Рішення № 138907947, 11.08.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/751/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (ідентифікаційний код 38326057, вул. Клепарівська, 20, м. Львів, 79007) в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації (33028, м. Рівне, м-н Просвіти, 1, ідентифікаційний код 13986712)

до відповідача Миляцької сільської ради (вул. Василевського, 122-Б, с.Миляч, Рівненська область, 34133, код ЄДРПОУ 40131743)

третя особа без самостійних вимог на предмет спору стороні позивача: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )

про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння

Секретар судового засідання Мельник В.Я.

Представники присутні у судовому засіданні 11.08.2026:

прокуратури: Лупійчук Богдана Володимирівна (в режимі ВКЗ)

третьої особи: Голубець Олександр Романович (в режимі ВКЗ)

відповідача: Петровець Віктор Володимирович (в режимі ВКЗ)

СУТЬ СПОРУ:

У провадженні Господарського суду Рівненської області перебуває справа за позовом заступника керівника спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації до Миляцької сільської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору стороні позивача: ІНФОРМАЦІЯ_1 про витребування з чужого незаконного володіння Миляцької сільської ради на користь держави в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації земельної ділянки з кадастровим номером 5621889200:04:004:0169, загальною площею 55,2500 га, що розташована у межах прикордонної смуги на території Сарненського району Рівненської області.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Прокурор зазначає, що вивченням інформації органів державної влади та Державного земельного кадастру встановлено, що 27.02.2014 на підставі розробленої документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок за межами населених пунктів на території Удрицької сільської ради за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на території Удрицької сільської ради Дубровицького району (на даний час Сарненський район) Рівненської області в Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 5621889200:04:004:0169, загальною площею 55,2500 га, з цільовим призначенням 16.00 "Землі запасу", категорія земель землі сільськогосподарського призначення.

Поряд з тим, земельна ділянка з кадастровим номером 5621889200:04:004:0169, загальною площею 55,2500 га, яка розташована в межах прикордонної смуги на відстані до 2 кілометрів від лінії державного кордону України з республікою білорусь на території Дубровицького (на даний час Сарненського) району Рівненської області перебуває у комунальній власності Миляцької сільської ради.

Позивач звертається до господарського суду та вказує, що земельна ділянка з кадастровим номером 5621889200:04:004:0169, загальною площею 55,2500 га, яка зареєстрована на праві комунальної власності за Миляцькою сільською радою підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння останньої на користь держави в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації, оскільки земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, належать до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності.

Миляцька сільська рада у відзиві позов не визнає. Пояснює, що земельна ділянка кадастровий номер 5621889200:04:004:0169 була передана Миляцькій сільській раді на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 21.12.2018 №17-3207/16-18-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність". На виконання зазначеного наказу між Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області та Миляцькою сільською радою підписано Акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 21.12.2018.

Право комунальної власності на спірну земельну ділянку зареєстровано 19.07.2022 року, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, право комунальної власності виникло на підставі рішення уповноваженого державного органу, акта приймання-передачі та державної реєстрації права власності.

Миляцька сільська рада не здійснювала самовільного зайняття земельної ділянки, не вилучала її з державної власності та не вчиняла будь-яких дій, спрямованих на незаконне набуття права власності. Право комунальної власності на земельну ділянку виникло 19.07.2022 року. Лише Законом України №2952-ІХ від 24.02.2023 внесено зміни до статті 77 Земельного кодексу України та статті 22 Закону України "Про державний кордон України", якими передбачено можливість надання військовим частинам Державної прикордонної служби України земельних ділянок шириною до 2 кілометрів уздовж державного кордону України. На момент виникнення права комунальної власності зазначені норми не діяли. Тому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Крім того відповідач наголошує, що право комунальної власності на земельну ділянку зареєстровано 19.07.2022 року. Відомості про право власності були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та є відкритими для державних органів. Отже, держава в особі уповноважених органів могла та повинна була знати про існування права комунальної власності з моменту його державної реєстрації. Із даним позовом прокурор звернувся лише у червні 2026 року, тобто після спливу встановленого законом трирічного строку позовної давності. Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі та є підставою для відмови у позові. У зв`язку із викладеним відповідач заявляє про застосування наслідків спливу позовної давності.

У відповіді на відзив прокурор заперечує доводи відповідача. Вказує, що позовні вимоги про визнання недійсними наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 21.12.2018 № 17-3207/16-18-СГ та акту приймання-передачі земельних ділянко сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 21.12.2018 не відповідають належному способу захисту.

Так, для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, п. 86)). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, п. 39), від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).

Крім того, стаття 22 Закону України "Про державний кордон України" у редакції, чинній до змін, внесених Законом № 2952-IX, вже передбачала існування прикордонної смуги, порядок її встановлення Кабінетом Міністрів України та особливий режим використання земель у її межах.

Аналогічно, стаття 3 Закону України "Про використання земель оборони" у редакції, чинній до змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення інженерно-технічного облаштування та утримання державного кордону" від 29.10.2019 № 232-IX (далі Закон № 232-IX) (щодо передачі в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України земельних ділянок шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми), передбачала, що землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування й утримання прикордонних інженерно-технічних споруд, надаються у постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України. Отже, зміни, прийняті Законом № 2952-IX у 2023 році, не створили новий правовий режим, а лише уточнили його параметри, зокрема встановили максимально можливу ширину прикордонної смуги до 2 кілометрів для кордону з російською федерацією та республікою білорусь.

Щодо строків позовної давності у даному випадку слід врахувати проведення державної реєстрації права комунальної власності за Миляцькою сільською радою 19.07.2022, тобто строк позовної давності фактично розпочався з 19.07.2022 та повинен був закінчитись 19.07.2025. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", (із наступними змінами і доповненнями) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "!Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020.

В умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер. Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану. Відновлення строків позовної давності відбулось згідно з Законом від 14.05.2025 № 4434-IX "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу країни щодо поновлення перебігу позовної давності № (далі Закон № 4434). Закон № 4434 виключив з ЦК України п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення". Закон № 4434 був надрукований в офіційному виданні Голос України від 03.06.2025 № 108. Тому, він набрав чинності з 04.09.2025, саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності. Отже, якщо право комунальної власності на земельну ділянку було зареєстровано у період дії зупинення строків позовної давності (19.07.2022), то цей строк ще не починав обчислюватися і його початком слід вважати 04.09.2025. Таким чином, якщо з 04.09.2025 відновлено строки позовної давності, а позов прокурором пред`явлено 11.06.2026, то загальний строк, в який рахується позовна давність, становить 9 місяців та 7 днів, що є меншим за загальну позовну давність, яка встановлена тривалістю у три роки. З огляду на зазначені обставини, на переконання позивача, позовна давність для зверненням з цим позовом не спливла.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 15.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.07.2026.

24.06.2026 до суду від представника третьої особи Військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) - Голубця О.Р. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

02.07.2026 до суду від Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду прокурора відділу представництва інтересів держави в суді Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону - Лупійчук Богдани Володимирівни.

03.07.2026 до суду від Миляцької сільської ради надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - представника ОСОБА_1 .

Ухвалою від 06.07.2026 задоволено клопотання представників Військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону та Миляцької сільської ради про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

24.06.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

26.06.2026 від прокуратури надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 08.07.2026 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 11 серпня 2026 р. на 11:20 год.

07.08.2026 до суду від представника Миляцької сільської ради Петровця В.В. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 10.08.2026 задоволено клопотання представника Миляцької сільської ради про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 11.08.2026 представник позивача наголошував на ґрунтовності позову, просив суд позов задоволити в повному обсязі. Представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити. Представник третьої особи підтримав позицію органу прокуратури.

Судом досліджені докази по справі.

Учасники виступили у судових дебатах.

У засіданні проголошено скорочене рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

27.02.2014 на підставі розробленої документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок за межами населених пунктів на території Удрицької сільської ради за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на території Удрицької сільської ради Дубровицького району (на даний час Сарненський район) Рівненської області в Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 5621889200:04:004:0169, загальною площею 55,2500 га, з цільовим призначенням 16.00 "Землі запасу", категорія земель землі сільськогосподарського призначення. (арк.с. 22-25)

Із наявного викопіювання з програмного модуля Державного земельного кадастру вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5621889200:04:004:0169 розташована на місцевості на відстані до 2-х кілометрів від лінії державного кордону України з республікою білорусь, відтак знаходиться у прикордонній смузі. (арк.с. 23-25)

Також, факт розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5621889200:04:004:0169 на відстані в межах 2-кілометрової прикордонної смуги від лінії українсько-білоруського кордону вглиб країни підтверджується листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.05.2026 № 06.2.3.1/7057-26-Вих з якого вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5621889200:04:004:0169 розташована на відстані 300 м від лінії державного кордону з республікою білорусь та повністю входить в прикордонну смугу шириною до 2-х кілометрів. Вказана земельна ділянка розташована в межах прикордонних знаків № 0714-№0718 на ділянці відповідальності НОМЕР_3 прикордонної застави (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) НОМЕР_4 прикордонної комендатури в адміністративних межах Миляцької територіальної громади Сарненського району Рівненської області. (арк.с. 28-29)

Поряд з тим, земельна ділянка з кадастровим номером 5621889200:04:004:0169, загальною площею 55,2500 га, яка розташована в межах прикордонної смуги на відстані до 2 кілометрів від лінії державного кордону України з республікою білорусь на території Дубровицького (на даний час Сарненського) району Рівненської області перебуває у комунальній власності Миляцької сільської ради.

Так, 19.07.2022 керуючись розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 60-Р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад", Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненської області видано наказ № 3207 від 21.12.2018 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" та в подальшому на підставі акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 21.12.2018 Миляцькій сільській раді передано у комунальну власність землі сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 2805,9573 га, які розташовані на території Миляцької сільської ради та колишніх Жаденської, Удрицької та Перебродівської сільських рад Дубровицького району Рівненської області, у тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 5621889200:04:004:0169, площею 55,2500 га (пункт 199 додатку до Акту приймання-передачі від 21.12.2018). (арк.с. 59)

У п. 3 наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненської області № 3207 від 21.12.2018 (реєстраційний номер 17-3207/16-18-СГ від 21.12.2018) "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" зазначено, що право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Окрім того, у пункті 2 Акту приймання-передачі від 21.12.2018 зазначено, що вказаний акт є підставою для державної реєстрації права комунальної власності Миляцької сільської ради на зазначені у додатку до акту земельні ділянки, до переліку яких незаконно включено земельну ділянку з кадастровим номером 5621889200:04:004:0169, площею 55,2500 га (пункт 199 додатку до Акту приймання- передачі від 21.12.2018).

У подальшому, 19.07.2022 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненської області № 3207 від 21.12.2018 (реєстраційний номер 17-3207/16-18-СГ від 21.12.2018) "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", Акту приймання-передачі від 21.12.2018 з відповідним додатком, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5621889200:04:004:0169 за Миляцькою сільською радою. (арк.с. 26)

Таким чином, позивач звертається до господарського суду та вказує, що земельна ділянка з кадастровим номером 5621889200:04:004:0169, загальною площею 55,2500 га, яка зареєстрована на праві комунальної власності за Миляцькою сільською радою підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння останньої на користь держави в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації, оскільки земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, належать до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності.

Прокурор вважає що реєстрація права комунальної власності проведена незаконно, всупереч ст. 77, 84 Земельного кодексу України, а земельна ділянка підлягає витребуванню у власність держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації. Вказані обставини, на думку прокурора та позивача, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим вони звернулися до суду з цим позовом.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно зі ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України «Про використання земель оборони».

Згідно зі ст. 80 ЗК України держава є суб`єктом права власності на землю та реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 84, ч. 5 ст. 122 ЗК України право власності на землі оборони реалізується державою через відповідні обласні державні адміністрації.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 77 ЗК України, ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони" землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово- навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

За приписами ч.ч. 2, 3 ст. 115 ЗК України та ст. 3 Закону України "Про використання земель оборони" уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюється відповідно до закону.

Відповідно до статей 6, 10 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, який виконує завдання щодо забезпечення недоторканості державного кордону та охорони суверенних прав України. Прикордонний загін є основною оперативно-службовою ланкою Державної прикордонної служби України, на яку покладаються охорона певної ділянки державного кордону самостійно чи у взаємодії з іншими органами охорони державного кордону та Морською охороною, забезпечення дотримання режиму державного кордону і прикордонного режиму, а також здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів.

Згідно з частинами 1-3 статті 22 Закону України "Про державний кордон України", з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення. У межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, а вздовж лінії державного кордону України з Російською Федерацією і Республікою Білорусь - шириною до 2 кілометрів. У цих межах Кабінетом Міністрів України встановлюється спеціальний прикордонний режим щодо заборони вільного в`їзду, перебування, проживання, пересування осіб і провадження робіт, не пов`язаних з обороною чи охороною державного кордону України. Контрольовані прикордонні райони встановлюються, як правило, в межах території району, міста, селища, сільради, прилеглої до державного кордону України або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби України. До контрольованого прикордонного району включаються також територіальне море України, внутрішні води України і частина вод прикордонних річок, озер та інших водойм України і розташовані в цих водах острови.

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про державний кордон України" у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Згідно зі ч. 2 ст. 3 Закону України "Про використання земель оборони" землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.

Таким чином, встановлення факту розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про належність вказаної ділянки до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги.

Відповідно до Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147, прикордонна смуга - ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм, завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд. Лінія прикордонних інженерних споруд - спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів.

При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених ст. 22 Закону України "Про державний кордон України" та постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147 "Про прикордонний режим".

Підсумувавши, можна зробити висновок про те, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо них встановлений спеціальний режим їх використання.

Нерозроблення та незатвердження окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри (ширина) прикордонної смуги встановлені законом - від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд, та не позбавляє її статусу земель оборони, оскільки її нормативні розміри визначені ст. 22 Закону України "Про державний кордон України", п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147 "Про прикордонний режим" та фактичним розташуванням прикордонних інженерних споруд.

Таким чином, землі оборони, в тому числі землі у межах прикордонної смуги, не можуть передаватись у комунальну та приватну власність, про що свідчать вимоги наведених вище норм законодавства та усталена судова практика Верховного Суду.

Так, 27.08.2025 за результатами розгляду справи № 922/885/24 Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що з положень ч. 4 ст. 84, ч. 2, 3 ст. 115 ЗК України, ч. 1 ст. 2, ст. 3, 4 Закону України "Про використання земель оборони", ст. 22, 23 Закону України "Про державний кордон України" слідує, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання; встановлення факту розташування спірних земельних ділянок в межах прикордонної смуги свідчить про їх належність до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.01.2025 у справах № 903/1311/23 та № 903/1324/23, від 11.02.2025 у справі № 903/1322/23, від 02.10.2024 у справі № 444/1011/20.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №902/122/24 виклала правовий висновок, згідно з яким конкретизувала висновки, сформульовані Верховним Судом у постанові від 06.11.2019 у справі № 163/2369/16-ц, зазначивши, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, встановленої шириною 30-50 метрів уздовж державного кордону України на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми (а вздовж лінії державного кордону України зросійською федерацією і республікою білорусь шириною до 2 кілометрів), належать до земель оборони, щодо яких встановлений особливий режим їх використання та які можуть перебувати винятково у державній власності, а отже не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5621889200:04:004:0169, загальною площею 55,2500 га, розташована в межах прикордонної смуги на відстані до 2 кілометрів від лінії державного кордону України з республікою білорусь на території Дубровицького (на даний час Сарненського) району Рівненської області.

Належним власником спірної земельної ділянки є держава в особі Рівненської обласної державної адміністрації, яка не приймала жодних рішень про її відчуження, тобто спірна земельна ділянка перебуває у державній власності та належить до земель оборони, а відтак її передача у комунальну власність відбулась всупереч вимог закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Щодо обраного прокурором способу захисту суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужено особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути в нього витребувано.

Відповідно до закріпленого у ст. 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування власником свого майна із чужого володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. За допомогою цього позову власник захищає не тільки свої права на володіння та користування майном, а також і право на розпорядження ним, оскільки перебування майна у чужому володінні обмежує і право власника на розпорядження майном.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів). Таким чином, предмет віндикаційного позову становлять вимоги неволодіючого майном власника до володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, у захисті права власника земельної ділянки є необхідність розрізнення цих двох позовів залежно від стану володіння власника земельною ділянкою:

Негаторний позов використовується тоді, коли власник земельної ділянки не позбавлений фактичного володіння, але йому перешкоджають у реалізації права користування чи управління своєю ділянкою. Тобто, власник залишається власником і має контроль над ділянкою, але зазнає втручання, яке порушує його можливість ефективно користуватися своїм правом власності. Метою негаторного позову є усунення цих перешкод, але не відновлення володіння.

Віндикаційний позов спрямований на захист у випадку, коли власник втратив фактичне володіння своєю земельною ділянкою. Цей позов подається для того, щоб повернути ділянку з незаконного володіння іншої особи, яка неправомірно нею користується або тримає її у власності. Важливим є те, що віндикаційний позов може бути застосований незалежно від того, чи особа, яка володіє майном, є добросовісним чи недобросовісним набувачем.

Прокурор у цій справі звернувся з відндикаційним позовом про витребування на користь держави в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 5621889200:04:004:0169, загальною площею 55,2500 га, що розташована у межах прикордонної смуги на території Сарненського району Рівненської області.

У постанові від 02.10.2024 у справі № 444/1011/20 Верховний Суд зазначив, що "забезпечення належного правового режиму використання земель прикордонної смуги є фундаментальним для виконання завдань, покладених на Збройні Сили України, Державну прикордонну службу та військові формування. Ці землі використовуються для розміщення стратегічних об`єктів, інженерних споруд, а також для забезпечення військової мобільності та організації оборонних операцій. З огляду на це, забезпечення їх правового статусу та схоронності від порушень повинно бути ключовим пріоритетом для держави, особливо в умовах агресії та загрози суверенітету, територіальної цілісності та національної безпеки України. … набуття громадянами та юридичними особами прав власності та користування землями оборони в межах прикордонної смуги є неможливим, оскільки її розташування вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця. За змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Отже, зайняття земельної ділянки земель оборони в межах прикордонної смуги з порушенням Земельного кодексу України, Закону України "Про використання земель оборони", Закону України "Про державний кордон України", Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147, треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави, що охоплюється визначенням негаторного позов.

Таким чином, вимоги про усунення порушення, яке полягає в незаконному зайнятті або використанні земель оборони в межах прикордонної смуги, повинні були розглядатися судами саме як негаторний позов, оскільки порушення права власності пов`язане не з втратою володіння (що прямо суперечило б закону), а з фактичними перешкодами у його реалізації". Помилкова юридична кваліфікація позивачем за первісним позовом, а також судами першої та апеляційної інстанцій позовної вимоги про повернення спірної земельної ділянки, з огляду на її природу, із застосуванням положень статей 330, 387 і 388 Цивільного кодексу України, не вплинула на правильність вирішення суті спору. Попри невідповідність обраної правової кваліфікації фактичним обставинам справи, суди обґрунтовано дійшли правильного висновку щодо суті справи. Відтак, допущена помилка не є підставою для скасування або зміни ухвалених судових рішень, оскільки висновки судів є такими, що відповідають вимогам законодавства і фактичним обставинам справи".

Невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені відповідно до належного способу захисту прав (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20). Протилежний підхід не відповідав би завданням господарського судочинства (стаття 2 Господарського процесуального кодексу України). Близькі за змістом висновки також сформульовані у постановах Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21, від 20.09.2023 у справі № 910/3453/22.

Отже, хоча прокурор помилився щодо правової підстави позову, суд вважає, що це не може бути підставою для відмови в його задоволенні. Суть заявлених позовних вимог спрямована на поновлення порушеного права власності держави. Задоволення позову забезпечить відновлення законного статусу спірної земельної ділянки та реалізацію державою своїх прав як власника.

Тож, позовні вимоги у цій справі, з урахуванням мотивації щодо способу захисту, слід задоволити та зобов`язати Миляцьку сільську раду усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 5621889200:04:004:0169, загальною площею 55,2500 га, що розташована у межах прикордонної смуги на території Сарненського району Рівненської області, шляхом її повернення на користь держави в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У рішенні № З-рп/99 від 08.04.1999 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини). Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Згідно з ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Земельна ділянка кадастровий номер 5621889200:04:004:0169 належить до земель оборони, знаходиться у межах прикордонної смуги та може перебувати лише в державній власності, а з урахуванням вимог ст. 122 ЗК України, повноваження щодо розпорядження такою земельною ділянкою належать виключно Рівненській обласній державній адміністрації. Неправомірне вибуття спірної земельної ділянки з державної власності свідчить про порушення майнових інтересів держави.

Підсумовуючи наведене, суд констатує, що прокурор у позовній заяві навів достатньо підстав для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив належного позивача, а також дотримався порядку повідомлення позивача, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" (лист-повідомлення від 05.06.2026 №15-732ВИХ-26).

Щодо клопотання Миляцької сільської ради про застосування до позовних вимог наслідків спливу строку позовної давності, суд зазначає таке.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Водночас, суд звертає увагу відповідача на те, що внаслідок дії Закону України від 20 березня 2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з порушенням коронавірусної хвороби" та подальшого ведення Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, який був затверджений Законом України № 2102-IX, воєнного стану в Україні, строки позовної давності були зупинені з 2 квітня 2020 року до 3 вересня 2025 року включно (дата скасування дії воєнного стану щодо зупинення строків позовної давності).

А саме, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 року до 30.06.2023. Поряд із цим Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу. Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі Закон № 2120-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України від 08.11.2023 № 3450-IX "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі Закон № 3450-IX) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-IX набрав чинності 30.01.2024.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер. Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану. Відновлення строків позовної давності відбулось згідно з Законом від 14.05.2025 № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності № (далі Закон № 4434). Закон № 4434 виключив з ЦК України п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення". Закон № 4434 був надрукований в офіційному виданні Голос України від 03.06.2025 № 108. Тому, він набрав чинності з 04.09.2025, саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.

Прокурор звернувся із даним позовом до господарського суду через електронний суд 11.06.2026.

Тож, суд констатує, що у межах даного спору трирічний строк позовної давності позивачем не пропущений.

Крім того суд нагадує, що негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення. Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом усунення перешкод у користуванні цим майном. Оскільки порушення прав власника або володільця триває до моменту його усунення, позовна давність не обмежує право власника або володільця на подання негаторного позову. Це, у свою чергу, виключає можливість застосування статті 256 ЦК України (схожа правова позиція наведена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року в справі №653/1096/16-ц, від 20 червня 2023 року в справі №554/10517/16-ц, постанова Верховного Суду від 19 лютого 2025 року у справі №145/564/23).

Наведене у сукупності є підставою для відмови в задоволенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності.

Висновки суду.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом під час розгляду справи, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про задоволення позову і зобов`язання Миляцьку сільську раду усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 5621889200:04:004:0169, загальною площею 55,2500 га, що розташована у межах прикордонної смуги на території Сарненського району Рівненської області, шляхом її повернення на користь держави в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.3 ч. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Судом встановлено, що прокурором сплачено судовий збір у розмірі 2 911,53 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №805 від 05.06.2026, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Миляцьку сільську раду (ідентифікаційний код юридичної особи: 40131743, вул. Василевського, 122-Б, с. Миляч, Сарненський район, Рівненська область, 34133) усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 5621889200:04:004:0169, загальною площею55,2500 га, що розташована у межах прикордонної смуги на території Сарненського району Рівненської області, шляхом її повернення на користь держави в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації (майдан Просвіти, 1, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 13986712).

3. Стягнути з Миляцької сільської ради (ідентифікаційний код юридичної особи: 40131743, вул. Василевського, 122-Б, с. Миляч, Сарненський район, Рівненська область, 34133) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (код ЄДРПОУ 38326057, р/р IBAN № UA238201720343120001000082783, Державна казначейська служба України м. Київ) 2911 (дві тисячі дев`ятсот одинадцять) грн 53 коп. судового збору. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 11 серпня 2026 року.

Суддя Бережнюк В.В.