Ухвала суду № 138912215, 12.08.2026, Садгірський районний суд м. Чернівців

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/722/26

Провадження №2-і/726/6/26

Категорія

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2026 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Асташева С. А.,

з участю секретаря судових засідань Олексюк О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Чернівці, заяву Малого підприємства «Чернівецький завод медичних виробів» про розстрочення виконання судового рішення у цивільній справі № 726/722/26 за позовом ОСОБА_1 до Малого підприємства «Чернівецький завод медичних виробів» про стягнення вихідної допомоги невиплаченої при звільненні,

У С Т А Н О В И В:

Суть клопотання та порушеного у нього питання, що вирішується ухвалою та заперечення іншої сторони.

25.07.2026 через систему «Електронний суд» представниця Малого підприємства «Чернівецький завод медичних виробів» Дуднік Л.О. звернулася до суду із заявою про розстрочення виконання судового рішення у якій просить судрозстрочити виконання постанови Чернівецького апеляційного суду від 10 червня 2026 року у справі №726/722/26 строком до 22.04.2027 із виплатою загальної суми 204 688,45 грн рівними частинами по 22 743,16 грн щомісячно за таким графіком (із пропорційним утриманням податків лише з сум доходу):

До 31.08.2026: 22 743,16 грн (Стягувачу через ДВС: 17 653,31 грн; ПДФО: 3 983,36 грн; ВЗ: 1 106,49 грн);

До 30.09.2026: 22 743,16 грн (Стягувачу через ДВС: 17 653,31 грн; ПДФО: 3 983,36 грн; ВЗ: 1 106,49 грн);

До 31.10.2026: 22 743,16 грн (Стягувачу через ДВС: 17 653,31 грн; ПДФО: 3 983,36 грн; ВЗ: 1 106,49 грн);

До 30.11.2026: 22 743,16 грн (Стягувачу через ДВС: 17 653,31 грн; ПДФО: 3 983,36 грн; ВЗ: 1 106,49 грн);

До 31.12.2026: 22 743,16 грн (Стягувачу через ДВС: 17 653,31 грн; ПДФО: 3 983,36 грн; ВЗ: 1 106,49 грн);

До 31.01.2027: 22 743,16 грн (Стягувачу через ДВС: 17 653,31 грн; ПДФО: 3 983,36 грн; ВЗ: 1 106,49 грн);

До 28.02.2027: 22 743,16 грн (Стягувачу через ДВС: 17 653,31 грн; ПДФО: 3 983,36 грн; ВЗ: 1 106,49 грн);

До 31.03.2027: 22 743,16 грн (Стягувачу через ДВС: 17 653,31 грн; ПДФО: 3 983,36 грн; ВЗ: 1 106,49 грн);

До 22.04.2027: 22 743,17 грн (Стягувачу через ДВС: 17 653,30 грн; ПДФО: 3 983,38 грн; ВЗ: 1 106,49 грн).

Свої вимоги мотивує тим, що 01.07.2026 стягувач звернувся із заявою про примусове виконання, на підставі чого Третім відділом ДВС у місті Чернівці було відкрито виконавче провадження № 81437162 та 10.07.2026 виконавець відмовив у задоволенні клопотання боржника про відкладення проведення виконавчих дій.

Вказує, що боржник не заперечує обов`язковості судового рішення та не має наміру ухилятися від його виконання. Водночас одноразова сплата всієї присудженої суми істотно ускладнить поточну господарську діяльність підприємства, виконання ним зобов`язань перед працівниками, контрагентами та бюджетом, а також створить ризик припинення або суттєвого скорочення виробничої діяльності (на підтвердження цих обставин долучає докази до заяви).

05.08.2026 ОСОБА_1 подав письмові заперечення у яких просив відмовити повністю Малому підприємству «Чернівецький завод медичних виробів» у задоволенні заяви про розстрочення виконання постанови Чернівецького апеляційного суду від 10 червня 2026 року у справі № 726/722/26.

Вважає вказану заяву безпідставною, необґрунтованою та такою, що спрямована на умисне штучне затягування виконання законного судового рішення, оскільки відсутні належні та допустимі докази скрутного фінансового стану боржника, а його аргументи є суперечливими, оскільки підприємство має значний оборот, не має заборгованості з заробітної плати перед працівниками та забезпечує «господарські витрати».

Звертає увагу суду на те, що стягнуті кошти є заробітною платою та соціальними гарантіями працівника, які забезпечують його конституційне право на життя та гідне існування.

Процесуальні дії у справі та думка сторін.

Заява про розстрочення виконання судового рішення 25.07.2026 подана через систему «Електронний суд».

Відповідно до даних Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду матеріали заяви 27.07.2026 передані на розгляд головуючого судді Асташева С.А.

Судове засідання у справі з розгляду заяви призначене на 12 серпня 2026 року про що повідомлені сторони.

31.07.2026 представниця Малого підприємства «Чернівецький завод медичних виробів» Дуднік Людмили Олександрівни подала клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою судді від 03.08.2026 таке клопотання задоволено та постановлено провести судове засідання, у справі № 726/722/26 (2-і/726/6/26) за заявою про розстрочення виконання судового рішення у справі, яке призначене на 11:00 12 серпня 2026 року, та усі наступні судові засідання з розгляду справи, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів адвоката Дуднік Людмили Олександрівни за допомогою системи відеоконференцзв`язку - vkz.court.gov.ua.

Представниця заявника Дуднік Л.О. скерувала клопотання у якому підтримала заяву Малого підприємства «Чернівецький завод медичних виробів» про розстрочення виконання судового рішення та просила її задовольнити з підстав у ній зазначених. Розгляд справи провести за її відсутності.

ОСОБА_1 також скерував заяву у якій просив розглянути справу за його відсутності. Підтримав раніше скеровані заперечення та просив відмовити у задоволенні заяви про розстрочення виконання судового рішення.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, оскільки у судове засідання учасники справи не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали заяви та надані суду документи, провівши аналіз доказів у справі, суд доходить такого висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Суд встановив, що рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 14.04.2026 у справі № 726/722/26 суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до Малого підприємства «Чернівецький завод медичних виробів» про стягнення вихідної допомоги невиплаченої при звільненні.

Натомість постановою Чернівецького апеляційного суду від 10.06.2026 таке рішення суду скасоване та ухвалене нове, яким задоволений частково позов ОСОБА_1 до Малого підприємства «Чернівецький завод медичних виробів» про стягнення вихідної допомоги невиплаченої при звільненні.

Стягнуто з Малого підприємства «Чернівецький завод медичних виробів» на користь ОСОБА_1 невиплачену вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку у розмірі 179 168,10 грн, здійснивши відрахування із цих сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Стягнуто з Малого підприємства «Чернівецький завод медичних виробів» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 10 лютого 2026 року по 10 червня 2026 року у розмірі 20 000 грн, здійснивши відрахування із цих сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Також стягнуто з Малого підприємства «Чернівецький завод медичних виробів» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 520,35 грн.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.07.2026 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Малого підприємства «Чернівецький завод медичних виробів» на постанову Чернівецького апеляційного суду від 10 червня 2026 року.

01.07.2026 стягувач звернувся із заявою про примусове виконання, на підставі чого Третім відділом державної виконавчої служби у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції 07.07.2026 відкрито виконавче провадження № 81437162 за виконавчим листом № 726/722/26 виданим Садгірським районним судом м. Чернівці 26.06.2026 про стягнення з Малого підприємства «Чернівецький завод медичних виробів» на користь ОСОБА_1 невиплаченої вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку у розмірі 179 168,10 грн, здійснивши відрахування із цих сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору; стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 10 лютого 2026 року по 10 червня 2026 року у розмірі 20 000 грн, здійснивши відрахування із цих сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору та стягнення понесених судових виграт зі сплати судового збору у розмірі 5 520,35 грн.

10.07.2026 Третім відділом державної виконавчої служби у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України листом №449498 було відмовлено у задоволенні клопотання боржника про відкладення проведення виконавчих дій.

У листі вказано про те, що наведені у клопотанні боржника доводи щодо необхідності здійснення виплати заробітної плати працівникам підприємства, сплати податків та інших обов`язкових платежів самі по собі не є обставинами, які у розумінні статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» об`єктивно перешкоджають проведенню виконавчих дій або роблять їх неможливими. Фактично зазначені боржником обставини стосуються його фінансового стану та черговості виконання власних грошових зобов`язань, однак не свідчать про існування правових чи фактичних перешкод для здійснення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду.

На підтвердження своїх доводів разом із заявою представниця Малого підприємства «Чернівецький завод медичних виробів» долучає Довідку про чисельність працівників та фонд оплати праці № 40 від 24.07.2026 у якій вказано про те, що штатна чисельність працівників підприємства становить 79 осіб (зокрема, працюючих за основним місцем роботи - 42 осіб, за сумісництвом - 2 осіб). Середньомісячний фонд оплати праці підприємства за останні 3 місяці становить 1 107 295 грн 36 коп. Заборгованість із виплати заробітної плати перед працівниками станом на дату винесення цієї довідки відсутня. Підприємство забезпечує своєчасну виплату заробітної плати поточному штату працівників (44 особи).

Також надає суду Довідку про фінансово-економічний стан підприємства № 41 від 24.07.2026 у якій адміністрація Малого підприємства «Чернівецький завод медичних виробів» засвідчує, що станом на 23 липня 2026 року підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі через гострий дефіцит вільних обігових коштів. Усі наявні на поточних рахунках грошові кошти, надходження від господарської діяльності, а також кошти на електронному рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ (CEA ПДВ) мають цільове призначення і спрямовуються виключно на забезпечення життєдіяльності виробництва та виконання податкових зобов`язань. Підприємство є зареєстрованим платником податку на додану вартість (ПДВ). Станом на дату підписання цієї довідки на підприємстві наявна наступна заборгованість:

Заборгованість із виплати заробітної плати та обов`язкових платежів: Перед чинними працівниками підприємства (поточна заробітна плата за першу половину липня 2026 року) - 899913 грн;

Планові зобов`язання зі сплати єдиного соціального внеску (ЄСВ) ПДФО та військовий збір - 219945 грн.

Поточні зобов`язання зі сплати податку на додану вартість (ПДВ) - 347802 грн.

Кредиторська заборгованістю перед постачальниками за сировину та комплектуючі (забезпечують безперервний цикл виробництва компонентної продукції для медичних виробів) -556180 грн.

Заборгованість за енергоносії та комунальні послуги (виробничі цехи) - 426287 грн.

Разом невідкладних фінансових зобов`язань: 2450127 грн.

Вказує, що одномоментне списання або стягнення грошових коштів у розмірі 204 688,45 грн призведе до повної зупинки операційного та виробничого процесів заводу, зриву поставок компонентної медичної продукції за укладеними договорами, а також до порушення конституційних прав інших працівників підприємства на своєчасне отримання заробітної плати.

До матеріалів справи долучена копія виписок по рахунку МП «Чернівецький завод медичних виробів».

У заяві також представниця посилається на укладені між Малим підприємством «Чернівецький завод медичних виробів» та ОСОБА_2 договори про надання поворотної фінансової допомоги від 14.07.2025, 08.08.2025, 18.09.2025, 14.10.2025, 10.11.2025, 16.12.2025 та 27.01.2026.

Також до судового засідання представниця скерувала документи на підтвердження намірів виконання рішення суду, а саме платіжні інструкції часткової сплати боргу.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

За змістом ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з ч.4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1)ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2)щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.5 ст. 435 ЦПК України).

Суд звертає увагу, Законом встановлено, що критерієм визначення підстав для розстрочки виконання рішення є обставини, які утруднюють виконання судового рішення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішити питання про їх наявність з урахуванням всіх обставин справи, а також прав та законних інтересів сторін.

Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.

Обставинами, які утруднюють виконання рішення, можуть бути тільки ті обставини, які існують насправді і які безпосередньо не дозволяють виконати судове рішення в обсязі, строки та в порядку, визначеному в ньому.

У постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.2003 зазначено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суду потрібно мати на увазі, що, їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

До подібного висновку прийшов і Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі 2-1230/11 (провадження № 61-33465 св18), який у постанові від 30.10.2019 зазначив, що при вирішенні заяви державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст.76-83ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Заявник посилається на складний фінансово-економічний стан МП «Чернівецький завод медичних виробів» та вказує про те, що одномоментне повне стягнення суми 204 688,45 грн призведе до повної зупинки операційної діяльності, блокування розрахунків за сировину, а також унеможливить першочергову виплату поточної заробітної плати чинним працівникам заводу та сплату обов`язкових податків до бюджету України, що підтверджується фінансовою звітністю компанії.

Однак, належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин заявник не надає, а долучені документи є його внутрішніми довідками сформованими ним же.

Заявником не надано доказів щодо виникнення виключних обставин в розумінні ст. 435 ЦПК України, які б давали підстави для розстрочки виконання рішення суду, а наведені підстави не можуть бути визнанні такими, що вказують на необхідність розстрочення.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що скрутне фінансове становище боржника (зокрема, суб`єкта господарювання приватного права) не є винятковою обставиною в розумінні процесуального закону (ст. 435 ЦПК) і не може бути підставою для розстрочення виконання судового рішення, оскільки це порушує право стягувача на справедливий суд та мирне володіння своїм майном (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Тобто доводи про те, що підприємство знаходиться в кризовому фінансовому стані, не є підставою розстрочення виконання рішення суду про стягнення вихідної допомоги. Складне фінансове становище не свідчить ні про винятковість, ні про поважність причин невиконання рішення суду, а тому не може бути підставою для розстрочки виконання рішення суду.

Суд звертає увагу, що до характеристики матеріального стану належать також наявність у заявника на праві власності нерухомого та рухомого майна за рахунок якого можна виконати рішення суду, банківських заощаджень тощо. Однак, таких даних заявником до суду не надано.

Надані заявником документи підтверджують здійснення підприємством господарської діяльності, однак не доводять відсутності у нього реальної можливості виконати судове рішення у встановленому законом порядку.

Верховний Суд у Постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 522/341/15-ц зазначив: «наявність боргових зобов`язань перед іншими особами чи відсутність коштів на рахунках не є винятковими обставинами, які виправдовують тривале невиконання рішення суду». Господарські ризики підприємства не повинні перекладатися на Стягувача.

Верховний Суд у Постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 573/2358/17 чітко вказав: «розстрочення виконання рішення суду не може базуватися на погіршенні фінансового стану підприємства, якщо предметом стягнення є вихідна допомога або заробітна плата, оскільки такі виплати забезпечують право людини на життя».

Суд також враховує, що заявником не надано належних та допустимих доказів наявності простроченої заборгованості із виплати заробітної плати, невиконаних зобов`язань перед бюджетом чи контрагентами, відкриття проваджень у справах про банкрутство або інших обставин, які б свідчили про критичний фінансовий стан підприємства та неможливість виконання рішення суду без застосування розстрочення.

Проведення звичайної господарської діяльності, виплата зарплати іншим працівникам чи закупівля сировини є поточними комерційними ризиками підприємства і не можуть вважатися «винятковими обставинами» для невиплати боргу колишньому працівнику.

Заявник (боржник) посилається на необхідність виплати заробітної плати працівникам, проте виконання судового рішення власне і є способом виплати заробітної плати (вихідної допомоги) ОСОБА_1 .

Суд бере до уваги характер присуджених до стягнення коштів.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на своєчасне одержання винагороди за працю, яке захищається законом.

Всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Предметом стягнення у даній справі є вихідна допомога, невиплачена при звільненні. Ці кошти є соціальними гарантіями працівника, які забезпечують його конституційне право на життя та гідне існування.

Вихідна допомога не ототожнюється із заробітною платою, що виплачуються працівникові при звільненні, оскільки її розмір не пов`язаний з кількістю і якістю праці, а лише з фактом звільнення працівника з визначених законом підстав. Тобто основним завданням вихідної допомоги є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи.

Як убачається зі змісту постанови Чернівецького апеляційного суду, присуджені суми пов`язані з трудовими правовідносинами та фактично становлять належні працівнику виплати, отримання яких було безпідставно затримано. Подальше відтермінування їх виплати шляхом розстрочення виконання рішення призведе до продовження порушення майнових прав стягувача та не забезпечить справедливого балансу між інтересами сторін.

Надання відстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява № 22774/93, пункт 74).

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Також суд звертає увагу, що розстрочка виконання рішення є правом, а не обов`язком суду.

Вирішуючи питання розстрочки виконання рішення, суд повинен виходити із засад доцільності та необхідності захисту інтересів, насамперед, стягувача, права якого підтверджені судовим рішенням, але при цьому дотримувати баланс інтересів і боржника, на його право на розстрочку чи відстрочення виконання судового рішення.

Розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 920/199/16.

Суд враховує також, що обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства, а виконання судового рішення є невід`ємною складовою права особи на справедливий суд. Надання розстрочення не може ґрунтуватися лише на посиланні боржника на незручність або небажаність одноразового виконання рішення, оскільки саме по собі стягнення значної суми коштів є звичайним наслідком ухвалення судового рішення про задоволення позову.

Суд враховує, що під час апеляційного перегляду справи Чернівецький апеляційний суд уже надав оцінку обставинам, пов`язаним із діяльністю підприємства в умовах воєнного стану, збройної агресії Російської Федерації проти України, перебоями в енергопостачанні, фінансовим станом підприємства та іншим доводам відповідача. Саме з метою дотримання балансу інтересів сторін апеляційний суд зменшив розмір стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні із заявленої суми 241 668,60 грн до 20 000 грн.

Таким чином, обставини, на які посилається заявник як на підставу для розстрочення виконання судового рішення, фактично були враховані судом апеляційної інстанції під час визначення остаточного розміру присуджених до стягнення сум. Повторне врахування цих самих обставин шляхом надання розстрочення призвело б до необґрунтованого порушення балансу прав та інтересів сторін і фактичного покладення негативних наслідків господарської діяльності боржника на стягувача.

Крім того, надання розстрочення виконання рішення у даній справі призвело б до подальшого відтермінування отримання стягувачем належних йому трудових виплат, право на які вже підтверджене судовим рішенням, що набрало законної сили. За таких обставин суд вважає, що інтереси стягувача у своєчасному та повному виконанні судового рішення переважають інтереси боржника у поступовому погашенні заборгованості.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що заявником не доведено існування обставин, які істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, а тому підстави для розстрочення виконання постанови Чернівецького апеляційного суду від 10 червня 2026 року відсутні.

Керуючись ст.ст. 76-83, 89, 258-260, 267, 435 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви Малого підприємства «Чернівецький завод медичних виробів» про розстрочення виконання судового рішення у цивільній справі № 726/722/26 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С. А. Асташев