Рішення № 138903954, 11.08.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2-др/742/43/26

Єдиний унікальний № 742/121/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Фетісової Н.В., за участю секретаря судового засідання Шептун В.В., розглянувши заяву представника відповідача адвоката Вихор Ігоря Івановича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Прилуцької міської ради Чернігівської області про зміну визначеного місця проживання дитини,

У С Т А Н О В И В:

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 липня 2026 року у цивільному провадженні №2/742/851/26 (єдиний унікальний №742/121/26) у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Прилуцької міської ради Чернігівської області про зміну визначеного місця проживання дитини відмовлено.

29 липня 2026 року представником відповідача подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, а саме стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20 500 грн.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 липня 2026 року прийнято до розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Прилуцької міської ради Чернігівської області про зміну визначеного місця проживання дитини, призначено судове засідання на 07 серпня 2026 року.

ОСОБА_2 та його представник у судове засідання не з`явились. Від його представника адвоката Вихора І.І. надійшла заява про розгляд заяви без участі сторони відповідача. Подану заяву підтримали та просили її задовольнити у повному обсязі, стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20 500 грн. Заперечення сторони позивача на заяву про ухвалення додаткового рішення стороною відповідача не визнали, вказали що вони є необґрунтованими та жодним чином не спростовують фактично понесених відповідачем у даній справі судових витрат у співмірному обставинам даної справи розмірі, які підлягають відшкодуванню позивачем у повному обсязі відповідачу, як стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечила проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення. Зазначила, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованою та неспівмірною з обсягом фактично виконаної адвокатом роботи. Вказала, що відзив на позовну заяву та додані до нього докази фактично є копіями матеріалів, які вже подавалися відповідачем у попередній справі про визначення місця проживання дитини, а нових доказів у цій справі стороною відповідача не надано. Також просила врахувати її майновий стан, зазначивши, що вона утримує двох малолітніх дітей, які потребують значних матеріальних витрат. Крім того, нещодавно приїхала з-за кордону в Україну до своєї доньки ОСОБА_3 , яка потребує медичного обстеження та лікування, що спричиняє додаткові витрати, так само як і сам приїзд в Україну. У зв`язку з цим зазначила, що не має фінансової можливості сплатити заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, згідно поданого письмового заперечення її представника, не погоджуються із поданою заявою про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі 20 500,00 грн., вважають їх необґрунтованими, неспівмірними зі складністю справи та такими, що не відповідають критеріям розумності й співмірності, визначеним цивільним процесуальним законодавством. Вважають вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу безпідставними та такими, що не відповідають результатам розгляду справи. Так, під час підготовки процесуальних документів по справі представником Відповідача фактично не було здійснено належного аналізу актуальних обставин справи. Значна частина наведених у відзиві доводів ґрунтувалася на документах та відомостях, які були складені ще у 2024 році або на початку 2025 року в іншій судовій справі та не підтверджували фактичний стан справ на момент розгляду даної справи. При цьому жодних актуальних доказів на підтвердження викладених обставин представником Відповідача суду надано не було. Більше того, містилися посилання на документи, копії яких взагалі не були долучені до матеріалів справи, що унеможливлювало перевірку їх змісту та актуальності. Також процесуальний документ містив очевидні неточності та помилки, зокрема неодноразово було неправильно зазначено ім`я малолітньої дитини, що свідчить про формальний підхід до підготовки відзиву без належного опрацювання матеріалів справи. Вказані обставини вже були предметом уваги Позивачки та детально викладалися у відповіді на відзив, у якій зазначалося про використання представником Відповідача неактуальних доказів, відсутність належного документального підтвердження наведених ним обставин та наявність численних недоліків у змісті самого відзиву. За таких обставин твердження про необхідність стягнення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі є безпідставним, оскільки фактичний зміст виконаної представником Відповідача роботи не свідчить про надання правничої допомоги належної якості та не відповідає критеріям реальності, необхідності та розумності судових витрат, визначеним статтями 137 та 141 Цивільного процесуального кодексу України.

Окрім того, просять врахувати майновий стан ОСОБА_1 та інші обставини, що мають істотне значення для вирішення питання про розподіл судових витрат. Так, на утриманні ОСОБА_1 перебувають двоє малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивачка самостійно забезпечує їх повсякденні потреби, зокрема харчування, одяг, лікування, навчання, розвиток та інші витрати, необхідні для належного утримання дітей. Стягнення з Позивачки додаткових витрат на професійну правничу допомогу за наведених обставин створить для неї суттєве фінансове навантаження, що безпосередньо вплине на можливість належного забезпечення потреб малолітніх дітей. Водночас заявником не доведено, що заявлений до стягнення розмір витрат є співмірним зі складністю справи, обсягом фактично виконаної представником роботи та її значенням для вирішення спору. За таких обставин покладення на Позивачку обов`язку зі сплати зазначених витрат суперечитиме принципам справедливості, розумності та пропорційності, які мають враховуватися судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат.

З огляду на викладене, вважають, що відсутні правові підстави для покладення на Позивачку витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, а тому у задоволенні заяви представника Відповідача про ухвалення додаткового рішення слід відмовити. Більше того, саме звернення Позивача до суду стало підставою для захисту та реалізації її прав, які були предметом судового розгляду, а тому покладення на неї обов`язку компенсувати значні витрати на правничу допомогу відповідача фактично нівелюватиме право особи на судовий захист та суперечитиме принципам справедливості та пропорційності розподілу судових витрат, тому просить визнати обґрунтованими витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 гривень, а в іншій частині заявлених вимог про їх стягнення відмовити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Прилуцької міської ради Чернігівської області в судове засідання не з`явились, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, приходить до наступних висновків.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом, зокрема не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ч.3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертиз.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Зі змісту ст. 58 ЦПК України слідує, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно ст. 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Частиною четвертою статті 62 ЦПК визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Так, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом установлено, що рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 липня 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Прилуцької міської ради Чернігівської області про зміну визначеного місця проживання дитини - відмовлено.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо) (п.8 ч.2 ст. 141 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування відповідачем надано: ордер серії СВ №1114023 від 27.01.2025; копію договору про надання правничої допомоги №12/2025 від 27.01.2025; копію додатку №1 від 07.01.2026 до договору про надання правничої допомоги №12/2025 від 27.01.2025; копію акта наданих послуг від 24.07.2026 по договору про надання правничої допомоги №12/2025 від 27.01.2025; копію рекомендації Ради адвокатів Чернігівської області щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару від 16.05.2025.

Згідно яких адвокатом Вихором І.І. надано правничу допомогу ОСОБА_2 , згідно договору про надання правничої допомоги №12/2025 від 27.01.2025, а саме: усне консультування щодо можливостей, механізмів і процедур судового захисту прав клієнта у суді першої інстанції у справі №742/121/26 (2 год.) 3 000 грн.; ознайомлення з позовною заявою ОСОБА_1 та доданими документами, документами наданими клієнтом, визначення можливостей, механізмів і процедур захисту його прав у справі №742/121/26 (2 год.) 3 000 грн.; підготовка та подача відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 у справі №742/121/26 (3 год.) 4 500 грн.; участь адвоката у судових засіданнях у суді першої інстанції у справі №742/121/26 (2 судодні) 10 000 грн. Загальна вартість наданих послуг становить 20 500 грн., які сплачено клієнтом 24.07.2026 у повному обсязі.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд у постанові від 28.12.2020 року у справі 640/18402/19 зробив правовий висновок, що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах №923/560/17, № 329/766/18, №178/1522/18.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

Суд враховує заперечення позивача щодо заявленого відповідачем розміру витрат, в яких наведено доводи про їх неспівмірність складності справи, обсягу фактично виконаної адвокатом роботи та принципам розумності.

Суд враховує, що рішення у справі ухвалено на користь відповідача, а тому останній має право на відшкодування понесених ним витрат на професійну правничу допомогу. Разом з тим саме по собі таке право не означає безумовного стягнення всієї заявленої суми, оскільки суд зобов`язаний перевірити її відповідність критеріям реальності, необхідності та розумності.

З наданих заявником доказів убачається, що представником відповідача здійснювалася підготовка відзиву на позов, інших процесуальних документів та представництво інтересів відповідача під час судового розгляду. Разом із тим дана справа не була пов`язана із значним обсягом доказування чи необхідністю вчинення великої кількості процесуальних дій, не потребувала проведення експертиз, участі у великій кількості судових засідань або виконання значного обсягу додаткової роботи адвокатом.

Суд також бере до уваги доводи позивача про те, що значна частина доводів відзиву ґрунтувалася на матеріалах, сформованих під час розгляду іншої справи між цими ж сторонами, а окремі документи містили технічні неточності. При цьому суд зазначає, що наведені обставини самі по собі не спростовують факту надання професійної правничої допомоги та не можуть бути підставою для повної відмови у відшкодуванні відповідних витрат, однак підлягають врахуванню при оцінці обсягу фактично виконаної адвокатом роботи.

Крім того, суд враховує характер спірних правовідносин, обсяг наданої правничої допомоги, принципи справедливості та пропорційності, а також майновий стан позивача, яка утримує двох малолітніх дітей. Хоча сама по собі зазначена обставина не звільняє її від обов`язку компенсувати судові витрати стороні, на користь якої ухвалено рішення, вона може бути врахована судом при визначенні розумного розміру таких витрат.

Враховуючи наведене у сукупності, суд доходить висновку, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 500 грн. не відповідає критеріям співмірності, визначеним статтею 137 ЦПК України, а тому підлягає зменшенню.

Отже, взявши до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, оцінивши співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді в розмірі * 000 грн., тоді як у решті вимог слід відмовити.

Керуючись ст. 12, 15, 81, 133, 134, 137, 141, 246, 270 ЦПК України, Законом України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», суд

ухвалив:

Заяву представника відповідача адвоката Вихор Ігоря Івановича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Прилуцької міської ради Чернігівської області про зміну визначеного місця проживання дитини задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Додаткове рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

Суддя Наталія ФЕТІСОВА