Рішення № 138906948, 10.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.08.2026Справа № 910/4912/26

Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 40538421)

до Фізичної особи-підприємця Філіпенко Наталії Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державне житлово-комунальне підприємство Національної академії наук України (03150, Україна, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 124-128)

про стягнення 362 894,81 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Філіпенко Наталії Миколаївни про стягнення заборгованості у розмірі 362 894,81 грн, з яких:

- 247 130,34 грн заборгованості за послугу з постачання теплової енергії;

- 89 111,56 грн інфляційних втрат та 25 436,07 грн трьох відсотків річних;

- 52,15 грн внесків за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії;

- 780,94 грн заборгованості з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії;

- 383,75 грн заборгованості з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання гарячої води.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.05.2026 позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" залишено без руху.

05.05.2026 через підсистему "Електронний суд" на виконання вищевказаної ухвали суду, від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено процесуальні строки для подання пояснень по суті спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 Залучити до участі у справі Державне житлово-комунальне підприємство Національної академії наук України третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

23.07.2026 через підсистему «Електронний суд» позивачем про долучення документів до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

З 1 травня 2018 року постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює позивач.

Відповідно до п. 2.1 статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" підприємство утворено з метою отримання прибутку від провадження господарської діяльності, спрямованої на підвищення надійності енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об`єктів енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об`єктів електро-, теплопостачання, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Згідно з п. 2.2.1 цього статуту предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.

11.08.2017 між Державним житлово-комунальним підприємством НАН України (орендодавцем нежитлових приміщень) та ФОП Філіпенко Н.М. (орендарем) укладено договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України (далі - Договір оренди). Відповідно до умов зазначеного договору оренди ФОП Філіпенко Н.М. приймає у платне користування нежитлове приміщення цокольного поверху житлового будинку загальною площею 238,8 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Антона Цедіка (Потьє Ежена), будинок 9; строком дії з 11.08.2017 до 01.07.2020 року (далі договір оренди). В подальшому укладено додаткову угоди від 01.07.2020, відповідно до якої строк дії договору оренди продовжено до 01.07.2021 року включно.

Відповідно до п.1.2. договору оренди майно передається в оренду з метою використання приміщення під хостел.

20.03.2019 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (далі - позивач/ постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Філіпенко Наталією Миколаївною (далі - відповідач,абонент) укладено договір №3020003-03 на постачання теплової енергії (далі - договір), відповідно до якого позивач зобов`язався постачати теплову енергію відповідачу, а відповідач зобов`язався отримувати теплову енергію та оплачувати її вартість відповідно до умов, викладених у цьому договорі.

Цей договір набуває чинності з 01.03.2019 та діє до 01.07.2020 року. Відповідно до заяви відповідача від 14.09.2020 термін дії договору продовжено до 01.07.2024 року.

Позивач зазначає, що факт постачання до об`єкту споживача теплової енергії, а також її обсяг підтверджується: корінцями нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон та відомостями теплоспоживання за адресою: м. Київ, вул. Антона Цедіка (Потьє Ежена), буд.9.

Облік споживання теплової енергії за даними будинкового засобу обліку за адресою: м. Київ, вул. Антона Цедіка (Потьє Ежена), буд.9 здійснюється за особовим рахунком: 3020003.

Оскільки відповідач є користувачем нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Антона Цедіка (Потьє Ежена), буд.9, окремий облік наданих відповідачеві послуг здійснюється за особовим рахунком НОМЕР_3.

Обсяг наданої відповідачеві послуги з постачання теплової енергії в Гкал., а також щомісячне нарахування по особовому рахунку відображені в Актах надання послуг з постачання теплової енергії за о/р № НОМЕР_2 .

Відповідно до Акту приймання-передачі (повернення) об`єкта оренди, що належить до майнового комплексу НАН України від 29.05.2024 орендар ФОП Філіпенко Н.М. повернув орендоване приміщення орендодавцю.

Враховуючи умови договору оренди та дату складання акту приймання-передачі (повернення) об`єкта оренди, позивачем здійснено перерахунок/коригування за послуги з постачання теплової енергії у бік зменшення.

З урахуванням викладеного, період заборгованості відповідача з 11.2021 по 12.2025 (фактичні нарахування за надані послуги з постачання теплової енергії до нежитлових приміщень з 11.2021 по 05.2024).

Позивачем було складено акти надання послуг з постачання теплової енергії відповідачу в якому зазначено, кількість Гкал., ціна без ПДВ, коефіцієнт по ціні газу, сума без ПДВ, всього з ПДВ за період з листопада 2021 року по грудень 2025 року (за місяці, в яких здійснені нарахування).

Позивачем сформовано розрахунок заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період 11.2021-12.2025; акт звіряння взаєморозрахунків за послуги з постачання теплової енергії за період 11.2021-12.2025; деталізована інформація про коригування нарахувань за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 31.12.2025.

Позивач зазначає, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором в повному обсязі та не сплатив вартість отриманої послуги з постачання теплової енергії повністю.

Згідно з розрахунком заборгованості за послуги з постачання відповідачу теплової енергії за особовим рахунком № НОМЕР_2 заборгованість станом на 31.12.2025 становить 277 130,34 грн.

10.03.2026 відповідачем подано заяву про укладення угоди про реструктуризацію заборгованості за о/р № НОМЕР_2 . Однак станом на дату підготовки позовної заяви угоду про реструктуризацію заборгованості не укладено. Натомість відповідачем було здійснено частковий платіж у розмірі 30 000,00 грн.

Таким чином, позивач зазначає, що заборгованість відповідача становить 247 130,34 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 89 111,56 грн інфляційних втрат та 25 436,07 грн трьох відсотків річних за прострочення сплати заборгованості за теплову енергію.

Крім того, звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначає, що у відповідача існує обов`язок сплати позивачу плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії у розмірі 780,94 грн та з постачання гарячої води у розмірі 383,75грн.

Так, позивачем сформовано розрахунок заборгованості плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії за період 11.2021-12.2025; розрахунок коригувань о/р № НОМЕР_2 (за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії); акт звіряння взаєморозрахунків плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії за період 11.2021-12.2025 у розмірі 780,94 грн.

Також позивачем сформовано розрахунок заборгованості плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води за період 12.2023-12.2025; розрахунок коригувань о/р № НОМЕР_2 (за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води); акт звіряння взаєморозрахунків плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води за період 12.2023-12.2025 у розмірі 383,75 грн.

Також, позивачем було сформовано рахунок на оплату заборгованості внесків за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії (ВКО ЦО) в розмірі 52,15 грн.

Спір у даній справі виник, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати заборгованості за теплову енергію, заборгованості за надання послуги з теплової енергії, заборгованості з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії, заборгованості з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання гарячої води, заборгованості по внескам за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії (ВКО ЦО), а тому позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 247 130,34 грн заборгованості за послугу з постачання теплової енергії; 89 111,56 грн інфляційних втрат та 25 436,07 грн трьох відсотків річних; 52,15 грн внесків за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії; 780,94 грн заборгованості з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії; 383,75 грн заборгованості з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання гарячої води.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 по справі №203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018 по справі №5023/3905/12.

Судом встановлено, що відповідач є користувачем нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Антона Цедіка (Потьє Ежена), буд.9, окремий облік наданих відповідачеві послуг здійснюється за особовим рахунком НОМЕР_3.

Відповідно до п. 1), 5) ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов`язаний: 1) укладати договори про надання житлово- комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; 5) оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

20.03.2019 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (далі - позивач/ постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Філіпенко Наталією Миколаївною (далі - відповідач,абонент) укладено договір №3020003-03 на постачання теплової енергії (далі - договір), відповідно до якого позивач зобов`язався постачати теплову енергію відповідачу, а відповідач зобов`язався отримувати теплову енергію та оплачувати її вартість відповідно до умов, викладених у цьому договорі.

Як свідчать представлені до матеріалів справи документи, обсяг наданої відповідачеві послуги з постачання теплової енергії в Гкал., а також щомісячне нарахування по особовому рахунку відображені в актах надання послуг з постачання теплової енергії за о/р № НОМЕР_2 .

Факт постачання до об`єкту споживача теплової енергії, а також її обсяг підтверджується корінцями нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон та відомостями теплоспоживання за адресою: м. Київ, вул. Антона Цедіка (Потьє Ежена), буд.9.

Облік споживання теплової енергії за даними будинкового засобу обліку за адресою: м. Київ, вул. Антона Цедіка (Потьє Ежена), буд.9 здійснюється за особовим рахунком: 3020003.

Також судом встановлено, що відповідно до Акту приймання-передачі (повернення) об`єкта оренди, що належить до майнового комплексу НАН України від 29.05.2024 орендар ФОП Філіпенко Н.М. повернув орендоване приміщення орендодавцю.

Враховуючи умови договору оренди та дату складання акту приймання-передачі (повернення) об`єкта оренди, позивачем здійснено перерахунок/коригування за послуги з постачання теплової енергії у бік зменшення.

З урахуванням викладеного, період заборгованості відповідача з 11.2021 по 12.2025 (фактичні нарахування за надані послуги з постачання теплової енергії до нежитлових приміщень з 11.2021 по 05.2024).

Позивачем було складено акти надання послуг з постачання теплової енергії відповідачу в якому зазначено, кількість Гкал., ціна без ПДВ, коефіцієнт по ціні газу, сума без ПДВ, всього з ПДВ за період з листопада 2021 року по грудень 2025 року (за місяці, в яких здійснені нарахування).

Позивачем сформовано розрахунок заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період 11.2021-12.2025; акт звіряння взаєморозрахунків за послуги з постачання теплової енергії за період 11.2021-12.2025; деталізована інформація про коригування нарахувань за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 31.12.2025.

Згідно з розрахунком заборгованості за послуги з постачання відповідачу теплової енергії за особовим рахунком № НОМЕР_2 заборгованість станом на 31.12.2025 становить 277 130,34 грн.

Згідно з статтею 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Отже, за період постачання позивачем теплової енергії у гарячій воді при оформленні щомісячно рахунку-фактури останнім застосовувався затверджений тариф на теплову енергію, що підтверджується щомісячним обліковим записом до договору.

Частиною 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Крім того, судом враховано, що 10.03.2026 відповідачем подано заяву про укладення угоди про реструктуризацію заборгованості за о/р № НОМЕР_2 . Однак станом на дату підготовки позовної заяви угоду про реструктуризацію заборгованості не укладено. Натомість відповідачем було здійснено частковий платіж у розмірі 30 000,00 грн.

Разом з тим, відповідач не вносив плату за поставлену теплову енергію, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 247 130,34 грн.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" основним обов`язком споживача теплової енергії є в тому числі додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати спожитої теплової енергії, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Фізичної особи-підприємця Філіпенко Наталії Миколаївни в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 247 130,34 грн підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати за спожиту теплову енергію, позивач нараховує 89 111,56 грн інфляційних втрат та 25 436,07 грн 3% річних за період з 01.12.2021 по 31.12.2025.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок позивача 3 % річних та інфляційні втрати, враховуючи відсутність контррозрахунку відповідача, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 89 111,56 грн інфляційних втрат та 25 436,07 грн грн 3% річних.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 780,94 грн заборгованості з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії та гарячої води у розмірі 383,75 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 11 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за абонентське обслуговування - це платіж, якій споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг або за індивідуальним договором з обслуговування внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії ( у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства.

Витрати, пов`язані з обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води та теплової енергії, відшкодовуються: шляхом сплати споживачами комунальних послуг виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, - у разі укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем; за рахунок співвласників багатоквартирного будинку - у разі укладення колективного договору про надання комунальних послуг, договорів про надання комунальних послуг з колективним споживачем або у разі прийняття співвласниками відповідного рішення про обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку. Порядок та умови обслуговування та заміни вузла комерційного обліку визначаються правилами і типовими договорами про надання відповідних комунальних послуг.

Плата за абонентське обслуговування розраховується КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" на одного абонента (один особовий рахунок) на місяць з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 808 "Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем про надання комунальних послуг".

Таким чином, у відповідача існує обов`язок сплати позивачу плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.

Судом встановлено, що позивачем сформовано розрахунок заборгованості плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії за період 11.2021-12.2025; розрахунок коригувань о/р № НОМЕР_2 (за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії); акт звіряння взаєморозрахунків плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії за період 11.2021-12.2025 у розмірі 780,94 грн.

Також позивачем сформовано розрахунок заборгованості плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води за період 12.2023-12.2025; розрахунок коригувань о/р № НОМЕР_2 (за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води); акт звіряння взаєморозрахунків плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води за період 12.2023-12.2025 у розмірі 383,75 грн.

Водночас, відповідачем не було здійснено оплати заборгованості за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 780,94 грн заборгованості з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії та гарячої води у розмірі 383,75 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 52,15 грн заборгованості по внескам за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії (ВКО ЦО), суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства. Витрати, пов`язані з обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води та теплової енергії, відшкодовуються: шляхом сплати споживачами комунальних послуг виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, - у разі укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем; за рахунок співвласників багатоквартирного будинку - у разі укладення колективного договору про надання комунальних послуг, договорів про надання комунальних послуг з колективним споживачем або у разі прийняття співвласниками відповідного рішення про обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку. Порядок та умови обслуговування та заміни вузла комерційного обліку визначаються правилами і типовими договорами про надання відповідних комунальних послуг.

За положеннями п. 11 ч. 1 ст. 1, ч. 5 ст. 13 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII, постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води" та постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії" споживачем щомісяця однією сумою вноситься виконавцю комунальної послуги плата за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, і яка є платежем, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку для відшкодування витрат, пов`язаних з укладенням договору, здійснення розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води (у разі їх наявності у будівлі споживача), а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонента за індивідуальним договором (крім?

Згідно з п. 39 від 11 грудня 2019 року №1182 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води": "Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води. Споживач не звільняється від плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) у разі відключення (відокремлення) квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води".

Плата за абонентське обслуговування розраховується КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" на одного абонента (один особовий рахунок) на місяць з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 808 "Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем про надання комунальних послуг".

Також з роз`ясненням щодо застосування плати за абонентське обслуговування, можна ознайомитись на офіційному сайті Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України за посиланням: https://mm.gov.ua/files/Rozyasnennial704.docx.

Судом встановлено, що позивачем сформовано розрахунок заборгованості внесків за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії за період 03.2020-12.2025 (фактичні нарахування з 03.2020 по 09.2021); акт звіряння взаєморозрахунків внесків за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії за період 03.2020-12.2025 у розмірі 52,15 грн.

Водночас, Фізичною особою-підприємцем Філіпенко Наталії Миколаївни не було здійснено оплати по внескам за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Щодо клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору з Державного бюджету України, суд зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У зв`язку з надмірно сплаченим судовим збором та клопотанням позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору, суд дійшов до висновку про повернення надмірно сплаченого судового збору позивачу.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Філіпенко Наталії Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 40538421) 247 130 (двісті сорок сім тисяч сто тридцять) грн 34 коп. заборгованості за теплову енергію, 89 111 (вісімдесят дев`ять тисяч сто одинадцять) грн 56 коп. інфляційних втрат, 25 436 (двадцять п`ять тисяч чотириста тридцять шість) грн 07 коп. 3% річних, 780 (сімсот вісімдесят) грн 94 коп. заборгованості з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії, 383 (триста вісімдесят три) грн 75 коп. заборгованості з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання гарячої води, 52 (п`ятдесят дві) грн 15 коп. заборгованості по внескам за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 443 (п`ять тисяч чотириста сорок три) грн 42 коп.

Повернути Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 40538421) з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого судового збору в розмірі 450 (чотириста п`ятдесят) грн 00 коп., сплачену згідно з платіжною інструкцією №1351 від 04.02.2026 року.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 10.08.2026

Суддя І.О. Андреїшина