Рішення № 138907658, 05.08.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2026 Справа № 914/4031/25

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Дарії Мандюк розглянув матеріали справи за позовом керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони в інтересах держави в особі

позивача 1: Міністерства оборони України,

позивача 2: Квартирно-експлуатаційний відділ, м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ-ПРОМ», м. Олександрія,

про стягнення 448 029,75 грн,

за участю представників:

прокурора: Ваврин Марія Михайлівна,

позивача 1: Гудима Вячеслав Орестович,

позивача 2: не з`явився,

відповідача: не з`явився.

1. ПРОЦЕС

1.1. До Господарського суду Львівської області 30.12.2025 надійшла позовна заява керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони в інтересах держави в особі позивачів: Міністерства оборони України і Квартирно-експлуатаційного відділу до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ-Пром» про стягнення 448 029,75 грн.

1.2. Ухвалою суду від 05.01.2026 позовну заяву залишено без руху, а ухвалою суду від 19.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

1.3. Відповідно до розпорядження Господарського суду Львівської області від 03.03.2026 y зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді (подання заяви про відставку) здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 914/4031/25, за наслідками якого справу передано судді Ростиславу Матвіїву.

1.4. Хід судових засідань відображено в попередніх ухвалах суду та протоколах судових засідань. Зокрема, у судовому засіданні 13.05.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача 2 про направлення справи за територіальною підсудністю, заявленого 19.01.2026 та уточненого 06.05.2026; 09.06.2026 закрив підготовче провадження у справі та призначив її до розгляду по суті на 01.07.2026.

1.5. Відводів суду сторонами не заявлено.

1.6. У судовому засіданні 01.07.2026 розпочато розгляд справи по суті, який було відкладено на 15.07.2026 і на 27.07.2026, а в засіданні 27.07.2026 закрито стадію розгляду справи по суті та оголошено перерву в стадії прийняття та проголошення судового рішення.

1.7. У судовому засіданні 05.08.2026 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

2. СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

2.1. Спір виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем, на думку прокурора, зобов`язань по договору поставки товару. Прокурор стверджує, що відповідач не здійснив своєчасну поставку товару. Тому заявляє до стягнення з відповідача на користь Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова 227 687,25 грн пені, 220 342,50 грн штрафу.

2.2. Позивач 1 подав відповідь на відзив, у якому визнав факт часткової оплати штрафних санкцій.

2.3. Позивач 2 подав відповідь на відзив та визнав, що відповідач погасив частково заборгованість по штрафних санкціях на загальну суму 100 000,00 грн, що у свою чергу додатково підтверджує законність пред`явлених позовних вимог.

2.4. Відповідач стверджує, що предметом спору є стягнення штрафних санкцій за порушення договірних зобов`язань, а тому місце виконання договору по поставці товару значення не має. Крім цього, відповідач стверджує, що сплатив частину штрафних санкцій відповідно до платіжних інструкцій № 12166 від 02.12.2025 в сумі 50 000,00 грн і № 12475 від 29.12.2025 в сумі 50 000,00 грн.

3. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. Квартирно-експлуатаційних відділ міста Львова як покупець і Товариство з обмеженою відповідальністю «АВ-Пром» як постачальник уклали 31.03.2025 договір № 246 про закупівлю товарів, а саме комплекту складних польових меблів (стіл і два стільці складні), код ДК 021:2015:39150000-8 Меблі та приспособи різні.

3.2. Відповідно до п. 2.3 договору оплата здійснюється покупцем за фактично отриманий належної якості товар шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок постачальника у строк 60 робочих днів з моменту переходу товару у власність покупця.

3.3. Відповідно до п. 3.1 договору місце поставки продукції місто Львів, строк поставки - до 15.05.2025.

3.4. У специфікації сторони погодили вартість товару - 3 147 750,00 грн, а в графіку поставки терміни поставки: до 15.04.2025 - 200 комплектів, до 15.05.2025 - 175 комплектів.

3.5. Сторони підписали:

- видаткову накладну № 1179 від 01.08.2025 на суму 1 259 100,00 грн за 150 комплектів меблів,

- видаткову накладну № 1159 від 25.07.2025 на суму 1 678 800,00 грн за 200 комплектів меблів,

- видаткову накладну № 1117 від 18.07.2025 на суму 209 850,00 грн за 25 комплектів меблів, тобто разом на суму 3 147 750,00 грн.

3.6. Тобто поставку здійснено в липні та в серпні 2025 року. Відповідно товар в узгодженій кількості - 375 комплектів і загальною вартістю суму 3 147 750,00 грн поставлено поза межами узгодженого строку поставки.

3.7. Позивач оплатив поставлений товар 11.09.2025, про що свідчать платіжні інструкції № 2563 на суму 1 259 100,00 грн, № 2562 на суму 209 850,00 грн, № 2561 на суму 1 678 800,00 грн.

3.8. Позивач підготував претензію від 13.08.2025 про сплату пені та штрафу за порушення строків поставки товару, загальна сума претензії становить 448 029,75 грн, строк для сплати штрафних санкцій - 10 робочих днів після отримання вимоги. До претензії долучено розрахунок пені на суму 227 687,25 грн і штрафу 220 342,50 грн. Претензія надіслана 14.08.2025 і отримана адресатом 19.08.2025.

3.9. Відповідач здійснив часткові сплати штрафу та пені за порушення умов договору № 246 від 31.03.2025, що підтверджується платіжною інструкцією № 12166 від 02.12.2025 на суму 50 000,00 грн, № 12475 від 29.12.2025 на суму 50 000,00 грн, тобто всього на суму 100 000,00 грн. Призначення платежу часткова сплата пені та штрафу за порушення умов договору про закупівлю товарів № 246 від 31.03.2025.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ЩОДО ПРЕДСТАВНИЦТВА ПРОКУРОРОМ ІНТЕРЕСІВ ДЕРЖАВИ

4.1. Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі позивачів: Міністерства оборони України і Квартирно-експлуатаційного відділу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ-Пром» 448 029,75 грн штрафних санкцій, у а саме пеню у розмірі 227 687,25 грн і штраф у розмірі 220 342,50 грн.

4.2. Згідно з абз. 1-2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обгрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

4.3. Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

4.4. Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Аналогічна правова позиція про застосування вказаних норм права викладена в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.09.2018 по справі № 924/1237/17, від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 22.10.2019 у справі № 914/648/17, постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

4.5. Прокуратура, з`ясувавши, що між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Львова та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВ-Пром» укладено договір від 31.03.2025 про закупівлю товарів і його умови в частині строків поставки товару порушено постачальником, звернулась до Міністерства оборони України листом від 16.09.2025 та повідомила, що вивчається питання про наявність підстав для звернення до суду з позов про стягнення коштів.

4.6. Відповідно до норм абзацу 3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду. Детальніше з текстом постанови ВП ВС від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17

4.7. Листами від 29.12.2025 прокуратура повідомила Міністерство оборони України та начальника КЕВ м. Львова про застосування представницьких повноважень шляхом звернення до суду з відповідним позовом з метою стягнення суми коштів у розмірі 448 02975 грн.

4.8. У позовній заяві прокурор зазначає, що невиконання договірних зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю «АВ-Пром» порушує інтереси держави в особі Міністерства оборони України, оскільки несвоєчасна поставка товарів для потреб оборонного відомства призводить до зриву забезпечення бойових підрозділів військових частин усім необхідним для виконання завдань з оборони держави. Стягнення штрафних санкцій, зарахування коштів за якими здійснюватиметься на казначейські рахунки і становитиме дохідну частину Спеціального фонду державного бюджету становить прямий матеріальний інтерес держави, адже зі спеціального фонду державного бюджету фінансуються видатки, пов`язані із забезпеченням обороноздатності країни. Водночас, питання забезпечення боєздатності військових формувань та обороноздатності країни у цілому в умовах широкомасштабної військової агресії становить безумовний загальносуспільний загальнодержавний інтерес, який підлягає захисту, у тому числі у судовому порядку.

4.9. Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

4.10. З метою реалізації повноважень, визначених ст. 10 Закону України «Про Збройні Сили України» у сфері квартирно-експлуатаційного забезпечення військ, Міністром оборони України видано наказ № 448 від 03.07.2013 «Про затвердження Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України» (надалі - Положення).

4.11. Пунктом 2.1 Положення визначено, що квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин здійснюється квартирно-експлуатаційними органами Збройних Сил України.

4.12. Квартирно-експлуатаційний відділ або військові частини оформляють договори про надання військовим частинам комунальних послуг та енергоносіїв з відповідними підприємствами та організаціями (п. 8.7 Положення).

4.13. Згідно п. 9.1 Положення забезпечення військових частин меблями і казарменим інвентарем, крім спеціальних шкільних, дитячих, лабораторних, медичних і виробничих меблів, здійснюється квартирно-експлуатаційними органами Збройних Сил України.

4.14. Отже, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова є самостійним структурним підрозділом органу державної влади - Міністерства оборони України, який наділений згідно Положенням повноваженнями здійснювати функції органу державної влади щодо квартирно-експлуатаційного, комунального та іншого забезпечення військових формувань на відповідній території у тому числі у спірних відносинах.

4.15. Прокурор стверджує, що має місце як порушення матеріального інтересу Квартирно- експлуатаційного відділу м. Львова, який полягає у несвоєчасному виконанні господарського договору та неотриманні коштів у вигляді штрафних санкцій, а також загальнодержавного інтересу, уповноваженим органом щодо якого є Міністерство оборони України, адже несвоєчасне виконання умов договору заподіює шкоду обороноздатності країни в цілому, а також матеріальну шкоду у вигляді стягнення коштів у вигляді штрафних санкцій, що стягуються на рахунки Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова Державному казначействі та є елементом дохідної частини Спеціального фонду державного бюджету.

4.16. Прокурор стверджує, що позивачами не вжито належних заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах та стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору поставки, зокрема, відповідний позов до суду не поданий та на розгляді у судах не перебуває. Вказані обставини свідчать про наявність виключного випадку для звернення прокурора з даним позовом до суду.

4.17. Прокурор стверджує, що має місце як порушення матеріального інтересу Квартирно- експлуатаційного відділу м. Львова, який полягає у несвоєчасному виконанні господарського договору та неотриманні коштів у вигляді штрафних санкцій, а також загальнодержавного інтересу, уповноваженим органом щодо якого є Міністерство оборони України, адже несвоєчасне виконання умов договору заподіює шкоду обороноздатності країни в цілому, а також матеріальну шкоду у вигляді стягнення коштів у вигляді штрафних санкцій, що стягуються на рахунки Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова Державному казначействі та є елементом дохідної частини Спеціального фонду державного бюджету.

4.18. Прокурор стверджує, що позивачами не вжито належних заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах та стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору поставки, зокрема, відповідний позов до суду не поданий та на розгляді у судах не перебуває. Вказані обставини свідчать про наявність виключного випадку для звернення прокурора з даним позовом до суду.

4.19. Велика Палата Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц звертає увагу на її попередні висновки про те, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

4.20. Враховуючи зазначене, суд погоджується з підставами звернення прокурором в інтересах держави в особі визначених позивачів з позовом про стягнення штрафних санкцій..

5. ВИСНОВКИ СУДУ ЩОДО СУТІ СПОРУ

5.1. Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

5.2. Так, предметом спору є стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення строків поставки товару, з яких 227 687,25 грн пені і 220 342,50 грн штрафу.

5.3. Факт прострочення поставки товару не є спірним, підтверджений матеріалами справи та описаними вище обставинами, оскільки поставка мала бути здійснена у два етапи, останній з яких 15.05.2025, тоді як відповідно до видаткових накладних товар поставлено позивачу 2 в липні та в серпні 2025 року.

5.4. Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

5.5. Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

5.6. Одним із обов`язків постачальника виокремлено поставляти товар в строки та на умовах, передбачених цим договором.

5.7. Відповідно до п. 8.3 договору за порушення строку поставки товару або строку заміни неякісного товару на якісний в гарантійний період на вимогу покупця сплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості товару, з якого допущено прострочення виконання зобов`язань, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

5.8. Заявлена до стягнення сума штрафних санкцій відповідає тій, що вказана позивачем 2 у претензії від 13.08.2025: 227 687,25 грн пені (63 дні прострочення на суму 3 147 750,00 грн за період 16.05.2025 17.07.2025, 7 днів прострочення на суму 2 937 900,00 грн за період 18-24.07.2025, 7 днів прострочення на суму 1 259 100,00 грн за період 25-31.07.2025) і 220 342,50 грн штрафу (7 % від 3 147 750,00 грн).

5.9. Так, товар у кількості 200 комплектів мав бути доставлений до 15.04.2025, а в кількості 175 комплектів - до 15.05.2025.

5.10. Натомість перша поставка товару у кількості 25 комплектів меблів на суму 209 850,00 грн здійснена тільки 18.07.2025, тобто з простроченням на 93 дні; у кількості 200 комплектів меблів на суму 1 678 800,00 грн здійснена 25.07.2025, тобто з простроченням на 100 днів; і товар у кількості 150 комплектів меблів на суму 1 259 100,00 грн - 01.08.2025, тобто з простроченням на 107 днів.

5.11. Із зазначеного вбачається, що 93 дні (16.04.2025 17.07.2025) тривало прострочення товару на суму 1 678 800,00 грн, тому за цей період нараховується пеня на таку суму прострочення і становить 156 128, 40 грн.

5.12. Із 18.07.2025 до 24.07.2025 існувало прострочення поставки товару на 1 468 950,00 грн (1 678 800,00 грн - 209 850,00 грн) і пеня на таку суму становить 10 282,65 грн.

5.13. Так як 25.07.2025 здійснено поставку товару в кількості 200 одиниць, то 25.07.2025 вважається виконаною поставка, яка мала бути здійснена до 15.04.2025 в кількості 200 комплектів.

5.14. Із 16.05.2025 у зв`язку з відсутністю поставки 175 комплектів існувало прострочення на суму 1 468 950,00 грн і тривало до 18.07.2025. Відповідно пеня за вказаний період становить 92 543,85 грн.

5.15. Із 18.07.2025 по 31.07.2025 тривало прострочення поставки товару на суму 1 259 100,00 грн, оскільки 01.08.2025 здійснено поставку в кількості 150 одиниць. Пеня за такий період і на с суму 1 259 100,00 грн становить 17 627,40 грн.

5.16. Тобто загальна сума пені за розрахунками суду становить 276 582,30 грн, однак за розрахунками позивача 227 687,25 грн, оскільки позивач 2 обрав менший період прострочення - з 16.05.2025, а не з 16.04.2025. Суд не має підстав виходити за межі заявлених позивачем вимог, тому визнає обґрунтованою суму, визначену позивачем 2 і заявленою до стягнення прокурором 227 687,25 грн.

5.17. Водночас суд звертає увагу на таке. Із розрахунку, долученого до претензії від 13.08.2025, вбачається, що оплати, здійснені відповідачем, у сумі 100 000,00 грн не враховані y такий розрахунок. Вказане відповідає дійсності, оскільки такі не існували на 13.08.2025, адже здійснені тільки в грудні 2025 року.

5.18. Із досліджених вище обставин вбачається, що перша поставка здійснена тільки 18.07.2025, тобто прострочення поставки товару на суму 3 147 750,00 грн існувало понад 30 днів. Відповідно покупець має підстави нараховувати штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Тому 220 342,50 грн штрафу пораховано позивачем 2 правильно.

5.19. Водночас факти оплати штрафу і пені 02 і 29 грудня 2025 року підтверджують зменшення суми штрафних санкцій, заявлених до стягнення, на 100 000,00 грн, що є об`єктивною обставиною і не заперечується сторонами. Визначаючи суми заборгованості пені та штрафу після здійснених відповідачем оплат в грудні 2025 року, суд звертає увагу на таке.

5.20. Так, відповідно до призначення платежу, вказаного відповідачем, 100 000,00 грн сплачені як часткова сплата пені та штрафу за порушення умов договору про закупівлю товарів. Відповідно до пояснень позивача 2 від 13.07.2026 здійснені платежі зараховані порівну, а саме по 50 000,00 грн, в погашенні пені і штрафу.

5.21. Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затверджена постановою Правлінням Національного банку України 29.07.2022 № 163, визначає, що призначення платежу є одним із обов`язкових реквізитів платіжної інструкції, оформленої платником в електронній або паперовій формі. Правильність заповнення реквізитів платіжної інструкції надавачем платіжних послуг платника із застосуванням технічних засобів платник засвідчує власноручним/електронним підписом.

5.22. Відповідно до п. 41 вказаної Інструкції платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

5.23. Із зазначеного суд робить висновок, що відповідальним за призначення платежу і прийняття коштів отримувачем з таким призначенням платежу є платник (відповідач у цій справі). Суд зауважує, що відповідач не визначив пропорційного розподілу сум між пенею і штрафом, не вказав про сплату тільки пені чи тільки штрафу, не залишив поле «Призначення платежу» не заповненим. Крім цього, відповідач не обгрунтовує та не доводить конкретний розподіл сплачених коштів і під час розгляду справи, а заперечуючи зарахування позтивачем порівну пені та штрафу, не надає пояснень щодо іншого, правильного, на його дмку, зарахування. Тому суд вважає, що позивач 2, стверджуючи про зарахування оплат порівну в погашення пені та штрафу, не порушує і не змінює правил зарахування отриманих від відповідача коштів.

5.24. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

5.25. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

5.26. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

5.27. Небажання сторони реалізувати її процесуальні права не позбавляє суд обов`язку здійснити справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільної справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

2.5. Суд враховує, що проаналізовані вище обстаивни та докази з більшою вірогідністю підтверджують обгрнутованість позиції про рівномірне зарахування 100 000,00 грн в погашення пені і штрафу. Тому заявлені до стягнення 227 687,25 грн пені і 220 342,50 грн штрафу підлягають зменшенню на 50 000,00 грн кожна, у в`язку з чим розмір пені становить 177 687,25 грн, а штрафу - 170 342,50 грн. Враховуючи, що відповідач здійснив платежі в грудні 2025 року, тобто звернення з позовом до суду, то позовна вимога в розмірі 50 000,00 грн пені і 50 000,00 грн штрафу задоволенню не підлягає.

5.28. Здійснюючи розподіл судових витрат, враховуючи результат розгляду позовних вимог таїх часткове задоволення, сплачений прокуратурою судовий збір підлягає відшкодуванню відповідачем пропорційно задоволеним вимогам (77,68%).

5.29. За подання позову з ціною 448 029,75 грн підлягав сплаті судовий збір у розмірі 6 720,45 грн, а з урахуванням коефіцієнта 0,8 5 376,36 грн. 77,68 % від вказаної суми становить 4 176,33 грн.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ-ПРОМ» (ідентифікаційний код юридичної особи 42915052, 28000, Кіровоградська область, Олександрійський район, місто Олександрія, вул. Поштова, будинок 9) на користь Міністерства оборони України (ідентифікаційний код юридичної особи 00034022, 03168, місто Київ, пр. Повітряних сил, будинок 6) в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (ідентифікаційний код юридичної особи 07638027, 79007, Львівська область, місто Львів, вулиця Батуринська, будинок 2) 348 029,75 грн штрафних санкцій, з яких 177 687,25 грн пені і 170 342,50 грн штрафу, а також 4 176,33 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

3. У задоволенні вимог про стягнення 50 000,00 грн пені і 50 000,00 грн штрафу відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 11.08.2026.

Суддя Матвіїв Р.І.