Рішення № 138911625, 12.08.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/12811/25

н/п 2/953/882/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

12 серпня 2026 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Зуба Г.А.

за участю секретаря - Кулікової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

02.12.2025 до Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 , в якій представник позивача просить стягнути з Відповідача на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» заборгованість за Договором № 3899080 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14.08.2023 р. станом на 24.04.2024 року у розмірі 54964, 00 гривень, яка складається з: 9100, 00 гривень - заборгованість за кредитом; 45864, 00 гривень - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4. Кредитного договору за ставкою 2% за кожен день користування кредитом (730% річних) за період з 14.08.2023 по 24.04.2024 (включно), а також судові витрати у розмірі грн. та 10000, 00 грн. витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до укладеного Договору № 3899080 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14.08.2023 (далі - Кредитний договір) між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (торгова марка «Credit7») (далі - Первісний Кредитор) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач/Позичальник), Відповідач отримав кредит у розмірі 9100, 00 гривень, строком на 360 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2 % від суми кредиту за кожен день користування (730% річних).

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора (далі по тексту ІТС). Кредитний договір підписаний Відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач відповідно до умов Кредитного договору, п. 6.1.16, 6.1.17, 6.1.18 Правил, в особистому кабінеті в ІТС прийняв пропозицію укласти Кредитний договір та підписав Кредитний договір 14.08.2023 о 22:12:22 годині шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, надісланий на номер телефону, що наданий Відповідачем. Відповідно до п. 1.4. Кредитного договору, Первісний кредитор нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 2 % від суми кредиту за кожен день користування. Строк надання кредиту відповідно до п. 1.3. Кредитного договору становить 360 днів. Відповідно до п.1.2 Кредитного договору, Відповідач зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Згідно п.5.4.1 Кредитного договору, Відповідач зобов`язаний у встановлений Договором строк повернути кредит та сплатити проценти за користування, штрафні санкції (у разі наявності) та інші платежі, передбачені Договором. Первісним кредитором не здійснювалось нарахування комісій, пені та інших штрафних санкцій по Кредитному договору у відповідності до чинного законодавства України.

Кредитні кошти були перераховані Відповідачу 14.08.2023 на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК». Відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, відповідно до умов Кредитного договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості, що наданий Первісним кредитором (додається). Таким чином, в порушення умов Кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань заборгованість за Кредитним договором станом на 24.04.2024 (дата переходу права вимоги до Позивача) становить 54964, 00 гривень, яка складається з: 9100, 00 грн. - заборгованість за кредитом; 45864, 00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4. Кредитного договору за ставкою 2 % за кожен день користування кредитом (730% річних) за період з 14.08.2023 по 24.04.2024 (включно).

24.04.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (Клієнт) та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (далі - Фактор, Позивач), укладено Договір факторингу № 24/04/24 від 24.04.2024, відповідно до умов якого право вимоги за Договором №3899080 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14.08.2023 перейшло до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС». Відповідач не оспорював правомірність Договору факторингу 24/04/24 від 24.04.2024 і в судовому порядку не визнано його недійсними. За таких обставин, виходячи з презумпції правомірності договору, встановленої в статті 204 ЦК України, Договір факторингу 24/04/24 від 24.04.2024 є дійсним та правомірним.

Викладене вище, стало підставою звернення позивача до суду.

02.12.2025 до суду надійшла вказана позовна заява та розподілена судді Зубу Г.А.

03.12.2025 судом здійснено електронний запит до Реєстру територіальної громади міста Харкова для встановлення місцеперебування відповідача, відповідь на який надано до суду 03.12.2025.

Ухвалою судді від 03.12.2025 прийнято до розгляду вказану позовну заяву, та відкрито провадження в ній за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, витребувано з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» докази.

15.12.2025 на адресу суду на виконання ухвали суду від 03.12.2025 з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшли витребувані судом докази (а.с. 83-85).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. У поданій позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами та витребуваними доказами, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с. 11).

Відповідач до судового засідання повторно не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи наявні поштові конверти з відміткою про відсутність адресату за адресою, зазначеною в позовній заяві, що свідчить про належне його повідомлення, не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутність до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.

Відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Судом встановлено, що 14 серпня 2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3899080 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в сумі 9100, 00 грн. (п. 1.2.), строком на 360 днів (п. 1.3.), стандартна процентна ставка становить 2, 00 % в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3. цього Договору (п. 1.4.1.) (а.с. 15-25).

Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни повернення (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Клієнт виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі (п. 1.3. Кредитного договору).

Згідно з п. 1.3.1. Кредитного договору строк кредиту, а також термін (дата) повернення (виплати) кредиту, встановлені Договором, можуть бути змінені (продовжені) за письмовою згодою Сторін, шляхом підписання Сторонами додаткового договору до цього Договору. Ініціювання Клієнтом продовження строку кредитування/строку Договору відбувається без змін умов цього Договору в бік погіршення для Клієнта.

Рекомендовані дати внесення Клієнтом грошових коштів для уникнення простроченої заборгованості за кредитом, визначені у Графіку платежів - друга колонка «Дата видачі кредиту/дата платежу» (п. 1.3.3. Кредитного договору).

Відповідно до пункту 1.5. Кредитного договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредиту 30 341, 06% річних (п. 1.5.1.); за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 18 537, 59% річних (п. 1.5.2.).

Згідно з п. 1.6. Кредитного договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: 1.6.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 74 620, 00 грн (п. 1.6.1.); за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 72 982, 00 грн. (п. 1.6.2.).

Обчислення орієнтовної реальної річної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту базується на припущенні, що Договір залишається дійсним протягом погодженого строку та, що Товариство і Клієнт виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені Договором. При цьому, орієнтовна реальна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту - за стандартною та зниженою ставкою, застосовані виходячи з умов застосування цих ставок, що передбачені Договором, але у межах погодженого строку виконання Клієнтом зобов`язань за Договором. Крім того, при обчисленні вказаних показників не враховуються витрати Клієнта, обов`язковість сплати яких не передбачена цим Договором та/або законодавством України та/або оплата яких здійснюється незалежно від походження коштів (власні, кредитні), в тому числі, але не виключно: витрати пов`язані з технічними, програмними і комунікаційними ресурсами, що необхідні Клієнту для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІТС Товариства, здійснені переказу коштів через третіх осіб в погашення заборгованості за Договором, з отриманням від третіх осіб інформаційних послуг (підбір кредитної пропозиції) та інше (п. 1.7. Кредитного договору).

Пунктом 2.1. Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 1.13. Кредитного договору перед укладенням цього Договору Товариством була здійснена електронна ідентифікація Клієнта для входу в Особистий кабінет, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та з метою надання фінансових послуг Клієнту Товариством залежно від технічних особливостей, результатів належної перевірки, умов фінансової послуги було використано один (або декілька) із зазначених способів ідентифікації та верифікації Клієнта з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення фінансового моніторингу:- отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних;- отримання копії ідентифікаційного документа та довідки про присвоєння РНОКПП (якщо немає необхідної інформації в ідентифікаційному документі), засвідченої КЕП власника ідентифікаційного документа;- отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, oдноразового ідентифікатора (otp-пароля), надісланого установою на такий фінансовий номер телефону, та фотофіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власним ідентифікаційним документом, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням КЕП уповноваженим працівником Товариства та кваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електронний документ, що містить фото;- використання інструменту покладання шляхом отримання інформації від третьої особи - суб`єкта первинного фінансового моніторингу про ідентифікацію, верифікацію клієнтів.

Пунктом 9.7. Кредитного договору визначено Порядок укладення Договору та створення електронних підписів Сторін. Цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку Товариства електронним підписом, що створений шляхом накладення на Договір аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання (за зразком, попередньо узгодженим Сторонами), в Особистий кабінет Клієнта для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Клієнта, що відтворений шляхом використання Клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється Клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Клієнта на Договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору. На підписаний сторонами Договір уповноваженим працівником Товариства накладається кваліфікована електронна печатка Товариства з кваліфікованою електронною позначкою часу (п. 9.7.1.).

Підписуючи цей Договір, Клієнт підтверджує, що:- перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) вказана в ч.1, 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Вебсайті; б) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування; - він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», актуальна на дату укладання Договору редакція яких розміщена на Вебсайті, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися; - дані, що стосуються його особи (дані паспорту, РНОКПП, ПІБ, місце проживання, інше), зазначені в преамбулі, та реквізитах сторін цього Договору є актуальними, правильними та відповідають дійсності. Клієнт погоджується, що наявність помилок та/або неточностей, та/або описок в таких даних, не впливають на зобов`язання Клієнта, передбачені цим Договором; - у разі, якщо Клієнт перебуває у шлюбі або фактичних шлюбних відносинах, від діє зі згоди іншого з подружжя;- він погоджується, що у випадку передбаченому п.5.1.2 Договору, для Товариства не настає прострочення кредитора;- він погоджується, що у випадку допущення ним прострочення виконання зобов`язань за цим Договором, Товариство має право передавати інформацію про прострочену заборгованість його близьким родичам, зокрема про розмір простроченої заборгованості (розмір кредиту, проценти за користування кредитом, розмір комісії та інших платежів, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту), розмір неустойки та інших платежів, що стягуються при невиконанні зобов`язання за цим Договором або відповідно до закону; - він не заперечує проти права Товариства залучати до врегулювання простроченої заборгованості колекторську компанію у разі невиконання зобов`язань за цим Договором; - йому відомо про передбачену статтею 182 Кримінального кодексу України відповідальність за незаконне збирання, зберігання, використання, поширення ним конфіденційної інформації про третіх осіб, персональні дані яких будуть передані ним Товариству в процесі укладання, виконання та припинення цього Договору;- що додаткові контактні дані Клієнта та електронна адреса, які вказані в цьому Договорі (або будуть надані Товариству окремо) належать саме йому та він розуміє, що за такими контактними даними Товариство може здійснювати взаємодію із Клієнтом в порядку встановленому чинним законодавством України, з урахуванням розділу 8 цього Договору; - він попередньо узгодив з третіми особами, дані яких зазначені в розділі 10 цього Договору передачу їх даних Товариству для забезпечення взаємодії за цим Договором та отримав від них згоду на таку передачу, та зобов`язується при передачі даних третіх осіб Товариству в будь-який спосіб в процесі укладання, виконання та припинення цього Договору узгоджувати таку передачу та отримувати згоду від таких осіб на таку передачу (п. 9.9. Кредитного договору).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідач відповідно до умов Кредитного договору в особистому кабінеті в ІТС прийняв пропозицію укласти Кредитний договір та підписав Кредитний договір 14.08.2023 року о 22:12:22 годині шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором В921, надісланий на номер телефону, вказаний Відповідачем, а саме - НОМЕР_3 (а.с. 24).

Крім того, ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису «В921» підписано Додаток №1 до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3899080 від 14.08.2023 «Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит» (а.с. 25) та Паспорт споживчого кредиту (а.с. 26-28).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За змістом вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Враховуючи положення Кредитного договору, цей договір було укладено на сайті кредитодавця та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором В921. При цьому, без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства та ідентифікації позичальника, такий договір не був би укладений.

Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21.

Договір містить паспортні дані, податковий номер, номер засобів зв`язку, електронну та поштову адресу відповідача, а також номер його платіжного інструменту.

Так, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору. Після підписання Кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача - зобов`язання з повернення кредитних коштів.

За вказаних обставин суд вважає встановленим факт укладення між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» Кредитного договору.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» кредитні кошти були перераховані Відповідачу 14.08.2023 на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК».

Відповідно до Листа за підписом директора ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» Докучаєвої Н. за вих. № 20240426-1966 від 26.04.2024, ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» є фінансовою установою, що має право на надання платіжних послуг. Відповідно до отриманої ліцензії від Національного банку України (рішення від 29.05.2023 № 21/990-РК), Товариство надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Між ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» укладено Договір про організацію переказу грошових коштів № 210222-1 від 21.02.2022. Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА»: 14.08.2023 о 22:14:07 на суму 9100, 00 грн., номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» - 26de768a-dd89-47df-ad71-490c289c37df, номер транзакції в системі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» - 38990801692040444, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 (а.с. 29).

З інформаційної довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК», яка надійшла за ухвалою суду про витребування доказів від 03.12.2025, вбачається що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_1 ( НОМЕР_7 ). Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій станом на 04-12-2025: фінансовий номер телефону НОМЕР_8 . По рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_7 ) було зарахування коштів на суму 9100, 00 грн. від 14.08.2023 (а.с. 83). До інформаційної довідки додано виписку по рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_7 ) за період з 14.08.2023 по 19.08.2023 (а.с. 84-85).

Згідно з даними, які містяться в Розрахунку заборгованості за Договором № 3899080 від 14.08.2023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 24.04.2024, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за період з 14.08.2023 по 24.04.2024 у загальній сумі становить 54964, 00 гривень, яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту - 9100, 00 гривень, заборгованість за процентами за користуванням кредиту - 45864, 00 гривень (а.с. 30-35).

Відповідно до п. 5.1.3. Кредитного договору Товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Клієнта але з обов`язковим повідомленням Клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення.

24 квітня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 24/04/24, відповідно до умов якого Клієнт (ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА») відступає (передає) Фактору (ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС») Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимоги Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки, встановлені цим Договором (п. 2.1.) (а.с. 48-54).

Відповідно до п. 3.1.3. Договору факторингу Право вимоги переходить до Фактора з моменту підписання цього Договору та надходження суми Фінансування у повному обсязі на рахунок Клієнта, після чого Фактор стає Кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх Заборгованостей за Кредитними договорами. Разом з Правами вимоги Фактору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 4.1., п. 4.2. Договору факторингу сторони домовились, що Фінансування (ціна Договору) складає 2185366, 65 грн. Фактор сплачує Клієнту Фінансування шляхом перерахування Клієнту грошових коштів у сумі, що зазначена у пункті 4.1. цього Договору, на рахунок Клієнта, вказаного в Розділі 14 цього Договору, протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту підписання Сторонами цього Договору.

Оплата за Договором факторингу № 24/04/24 від 24.04.2024 підтверджується копією Платіжної інструкції № 783 від 24 квітня 2024 року, відповідно до якої ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» здійснило оплату на користь ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» у розмірі 2185366, 65 грн., призначення платежу: згідно з Договором факторингу № 24/04/24 від 24.04.2024 без ПДВ (а.с. 55).

Отже, розрахунок за Договором факторингу № 24/04/24 від 24.04.2024 проведений у повному обсязі.

Відповідно до Витягу з Реєстру Боржників до Договору факторингу № 24/04/24 від 24 квітня 2024 року, до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 (порядковий номер 5776) за Кредитним договором № 3899080 від 14.08.2023 (дата закінчення договору 08.08.2024) заборгованість за сумою кредиту - 9100, 00 гривень, сума заборгованості по нарахованим процентам - 45864 гривень, сума загальної заборгованості 54964, 00 гривень (кількість днів прострочення - 224) (а.с. 56).

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо права позивача пред`являти свої вимоги до боржника за договорами, то суд керується такими положеннями Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно зі ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання нимсвоїх правіншій особі за правочином (відступленняправа вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою . Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимогавважається переданоюфактору здня виникненняправа вимогидо боржника. Якщо переданняправа грошовоївимоги обумовленепевною подією, воно вважаєтьсяпереданим змоменту настанняцієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі ст. 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Враховуючи викладене, ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» правомірно набуло право вимоги до ОСОБА_1 , яке виникло з підстав невиконання відповідачем кредитного зобов`язання за Кредитним договором № 3899080 від 14.08.2023.

Судом встановлено факт укладення кредитного договору, встановлено факт отримання та користування відповідачем коштами за цим договором та факт їх неповернення у відповідності до умов договору та у визначені ним строки.

Можливість заміни кредитора в зобов`язанні передбачена положеннями статті 512 ЦК України, відповідно до якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог цивільного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

При цьому, відступлення права вимоги призводить до заміни сторони за кредитним договором (кредитора) та не змінює умови укладеного кредитного договору.

Факт правонаступництва, тобто за яким до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» перейшло право кредитора за Кредитним договором № 3899080 від 14.08.2023 підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Положення статті 516, частини 2 статті 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, де зазначено, що «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним», а також Верховним Судом в постанові від 12 лютого 2020 року у справі №522/22802/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На час розгляду справи судом відповідач не надав даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Відповідно до норми ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

До близьких за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20 (провадження № 61-475св22)).

З огляду на викладене, оскільки відповідач свої зобов`язання за кредитним договором № 3899080 від 14.08.2023 не виконав, суд приходить до висновку стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 54964, 00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9100, 00 грн.; заборгованість за відсотками - 45864, 00 грн.

Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

У пред`явленому позові позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 10000, 00 гривень.

Так, судом встановлено, що 02.08.2024 між адвокатом Руденком К.В. та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» укладено Договір № 02/08/2024 про надання юридичних послуг (а.с. 60-61).

Згідно з Витягом з Реєстру № 1 до Акту приймання-передачі наданих послуг № 109 до Договору № 02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02 серпня 2024 року, складеним 25.09.2025, підписаним адвокатом Руденком К.В. та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» 11.11.2025, послуги надано вчасно та якісно та відповідають умовам Договору, замовник претензій по об`єму, якості та строкам надання не має (а.с. 64); надані послуги: підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за Договором № 3899080 про надання споживчого кредиту від 14.08.2023 та клопотання про витребування доказів, вартість - 10000, 00 грн. (а.с. 65).

Зазначено, що за надані юридичні послуги клієнт сплачує адвокату винагороду загальною вартістю 100000, 00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 3186 від 25.09.2025 ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» перерахувало ОСОБА_2 100000, 00 грн., призначення платежу: «Згідно договору № 02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02.08.2024 по акту № 109 від 24.09.2025 без ПДВ» (а.с. 66).

Таким чином, суд приходить до висновку, що ця вимога обґрунтована, однак підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI передбачено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19), зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування виходить з критерію реальності та необхідності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Проте суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У постанові від 22 березня 2023 року Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьоюп`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 137 ЦПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 141 цього Кодексу.

Беручи до уваги те, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає висновку, викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи», Суд вважає, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У такому разі, суди мають таке право відповідно до висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року у справі № 907/746/17, від 30 листопада 2020 року у справі № 922/2869/19, від 11 листопада 2021 року у справі № 910/7520/20, від 13 грудня 2022 року у справі № 910/429/21.

У справі, що переглядається, суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись, в тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі № 755/9215/15-ц), дійшов висновку не присуджувати відповідачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.

Частиною третьою статті 137 ЦПК України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Подібні правові висновки також було викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц, від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21.

Оцінюючи надані позивачем докази в підтвердження обсягів понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що перелік послуг, зазначений у договорі, відповідають критеріям дійсності та необхідності, однак при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд також виходить з того, що ця справа, з огляду на предмет та підстави позову, сталість законодавство та судової практики щодо спірних правовідносин, не є спором значної складності та не потребувала дослідження великого обсягу доказів та витрачання значного обсягу часу для подання цього позову.

Отже, вимога про розподіл судових витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню у сумі 5000, 00 гривень, що в даному випадку є співрозмірним розміром.

Згідно з ч. 5 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державахучасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 3485 від 18.11.2025 при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422, 40 гривень (а.с. 1).

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2422, 40 гривень.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 76, 81, 141, 306, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором № 3899080 від 14.08.2023 станом на 24.04.2024 в розмірі 54964 (п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот шістдесят чотири) грн. 00 коп., яка складається з: 9100, 00 гривень - заборгованість за кредитом; 45864, 00 гривень - заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» витрати на правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», ЄДРПОУ 41915308, місцезнаходження за адресою: 03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 4;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місцеперебування за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 12 серпня 2026 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ