом інтерес позивача дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору (сторона спірних правовідносин за конкретною позовною вимогою), суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за неповажності причин її пропущення, наведених позивачем (постанови Великої Палати Верхового Суду від 22.08.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі №367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі №575/476/16-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (пункт 73), від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц (пункт 80), від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 61), №522/2201/15-ц (пункт 62) та №522/2110/15-ц (пункт 61), від 07.08.2019 у справі №2004/1979/12 (пункт 71), від 18.12.2019 у справі №522/1029/18 (пункт 134), від 16.06.2020 у справі №372/266/15-ц (пункт 51), від 07.07.2020 у справі N 712/8916/17-ц (пункт 28), 29.06.2021 у справі №904/3405/19 (пункт 57), від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 129)).

Враховуючи відсутність матеріальних підстав для задоволення позову, суд не застосовує у справі позовну давність, однак, звертає увагу учасників справи на те, що відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто терміни позовної давності було продовжено з 02.04.2020 (з дати набрання чинності Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ, яким Прикінцеві та перехідні положення ЦК України було доповнено пунктом 12) до 30.06.2023 (дата закінчення карантину відповідно до постанови КМ України від 27.06.2023).

Однак, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

03.06.2025 було офіційно опубліковано Закон України «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 №4434-ІХ, яким виключено пункт 19, отже скасовано зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану. Зазначена норма набула чинності з 04.09.2025.

Отже не вбачається подання прокурором позову до суду 10.11.2025 із пропуском позовної давності.

Решта доводів учасників справи та всі подані докази судом уважно досліджені та розглянуті та не спростовують вказаного висновку суду. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, суд ухвалює рішення про відмову у позові Бориспільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації.

У звязку із відмовою у позові суд залишає за прокуратурою сплачений за подання позовної заяви судовий збір.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації залишити без задоволення.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 12.08.2026.

Суддя О.В. Конюх