Рішення № 138911629, 12.08.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/2983/26

н/п 2/953/2517/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Зуба Г.А.

за участю секретаря Кулікової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

11.03.2026 до Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 , в якій представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача суму суму заборгованості за кредитним договором № 17-165-851-2-20-Г в розмірі 35 936,94 гривень, що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена): 16972, 74 гривень; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 2540, 28 гривень; заборгованості по сплаті комісій (в тому числі прострочена): 16423, 92 гривень, судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 2662, 40 гривень, та витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 11200, 00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 18.08.2020 між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» (далі АТ «МЕГБАНК», Банк) та ОСОБА_1 (далі Клієнт, Боржниця, Відповідачка) укладено Кредитний Договір № 17-165-851-2-20-Г (з ануїтетними платежами) (далі Кредитний договір), який складається з публічної частини договору, якою є Правила обслуговування клієнтів в АТ «МЕГАБАНК», розміщені на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору, якою є вказаний Кредитний договір. Вищевказані документи у сукупності складають договірну основу, яка закріплює домовленості Банка і Позичальника щодо регулювання правовідносин, які виникли між ними, і відповідно до приписів ст. 634 ЦК України та умов п. 1.2 Кредитного договору є за своєю суттю договором приєднання, що укладений шляхом прийняття Позичальником пропозиції Банку згідно ст. ст. 641, 644 ЦК України. Сторони погодили та своїм підписом Позичальниця підтвердила, що цей Кредитний договір з усіма додатками та Договором, являють у сукупності для Сторін один єдиний Договір, у зв`язку з чим істотні умови, які є обов`язковими для Договору відповідно до чинного законодавства України, можуть міститися як у тексті цього Кредитного договору, чи додатках до нього, так i у Договорі (додатках до нього) (п. 5.4 Кредитного договору). Також Позичальниця своїм підписом підтвердила, що: - з Правилами, які розміщені на офіційному сайті Кредитодавця www.megabank.ua та/або у відділеннях Кредитодавця, а також з умовами цього Кредитного договору, ознайомлена і згодна; - один оригінал Договору із додатками, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту нею отримані (п. 5.5 Кредитного договору). За умовами п. 7.1 Кредитного договору, він набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 17.08.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним. Відповідно до п. 7.2 Кредитного договору, закінчення строку Договору не звільняє Позичальника від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Кредитного договору. Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, Кредитодавець надав Позичальниці кредитні кошти (далі Кредит), в сумі та на умовах визначених Договором, які Позичальниця зобов`язується повернути Кредитодавцю, сплатити проценти за користування Кредитом та інші платежі згідно з додатками до цього Договору. Кредит надавався на споживчі цілі шляхом видачі грошових коштів з каси банку готівкою (п.1.2. Кредитного договору). Для обліку Кредиту та нарахованих процентів за Кредитом Кредитодавець відкрив відповідні рахунки (п. п. 3.1.1., 3.1.2. Кредитного договору).

У подальшому Банк свої зобов`язання перед Позичальницею за Кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши їй Кредит у розмірі та на умовах, погоджених у Кредитному договорі. Однак, свої зобов`язання за Кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків та комісії (за наявності) за користування Кредитом Відповідачка виконала не в повному обсязі, допустивши прострочення здійснення строкових платежів, а також та не повернула кредит після закінчення строку кредитування, внаслідок чого у останньої сформувалась заборгованість перед Позивачем, що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена): 16972, 74 грн.; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 2540, 28 грн.; заборгованості по сплаті комісії (в тому числі прострочена): 16423, 92 грн.; загальна сума заборгованості: 35936, 94 грн.

03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Новий кредитор) був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги.

Новий кредитор ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» набув право вимоги до Боржників за Основними договорами, серед яких і право вимоги до Відповідачки боржника за Кредитним договором № 17-165-851-2-20-Г від 18.08.2020.

Пунктом 2 Договору № GL1N426240 передбачено, що після набуття Новим кредитором Прав вимоги, Новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі Права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України. Користуючись даним правом Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Первісний кредитор) 27.12.2024 уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (Новий кредитор) Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги.

Так, відповідно до умов Договору № 1/12 ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості Боржників за Основними Договорами. Відповідно до Додатку №1 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору про відступлення прав вимоги серед інших, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло і право вимоги до Відповідачки боржника за Кредитним договором № 17-165-851-2-20-Г від 18.08.2020.

Згідно з Розрахунком заборгованості Відповідачки боржника за Кредитним договором № 17 165-851-2-20-Г від 18.08.2020, сформованої АТ «МЕГАБАНК» станом на 03.09.2024 (дата укладання Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги) заборгованість Боржника/Відповідачки становить: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена): 16972, 74 грн.; заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 2540, 28 грн.; заборгованість по сплаті комісії (в тому числі прострочена): 16423, 92 грн.; загальна сума заборгованості: 35936, 94 грн. Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», а в подальшому ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо AT «МЕГАБАНК» станом на день відступлення права вимоги 03.09.2024. У свою чергу, ні ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», ні ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови Кредитного договору в односторонньому порядку не змінювало.

Викладене вище стало підставою звернення позивача до суду.

11.03.2026 до суду надійшла вказана позовна заява та розподілена судді Зубу Г.А.

16.03.2026 судом здійснено електронний запит до Реєстру територіальної громади міста Харкова для встановлення місцеперебування відповідача, відповідь на який надано до суду 16.03.2026.

Ухвалою судді від 16.03.2026 прийнято до розгляду вказану позовну заяву, та відкрито провадження в ній за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

26.06.2026 представниця відповідачки ОСОБА_1 адвокат Зудер`янц В.В. шляхом надсилання через систему «Електронний суд» подала заяву щодо неспівмірності витрат позивача на правничу допомогу та відмову в їх стягненні. В обгрунтування заяви зазначила, що відповідачка категорично заперечує проти співмірності та реальності цих витрат на підставі ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України, виходячи з наступного: 1. Дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, є малозначною та типовою (категорія стягнення кредитної заборгованості за купленими пулами прав вимоги ліквідованих банків). Позовна заява містить шаблонний текст. 2. Представник позивача у пункті 5 прохальної частини позову прямо заявив клопотання про розгляд справи без його участі, тобто жодних витрат часу на участь у судових засіданнях адвокат позивача не поніс і не понесе. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з актом приймання-передачі послуг з правничої допомоги №12101622 від 05 січня 2026 року, який є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги № 1/07 від 01.07.2025, Клієнт отримав наступні послуги: проведення юридичного та фінансового аналізу 1 Боржника вартістю 1200 грн.; складання, підписання та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості 10000 грн. Вказані в цьому Акті послуги з правничої допомоги прийняті Клієнтом у повному обсязі, без зауважень. Відповідно до договору про надання правничої допомоги, акту наданих послуг, ордеру, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю позивачем понесено витрати на професійну правову допомогу в загальному розмірі 11200, 00 грн. Зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, слід зазначити, що розмір пред`явлених ТОВ «ФК Єврокредит» до відшкодування витрат на надання йому правової допомоги є завищеним щодо іншої сторони спору (а.с. 85-87).

26.06.2026 представниця відповідачки ОСОБА_1 адвокат Зудер`янц В.В. шляхом надсилання через систему «Електронний суд» подала до суду письмові пояснення на позовну заяву (про відмову в позові), в яких просила відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне. Відповідачка заперечує проти задоволення позовних вимог у частині стягнення комісії та відсотків, а також заявляє про необхідність перерахунку суми основного боргу (тіла кредиту). Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно дочастин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19). Відповідно до пункту 2.8 Кредитного договору № 17-165-851-2-20-Г від 18.08.2020 року, сторони передбачили щомісячну комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,7% від суми кредиту, що згідно з Графіком платежів (Додаток №1) становить фіксовану суму 912,44 грн щомісячно. Відповідно до пункту 2.9 Кредитного договору розмір щомісячного платежу, який включає суму ануітетного платежу (крім першого та останнього) та суму щомісячної комісійної виногороди сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця та становить 2006,90 грн. Як вбачається з позовної заяви, Позивач просить стягнути заборгованість за комісією у розмірі 16 423,92 грн. Таким чином, пункт 2.8 Кредитного договору № 17-165-851-2-20-Г від 18.08.2020 року, яким передбачено сплату позичальником комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, в розмірі 2,7 % щомісячно від суми кредиту, що згідно з Графіком платежів (Додаток №1) становить фіксовану суму 912,44 грн щомісячно, є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Врапховуючі викладене, частина заборгованості, яка є предметом спору та нарахована на підставі умов договору, які є нікчемними, а саме нарахована комісія в сумі 16 423,92 гривень, не підлягає стягненню з відповідачки. Оскільки п. 2.8 договору є нікчемним, кошти в розмірі 17336,36 грн. були отримані банком без належної правової підстави. Зазначені кошти мали автоматично спрямовуватися банком на погашення чергових платежів за тілом кредиту та правомірними відсотками, а не зараховуватися як комісія. З урахуванням цього, заявлені Позивачем: тіло кредиту у розмірі 16 972,74 грн. та Заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) в розмірі 2 540,28 грн. (загальна сума 19477,02 грн.) має бути зменшене судом на суму безпідставно стягнутої комісії: 19477,02 грн.-17336,36грн.=2140,66 грн.

Також зазначає, що Позивач просить стягнути заборгованість по відсотках у розмірі 2 540,28 грн станом на 03.09.2024, за основу взято Довідку-розрахунок заборгованості за кредитним договором№ 17-165-851-2-20-Г від 18.08.2020. Пунктом 2.2 Кредитного договору визначено, що кредит надається з 18 серпня 2020 року до 17 серпня 2023 року включно. Тобто, з цього вбачається, що Банком нараховані відсотки після 17.08.2023, тобто після закінчення строку дії договору. Нарахування відсотків після закінчення строку дії кредиту є неправомірним . Відповідно до усталеної позиції Верховного Суду України, після закінчення строку кредитування (або в разі дострокового розірвання) банк втрачає право нараховувати проценти, передбачені умовами договору. Правова позиція Великої Палати Верховного Суду (Постанова від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12): Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Після 17.08.2023 року банк взагалі втратив право нараховувати відсотки. А нарахування відсотків після закінчення строку дії кредиту є неправомірними.

Крім того, представниця вказала, що відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Повідомляє, що витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, які понесла відповідачка ОСОБА_1 у зв`язку із розглядом цієї справи складають 10000, 00 (десять тисяч) грн. Вказані витрати складаються з: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, та включає: Усна первинна правова консультація Клієнта, аналіз наданих документів Кредитного договору № 17-165-851-2-20-Г від 18.08.2020; Ознайомлення з матеріалами позовної заяви , вивчення доданих до нього додатків; Моніторинг, підбір та аналіз актуальної судової практики Великої Палати Верховного Суду; Проведення контррозрахунку законного розміру арифметичного заборгованості з урахуванням безпідставно сплачених сум щомісячних комісій та їх зарахування в рахунок погашення тіла кредиту; Складання, правове обґрунтування та формування остаточного тексту Письмових пояснень на позовну заяву ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» з викладенням правової позиції захисту та клопотання щодо зменьшення витрат на правничу допомогу заявлену позивачем. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги який буде надано суду та направлено стороні позивача відповідно до п.2 ч.8 ст.141 ЦПК України (а.с. 89-94).

26.06.2026 представниця відповідачки ОСОБА_1 адвокат Зудер`янц В.В. шляхом надсилання через систему «Електронний суд» подала до суду заяву про надання доказів щодо витрат відповідачки понесених при отриманні правничої допомоги (відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України). Ухвалою суду від 16.03.2026 року Відкрито провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк із дня вручення даної ухвали для надання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України. 04 червня 2026 року між ОСОБА_1 та адвокатом В.В. Зудер`янц було укладено Договір б/н про надання правничої допомоги. На підставі цього Договору адвокатом В.В. Зудер`янц було виписано ордер СЕРІЯ АХ № 1354645 від 04.06.2025 року. 26.06.2026 року адвокатом В.В. Зудер`янц через систему «Електронний суд» було спрямовано Письмові пояснення на позовну заяву. Окрім іншого в цихпоясненнях адвокат повідомила, що витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, які понесла відповідачка у зв`язку із розглядом цієї справи складають 10000,00 (десять тисяч) грн. Відповідно до приписів ч 8. Ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Цією заявою повідомляю що докази фактично понесених відповідачкою витрат на правничу допомогу, які понесені нею в зв`язку із розглядом цієї справи, будуть спрямовані суду та позивачу протягом п`яти днів після ухвалення рішення з відповідною заявою (а.с. 95-97).

В судове засідання представник позивача адвокат Журавльов С.Г. не з`явився, повідомлений належним чином. 10.08.2026 через систему «Електронний суд» подав клопотання, в якому він просить розглядати справу без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином.

12.08.2026 представниця відповідачки ОСОБА_1 адвокат Зудер`янц В.В. подала до канцелярії суду заяву, в якій просила проводити розгляд справи за її відсутності та без участі відповідачки. Крім того, просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених в поданих письмових поясненнях по справі (про відмову у позові), заяві про неспівмірності витрат позивача на правничу допомогу. Також повідомила, що докази фактично понесених відповідачкою витрат на правничу допомогу (їх розрахунок) буде надано відповідно до приписів ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

За змістом ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що представник позивача адвокат Журавльов С.Г. надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ», представниця відповідачки адвокат Зудер`янц В.В. надала до суду заяву про розгляд справи без її участі та за відсутності позивачки, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи сторін.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Судом встановлено, що 18 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «Мегабанк» із заявою на отримання Експрес кредиту на споживчі цілі (а.с. 56).

Так, 18 серпня 2020 року між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 17-165-851-2-20-Г (з ануїтетними платежами), відповідно до якого, згідно з Розділом 2 Кредитного договору, визначено умови та порядок надання кредиту (а.с. 54-54 на звороті).

Відповідно до вказаних умов, викладених в Розділі 2 Кредитного договору: кредит надається на строк з 18 серпня 2020 року по 17 серпня 2023 року включно (п. 2.2.); загальний розмір кредиту складає 33794, 00 грн. (п. 2.3.); процентна ставка за користування Кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована), % річних - 10 % (п. 2.4.); розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, в % від суми кредиту сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця 2, 7000000000 (п. 2.8.); розмір щомісячного платежу, грн., який включає суму ануїтетного платежу (крім першого та останнього) та суму щомісячної комісійної винагороди, сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця 2006, 90 грн. (п. 2.9.); процентна ставка за користування Кредитом понад строк, вказаний у п. 2.2 договору, % річних - 0,1 % (п. 2.11.).

Позичальник зобов`язується повернути одержаний Кредит у повному обсязі до 16-00 години 17 серпня 2023 року (п. 3.2.1. Кредитного договору).

Відовідно до п. 7.1. Кредитного договору Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 17 серпня 2026 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним.

Згідно з Додатком № 1 до Кредитного договору № 17-165-851-2-20-Г від 18.08.2020 «Розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки»: загальна вартість кредиту становить 72299, 38 грн., з яких 33794, 00 грн. - основна сума кредиту, 5657, 61 грн. - проценти за користування кредитом, 32847, 77 грн. щомісячна комісія по експрес-кредиту (а.с. 55).

17.08.2023 ОСОБА_1 підписала Паспорт споживчого кредиту (а.с. 57-58 на звороті).

Після укладення кредитного договору АТ «Мегабанк» 18.08.2020 надало позичальниці кредитні кошти в сумі 33794, 00 грн., що підтверджується Випискою/Особовим рахунком (а.с. 45).

Пунктом 2.9 кредитного договору визначено, що розмір щомісячного платежу, який включає суму ануїтетного платежу (крім першого та останнього) та суму щомісячної комісійної винагороди складає 2006, 90 грн. та сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

Згідно з підпунктами 3.1.1, 3.1.2 пункту 3.1 Кредитного договору, для обліку кредиту позичальнику було відкрито позичковий рахунок № НОМЕР_1 , а для обліку нарахованих процентів за кредитом рахунок № НОМЕР_2 .

Згідно з підпунктом 3.2.3 Кредитного договору, Позичальник зобов`язаний своєчасно та в повній сумі сплачувати щомісячні платежі (ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороди) за Договором на передбачених Договором умовах.

Відповідно до п. 4.1 Кредитного договору, повернення Кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюється щомісячними ануїтетними платежами, Дередбаченими договором. Згідно з п. 4.2 Кредитного договору платіжним періодом встановлено календарний місяць.

Відповідно до Виписки/Особового рахунку ОСОБА_1 за період з 18.08.2020 по 02.12.2022, грошові кошти в розмірі 33794, 00 грн, передбачені Кредитним договором, були видані відповідачці 18.08.2020 (а.с. 45-50).

Позивачем надано суду Виписку по особовим рахункам ОСОБА_1 за період з 03 грудня 2022 року по 03 вересня 2024 року, з якої вбачається, що позивач відкрив відповідачці поточні рахунки, здійснив перерахування кредитних коштів на поточний рахунок відповідачки в межах ліміту кредитної лінії. Відповідачка, в свою чергу, користувалася кредитними коштами (а.с. 32-38 на звороті).

Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Мін`юсту від 12.04.2012 № 578/5, згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання господарських операцій і стали підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку та податкових документах належать касові, банківські документи, ордери, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, корінці квитанцій, банківських чекових книжок, наряди на роботу, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, рахунки-фактури, авансові звіти тощо.

Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами. Вказаний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18.

Як вбачається із виписок по рахунку, відповідачка користувалася наданими кредитними коштами.

Отже, відповідачка своїми діями визнавала наявність кредитних правовідносин з АТ «МЕГАБАНК».

Згідно з довідкою-розрахунком та розрахунком АТ «Мегабанк», станом на 03 вересня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором № 17-165-851-2-20-Г від 18.08.2020 становить 35936, 94 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом 16972, 74 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками 2540, 28 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями 16423, 92 грн. (а.с. 39).

Відповідно до п. 3.3.4. Кредитного договору Кредитодавець має право відступити право вимоги за Договором відповідно до цивільного законодавства.

Так, 03 вересня 2024 року між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» укладено договір №GL1N426240, відповідно до умов якого АТ «Мегабанк» (Банк) відступає ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» (Новий кредитор) належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, Зазначених у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (офердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом «Основні договори», надалі за текстом Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором (а.с. 14-16).

Відповідно до п. 4 Договору № GL1N426240 сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 21 723 211, 51 грн. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 14 цього Договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор.

Відповідно до Протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 ціна продажу лота складає 23425777, 00 грн. без ПДВ (а.с. 18).

Оплата за договором № GL1N426240 підтверджується копією Платіжної інструкції кредитового переказу коштів №66895 від 31.07.2024 (а.с. 17).

Відповідно до Витягу з Додатку №1 до Договору № GLІN426240 про відступлення прав вимоги, укладеного 03.09.2024, ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 17-165-851-2-20-Г від 18.08.2020 у загальній сумі 35936, 94 гривень (а.с. 51).

27.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит» укладено Договір №1/12 про відступлення прав вимоги, у п. 1 якого зазначено, що за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває права вимоги Первісного кредитора до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, Зазначених у Додатку №1 до цього Договору (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до Боржників/Дебіторів за такими договорами), надалі за текстом Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (офердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом «Основні договори», надалі за текстом Права вимоги. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором (а.с. 12-13).

Права вимоги, що відступаються за цим Договором належать Первісному кредитору на підставі договору від 03.09.2024 №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, що укладений ним з попереднім кредитором Боржників АТ «Мегабанк», відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, переможцем яких став Первісний кредитор (а.с. 18).

Пункт 2 Договору № 1/12 визначає, що за цим Договором Новий кредитор набуває усі права кредитора за Основними договорами. Права вимоги переходять від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання сторонами цього Договору та Додатку №1 (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до Боржників/Дебіторів за такими договорами).

Відповідно до п. 4 Договору № 1/12 сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору, Новий кредитор сплачує Первісному кредитору грошові кошти у сумі 22730000, 00 гривень, надалі за текстом Ціна договору. Ціна договору сплачується Новим кредитором шляхом безготівкового перерахування коштів на будь-який з рахунків Первісного кредитора в банківських установах за реквізитами, що зазначені у цьому Договорі. Оплата здійснюється з розстроченням платежу наступними частинами: 1) в строк до 31 грудня 2024 року включно має бути сплачений аванс в сумі 8030000 гривень 00 копійок; 2) в строк до 31 серпня 2025 року включно має бути сплачений залишок суми в розмірі 14700000 гривень 00 копійок.

Так, згідно з платіжною інструкцією №1074 від 27.12.2024 ТОВ «ФК Єврокредит» сплатило ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» 8030000, 00 грн., призначення платежу: «аванс згідно договору №1/12 про відступлення права вимоги від 27.12.2024 за права вимоги за договорами на розрахунково-касове обслуговування, користування банківськими індивідуальними сейфами та за кредитними договорами без ПДВ». Згідно з платіжною інструкцією № 1091 від 31.01.2025 ТОВ «ФК Єврокредит» сплатило ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» 9200000, 00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №1822 від 22.09.2025 ТОВ «ФК Єврокредит» сплатило ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» 5500000, 00 грн. (а.с. 30).

Отже, розрахунки за Договором №1/12 про відступлення прав вимоги проведені у повному обсязі.

Відповідно до Витягу з Додатку №1 до Договору№ 1/12 про відступлення прав вимоги від 27 грудня 2024 року, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за Кредитним договором № 17-165-851-2-20-Г від 18.08.2020 у загальній сумі 35936, 94 гривень (а.с. 31).

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Судом встановлено, що при укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже, виходячи зі змісту статей 633, 634 ЦК України, друга сторона (споживач послуг Банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 ЦК України).

За змістом вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Суд встановив, що не спростовано та підтверджено відповідачкою, ОСОБА_1 підписала з АТ «Мегабанк» Договір № 17-165-851-2-20-Г (з ануїтетними платежами) від 18.08.2020 (а.с. 54 на звороті).

Отже, між сторонами була досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в письмовій формі та підписаний ОСОБА_1 особисто. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у АТ «Мегабанк» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідачки - зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено факт укладення кредитного договору, встановлено факт отримання та користування відповідачкою ОСОБА_1 коштами за цим договором та факт їх неповернення відповідно до умов договору та у визначені ним строки.

Можливість заміни кредитора в зобов`язанні передбачена положеннями статті 512 ЦК України, відповідно до якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог цивільного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

При цьому, відступлення права вимоги призводить до заміни сторони за кредитним договором (кредитора) та не змінює умови укладеного кредитного договору.

Факт правонаступництва, тобто за яким до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло право кредитора за Кредитним договором № № 17-165-851-2-20-Г від 18.08.2020 підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Тлумачення статті 516, частини 2 статті 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, де зазначено, що «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним», а також Верховним Судом в постанові від 12 лютого 2020 року у справі №522/22802/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідачка суду не надала, не подала будь-яких доказів на спростування користування нею наданими їй кредитними коштами.

На час розгляду справи судом відповідачка не надала даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

З огляду на викладене, оскільки відповідачка свої зобов`язання за Кредитним договором № 17-165-851-2-20-Г від 18.08.2020 не виконала, суд приходить до висновку стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитом (в тому числі прострочену) 16972, 74 гривень.

Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості по сплаті відсотків у розмірі 2540, 28 гривень суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Банк, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, просив стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, тобто їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на виписку по рахунку.

Як вбачається з Кредитного договору № 17-165-851-2-20-Г від 18.08.2020,підписаного відповідачкою, пунктом 2.2. визначено, що кредит надається з 18 серпня 2020 року до 17 серпня 2023 року включно. Процента ставка за користування Кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) складає 10, 00 % річних. Пунктом 2.11. Кредитного договору визначено, що процентна ставка за користування кредитом понад строк визначений в п.2.2. Договору становить 0,1 відсоток.

Водночас згідно з Додатком № 1 до Кредитного договору № 17-165-851-2-20-Г (з ануїтетними платежами) від 18.08.2020, який містить розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, загальна вартість кредиту становить 72299, 38 грн., з яких: 33794, 00 грн. - основна сума кредиту, 5657, 61 грн. - проценти за користування кредитом, 32847, 77 грн. щомісячна комісія по експрес-кредиту. Вказана вартість кредиту розрахована до 17.08.2023 (а.с. 55).

Згідно з Випискою за особовим рахунком за період з 03.12.2022 по 03.09.2024 (ф. 281) проценти за кредитним договором нараховувалися до 02.09.2024 року включно. Водночас, відповідно до Довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором № 17-165-851-2-20-Г (з ануїтетними платежами) від 18.08.2020 станом на 03.09.2024 заборгованість становить 35936, 94 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом 16972, 74 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками 2540, 28 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями 16423, 92 грн.Таким чином, нарахування процентів здійснювалося після 17.08.2023, тобто поза межами строку кредитування, визначеного Кредитним договором № 17-165-851-2-20-Г від 18.08.2020.

Нарахування та стягнення процентів за користування кредитом поза визначеними строками суперечить вимогам ЦК України.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 червня 2020 року у справі №922/3578/18 зазначила, що системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.

Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).

Санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань (пункт 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18).

У даному випадку матеріали справи свідчать про те, що позивачем було заявлено до стягнення з відповідача відсотки за користування кредитними коштами поза межами строку дії Кредитного договору. При цьому позовних вимог про стягнення грошових коштів за прострочення виконання зобов`язання відповідно до ст.625 ЦК України позивач не заявляв.

Розрахунок заборгованості в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач не надавав та вимог про стягнення таких коштів не заявляв.

За неповернення кредитних коштів після закінчення строку, на який вони були надані, може настати відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, проте регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України та охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватися одночасно, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16.

Позивач ототожнює відсотки за користування кредитними коштами та відсотки, які підлягають сплаті боржником за прострочення виконання зобов`язання, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Як вбачається зі змісту позову, у даному випадку були заявлені до стягнення саме відсотки, розраховані за ставкою, визначеною умовами Договору за користування кредитом, а не пеня за порушення умов Договору відповідно до норми ст. 625 ЦК України.

Крім того, роздруківка позивача про нараховані відсотки без зазначення їх розміру належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни.

Сам по собі витяг чи довідка без деталізації не є беззаперечним доказом заборгованості за відсотками.

Для того щоб довести наявність боргу та відсотків, кредитор Позивач зобов`язаний надати: Детальний розрахунок в якому має чітко розписувати суму заборгованості (окремо тіло кредиту, відсотки, комісії) із зазначенням періодів нарахування, дат та розмірів усіх здійснених платежів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, самостійно створена банком довідка (або виписка зі счета) про заборгованість не є належним і допустимим доказом розміру боргу. Достовірними доказами визнаються лише первинні бухгалтерські документи (меморіальні ордери, квитанції, виписки за картковими рахунками).

Верховний Суд у своїх рішеннях (зокрема у справах щодо стягнення кредитів) наголошує на наступному. Банк не може підтвердити фактичний розмір боргу (тіло кредиту, відсотки, комісії) виключно власними справками чи роздрукованими таблицями, оскільки вони є похідними, а не первинними документами. Суми заборгованості мають бути підтверджені первичными документами, що фіксують здійснення кожної господарської операції, як цього вимагає профільне законодавство про бухгалтерський облік

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду (Постанова від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12): Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У пункті 3 частини 2 статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки Позивач надав загальну Довідку-розрахунок станом на 03.09.2024 і не надав суду детального помісячного розрахунку заборгованості за відсотками з розбивкою періодів «до» та «після» закінчення строку договору, Позивачем не доведено належними та допустимими доказами (ст. ст. 77, 81 ЦПК України) правомірність та точний розмір відсотків.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

На підтвердження заборгованості та її розміру позивач подав до суду Заяву на отримання Експрес-кредиту, Кредитний договір, Довідку-розрахунок заборгованості; копію Протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024; копію Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03.09.2024; копію Витягу з Додатку №1 до Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03.09.2024 щодо Боржника; копію Договору № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27.12.2024; копію Витягу з Додатку №1 до Договору № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27.12.2024 щодо Боржника; виписки по особовому рахунку.

В той же час, виписки по особовому рахунку відповідачки датовані з 18.08.2020 по 02.12.2022 та з 03.12.2022 по 03.09.2024, у виписках відображено лише нарахування відсотків та прострочення заборгованості.

Відтак, документами, де зазначений розмір кредитної заборгованості, є: Довідка-розрахунок заборгованості, складена АТ «Мегабанк» та Витяг з реєстру боржників до договору про відступлення права вимоги від 27 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит» у, в якому зазначено, що ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 17-165-851-2-20-Г від 18.08.2020, сума заборгованості за кредитом становить 35936, 94 грн.

Проте, суд вважає, що зазначені документи не є належними доказами наявності заборгованості, враховуючи наступне.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.

Суд зазначає, що позивач мав можливість додати до позовної заяви документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема виписку по особовому рахунку позичальника та детальний розрахунок, на підставі яких суд був би спроможний самостійно здійснити перерахунок кредитної заборгованості. Проте, під час розгляду справи позивач не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов`язком в силу положень статей 12, 81 ЦПК України, на підтвердження визначеного ним у позовній заяві розміру заборгованості за кредитним договором.

Аналогічна позиція викладена і Верховим Судом у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Таким чином, позивач як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема, невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов`язань, суму боргу, подавши суду належні і допустимі докази, оскільки обов`язок подання доказів покладається на сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах.

Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки з наданих позивачем документів не вбачається, яким чином та в якому розмірі відсотки нараховані, період нарахування відсотків виходить за межі строку кредитування, визначених Кредитним договором, а розрахунок заборгованості відповідачки не містить розміру відсотків, який банк застосовував для розрахунку суми заборгованості, суд позбавлений можливості перевірити правильність наданого розрахунку.

Сама відповідачка ОСОБА_1 заперечує розмір нарахованих їй відсотків.

Доказів погашення заборгованості за тілом кредиту відповідачкою суду не надано.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивачем не доведено розміру заборгованості по відсоткам. Підстав для стягнення відсотків суд не вбачає.

Що стосується вимог в частині стягнення нарахованої та несплаченої комісії (в тому числі простроченої) у розмірі 16423, 92 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Пунктом 2.8. Кредитного договору передбачений розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2, 7000000000 % від суми кредиту, сплачується щомісячно не пізніше останнього робочного дня звітного місяця.

З Додатку до Кредитного договору № 17-165-851-2-20-Г від 18.08.2020 «Розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки»: щомісячна комісія по експрес-кредиту складає 912, 44 грн. (а.с. 55).

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачці та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Матеріали справи також не містять доказів, що споживач користувався такими послугами.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 677/1535/15, 21.07.2021 у справі № 751/4015/15, 15.12.2021 у справі № 209/789/15, 12.04.2022 у справі № 640/14229/15 та від 20.07.2022 у справі № 343/557/15-ц.

Оскільки положення Кредитного договору № 17-165-851-2-20-Г від 18.08.2020 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 912, 44 грн. (щомісячно) суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, відтак, суд вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідачки на користь ТОВ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» заборгованості за комісією (в тому числі простроченої) в розмірі 16423, 92 грн., які безпідставно включені позивачем до суми загальної вартості кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як вбачається з Виписки/Особового рахунку ОСОБА_1 за період з 18.08.2020 по 02.12.2022, відповідачкою здійснювалось часткове погашення кредитної заборгованості, а всього було сплачено 17336, 36 грн. (912, 44 х 19 місяців = 17336, 36 грн.) (а.с. 46 на звороті 47 на звороті).

Відповідно до ст. 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

За наведених обставин, оскільки положення Кредитного договору в частині сплати відповідачкою суми комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 17336, 36 грн. є нікчемними, зараховані позивачем грошові кошти в рахунок погашення комісії за надання кредиту мають бути зараховані на погашення основної суми боргу, що відповідає положенню ст. 534 ЦК України.

Виходячи з наведеного, оскільки позивачем безпідставно нараховано та відповідачкою сплачено на погашення заборгованості комісії (п. 2.8. Кредитного договору № 17-165-851-2-20-Г від 18.08.2020 судом визнано нікчемним) в розмірі 17336, 36 грн., то у ОСОБА_1 відсутня заборгованість перед Банком зі сплати заборгованості за кредитом (у тому числі простроченої).

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ».

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України. Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог понесені судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, суд покладає на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 272, 273-276, 280-284 ЦПК України, ст.207, 610, 627-629, 638, 525, 526, 536, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (ЄДРПОУ 40932411, місцезнаходження за адресою: 49001, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пров. Ушинського, 1, оф. 105;

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місцеперебування за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 12 серпня 2026 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ