Рішення № 138907718, 05.08.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2026 Справа № 914/1548/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Знетиняк Д.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк Львів, м. Львів

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Блажейко Любомира Івановича, смт. Брюховичі Львівської області

про: стягнення заборгованості в розмірі 68 919,07 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк Львів до відповідача: Фізичної особи-підприємця Блажейко Любомира Івановича про стягнення заборгованості в розмірі 68 919,07 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2026, справу № 914/1548/26 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.06.2026, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 30.06.2026.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.06.2026, судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на 05.08.2026.

05.08.2026 представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

У позовній заяві за вх. № 1703 від 26.05.2026, позивач просить суд здійснювати розгляд справи № 914/1548/26 за відсутності повноважного представника позивача, на підставі наявних матеріалів справи, просить позовні вимоги задоволити повністю.

05.08.2026 представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 01.06.2026 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Враховуючи ч.3 ст.222 ГПК України, відповідно до якої, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Відтак, фіксування судового процесу під час судового засідання 05.08.2026 не здійснюється.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за його місцезнаходженням.

Поштовий конверт, який направлявся на адресу відповідача з ухвалою про відкриття провадження у справі, повернуто на адресу суду з відміткою За закінченням терміну зберігання.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.06.2026 відповідачем подано на адресу суду клопотання (за вх. № 18408/26) про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні 30.06.2026 року.

Враховуючи дане клопотання відповідача, ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.06.2026, розгляд даної справи по суті відкладено на 05.08.2026 на 10:00 год.

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.06.2026 вручено відповідачу 09.07.2026, що вбачається із відстеження Укрпошти, що міститься в матеріалах справи.

Відтак, відповідачу відомо, що у провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/1548/26 за позовом: Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк Львів до відповідача: Фізичної особи-підприємця Блажейко Любомира Івановича про стягнення заборгованості в розмірі 68 919,07 грн.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020 у справі №910/16409/15: "свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду".

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

Процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18).

З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи № 914/1548/26 Господарським судом Львівської області.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/1548/26.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Кредитним договором № 297/В/2024 від 01.04.2024. Позивач зазначає, що на виконання договору надав відповідачу кредит у розмірі 150 000,00 грн, однак відповідач порушив погоджений графік повернення кредиту та сплати процентів.

У зв`язку з простроченням платежів, позивач, керуючись пунктами 2.7, 5.8, 5.9 Кредитного договору, направив відповідачу лист-вимогу від 04.05.2026 за вих. № 3493/0-05 про дострокове виконання кредитного зобов`язання. Поштове відправлення за трек-номером 0505614578470 повернулося відправнику після закінчення встановленого строку зберігання.

Посилаючись на Кредитний договір, меморіальний ордер, виписки з рахунків та розрахунок заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача 63 931,19 грн основної заборгованості та 4 987,88 грн заборгованості за відсотками, нарахованими за період з 01.02.2026 до 18.05.2026, всього 68 919,07 грн, а також покласти на відповідача 3 328,00 грн судових витрат зі сплати судового збору.

Позиція відповідача.

В судові засідання з розгляду даної справи відповідач не забезпечив явки свого представника, вимог ухвали суду від 01.06.2026 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно повідомлявся про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за його місцезнаходженням.

Поштовий конверт, який направлявся на адресу відповідача з ухвалою про відкриття провадження у справі, повернуто на адресу суду з відміткою За закінченням терміну зберігання.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.06.2026 відповідачем подано на адресу суду клопотання (за вх. № 18408/26) про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні 30.06.2026 року.

Враховуючи дане клопотання відповідача, ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.06.2026, розгляд даної справи по суті відкладено на 05.08.2026 на 10:00 год.

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.06.2026 вручено відповідачу 09.07.2026, що вбачається із відстеження Укрпошти, що міститься в матеріалах справи.

Відтак, відповідачу відомо, що у провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/1548/26 за позовом: Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк Львів до відповідача: Фізичної особи-підприємця Блажейко Любомира Івановича про стягнення заборгованості в розмірі 68 919,07 грн.

Поштові конверти, які направлялись на адресу відповідача повернуті на адресу суду з відміткою За закінченням терміну зберігання.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

Таким чином, відповідач у даній справі повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.

Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України, як відповідач у справі.

Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.

01.04.2024 між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» (Банк за договором, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем Блажейко Любомиром Івановичем (Позичальник за договором, відповідач у справі) укладено Кредитний договір № 297/В/2024 (надалі - Кредитний договір), за умовами якого Банк зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 150 000,00 грн зі сплатою 26 % річних та кінцевою датою повернення 31.03.2027.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання та 01.04.2024, перерахував на поточний рахунок відповідача 150 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 43090 від 01.04.2024 та виписками з рахунків, долученими до матеріалів справи.

Згідно з пунктами 5.1, 5.2 Кредитного договору, Позичальник зобов`язався повернути Банку кредит у повному обсязі, у порядку та строки, передбачені договором і додатками до нього. Повернення кредиту здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів або внесення готівки до каси Банку.

Відповідно до пункту 4.2 Кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму фактичної заборгованості за методом «факт/360», за ставкою, визначеною у пункті 2.1.3 договору, з моменту видачі кредиту до строку, зазначеного у пункті 2.1.4 договору.

Пунктом 2.7 Кредитного договору передбачено право Банку вимагати дострокового повернення кредиту у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником договірних зобов`язань, у тому числі несвоєчасної сплати процентів та/або повернення кредиту чи його частини.

Згідно з пунктом 5.8 Кредитного договору, у випадках, передбачених пунктом 2.7 договору, Банк вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних платежів, письмово повідомивши про це Позичальника. Пунктом 5.9 договору встановлено обов`язок Позичальника протягом 10 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги Банку достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі.

У зв`язку з простроченням виконання зобов`язань позивач направив відповідачу лист-вимогу від 04.05.2026 за вих. № 3493/0-05 про дострокове погашення заборгованості. Направлення вимоги підтверджується списком згрупованих поштових відправлень від 05.05.2026 та даними відстеження Укрпошта поштового відправлення № 0505614578470. Поштове відправлення № 0505614578470 повернулося на адресу позивача після закінчення встановленого строку зберігання.

Із розрахунку позивача та виписок з рахунків вбачається, що станом на 20.05.2026, заборгованість відповідача становить 68 919,07 грн, з яких: 63 931,19 грн - неповернута основна сума кредиту та 4 987,88 грн - нараховані й несплачені проценти за період з 01.02.2026 до 18.05.2026. Із 19.05.2026 позивач припинив нарахування договірних процентів, у зв`язку з пред`явленням вимоги про дострокове виконання зобов`язання.

З урахуванням того, що відповідач систематично не виконував взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором у визначені Кредитним договором терміни, Позивач, звернувся до суду з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача 63 931,19 грн. основної заборгованості, 4 987,88 грн. заборгованості з відсотків згідно, приведених розрахунків, а також просить судові витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.

Оцінка суду.

Згідно з частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але таких, що за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини другої цієї статті до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків віднесено договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості. Відповідно до статті 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За частиною другою цієї статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено правилами про кредит і не випливає із суті кредитного договору.

Положеннями частини 3 статті 346 Господарського кодексу України передбачено, що кредити надаються банками під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків передбачених законом. Вказане узгоджується з положенням статті 1054 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів визначаються договором.

Частинами першою та другою статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною, її тип визначається кредитним договором, а розмір процентів, тип ставки та порядок сплати процентів визначаються у договорі з урахуванням установлених законом чинників.

За частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. Порушенням зобов`язання відповідно до статті 610 цього Кодексу є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення повернення чергової частини позики, яка має повертатися частинами, позикодавець вправі вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як встановлено судом, 01.04.2024 між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» та Фізичною особою-підприємцем Блажейко Любомиром Івановичем укладено Кредитний договір № 297/В/2024.

Досліджений судом Кредитний договір № 297/В/2024 від 01.04.2024 укладений у письмовій формі, містить погоджені сторонами умови щодо суми кредиту, процентної ставки, строків та порядку його повернення і сплати процентів.

Факт видачі відповідачу кредиту в розмірі 150 000,00 грн. підтверджується меморіальним ордером № 43090 від 01.04.2024 на суму 150 000,00 грн., який долучено до матеріалів справи.

Меморіальний ордер № 43090 від 01.04.2024 та виписки з рахунків підтверджують належне виконання позивачем свого основного обов`язку - надання відповідачу 150 000,00 грн кредитних коштів. Отже, у відповідача виник зустрічний обов`язок повернути одержані кошти та сплатити проценти у погодженому сторонами порядку.

Натомість, дані банківських рахунків і розрахунок заборгованості, свідчать про порушення відповідачем графіка платежів. Станом на 20.05.2026 неповернута сума кредиту становила 63 931,19 грн, а сума нарахованих і несплачених процентів - 4 987,88 грн. за період з 01.02.2026 по 18.05.2026.

Оскільки відповідач допустив прострочення передбачених договором платежів, у позивача виникло право вимагати дострокового повернення залишку кредиту на підставі частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України та пунктів 2.7, 5.8 Кредитного договору.

Вимогу від 04.05.2026 за вих. № 3493/0-05 позивач направив за адресою відповідача, зазначеною у договорі та відомостях про державну реєстрацію: 79491, Львівська область, смт. Брюховичі, вул. В. Івасюка, буд. 38, кв. 1. Факт відправлення підтверджений поштовими документами та відомостями відстеження поштового відправлення № 0505614578470. Повернення поштового відправлення після закінчення строку зберігання свідчить про його неотримання адресатом, однак, не спростовує факту належного направлення вимоги за погодженою сторонами адресою.

У постанові від 19.01.2022 у справі № 361/3222/19 Верховний Суд, оцінюючи належність направлення юридично значущої вимоги, зазначив, що належним є її надсилання з дотриманням установленого договором порядку на адресу отримувача, зазначену в договорі або додатково повідомлену відповідно до його умов; за такого направлення діє спростовна презумпція належного повідомлення. Відповідач не подав доказів направлення вимоги за неналежною адресою, наявності об`єктивних перешкод для її отримання або інших обставин, які спростовували б цю презумпцію.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач дотримався погодженого порядку направлення вимоги про дострокове виконання зобов`язання, а строк повернення непогашеного залишку кредиту настав. Неотримання відповідачем кореспонденції внаслідок її не отримання у відділенні поштового зв`язку, не може покладати на кредитора негативні наслідки за умови належного адресування та відправлення.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15 вказала, що пред`явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов`язань змінює порядок і строк виконання кредитного договору, а право нараховувати передбачені договором проценти припиняється після настання визначеного у вимозі строку повернення. Аналогічний підхід щодо припинення нарахування договірних процентів після спливу строку кредитування або пред`явлення вимоги за частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Позивач визначив граничною датою нарахування договірних процентів 18.05.2026 та з 19.05.2026 припинив їх нарахування; вимоги про стягнення договірних процентів за пізніший період не заявлено. Отже, заявлений до стягнення період не виходить за межі визначеної позивачем дати припинення кредитування та відповідає змісту статей 1048, 1050 Цивільного кодексу України і наведеним висновкам Верховного Суду.

Розрахунок заборгованості узгоджується з умовами договору щодо суми кредиту, ставки 26 % річних, методу нарахування «факт/360» і визначеного позивачем періоду. Відповідач контррозрахунку не подав, факту одержання кредиту, здійснених позивачем розрахункових операцій та розміру непогашеного залишку належними доказами не спростував.

Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні, відзиву на позовну заяву відповідачем не подано. Протилежного суду не доведено.

У матеріалах справи відсутні докази, що Кредитний договір № 297/В/2024 від 01.04.2024 з додатками визнавались судом недійсними чи неукладеними, договірними сторонами розірваний чи змінений не був.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, які є предметом доказування у справі судом визнаються встановленими та позовні вимоги до відповідача щодо стягнення 63 931,19 грн. основної заборгованості, 4 987,88 грн. заборгованості з нарахованих позивачем відсотків за період з 01.02.2026 по 18.05.2026, є обґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для її вирішення.

За частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтями 76-78 Господарського процесуального кодексу України суд бере до розгляду належні, допустимі та достовірні докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України обставина вважається доведеною, якщо докази, надані на її підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Застосування стандарту вірогідності доказів вимагає співставлення доказів сторін, а не лише перевірки формальної достатності доказів однієї сторони; такий підхід відображений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20.

За статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність та взаємний зв`язок доказів у сукупності.

Оцінивши докази в їх сукупності та перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення 63 931,19 грн основної заборгованості та 4 987,88 грн заборгованості за процентами є обґрунтованими, підтвердженими належними й допустимими доказами та не спростованими відповідачем, а тому підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати.

Судовий збір в розмірі 3 328,00 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача, так як спір виник з його вини і не погашено відповідачем суму заборгованості на час ухвалення рішення у справі.

Докази про сплату учасниками справи інших судових витрат чи докази судових витрат, які сторона має сплатити у зв`язку з розглядом даної справи, суду не надано, і такі в матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1 ст. 202, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч.3 ст.222, ст.ст. 236-241, 242, 252, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача: Фізичної особи-підприємця Блажейко Любомира Івановича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь позивача: Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк Львів (79008, м. Львів, вул. Сербська, 1; код ЄДРПОУ № 09801546) 63 931,19 грн. основної заборгованості, 4 987,88 грн. заборгованості з відсотків та 3 328,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 10.08.2026.

Суддя Долінська О.З.