Рішення № 138907232, 11.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.08.2026Справа № 910/5219/26За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілоджістікс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Компані УА"

про стягнення 1765198,27 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнілоджістікс" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайдагротех" (змінено найменування на Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Компані УА") про стягнення 1765198,27 грн, з яких 1695483,13 грн. - сума основного боргу, 69715,14 грн. - пеня.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов`язання за договором № ПАТ-060125-1 перевезення вантажів від 06 січня 2025 року.

Ухвалою суду від 22.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 29.06.2026, запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позов.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2026 позов задоволено частково. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Компані УА" (01023, м. Київ, пл. Спортивна, буд. 1А, ідентифікаційний код 41908070) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілоджістікс" (04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, буд. 8Б, ідентифікаційний код 45184826) суму основного боргу у розмірі 1577144 (один мільйон п`ятсот сімдесят сім тисяч сто сорок чотири) грн 96 коп., пеню у розмірі 62537 (шістдесят дві тисячі п`ятсот тридцять сім) грн 03 коп., судовий збір у розмірі 19676 (дев`ятнадцять тисяч шістсот сімдесят шість) грн 18 коп. В частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 118338,17 грн та пені у розмірі 7178,11 грн - відмовлено.

29.07.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про розподіл судових витрат, у якому останній просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 43000,00 грн. Заява сформована в системі "Електронний суд" 28.07.2026.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У позовній заяві позивач вказав, що попередній орієнтовний розрахунок витрати на професійну правничу допомогу складає 100000,00 грн. До закінчення судових дебатів, позивач зробив заяву про подання доказів в підтвердження витрат на правову допомогу в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач зазначених вимог ГПК України дотримався і подав докази у строки, встановлені ч. 8 ст 129 ГПК України. Позивачем було дотримано приписів ч. 1 ст. 124 ГПК України та наведено у першій заяві по суті спору (позові) попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до приписів статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, 2, 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на викладене вище, суд розглядає заяви без виклику сторін.

Розглянувши клопотання позивача про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Частиною 3 ст. 123 ГПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

В підтвердження розміру витрат на правничу допомогу суду надано наступні докази:

- Договір про надання правничої допомоги № 01/04-2026 від 01.04.2026 з додатком № 1, укладений між адвокатським бюро Євгена Симбірцева та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнілоджістікс";

- акт приймання-передачі надання правової допомоги від 27.07.2026.

Згідно п. 1.1 договору клієнт доручає, а бюро приймає на себе зобов`язання надавати необхідну послугу з правничої допомоги - захист, надання іншої правничої допомоги та представництво інтересів клієнта у: всіх та будь-яких цивільних, господарських, адміністративних справах; всіх та будь-яких судах Держави Україна усіх юрисдикцій та інстанцій.

Відповідно до п. 5.2, 5.5 договору розмір винагороди бюро встановлюється виходячи з обсягу фактично наданих послуг. Вартість послуг за даним договором визначається згідно з розцінками на послуги, вказаними в додатку № 1 до договору, що є невід`ємною частиною цього договору, та встановлюється сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг. При належному виконанні умов цього договору, сторони підписують акт про виконання робіт (надання послуг) до 5 числа місяця, наступного за звітним. Указаний акт підписується сторонами після виконання робіт, що випливають з цього договору.

В додатку до договору сторони визначили прайс на надання правничої допомоги. Отже сторони визначили наступну вартість послуг: аналіз документів, судової практики та підготовка правової позиції щодо способу захисту у цивільному/господарському/адміністративному спорі - 4000,00 грн за справу; складення і подання заяв по суті спору: позовної заяви, зустрічної позовної - 20000,00 грн за документ; складення і подання документів правового і процесуального характеру, зокрема: заяв, клопотань, додаткових пояснень - 3000,00 грн за документ; представництво інтересів клієнта у господарських справах (неповна година судового засідання рахується участь у судовому засіданні протягом години) - 3000,00 грн за годину; додаткова винагорода адвоката (гонорар успіху), а саме плата за досягнутий адвокатом результат у судовій справі - 10000,00 грн за рішення суду на користь.

Згідно долученого до матеріалів справи акту прийому-передачі надання правової допомоги від 27.07.2026 адвокатським бюро було надано клієнту наступні послуги у справі № 910/5219/26:

- аналіз документів, судової практики та підготовка правової позиції щодо способу захисту у цивільному/господарському/адміністративному спорі - 4000,00 грн;

- складення і подання заяв по суті спору: позовної заяви, зустрічної позовної - 20000,00 грн;

- складення і подання документів правового і процесуального характеру, зокрема: заяв, клопотань, додаткових пояснень (заява про усунення недоліків позовної заяви - 3000,00 грн;

- представництво інтересів клієнта у господарських справах у судових засіданнях 29.06.2026 та 23.07.2026 - 6000,00 грн;

- додаткова винагорода адвоката (гонорар успіху), а саме плата за досягнутий адвокатом результат у судовій справі - 10000,00 грн.

Згідно долученого акту загальна вартість наданих послуг складає 43000,00 грн.

Представництво інтересів позивача здійснював Симбірцев Євген Вікторович на підставі довіреності від 29.10.2025.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Судом враховано, що надані позивачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 року в справі № 910/2170/18.

Суд відзначає, що позивачем у суму витрат на правову допомогу включено складання заяви про усунення недоліків позовної заяви на вимогу суду вартістю 3000,00 грн.

Суд не вбачає підстав для покладення на відповідача витрат на правову допомогу, пов`язану з усуненням недоліків позовної заяви, оскільки, якби послуги по її складанню були надані належним чином, підстави для усунення будь-яких недоліків були б відсутні.

Суд враховує, що у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та наведено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу".

Керуючись нормами статті 129 ГПК України, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі № 922/1341/23.

Як зазначає Верховний Суд у численних постановах, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

В цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19.

Крім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Так, суд не вбачає підстав для покладення на відповідача суми узгодженого між позивачем та адвокатським об`єднанням "гонорару успіху", з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд, зважаючи на положення ст. 126 ГПК України, дослідивши докази, надані заявником на підтвердження понесених судових витрат, практику ЄСПЛ та Верховного Суду, дійшов висновку, що "гонорар успіху" у даному випадку не був необхідним, а його відшкодування, з огляду на узгоджені між позивачем та адвокатським об`єднанням ціни на адвокатські послуги, які фактично були надані, матиме надмірний характер.

Отже, суд не вбачає підстав для покладення на відповідача суми гонорару успіху у розмірі 10000,00 грн та витрат на складання заяви про усунення недоліків позовної заяви у сумі 3000,00 грн.

Решта витрат на правову допомогу загальною сумою 30000,00 грн (аналіз документів 4000,00+складання позову 20000,00+судові засідання 6000,00) визнаються судом доведеними та обґрунтованими.

Проте, оскільки, позов був задоволений частково, витрати на правову допомогу розподіляються та стягуються з відповідача пропорційно сумі задоволених вимог від суми 30000,00 грн (сума визнана судом обґрунтованою), що становить 27866,82 грн.

Отже, за наведених обставин, суд покладає на відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 27866,82 грн, а у відшкодуванні решти судових витрат суд позивачу відмовляє з підстав, описаних вище.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 236 - 242, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Клопотання позивача про розподіл судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Компані УА" (01023, м. Київ, пл. Спортивна, буд. 1А, ідентифікаційний код 41908070) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілоджістікс" (04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, буд. 8Б, ідентифікаційний код 45184826) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 27866 (двадцять сім тисяч вісімсот шістдесят шість) грн 82 коп.

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В.Усатенко