Рішення № 138913134, 10.08.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2026м. ДніпроСправа № 904/3037/26за позовом Приватного підприємства ''Віктор-Ком Імпекс'', с. Йорданешти, Глибоцький район, Чернівецька область

до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас", с. Воронове, Синельниківський район, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

Суддя Ярошенко В.І.

Без участі (повідомлення) представників сторін

ПРОЦЕДУРА

Приватне підприємство ''Віктор-Ком Імпекс'' звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас", в якому просить суд стягнути заборгованість за договором про закупівлю № 1610/23/57 від 16.10.2023 у розмірі 177 000 грн.

Ухвалою суду від 01.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/3037/26. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання до суду відзиву на позовну заяву.

11.06.2026 від Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" надійшов до суду відзив на позовну заяву.

Крім того, від відповідача надійшло клопотання про відстрочення виконання рішення суду та докази в підтвердження обставин викладених в клопотанні про відстрочення.

17.06.2026 від Приватного підприємства ''Віктор-Ком Імпекс'' надійшла до суду відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 11 ст. 176 ГПК України, ухвалою суду від 31.07.2026 залишено позовну заяву без руху з підстав її подачі без додержання вимог п.3 ч.3 ст. 162 ГПК України.

05.08.2025 позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 10.08.2026 поновлено розгляд справи.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача, викладена у позовній заяві

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю № 1610/23/57 від 16.10.2023 щодо своєчасної оплати поставленого товару, що стало підставою для нарахування 3 % річні у розмірі 6 051, 95 грн на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Позивач не погоджується з доводами відзиву та вважає їх безпідставними з огляду на те, що відзив не містить жодних заперечень щодо предмета спору та заявлених позовних вимог по суті. Відповідачем не спростовано факту невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань щодо оплати отриманого товару. Відповідачем не заперечується факт підписання видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та інших первинних документів, які підтверджують належне виконання позивачем своїх договірних обов`язків.

Щодо клопотання про відстрочення виконання рішення суду, позивач зазначає те, що складний фінансовий стан боржника, збитковість діяльності, наявність дебіторської заборгованості чи особливий статус підприємства не можуть автоматично свідчити про неможливість виконання судового рішення. Стратегічне значення підприємства не надає йому права не виконувати договірні зобов`язання перед контрагентами та не оплачувати отриманий товар. Посилання відповідача на те, що його визначено критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, не є правовою підставою для невиконання грошових зобов`язань, не звільняє від відповідальності за порушення договору та не є самостійною підставою для відстрочення виконання судового рішення. Посилання відповідач на воєнний стан та форс-мажорні обставини, не є автоматичною підставою для відстрочення виконання судового рішення. Відповідачем не доведено причинно-наслідковий зв`язок між воєнними діями та неможливістю виконати саме це грошове зобов`язання перед позивачем. Крім того, відповідач не надав сертифіката Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин саме щодо виконання зобов`язань за договором, який є предметом спору у цій справі. Позивач зазначає, що збитковість діяльності відповідача є господарським ризиком самого відповідача; нестача обігових коштів для повного погашення заборгованості, не є підставою для невиконання грошового зобов`язання.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву

Відповідачем у відзиві на позовну заяву вказано на те, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 15 000 грн, не є співмірним по кількості документів, підготовлених проаналізованих для подання позову, не є співмірними кількості судових засідань по цій справі їх не відбудеться жодного, не є співмірними з сумою позовних вимог в розмірі 177 000 грн.

Крім того, від відповідача надійшло клопотання про відстрочення виконання рішення суду строком на 12 місяців з дня набрання рішенням законної сили та докази в підтвердження обставин викладених в клопотанні про відстрочення.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що підприємство знаходиться на господарському розрахунку, при цьому є 100% власністю держави. Органом управління є Дніпропетровська ОДА, яка є виконавчим органом державної влади та не має жодного механізму виділення фінансової допомоги підприємству. ДМП ВКГ «ДЗД» є стратегічним підприємством по забезпеченню водою питної якості населення та підприємств Синельниківського, Павлоградського районів, міст Синельникове, Павлоград, Тернівка, Першотравенськ, шахт, підприємств ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та військових формувань, які знаходяться на цій території. Згідно Переліку секторів критичної інфраструктури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2020 № 1109, комунальні послуги централізоване питне водопостачання та централізоване водовідведення віднесено до сектору системи життєзабезпечення. Господарська діяльність підприємства має загальнодержавне, соціальне значення та безперервний характер. ДМП ВКГ «ДЗД», як підприємство, яке здійснює господарську діяльність з централізованого водопостачання централізованого водовідведення, забезпечує життєдіяльність територіальних громад Дніпропетровської області. Військова агресія російської федерації проти України наносить непоправну шкоду ДМП ВКГ «ДЗД» та вплинула на можливість виконання цивільно-правових зобов?язань. Це призвело до негативного фінансового стану підприємства. Вже за 1 квартал 2026 підприємство має збиток 43 116 000 грн, що підтверджується звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 1 квартал 2026. З цих причин договірні зобов?язання між сторонами не виконані належним чином. Під час воєнного стану та ведення бойових дій ДМП ВКГ «ДЗД» продовжує надавати послуги з централізованого водопостачання, усуває аварії та докладає усіх зусиль, які залежать від підприємства, для забезпечення безперебійного постачання води для життєдіяльності регіону Дніпропетровської області. Єдиним джерелом формування доходів ДМП ВКГ «ДЗД» є надходження оплати за надані послуги від підприємств - споживачів послуг та населення. При цьому значно збільшилась дебіторська заборгованість споживачі за надані ДМП ВКГ «ДЗД» послуги з централізованого водопостачання. Станом на 31.05.2026 дебіторська заборгованість споживачів перед ДМП ВКГ «ДЗД» за надані послуги з централізованого водопостачання та абонентську плату з урахуванням штрафних та фінансових санкцій складає 222 289 461, 31 грн, з них заборгованість населення: 25 150 258, 52 грн , юридичних осіб та ФОП: 197 139 202, 79 грн. Відповідач посилається на лист Торгово-промислової палати України щодо засвідчення форс-мажорних обставин від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. Вважає, що настання форс-мажорних обставин, унеможливило виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором на даний час. Також зазначає, що надає життєво важливі послуги з централізованого водопостачання та намагається своєчасно виконувати свої зобов`язання, приймає всі міри по сплаті заборгованості, але в силу незалежних від нього форс-мажорних обставин на даний час відповідач не має можливості повністю погасити заборгованість перед позивачем за договором.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

16.10.2026 між Приватним підприємством ''Віктор-Ком Імпекс'' (продавець/учасник, позивач) та Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (покупець, відповідач) укладено договір про закупівлю № 1610/23/57.

Відповідно до п. 1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов`язується передати у власність сіль кухонна виварна вакуумна ґатунку ЕКСТРА, за кодом ДК 021:2015: 14430000-4 «Випарена сіль і чистий хлорид натрію», а замовник зобов`язується прийняти товар у відповідності до своїх замовлень та своєчасно оплатити його.

Продавець гарантує, що товар, який поставлятиметься замовнику, належить продавцю на праві власності, не знаходиться під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави чи іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами чи державою, а також не обтяжений будь-яким іншим чином, передбаченим чинним законодавством (пункт 1.2. договору).

Ціна за одиницю та кількість товару визначається згідно специфікації (пункт 2.3 договору).

Пункт 2.4 договору, загальна вартість договору становить: 630 000 грн; з ПДВ 20% - 105 000 грн.

Договору поставка товару здійснюється партіями лише на підставі письмового замовлення покупця, направленого у спосіб, прийнятний для обох сторін (поштою, електронною поштою, тощо).

Датою виконання продавцем зобов`язань щодо поставки товару, вважається дата отримання товару покупцем, що підтверджується належним чином оформленою видатковою накладною, підписаною особою, уповноваженою в установленому порядку замовником на отримання даного товару (пункт 3.4 договору).

Згідно з пунктом 6.1 договору, покупець зобов`язується сплатити продавцеві оплату за кожну окрему партію поставленого товару протягом 90 днів після постачання товару з моменту отримання рахунку шляхом перерахування відповідної суми на банківський рахунок продавця, зазначений у цьому договорі.

Усі розрахунки і платежі за цим договором здійснюються між покупцем та продавцем у строки, в порядку та на умовах, визначених цим договором, якщо інше не узгоджено сторонами у додатковій угоді до цього договору (пункт 6.2 договору).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками обох сторін і діє до 31 грудня 2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх фінансових зобов`язань по цьому договору (пункт 10.1 договору).

Закінчення дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (пункт 10.2 договору).

Згідно із підписаною сторонами специфікацією № 1 до договору про закупівлю № 1610/23/57 від 16.10.2023, сторонами погоджено поставку товару сіль кухонна виварена вакуумна ґатунку Екстра у кількості 35 тон, ціна у розмірі 15 000 грн. Загальна сума 630 000 грн.

26.12.2024 сторонам укладено додаткову угоду № 2 від 16.10.2023, якою сторонами внесені зміни та викладено п. 2.4 в наступній редакції: «Загальна вартість договору складається 756 000 грн, з ПДВ та дорівнює кількості фактично сплачених рахунків за товар, передбачений п. 1.1 цього договору».

Викладено додаток № 1 до договору № 161/23/57 від 16.10.2023: «специфікації №1» у наступній редакції: «Назва товару сіль кухонна виварена вакуумна ґатунку Екстра у кількості 42 тон, ціна у розмірі 18 000 грн. Загальна сума 756 000 грн».

Викласти додаток № 2 до договору № 161/23/57 від 16.10.2023: «графік поставки солі виварної вакуумної ґатунку Екстра» у наступній редакції: жовтень 2023 10 т, лютий 2024 10 т, липень 2024 10 т, листопад 2024 5 т, березень 2025 7 т.

Сторонами укладено додаток № 2 до договору № 161/23/57 від 16.10.2023, яким погоджено графік поставки солі вивареної вакуумної ґатунку Екстра в IV квартал 2023 року та в 2024 році в тонах: жовтень 2023 10 т, лютий 2024 10 т, липень 2024 10 т, листопад 2024 5 т.

На виконання умов договору та специфікації до нього, позивачем здійснено поставку товару на суму 594 000 грн, що підтверджується підписаною сторонами видатковими накладними: № 46 від 19.01.2024 на суму 198 000 грн, № К1000-115 від 05.02.2024 на суму 126 000 грн, № 831 від 23.12.2024 на суму 270 000 грн.

Однак, відповідачем належним чином не виконані зобов`язання щодо оплати поставленого товару та здійснено часткову оплату за поставлений товару у розмірі 417 000 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 2464 від 11.06.2024, № 2898 від 30.07.2024, № 3023 від 13.08.2024, № 3111 від 22.08.2024, № 3152 від 29.08.2024, № 3220 від 10.09.2024, № 3457 від 02.10.2024, № 3508 від 14.10.2024, № 3560 від 21.10.2024, № 3566 від 22.10.2024, № 2695 від 03.02.2025, № 4337 від 12.02.2025, № 4504 від 04.03.2025, № 4597 від 18.03.2025, № 4749 від 04.04.2025. У зв`язку з чим заборгованість відповідача склала у розмірі 177 000 грн.

25.06.2025 між Приватним підприємством «Віктор-Ком Імпекс» (первинний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алетея Етч» (новий кредитор) укладений договір № 25/06/25 про відступлення права вимоги від 25.06.2025.

Відповідно до п.1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному. кредитору, і стає кредитором за грошовими вимогами первісного кредитора до боржника Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" за договором про закупівлю № 1610/23/57 від 16.10.2023, укладеного між первісним кредитором та боржником.

За цим договором новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання грошових зобов`язань щодо оплати товару солі кухонної виварної вакуумної ґатунку ЕКСТРА в сумі 177 000 грн, поставленого за договором про закупівлю № 1610/23/57 від 16.10.2023, згідно видаткової накладної № 831 від 23.12.2024 та товарно-транспортної накладної № 831 від 23.12.2024 (пункт 1.3 договору).

Пунктом 1.3 договору, новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов`язаннях, зазначених в п. 1.1. даного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення даного договору. До Нового кредитора переходять також і права, які нерозривно пов`язані із основним зобов`язанням, у тому числі і право на стягнення з боржника пені та 3% річних інфляційних втрат на підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 2.1 договору, за відступлене (передане) згідно з договором право вимоги новий кредитор сплачує первісному кредитору грошову винагороду в розмірі 177 000 грн. в строк до 27.06.2025.

На виконання умов вказано договору, новим кредитором перераховано первісному кредитору грошову винагороду у розмірі 177 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 4 від 26.06.2025 на суму 177 000 грн.

Позивач вказує на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Алетея Етч» не вдалося повернути від ДМП ВКГ «Дніпро-Західний Донбас» кошти в розмірі 177 000 грн. через відсутність погодження такого відступлення права вимоги з іншою стороною.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алетея Етч» звернулось до Господарського суду Чернівецької області із позовною заявою про визнання договору № 25/06/25 про відступлення права вимоги від 25.06.2025 недійсним та стягнення суми сплаченої за договором.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області у справі № 926/4283/25 від 10.02.2026, яке залишено в силі постановою Західного апеляційного Господарського суду від 20.04.2026, визнано недійсним договір № 25/06/25 про відступлення права вимоги від 25.06.2025, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алетея Етч» та Приватним підприємством «Віктор-Ком Імпекс» та стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алетея Етч» 177 000 грн сплачених за договором №25/06/25 від 25.06.2025.

На виконання вказаного рішення, Приватним підприємством «Віктор-Ком Імпекс» повернуто грошові кошти отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю «Алетея Етч».

Враховуючи те, що договір відступлення права вимоги визнано недійсним, правові наслідки переходу права вимоги до ТОВ «Алетея Етч» не настали, а ПП «Віктор-Ком Імпекс» залишається належним кредитором за договором № 1610/23/57.

Позивачем направлено на адресу відповідача лист-претензію № 1 від 23.02.2026 щодо оплати боргу в сумі 177 000 грн. Однак, вказана вимога залишена відповідачем без виконання.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем не надано суду.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати заборгованості за поставлений товар є підставою для нарахування позивачем 3 % річних за період з 24.03.2026 по 13.05.2026 у розмірі 6 051, 95 грн.

На час розгляду справи доказів сплати відповідачем вказаної заборгованості суду не надано.

Вищезазначене і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.

Щодо нарахування штрафних санкцій

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на умови поставки товару визначене договором про закупівлю № 1610/23/57 від 16.10.2023 та специфікаціями до нього, позивачем здійснено поставку товару 23.12.2024 на суму 270 000 грн.

Враховуючи умови п. 6.1 договору (оплату за кожну окрему партію поставленого товару протягом 90 днів після постачання товару), строк оплати є таким що настав 23.03.2025.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено часткову оплату, що підтверджується платіжними інструкціями наявними в матеріалах справи.

Заборгованість відповідач на час розгляду справи складає у розмірі 177 000 грн, що не заперечується відповідачем.

Доказів сплати вказаної заборгованості суду не надано.

Таким чином, неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором є підставою для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідач на користь позивача основної заборгованості у розмірі 177 000 грн.

Щодо 3 % річних

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано розрахунок 3 % річних за загальний період з 24.03.2025 по 13.05.2026 (з урахуванням часткової оплати), що складає у розмірі 6 051, 95 грн.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку 3 % річних та встановлено, що розрахунок 3 % річних здійснено правильно.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 6 051, 95 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Отже, суд вважає за можливе у порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, вказати органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у даній справі, проводити нарахування та стягнення: процентів (3 % річних) на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 14.05.2026 до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: С * % * Д : К : 100, де: С - сума заборгованості, % - відсоток річних, зазначений в договорі (3 %), Д - кількість днів прострочення, К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини, суд зазначає наступне.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Згідно з частиною третьою статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також, згідно з положеннями статті 218 Господарського кодексу України (чинний на час спірних спавовідносин) у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати коштів від своїх контрагентів. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо).

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Загальний лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1від 28.02.2022, яким з 24.02.2022 засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на всій території України, не є належним і допустимим доказом наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання за договором, що пов`язане з настанням обставин непереборної сили, оскільки згідно зі статтею 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) шляхом видачі сертифіката про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Тож, указаний лист Торгово-промислової палати України не засвідчує факт настання саме для відповідача форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).

З огляду на викладене, заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи, а тому відхиляються господарським судом.

Щодо клопотання про відстрочення виконання рішення суду, суд зазначає.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 239 Господарського процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру...", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем надано заперечення суду щодо задоволення клопотання відповідача щодо відстрочення виконання рішення суду.

Посилання відповідача у відзиві на скрутний фінансовий стан не звільняє від здійснення оплати.

Чинним законодавством України не передбачено звільнення від обов`язку оплати у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування.

За змістом частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 905/2358/16 та від 15.05.2012 у справі №11/446.

Заявником не наведено та не обґрунтовано жодних підстав та обставин, які дадуть можливість йому виконати рішення суду. Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження скрутного становища та/або інших виключних підстав для розстрочення виконання рішення.

Належних та достовірних доказів, в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про те, що рішення суду буде виконано в майбутньому, зокрема і, доказів на підтвердження надходження коштів, що дасть можливість погасити існуючий борг по закінченню строку відстрочення відповідачем до суду також не надано.

Відстрочка виконання рішення суду призведе до надання переваг відповідачу у порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав.

Враховуючи викладене, господарський суд не вважає за можливе надати відстрочку виконання рішення суду.

Разом з цим, суд наголошує на тому, що заяву про відстрочку виконання рішення суду може бути подана відповідачем повторно, за умови дотримання ним вимог статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у сумі 3 328 грн покладаються на відповідача.

Позивач заявив вимогу про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, яку викладено в прохальній частині позовної заяви, в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне відкласти вирішення питання про розподіл таких витрат.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 231, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (52591, Дніпропетровська область, Синельниківський район, село Воронове, вул. Дніпровська, будинок 28, код ЄДРПОУ 03564045) на користь Приватного підприємства ''Віктор-Ком Імпекс'' (60421, Черкаська область, Глибоцький район, с. Йорданешти, вул. Корнец, 24, код ЄДРПОУ 34864103) основну заборгованість у розмірі 177 000 грн, 3 % річних у розмірі 6 051, 95 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 328 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у даній справі, проводити нарахування та стягнення: процентів ( 3 % річних) на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 14.05.2026 до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: С * % * Д : К : 100, де: С - сума заборгованості, % - відсоток річних, зазначений в договорі (3 %), Д - кількість днів прострочення, К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Відкласти вирішення питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу до моменту подання ним доказів понесення цих витрат у порядку, передбаченому частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.І. Ярошенко