Ухвала суду № 138910603, 11.08.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/6637/26

№ 1-кс/183/1204/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянув у судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Самарівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_3 , погодженим з прокурором Самарівської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Азатава Атишського району Республіки Вірменія, громадянина Республіки Вірменія, який має середню освіту, офіційно не працюючого, неодруженого, на утриманні малолітніх дітей та осіб з інвалідністю не має, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

- 01.09.2005 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років 6 місяців;

- 04.02.2015 року Рожищенським районним судом Волинської області за ч. 1 ст. 391, ст. 71 КК України частково приєднано покарання за вироком Луцького міськрайонного суду від 01.09.2005 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 1 місяць. Звільнений 12.01.2016 у зв`язку з відбуттям строку покарання.

- 24.02.2020 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років із конфіскацією майна. Ухвалою Рівенського апеляційного суду від 07.03.2023 вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.02.2020 залишено без змін.

- 17.04.2023 року Богунським районним судом м. Житомира за ч. 1 ст. 187, ч.4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.

- 15.11.2019 року направлено до суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018030100000848 за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 289 КК України (остаточне рішення не прийняте);

- 14.07.2022 року направлено до суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021030000000179 за ч. 2 ст. 255-1, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України (остаточне рішення не прийняте);

- 31.05.2023 року направлено до суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023030000000081 за ч. 1 ст. 255-2 КК України (остаточне рішення не прийняте);

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України,

за участю прокурора - ОСОБА_4

підозрюваного - ОСОБА_5

захисника - ОСОБА_6

перекладача ОСОБА_7

в с т а н о в и в :

До Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання старшого слідчого СВ Самарівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_3 , з клопотанням погодженим прокурором Самарівської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.05.2026 року за № 12026042350000738.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що невстановлені в ході досудового розслідування дату, час та місці, однак не пізніше 27 травня 2026 року ОСОБА_5 разом із раніше знайомими ОСОБА_8 та невстановленою в ході досудового розслідування особою отримали у невстановлений в ході досудового розслідування спосіб інформацію про домовленість щодо угоди стосовно придбання сільськогосподарських товарів між ТОВ КГ «АГРО» та ОСОБА_9 , для реалізації якої менеджером ТОВ КГ «АГРО» ОСОБА_10 будуть перевозитись грошові кошти у сумі 3 689 800 гривень готівкою з міста Дніпро до с. Миролюбівка Самарівського району Дніпропетровської області, на власному автомобілі марки "ToyotaCamry", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 чорного кольору. В цей час у ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та невстановленої в ході досудового розслідування особивиник злочинний умисел направлений на відкрите викрадення чужого майна, а саме вищевказаних грошових коштів, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, таким чином вони вступили у попередню змову між собою щодо вчинення вказаного кримінального правопорушення.

Реалізуючи свій прямий умисел, ОСОБА_5 діючи в рамках заздалегідь розробленого плану, вчиняючи злочин повторно, в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, спільно ОСОБА_11 та невстановленою в ході досудового розслідування особою, перебуваючи в автомобілі марки «Volkswagen» світло - сірого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 приїхали в с. Голубівка Самарівського району Дніпропетровської області, де 27 травня 2026 року приблизно о 20 годині 12 хвилин дочекалися поки ОСОБА_10 разом із ОСОБА_12 на автомобілі марки "ToyotaCamry", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 чорного кольору, проїхали через с. Голубівку Самарівського району Дніпропетровської області та почали переслідувати останніх згідно маршруту їх пересування по автодорозі М-18.

Приблизно о 20 годині 15 хвилин 27 травня 2026 року, автомобіль марки «Volkswagen» за кермом якого був ОСОБА_5 наздогнав автомобіль марки "ToyotaCamry" за кермом якого був ОСОБА_10 , який повернув з автодороги М-18 на автодорогу до с. Миролюбівка Самарівського району Дніпропетровської області та діючи згідно раніше узгодженого плану, на відстані приблизно 2,6 км від повороту з автодороги М-18, діючи умисно спричинив дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої обидва автомобілі зупинились на узбіччі вищевказаної дороги.

В подальшому побачивши, що водій автомобіля марки «Volkswagen» - ОСОБА_5 , вийшов із нього та став поруч із автомобілем, ОСОБА_10 вийшов зі свого автомобіля та попрямував до ОСОБА_5 , залишивши у власному автомобілі ОСОБА_12 , яка знаходилась на передньому пасажирському сидінні, та грошові кошти у сумі 3 689 800 гривень готівкою, які знаходились у трьох поліетиленових пакетах на задньому сидінні.

Під час спілкування ОСОБА_10 із водієм автомобіля марки «Volkswagen» - ОСОБА_5 , з переднього пасажирського сидіння автомобіля марки «Volkswagen» вийшов ОСОБА_8 та із заднього пасажирського сидіння вийшла невстановлена в ході досудового розслідування особа, яка з метою придушення опору потерпілого ОСОБА_10 , застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, нанесла один удар у праву вилицю ОСОБА_10 та застосували до нього газовий балончик сльозогінної дії, від чого останній впав на землю.

В подальшому доводячи свій злочинний умисел до кінця ОСОБА_8 та невстановлена в ході досудового розслідування особа пішли до автомобіля марки "ToyotaCamry", який належить ОСОБА_10 , де на передньому пасажирському сидінні перебувала ОСОБА_12 та з метою придушення опору останньої двічі застосували до неї газові балончики сльозогінної дії та забрали із заднього сидіння авто три поліетиленових пакета, у яких знаходились грошові кошти у сумі 3 689 800 гривень, що належать ТОВ КГ «АГРО», тим самим викравши їх.

Після чого, ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та невстановлена в ході досудового розслідування особа на автомобілі марки «Volkswagen» світло - сірого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з викраденим майном зникли, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд, спричинивши ТОВ КГ «АГРО» майнову шкоду на загальну сумі 3 689 800 гривень.

Таким чином, умисні дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч.5 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану та в особливо великих розмірах.

27травня2026 року відомості про кримінальне правопорушення СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальне провадження №12026042350000738 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України.

20червня 2026 року у кримінальному провадженні №12026042350000738 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5ст. 186 КК України.

22 червня 2026 року ухвалою слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 13 серпня 2026 року включно.

Прокурор в судовому засіданні підтримав дане клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 в обґрунтуванні якого зазначив, що для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час виникла необхідність у продовженні застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного. Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст.177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_5 суспільно корисною працею не займається, офіційного джерела доходу не має, не одружений, малолітніх дітей на утриманні не має, громадянства України не має, є громадянином республіки Вірменія, у зв`язку з чим стійкі соціальні зв`язки у нього відсутні. Крім того, аналізуючи поведінку підозрюваного, який після вчинення інкримінованого кримінального правопорушення з місця його вчинення втік - можна дійти висновку, що останній може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, в тому числі має реальну можливість виїхати за межі території України.

Разом з цим, на теперішній час ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесене до категорії особливо тяжких, за яке передбачена реальна міра покарання у вигляді позбавлення волі строком від восьми до тринадцяти років із конфіскацією майна, а тому тяжкість покарання, яке може бути призначено ОСОБА_5 у разі визнання його винним, буде спонукати останнього переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_5 раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення правопорушень проти власності, в тому числі пов`язаних із застосуванням насильства, зокрема за вирокомЛуцького міськрайонного суду Волинської області від 01.09.2005 за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років 6 місяців, вирокомРожищенського районного суду Волинської області від 04.02.2015 за ч. 1 ст. 391, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 1 місяць, вироком Луцького міськрайонного судом Волинської області від 24.02.2020 за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років із конфіскацією майна, вироком Богунського районного суду м. Житомира від 17.04.2023 за ч. 1 ст. 187, ч.4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років. Крім того на розгляді Луцького міськрайонного суду Волинської області відносно підозрюваного знаходяться обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018030100000848 за ч.2 ст.289, ч.3 ст.289 КК України, у Маневицькому районному суді Волинської області обвинувальні акти у кримінальних провадження №12021030000000179 за ч.2 ст.255-1, ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України та №12023030000000081 за ч.1 ст.255-2 КК України. Незважаючи на викладене, розуміючи вагомість своєї належної поведінки в суспільстві ОСОБА_5 на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та знову обґрунтовано підозрюється у вчинені особливо тяжкого злочин, вчиненого із застосуванням насильства, за попередньою змовою групою осіб, що свідчить про його низьку соціальну відповідальність та можливість вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Застосування до ОСОБА_5 тримання під вартою, як виняткового запобіжного заходу, є цілком виправданим, зважаючи на суспільну небезпеку злочинного діяння, у якому підозрюється останній, та неможливість забезпечити запобігання наявних ризиків більш м`якими запобіжними заходами.

Окрім того, відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України - слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування. Враховуючи положення п.1 ч.4 ст.183 КПК України, а також те що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 186 КК України, який вчинено зокрема із застосуванням з насильства відносно потерпілого, вважає за необхідне у разі застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.

Враховуючи вищевикладене, прокурор просив задовольнити клопотання.

Захисник в судовому засіданні, просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 .

Подала до суду письмові заперечення, які підтримала у судовому засіданні. Згідно даних заперечень, просила суд відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області про продовження ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Застосувати до ОСОБА_5 більш м`який запобіжний захід, достатній для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, із покладенням у разі необхідності обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України. У разі якщо слідчий суддя дійде висновку про наявність підстав для подальшого застосування запобіжного заходу, визначити ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі, співмірному з його майновим станом та достатньому для забезпечення виконання процесуальних обов`язків, із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України

Свої заперечення захисник обґрунтувала тим, що сторона захисту заперечує проти задоволення зазначеного клопотання, вважає його необґрунтованим, а подальше застосування до ОСОБА_5 найбільш суворого запобіжного заходу таким, що не відповідає вимогам ст. 177, 178, 183, 194, 199 КПК України та ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Клопотання сторони обвинувачення фактично ґрунтується на повторенні обставин, які раніше вже були покладені в основу обрання запобіжного заходу, без наведення належного обґрунтування того, чому саме на момент вирішення питання про продовження строку тримання під вартою заявлені ризики продовжують існувати, наскільки вони є реальними та чому жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатний їм запобігти.

Також зазначила, що в основу повідомленої ОСОБА_5 підозри покладено твердження про нібито заволодіння грошовими коштами у сумі 3 689 800 грн, які, за версією органу досудового розслідування, належали ТОВ КГ «АГРО». Однак із самого клопотання про продовження строку тримання під вартою не вбачається, якими належними та об`єктивними доказами підтверджено факт існування саме 3 689 800 грн на момент події, джерело походження цих коштів, їх передачу ОСОБА_10 , а також належність зазначених коштів саме ТОВ КГ «АГРО».

У матеріалах кримінального провадження одночасно існують дві взаємовиключні версії щодо власника предмета інкримінованого злочину: ТОВ КГ «АГРО» та ТОВ «ЗЕМАГРОТРЕЙДІНГ». Крім того, з метою перевірки достовірності обставин, повідомлених потерпілим, стороною захисту було заявлено клопотання про проведення його додаткового допиту із застосуванням поліграфа. Потерпілий ОСОБА_10 від проходження такого дослідження відмовився. Тому посилання сторони обвинувачення на показання потерпілого як на фактично беззаперечне підтвердження обставин підозри є щонайменше передчасним. Щодо заявлених ризиків, захисник зазначив, що жодна із зазначених обставин сама по собі не доводить існування реального наміру або реальної можливості ОСОБА_5 переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Тяжкість інкримінованого злочину та суворість можливого покарання можуть враховуватися судом поряд з іншими обставинами, однак не можуть автоматично доводити ризик переховування. Наявність попередніх судимостей характеризує минуле особи, а ризик, передбачений ст. 177 КПК України, повинен характеризувати реальну ймовірність її майбутньої поведінки. Посилання на обвинувальні акти у справах, у яких відсутній остаточний обвинувальний вирок, не може підміняти встановлення винуватості особи з огляду на принцип презумпції невинуватості. Зазначила, що необхідність завершити експертизи або скласти обвинувальний акт пояснює необхідність продовження досудового розслідування, а не необхідність утримувати конкретну людину в СІЗО. Отже, не доведено неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Захисник в судовому засіданні повідомила, що підозрюваний має серйозне гастроентерологічне захворювання, яке було діагностовано 03.06.2026 року, про що надала копії висновку медичного дослідження КП «Волинська обласна клінічна лікарня» , і просила врахувати дану обставину.

Підозрюваний ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, підтримав позицію свого захисника та зазначив, що він дійсно має гастроентерологічне захворювання та має сумніви в тому, що йому нададуть доступ до медичних послуг, оскільки ті ліки, які йому були потрібні не передали через місце ув`язнення, оскільки вказані лікарські препарати не були призначені лікарем. Однак він не завершив обстеження і тому йому такі ліки не встигли дійсно призначити.

Вислухавши думку учасників судового процесу, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

При вирішенні клопотання прокурора про необхідність продовження підозрюваному раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Перед судом прокурором доведено, що на теперішній час продовжують існувати та не зменшились передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, які стали підставою для застосування та продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та які суд вважає достатньо обґрунтованими.

Розглядаючи питання щодо застосування застави, суд виходить з того, що ч. 3 ст. 183 КПК України покладає на суд обов`язок при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В свою чергу, ч. 4 ст. 183 КПК України надає суду право, з урахуванням положень ст. 177, 178 КПК України, не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, пов`язаного із застосуванням насильства відносно потерпілого. Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину із застосуванням насильства.

Щодо доводів захисника, обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується матеріалами кримінального провадження у їх сукупності, а саме: протоколами допиту потерпілого, свідка, протоколами впізнання особи з фотознімками та іншими матеріалами.

За наведених обставин, доводи щодо недоведеності підозри є безпідставними.

Слідчий суддя визнає необґрунтованими доводи сторони захисту в частині відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, з огляду на наступне.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст.177 КПК України.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

З урахуванням наведеного, посилання сторони захисту на відсутність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, переховування ОСОБА_5 слідчий суддя визнає неспроможними, оскільки на даний час він підозрюється у скоєнні тяжкого злочину. Крім цього, ОСОБА_5 не працевлаштований, не має міцних соціальних зв`язків.

Щодо наявності ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України можливого продовження чи вчинення кримінального правопорушення свідчить раніше вказаний факт, що підозрюваний не працевлаштований офіційно, не має постійного заробітку, та враховуючи наявність багатьох судимостей у підозрюваного.

За вказаних обставин, доводи захисника є безпідставними, так як наявність ризиків є доведеною.

Слідчий суддя, з метою забезпечення доступу до медицини підозрюваного, який перебуває під варто, вважає необхідне направити копію ухвали для врахування та виконання в частині забезпечення безперешкодного доступу підозрюваного до медичних послуг, до Філії ДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Дніпропетровській та Донецькій областях з метою організації надання медичної допомоги підозрюваному ОСОБА_5 та контролю за станом його здоров`я.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194 КПК України, слідчий суддя,

постановив:

Клопотання старшого слідчого СВ Самарівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_3 , погодженим з прокурором Самарівської окружної прокуратури ОСОБА_4 про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбачених ч. 5 ст. 186 КК України задовольнити.

Підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 20 серпня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Копію ухвали вручити прокурору, підозрюваному, захиснику, направити начальнику установи місця ув`язнення.

Копію ухвали направити до Філії ДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Дніпропетровській та Донецькій областях з метою організації надання медичної допомоги підозрюваному ОСОБА_5 та контролю за станом його здоров`я.

Ухвала про продовження підозрюваному строку запобіжного заходу може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1