Ухвала суду № 138911549, 12.08.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Провадження № 6/639/28/26 Справа № 639/3987/25

У Х В А Л А

12 серпня 2026 року

Новобаварський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Марченка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Василевської Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Новобаварського районного суду м. Харкова заяву відповідача ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню по справі № 639/3987/25

позивач: Комунальне підприємство "Харківводоканал" (адреса місцезнаходження: вул. Конторська, 90, м. Харків)

відповідач: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 )

про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Новобаварського районного суду м. Харкова із заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, у якій просить:

- визнати виконавчий лист № 639/3987/25, виданий 30 грудня 2025 року Новобаварським районним судом м. Харкова у справі № 639/3987/25 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь КП "Харківводоканал", таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з його помилковою видачею до набрання судовим рішенням законної сили та з метою оперативного поновлення його порушених прав;

- зобов`язати суд негайно, не чекаючи набрання ухвалою законної сили, направити повідомлення приватному виконавцю Близнюкову Ю.В. про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, та про його відкликання.

В обґрунтування заяви послався на те, 25 листопада 2025 року Новобаварським районним судом м. Харкова під головуванням судді Марченка В.В. було ухвалено рішення у цивільній справі № 639/3987/25. Зазначеним судовим актом було частково задоволено позовні вимоги КП"Харківводоканал" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Повний текст судового рішення було складено та підписано суддею 28 листопада 2025 року. Відповідно до положень статті 354 ЦПК України, строк на апеляційне оскарження рішення суду становить тридцять днів з дня його проголошення або складення повного тексту. Таким чином, граничний строк для подання апеляційної скарги спливав 28 грудня 2025 року. Реалізуючи своє конституційне право на апеляційний перегляд справи, 27 грудня 2025 року, тобто в межах встановленого законом процесуального строку, було подано апеляційну скаргу на вищевказане рішення. Подання скарги здійснювалося через офіційну підсистему "Електронний суд", що гарантує миттєву фіксацію часу подання та автоматичне повідомлення суду першої інстанції про надходження документів. Харківський апеляційний суд своєю Ухвалою від 19 січня 2026 року у справі № 22-ц/818/2147/26 підтвердив факт надходження моєї скарги, залишивши її без руху для усунення недоліків (сплати судового збору), які будуть усунуті у встановлений судом строк. Попри пряму законодавчу заборону, 30 грудня 2025 року, тобто всього через 3 дні після подання апеляції через систему "Електронний суд" було оформлено та видано стягувачу виконавчий лист № 639/3987/25. На підставі передчасно виданого виконавчого листа (який є нікчемним з точки зору права на примусове виконання в даний момент), 21.01.2026 року приватним виконавцем Близнюковим Ю.В. було відкрито виконавче провадження № 80054513. Того ж дня виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника, внаслідок чого всі мої банківські рахунки були заблоковані.

У судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Представник КП "Харківводоканал" Ронзик К.С. в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву в якій просить проводити розгляд заяви без участі представника стягувача, окрім того заявляє, що заява про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 442, ст. 433 ЦПК України неявка учасників справи не перешкоджає розгляду даної заяви.

Дослідивши матеріали заяви та врахувавши надані письмові пояснення сторін суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено судом, Новобаварським районним судом м. Харкова від 25.11.2025 року позовну заяву Комунального підприємства "Харківводоканал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Харківводоканал" (вул. Конторська, 90, м. Харків, код ЄДРПОУ 03361715) заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення станом на 30.04.2025 року у сумі 23 242 (двадцять три тисячі двісті сорок дві) грн. 33 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 879 (одна тисяча вісімсот сімдесят дев`ять) грн. 54 коп. та витрати пов`язані з розглядом справи у розмірі 50 (п`ятдесят) грн. 00 коп..

30.12.2025 року Новобаварським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист у справі № 639/3987/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Харківводоканал" заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Постановою Харківського апеляційного суду від 09 червня 2026 року, рішення Новобаварського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2025 року змінено в частині визначеного судом розміру заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Харківводоканал» (ЄДРПОУ 03361715) заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у сумі 19 696 (дев`ятнадцять тисяч шістсот дев`яносто шість) гривень 72 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Харківводоканал» (ЄДРПОУ 03361715) судовий збір у розмірі 819 (вісімсот дев`ятнадцять гривень) 77 коп.

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини 1 статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України - і за її межами.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів, внормовані Розділом VІ Цивільного процесуального кодексу України.

У силу статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно із Законом України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до положень частини другої статті 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За змістом вказаної норми виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

При цьому словосполучення "або з інших причин" стосується саме припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов`язання визначені главою 50 розділу І книги п`ятої ЦК України.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: - видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); - коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; - видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; - помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; - видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; - пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Як роз`яснив ВСС України в інформаційному листі від 01 липня 2015 року "Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах" у зв`язку з відсутністю чіткого визначення "інших причин" для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у суддів виникали труднощі під час її застосування. Так, словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є одна з наступних обставин: - помилковість видачі виконавчого листа; - боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов`язок припинився; - обов`язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов`язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України).

Отже, закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом.

Питання, пов`язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження». Указаний Закон є спеціальним законом, яким державний та приватний виконавці керуються при примусовому виконанні рішень суду та інших органів (посадових осіб).

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За умовами пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Частиною 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені підстави повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання. Так, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; боржника визнано банкрутом; Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; юридичну особу - боржника припинено; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

В ході судового розгляду заяви ОСОБА_1 судом не встановлено, а завником не надано жодних підстав, які б свідчили про помилковість видачі виконавчого листа у справі № 639/3987/25, відсутність обов`язку боржника за зазначеним рішенням суду або наявність інших передбачених законом причин.

За статтею 38 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). Про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення.

Також, згідно з п. 1 ч. 4 ст. 43 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання).

Так, Верховний Суд у постанові від 18 серпня 2023 року у справі № 924/90/22 зробив висновок, що у випадку, коли виконавець відкрив виконавче провадження, діючи у відповідності до вимог законодавства та Інструкції, на підставі виконавчого документа, що містив вказівку про набрання чинності рішенням суду, та за відсутності інших документальних даних, що у належному порядку спростовують таку вказівку, то у випадку поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду виконавець зупиняє розпочате виконавче провадження. Підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження в такому разі відсутні. У разі, коли за наслідками апеляційного перегляду апеляційний суд залишить рішення без змін, виконавче провадження поновлюється.

В іншому випадку виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», а стягнуті на його виконання суми - поверненню в порядку повороту виконання судового рішення.

Судом встановлено та матеріали справи не мають такого підтвердження, що відповідач звертався із відповідними заявами до приватного виконавця Близнюкова Ю.В. про зупинення виконання всіх виконавчих дій у виконавчих провадженнях, закриття зазначених виконавчих проваджень та повернення стягувачу без виконання виконавчих листів суду першої інстанції.

Відтак, заявник не позбавлений можливості самостійно звернутися до виконавця з відповідною заявою про зупинення виконавчого провадження, яке вже відкрито, надавши ухвали суду апеляційної інстанції про відкриття провадження та призначення справи до апеляційного розгляду.

Крім того, учасник виконавчого провадження (боржник) не позбавлений права оскаржити до суду рішення, дії та бездіяльність виконавця, зокрема, щодо відмови зупинити вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22.

Закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Судова практика допускає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, з підстав його помилкової видачі, якщо вже після видачі виконавчого листа по справі рішення суду було скасоване.

Відповідно положень п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" скасування рішення суду, на підставі якого видано виконавчий документ, є самостійною підставою для закінчення виконавчого провадження.

Але рішення Новобаварського районного суду міста Харкова було змінено на підставі постанови Харківського апеляційного суду від 09 червня 2026 року.

Положеннями ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

Визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є підставою закінчення виконавчого провадження (пункт 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»). При цьому, виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. (ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Таким чином, оскільки наведені боржником обставини не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Наслідком перегляду судом апеляційної інстанції рішення суду, за яким видано виконавчий документ, є зупинення виконавчого провадження, а не визнання такого виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Тому, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяв про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі № 639/3987/25 за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 12, 81, 89, 259, 260, 261, 268, 353, 432 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа в частині таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі № 639/3987/25 за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст ухвали складено 12 серпня 2026 року.

Суддя -В.В. Марченко