Рішення № 138907997, 10.08.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. ХарківСправа № 922/2193/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БІООПТ" про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІООПТ" (61001, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, 4-А, кімната 28) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН АГРО УКРАЇНА" (10008, м. Житомир, вул.Велика Бердичівська, 37, кімната 4) про стягнення 1'553'196,12 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІООПТ" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН АГРО УКРАЇНА", в якому просить стягнути з відповідача 1'553'196,12 грн, у зв`язку з неналежним виконанням договору поставки №22-12-2025 від 22.12.2025 в частині своєчасної поставки товару, в тому числі:

- 1'041'468,75 грн - основна заборгованість (попередня оплата);

- 13'643,84 грн - 3% річних;

- 53'036,10 грн - інфляційні нарахування;

- 137'022,43 грн - пеня;

- 308'025,00 грн - штраф.

Судові витрати (судовий збір у сумі 19'969,55 грн та витрати на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких становить 80'000 грн) позивач просив стягнути з відповідача.

29.07.2026 Господарським судом Харківської області у справі №922/2193/26 ухвалено судове рішення, яким позовні вимоги задоволені частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН АГРО УКРАЇНА" (10008, м.Житомир, вул.Велика Бердичівська, 37, кімната 4; ідент. код 45756077) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІООПТ" (61001, м.Харків, вул. Георгія Тарасенка, 4-А, кімната 28; ідент. код 43985204) 1'041'468,75 грн основної заборгованості, 3% річних у сумі 4108,81 грн, інфляційні нарахування в сумі 9373,22 грн, пеню в сумі 137'022,43 грн, штраф у сумі 308'025 грн, а також судовий збір за подання позову в сумі 17'999,98 грн та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в сумі 1331,20 грн.

31.07.2026 до суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення у справі додаткового рішення, в якій позивач просить суд ухвалити додаткове рішення у справі № 922/2193/26, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН АГРО УКРАЇНА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІООПТ" понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 107'255,96 грн.

03.08.2026 представник позивача надав до суду додаткові документи до заяви про винесення додаткового рішення (вх. № 18865), які були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд установив, що разом із заявою представником позивача були надані докази, що підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Оскільки у рішенні Господарського суду Харківської області від 29.07.2026 у справі № 922/2193/26 не було здійснено розподіл витрат на професійну правничу допомогу, які поніс позивач, суд вважає за необхідне вирішити заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи те, що в даному випадку вирішується лише питання про судові витрати, суд не вбачає за необхідне викликати сторони в судове засідання для прийняття додаткового рішення по справі. У зв`язку з цим додаткове рішення ухвалюється без виклику сторін.

При ухваленні додаткового рішення суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина 3 статті 123 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Положення статті 126 ГПК України передбачають, що для цілей розподілу судових витрат суд враховує: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В якості доказів понесених витрат на оплату послуг адвоката в сумі 80'000 грн позивач надав суду:

- договір про здійснення представництва та надання правничої допомоги №28/2026 від 03.06.2026;

- деталізований звіт (детальний опис) щодо наданих послуг за договором №28/2026 про здійснення представництва та надання правничої допомоги від 03.06.2026;

- рахунок на оплату №33 від 08.07.2026;

- платіжна інструкція №7740 від 10.07.2026;

- акт надання послуг №39 від 10.07.2026;

- рахунок на оплату №42 від 31.07.2026;

- акт надання послуг №48 від 31.07.2026;

- рахунок на оплату №43 від 31.07.2026;

- платіжна інструкція №7872 від 31.07.2026;

Відповідно до Деталізованого звіту (детального опису) щодо наданих послуг за договором № 28/2026 про здійснення представництва та надання правничої допомоги від 03.06.2026 позивачу були надані такі послуги:

1) 18.06.2026 складання, підготовка та подання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки, що включає:

- правовий аналіз наданих Клієнтом документів щодо укладання та виконання договору поставки та релевантної судової практики,

- складання розрахунків позовних вимог,

- формування додатків до позовної заяви,

- формування запитань до відповідача про обставини, що мають значення для справи;

2) 18.06.2026 складання, підготовка та подання разом із позовною заявою заяви про забезпечення позову, що включає:

- отримання платної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо відповідача;

- отримання платного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо відповідача;

- подання адвокатських запитів,

- правовий аналіз та підбір релевантної судової практики,- формування додатків до заяви;

3) 15.07.2026 участь у підготовчому судовому засіданні у приміщенні суду.

Загальна вартість наданих послуг з правничої допомоги, що підлягають оплаті, складає 80'000 грн.

Крім того, сторони погодили, що додатково оплаті також підлягає гонорар успіху в розмірі 2% від суми задоволених позовних вимог, що складає 29'999,96 грн.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з частиною 5 статті 126 ГПК України в разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 статті 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом із цим, відповідне клопотання відповідачем про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не заявлялося.

Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. Дана правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 18.12.2018 у справі №910/4881/18.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Така правова позиція викладена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 908/2348/18.

Проаналізувавши в сукупності все вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені представником позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 80'000 грн є доведеними та документально обґрунтованими. Водночас, у зв`язку з частковим задоволенням позову, з відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 77'256 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Проте відносно вимог про відшкодування витрат у вигляді винагороди за здійснення захисту, представництва в разі позитивного вирішення справи на користь клієнта ("гонорару успіху") у розмірі 29'999,96 грн, суд дійшов наступних висновків.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як "гонорар успіху", проте суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом такого виду винагороди як "гонорар успіху" у договорі про надання правової допомоги, що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Відтак, враховуючи дані позиції ВП ВС, клієнт і адвокат користуючись принципом свободи договору можуть визначити додаткові витрати між собою у вигляді "гонорару успіху", проте вказане не підпадає під пряме визначення адвокатських послуг, а відповідно не може переноситись на іншу сторону (не сторону такого договору).

Суд наголошує, що апелянт і у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

За наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року в справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).

Правовий аналіз наведеного вище надає підстави для висновку, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.12.2023 у справі №904/3745/22, від 20.12.2023 у справі №910/5483/22.

Підставою для звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу є приписи статей 123, 124, 126, 129, 244 ГПК України і вимога позивача обумовлена саме необхідністю вирішити питання про розподіл сплачених ним судових витрат (визначених як професійна правнича допомога), що відповідно до вказаних норм процесуального права підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, винагорода за задоволення судом позовної заяви ("гонорар успіху") не є складовою витрат на професійну правничу допомогу.

Така додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі як "гонорар успіху", за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 ЦК України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг, так як і не є професійною правничою допомогою в розумінні пункту 1 частини 2 статті 126 ГПК України, оскільки не є послугою адвоката та не відноситься до судових витрат.

Враховуючи викладене, суд не вважає за необхідне покладати витрати позивача в частині сплати винагороди за частковим задоволення судом позовної заяви у справі ("гонорару успіху") у розмірі 29'999,96 грн на відповідача, оскільки задоволення вимоги щодо стягнення гонорару за позивний результат розгляду справи не відповідатиме принципу справедливості, у зв`язку з чим її відшкодування матиме надмірний характер.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 77'256 грн, у стягненні 29'999,96 грн ("гонорар успіху") суд відмовляє.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "БІООПТ" про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у справі № 922/2193/25.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН АГРО УКРАЇНА" (10008, м. Житомир, вул.Велика Бердичівська, 37, кімната 4; ідент. код 45756077) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІООПТ" (61001, м.Харків, вул. Георгія Тарасенка, 4-А, кімната 28; ідент. код 43985204) 77'256 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У решті заяви відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту додаткового рішення до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Трофімов