Ухвала суду № 138907789, 11.08.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про забезпечення позову

"11" серпня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/3159/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г., розглядаючи заяву про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Пожежні охоронні системи від 11.08.2026р. вх. № ГСОО 2-1586/26, подану у справі №916/3159/26

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Пожежні охоронні системи (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 76, кв. 4; ЄДРПОУ 41962557)

До відповідача: Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (65029, м. Одеса, вул. Мечникова, 32; ЄДРПОУ 20992104)

Про визнання недійсним та скасування рішення в частині

Заява Товариства з обмеженою відповідальністю Пожежні охоронні системи від 11.08.2026р. вх. № ГСОО 2-1586/26 розглядається судом відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України без повідомлення учасників справи.

Встановив: В провадженні Господарського суду Одеської області перебуває справа №916/3159/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пожежні охоронні системи до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.06.2026р. № 65/73-р/к у справі №65/166-02/2025 у частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю Пожежні охоронні системи, а саме пунктів 1, 3, 4, 6, 7 та 9 резолютивної частини.

11.08.2026р. до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Пожежні охоронні системи надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд:

-зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у справі дію пунктів 1, 3, 4, 6, 7 і 9 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.06.2026р. №65/73-р/к у справі №65/166-02/2025 у частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю Пожежні охоронні системи (код ЄДРПОУ 41962557);

-зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у справі виконання пунктів 3, 6 і 9 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.06.2026р. №65/73-р/к у справі №65/166-02/2025 у частині покладеного на Товариство з обмеженою відповідальністю Пожежні охоронні системи обов`язку сплатити штрафи у загальній сумі 163601 грн.

В обґрунтування поданої заяви, позивачем було зазначено суду, що позивач просить тимчасово зупинити дію оскаржуваних пунктів Рішення і окремо зафіксувати зупинення виконання його штрафних пунктів до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

За поясненнями позивача, 06.07.2026р. уповноважена особа Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» прийняла рішення про відхилення тендерної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю Пожежні охоронні системи у закупівлі UA-2026-05-22-010393-a «Встановлення системи пожежогасіння, пожежної сигналізації в будівлі котлотурбінного цеху і адміністративному корпусі».

Очікувана вартість цієї закупівлі становила 6362563,33 грн. без ПДВ. Тендерна пропозиція позивача становила 4462994,42 грн. без ПДВ та була визначена електронною системою наступною найбільш економічно вигідною пропозицією, що підлягала розгляду замовником.

Як зазначає позивач, Протокол від 06.07.2026р. не містить посилань на невідповідність технічної частини пропозиції, кваліфікаційним критеріям, вимогам до документів або ціновим умовам закупівлі та єдиною підставою відхилення стало виявлення у Зведених відомостях інформації про притягнення позивача до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Таким чином, як вважає позивач, причинний зв`язок між чинністю Рішення та втратою конкретної господарської можливості є прямим і документально підтвердженим: без Рішення АМКУ підстава, застосована замовником, не існувала, також було зазначено, що відхилення відбулося 06.07.2026р., тоді як копію Рішення позивач одержав лише 13.07.2026р., отже, Рішення спричинило негативні наслідки ще до того, як позивач отримав його текст і фактичну можливість реалізувати право на судове оскарження.

За доводами позивача, належними письмовими доказами фактичної шкоди є два взаємопов`язані документи від 06.07.2026р.: внутрішній протокол уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» та електронний протокол, сформований і оприлюднений у системі закупівель за процедурою UA-2026-05-22-010393-a.

Посилаючись на підпункт 4 пункту 47 Особливостей здійснення публічних закупівель, затверджених постановою Кабінету Міністрів України, де визначено, що суб`єкт господарювання (учасник процедури закупівлі) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів ід 12.10.2022 № 1178, зобов`язує замовника відхилити тендерну пропозицію учасника, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 і пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів, позивачем було зазначено суду, що поки Рішення зберігає юридичну силу, ризик відхилення виникатиме не у одній, а у кожній новій закупівлі, до якої позивач подасть пропозицію.

Цей ризик не залежить від якості чи ціни конкретної пропозиції, оскільки відповідна підстава відхилення є імперативною для замовника. Майбутнє задоволення позову не поверне позивача до процедур, які завершаються під час розгляду справи, не відновить можливості укласти втрачені договори та не компенсує витрати на підготовку пропозицій, оскарження кожного окремого відхилення не є рівноцінним способом захисту, оскільки воно не усуває первинної причини чинності Рішення АМКУ.

Позивачем було зазначено суду, що він здійснює професійну діяльність у сфері пожежного захисту, електромонтажних робіт, встановлення та обслуговування систем безпеки, для такого профілю державні й комунальні закупівлі становлять об`єктивно важливий канал реалізації робіт і послуг та тривале фактичне блокування доступу до цього ринку має наслідком втрату конкурентної можливості, ділової репутації, спеціалізованих працівників та виробничого завантаження.

Також, позивачем було зазначено суду, що зупинення дії та виконання оскаржуваних пунктів не означає встановлення правомірності поведінки позивача та не підміняє остаточний висновок суду. Зупинення дії лише тимчасово нейтралізує статусні наслідки Рішення, а зупинення виконання тимчасово припиняє реалізацію штрафних зобов`язань на період судової перевірки.

Крім того, позивач вказує, що запитувані заходи обмежені у предметі, суб`єкті та часі, він просить зупинити дію лише пунктів Рішення, які безпосередньо стосуються його, та зупинити виконання лише штрафних пунктів 3, 6 і 9 - в обох випадках до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі, інші частини Рішення та повноваження відповідача не обмежуються.

Стосовно зустрічного забезпечення, позивачем було зазначено суду. Що запитуваний захід не передбачає передачі майна, виплати коштів, блокування рахунків або припинення діяльності відповідача, позивач не отримує гарантованого договору чи доходу, а лише зберігає можливість брати участь у закупівлях на загальних конкурентних умовах. З огляду на відсутність прогнозованих майнових збитків відповідача від застосування заходу позивач пропонує не застосовувати зустрічне забезпечення.

Розглянувши заяву про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Пожежні охоронні системи від 11.08.2026р. вх. № ГСОО 2-1586/26, подану у справі №916/3159/26, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Так, забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду; забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

За положеннями ч. 1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, суд має право вжити заходи забезпечення позову, передбачені у частині першій статті 137 ГПК України, та інші заходи у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.

Відповідно до ч.1 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. (ч. 6 ст. 140 ГПК України).

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Також заходи забезпечення позову не є додатковим засобом відповідальності або стимулювання відповідача до виконання певних дій, а діють виключно як засіб забезпечення ефективного вирішення існуючого спору та реального виконання рішення суду.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2,5,6,7 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарського процесуального кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Вищевикладене відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Також застосовуючи у вирішенні питання забезпечення позову практику Європейського суду з прав людини суд зазначає що у рішенні ЄСПЛ від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" наголошено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у рішенні від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Предметом вказаного позову є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю Пожежні охоронні системи до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.06.2026р. №65/73-р/к у справі №65/166-02/2025 у частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю Пожежні охоронні системи, а саме пунктів 1, 3, 4, 6, 7 та 9 резолютивної частини зазначеного рішення відповідача.

Суд зазначає, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору (такий висновок наведено Верховним Судом у постанові від 20.01.2025 у справі №910/8275/24).

У постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій (ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов`язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; визнання суб`єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; примусовий поділ суб`єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу; блокування цінних паперів; усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом`якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб`єктів господарювання на конкуренцію; скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із статтею 19 цього Закону; закриття провадження у справі.

Згідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Рішення та розпорядження органу Антимонопольного комітету України набирають чинності з дня їх прийняття.

За положеннями ч. 3 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ч. 4 ст. 60 вкзаного Закону визначено, що порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до частини п`ятої статті 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Згідно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України.

У п. 42 постанови Верховного Суду від 26.03.2026р. по справі №910/14711/25 зазначено, що поняття «зупинення дії рішення АМК» та «зупинення виконання рішення АМК» не є тотожними поняттями, що обумовлюється правовою суттю та правовими наслідками, про що свідчить аналіз статей 48, 56, 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

У п. п. 44, 44.1 постанови Верховного Суду від 26.03.2026р. по справі №910/14711/25 зроблено висновок, що аналіз статей 48, 56, 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та правових висновків Верховного Суду щодо їх застосування, надає Верховному Суду можливість виснувати, що виконання рішення АМК, прийнятого, зокрема, згідно з частиною першою статті 48 Закону №2210-III, зупиняється у разі порушення судом провадження у справі про визнання таких рішень недійсними. Водночас, АМК має право, а відтак має повноваження (з метою захисту суспільних інтересів чи відвернення негативних або непоправних наслідків для суб`єктів господарювання) прийняти мотивоване рішення про визнання рішення, яке прийняте, зокрема, згідно з частиною першою статті 48 Закону №2210-III, таким, дія якого не зупиняється у зв`язку з порушенням господарським судом провадження у справі про визнання його недійсним або перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, і таке рішення АМК в силу частини четвертої статті 60 Закону №2210-III обумовлює незупинення виконання оскаржуваного рішення. В свою чергу, суд має право, тобто суд має повноваження зупинити дію саме оскаржуваного рішення АМК, зокрема, передбаченого частиною першою статті 48 Закону №2210-III, (незалежно від прийняття АМК рішення про незупинення його дії) у разі наявності достатніх підстав.

Отже, оскільки зупинення дії рішення АМК, прийнятого, зокрема, відповідно до частини першої статті 48 Закону №2210-III, зупиняє саме його юридичну силу на час розгляду справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, що відповідно унеможливлює його використання як підстави для виконання, а тому має наслідком зупинення його виконання, господарський суд в залежності від обставин справи за наявності достатніх підстав має право прийняти рішення про зупинення дії рішення АМК, прийнятого відповідно до частини першої статті 48 Закону №2210-III (повністю або частини), що і матиме наслідком зупинення виконання рішення АМК, прийнятого відповідно до частини першої статті 48 Закону №2210-III, що оскаржується суб`єктом господарювання у справі про визнання недійсними саме цих рішень АМК.

З огляду на предмет позову у даній справі, а також враховуючи позовні вимоги, які направлено на визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.06.2026р. №65/73-р/к у справі №65/166-02/2025 у частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю Пожежні охоронні системи, а саме пунктів 1, 3, 4, 6, 7 та 9 резолютивної частини оскаржуваного рашення, враховуючи доводи та посилання позивача, що викладено ним у поданій до суду заяві про забезпечення позову, суд приходить до висновку щодо наявності достатній правових підстав задля часткового задоволення заяви позивача та вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі дії пунктів 1, 3, 4, 6, 7 і 9 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.06.2026 № 65/73-р/к у справі №65/166-02/2025 у частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю Пожежні охоронні системи (код ЄДРПОУ 41962557) та у частині покладеного на Товариство з обмеженою відповідальністю Пожежні охоронні системи обов`язку сплатити штрафи у загальній сумі 163601 грн.

Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення - матиме наслідком зупинення його виконання, та судом враховано висновок, що викладено у Постанові КГС ВС від 26 березня 2026 року у справі №910/14711/25 - де зазначено, що господарський суд, який розглядає справу про визнання недійсним рішення АМК, прийнятого за ч. 1 ст. 48 Закону № 2210-III, залежно від обставин справи за наявності достатніх підстав має право прийняти рішення про зупинення дії цього рішення, що й матиме наслідком зупинення його виконання.

Окремо суд звертає увагу відповідача на те, що в ч.6 ст.140 ГПК України передбачена можливість вирішення судом питання щодо зустрічного забезпечення.

Частинами 1 та 4 ст.141 ГПК України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Оскільки на теперішній час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідача та їх розміру, правові передумови для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, відповідач не позбавлений права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду протягом строків, встановлених ст.141 ГПК України.

Керуючись ст.ст.136-138,140,234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Пожежні охоронні системи від 11.08.2026р. вх. № ГСОО 2-1586/26 - задовольнити частково.

2.Зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у справі №916/3159/26 дію пунктів 1, 3, 4, 6, 7 і 9 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.06.2026 № 65/73-р/к у справі №65/166-02/2025 у частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю Пожежні охоронні системи (код ЄДРПОУ 41962557) та у частині покладеного на Товариство з обмеженою відповідальністю Пожежні охоронні системи обов`язку сплатити штрафи у загальній сумі 163601 грн.

3.В іншій частині заяви відмовити.

Стягувач за ухвалою: Товариство з обмеженою відповідальністю Пожежні охоронні системи (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 76, кв. 4; ЄДРПОУ 41962557)

Боржник за ухвалою: Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (65029, м. Одеса, вул. Мечникова, 32; ЄДРПОУ 20992104)

Ухвала набрала законної сили 11.08.2026р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання в порядку Закону України "Про виконавче провадження".

Суддя Д`яченко Тетяна Геннадіївна