Рішення № 138902767, 07.08.2026, Городоцький районний суд Львівської області

441/1620/23 2/441/16/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

07.08.2026 м. Городок

Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Малахової Онуфер А.М.

з участю секретаря судового засідання Стебеляк А.-А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Городок Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, третя особа Городоцька міська рада Львівської області про визнання неправомірною та скасування реєстрації права власності на земельну ділянку, усунення перешкод у користуванні проходом загального користування, інше, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , 19.07.2023 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Городоцька міська рада Львівської області про визнання неправомірною та скасування реєстрації права власності на земельну ділянку, усунення перешкод у користуванні проходом загального користування мотивуючи тим, що є власником будинковолодіння на АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,07 га, доступ до якої пролягає через прохід загального користування шириною 4 м 70 см, довжиною 20 м, що між присадибною ділянкою ОСОБА_2 та городом ОСОБА_3 , який навесні 2015 року самовільно зайняв покійний чоловік відповідачки ОСОБА_4 встановивши металеву огорожу та браму, що 02.12.2022, на виконання рішення Городоцького районного суду Львівської області від 22.03.2021, залишеного без змін постановою Львівського апеляційного суду від 05.07.2022, ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за власні кошти демонтовано означену металеву браму, влаштовану на цементному фундаменті довжиною 3, 7 м, висотою 1, 5 м, а також 6 металевих стовпців висотою 1, 3 м з металевою сіткою довжиною 20 м, між тим, у квітні 2023 року, спадкоємець ОСОБА_4 відповідачка ОСОБА_2 знову самовільно встановила металеву браму з огорожею, чим унеможливила йому користування проходом загального користування, що за його зверненням земельною комісією Городоцької міської ради Львівської області 30.05.2023 складено акт, яким встановлено, що прохід до належної йому земельної ділянки перекритий огорожею та брамою, встановленими відповідачкою на її земельних ділянках, що при оформленні останньою права власності в порядку спадкування на ділянку з кадастровим № 4620986200:07:001:0093, вона свідомо, умисно змінила конфігурацію ділянки і включила прохід загального користування у площу успадкованої нею земельної ділянки, у зв`язку з чим, просив визнати неправомірною та скасувати реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0, 11 га, кадастровий № 4620986200:07:001:0093, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, належну ОСОБА_2 , скасувати державну реєстрацію означеної земельної ділянки із скасуванням запису в Поземельній книзі, зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні проходом загального користування шириною 4, 70 м довжиною 20 м, що між присадибними ділянками ОСОБА_2 та земельними ділянками ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , у спосіб приведення конфігурації земельної ділянки площею 0, 11 га, кадастровий № 4620986200:07:001:0093 в технічній документації виготовленій при оформленні у 2023 році права власності та винесення меж в натурі, у відповідність до конфігурації земельної ділянки в Державному акті ЛВ № 2631 виданому 07.05.1996 на ім`я ОСОБА_8 , а також демонтажу за власні кошти, металевої брами влаштованої на цементному фундаменті довжиною 3, 7 м, висотою 1, 5 м, а також 6 металевих стовпців висотою 1, 3 м з металевою сіткою довжиною 20 м.

Ухвалою судді від 12.09.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, а 22.11.2023 до участі у справі залучено співвідповідача Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (т. 1 а.с. 89, 117-118).

Позивач у судове засідання не з`явився, його представник ОСОБА_9 в суді та у заяві від 27.07.2026 вимоги підтримала, покликаючись на мотиви викладені у заяві, окрім цього пояснила, що ОСОБА_2 , після виконання 02.12.2022 рішення Городоцького районного суду Львівської області від 22.03.2021, залишеного без змін постановою Львівського апеляційного суду від 05.07.2022, про усунення перешкод у користуванні проходом загального користування шириною 4 м 70 см, довжиною 20 м, у квітні 2023 року, повторно встановила металеву огорожу та браму, самовільно зайнявши прохід загального користування між присадибною ділянкою ОСОБА_2 та городами ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , що земельною комісією Городоцької міської ради Львівської області 30.05.2023 складено акт, яким встановлено, що прохід до належної позивачу земельної ділянки перекритий огорожею та брамою встановленими відповідачкою, що при оформленні нею права власності на земельну ділянку з кадастровим № 4620986200:07:001:0093 в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_4 , вона свідомо, самовільно змінила конфігурацію успадкованої ділянки в процесі винесення меж в натурі, надавши недостовірну інформацію землевпорядній фірмі, що призвело до включення проходу загального користування шириною 4 м 70 см, довжиною 20 м у площу успадкованої нею земельної ділянки. Покликаючись на висновок земельно-технічної експертизи № 14-25-Д від 29.09.2025, проведеної ФОП « ОСОБА_10 » за клопотанням позивача, просила позов задовольнити, судове засідання 29.07.2026 проводити за її відсутності.

Відповідачка ОСОБА_2 в суді 21.05.2024 позов заперечила, разом з цим, зазначила, що до органу місцевого самоврядування за дозволом на приватизацію землі загального користування вона не зверталася, що за її заявою від 28.02.2023 на ім`я державного кадастрового реєстратора змінено конфігаріцію спадкової земельної ділянки до якої включено землі загального користування, оскільки вона не хоче, щоб дружина позивача ходила на свій город коло її житлового будинку, інше.

Представник відповідачки ОСОБА_11 у суді, письмових поясненнях від 26.11.2024, від 28.11.2025 та у заяві від 11.06.2026 позов заперечила мотивуючи тим, що право власності довірительки на земельну ділянку з кадастровим № 4620986200:07:001:0093, у встановленому законодавством порядку не припинено, відповідно підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі - не має, що скасування державної реєстрації права власності та скасування державної реєстрації земельної ділянки призведе до непропорційного втручання у право відповідачки на мирне володіння майном, що позивачем не доведено належними доказами вимогу про усунення перешкод у користуванні проходом загального користування, як і не обгрунтовано чим саме порушено його права. Разом з цим, зазначила, що усунення перешкод шляхом демонтажу металевої огорожі та брами цілком і повністю відновить порушені права позивача та не призведе до непропорційного втручання у мирне володіння майном відповідачки, інше. Просила у позові відмовити, розгляд справи проводити за її відсутності (т. 2 а.с. 63-64, 155-158, 186).

Представник Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Баїк Ю.П. у відзиві на позов від 13.12.2023 позов заперечила як безпідставний та необгрунтований мотивуючи тим, що відомості про земельну ділянку з кадастровим № 4620986200:07:001:0093 площею 0, 11 га, призначену для будівництва та обслуговання житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_2 , яка перебуває у приватній власності ОСОБА_2 , внесені відділом № 2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Волинській області до Державного земельного кадастру 06.03.2023 на підставі заяви 3В-9701301542023 та доданої до неї технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої ФОП ОСОБА_12 , у відповідності до положень ЗУ «Про Державний земельний кадастр», Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМ України від 17.10.2021 № 1051. Окрім цього зазначила, що державна реєстрація земельної ділянки, в тому числі скасування державної реєстрації є виключною компетенцією державного кадастрового реєстратора, втручання в діяльність якого заборонено, в т.ч. Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, що процедура реєстрації земельної ділянки є кінцевим етапом набуття права власності на земельну ділянку і така процедура є похідною від підстав набуття права власності на землю, що відповідальність за достовірність відомостей зазначених у документах несуть розробники документації із землеустрою, відтак відповідач не вчиняв дій, які б порушували права позивача. Просила у задоволенні позову відмовити, судові витрати не покладати на Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (т. 1 а.с. 130-134).

Представник третьої особи Городоцької міської ради Львівської області міський голова Ременяк В.В. у письмових поясненнях від 23.10.2023 та у заяві від 22.11.2023 позов заперечив мотивуючи тим, що відомості про земельну ділянку площею 0, 11 га кадастровий № 4620986200:07:001:0093, належну відповідачці, 06.03.2023 внесені до Державного земельного кадастру державним кадастровим реєстратором відділу №2 Управлінння надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої ФОП ОСОБА_12 , відповідно належним відповідачем у справі в частині скасування державної реєстрації означеної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі є державний кадастровий реєстратор, який наділений повноваженнями скасовувати державну реєстрацію земельної ділянки, що вимога позивача про скасування запису у Поземельній книзі є безпідставною, оскільки у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки Поземельна книга закривається, відповідно позивачем в цій частині обрано неналежний спосіб захисту, просив у задоволенні позову відмовити, розгляд справи проводити за відсутності представника міської ради (т. 1 а.с. 93-96, 106-107).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши представників сторін, відповідачку, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 4, 13, 81, 82 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Із пояснень представника ОСОБА_9 в суді, із витягу про державну реєстрацію прав № 31888875, інших матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 з 02.11.2011 є власником житлового будинку на АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , а з 13.06.2018 - власником земельної ділянки площею 0, 1327 га з кадастровим № 4620986200:13:004:0043, призначеної для обслуговування означеного житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (т. 1 а.с. 15-16, 21).

Окрім цього, позивачу з 13.06.2018 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0, 0731 га з кадастровим № 4620986200:07:001:0069, призначена для ведення особистого селянського господарства, що в с. Повітно Львівського (Городоцького) району Львівської області, що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 127407136 від 13.06.2018 (т. 1 а.с. 17-20).

Із копії Державного акта серії ЛВ №2631 на право приватної власності на землю від 07.05.1996 видно про наявність проходу загального користування вздовж будинковолодіння, що на АДРЕСА_2 , до земельної ділянки площею 0, 0731 га, власником якої є ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 41).

22.03.2021, рішенням Городоцького районного суду Львівської області, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 05.07.2022, позов ОСОБА_1 задоволено, зобов`язано ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні проходом загального користування шириною 4 м 70 см, довжиною 20 метрів, що між присадибною ділянкою ОСОБА_4 та городами ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , у спосіб демонтажу за власні кошти, металевої брами влаштованої на цементному фундаменті довжиною 3, 7 м, висотою 1, 5 м, яка складається з двох частин по 1, 85 м, кожна, та хвіртки шириною 1, 0 м, висотою 1, 5 м, а також 6 металевих стовпців висотою 1, 3 м з металевою сіткою довжиною 20 м (т. 1 а.с. 22-26).

Із змісту вищеозначених судових рішень убачається, що ОСОБА_4 , встановивши металеву огорожу на цементному фундаменті та хвіртку, а також металеві стовпці з металевою сіткою, самовільно зайняв прохід загального користування шириною 4 м 70 см, довжиною 20 м, що між присадибною ділянкою ОСОБА_4 та городами ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , чим створив перешкоди позивачу та іншим громадянам у доступі до їх земельних ділянок.

Судове рішення 05.07.2022 набрало законної сили, а 02.12.2022 виконане боржниками ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що стверджується актом заступника начальника Городоцького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Миколайчук Б.В. від 02.12.2022 (т. 1 а.с. 42, 68-75).

Із копії спадкової справи № 334/2016 заведеної Городоцькою державною нотаріальною конторою убачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповіту не складав, що 11.10.2016 державним нотаріусом, за заявою ОСОБА_2 , 23.03.2023 видано свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстровані в реєстрі за № 242, 245, 246, 247 та 248, зокрема на житловий будинок АДРЕСА_2 , а також земельні ділянки : площею 0, 11 га з кадастровим № 4620986200:07:001:0093, призначену для обслуговування означеного житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0, 16 га з кадастровим № 4620986200:13:005:0047, призначену для ведення особистого селянського господарства, площею 0, 15 га з кадастровим № 4620986200:07:001:0092, призначену для ведення особистого селянського господарства, що в с. Повітно Львівського (Городоцького) району Львівської області, належні на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ЛВ № 2631, виданого 07.05.1996 Повітненською сільською радою Городоцького району Львівської області на підставі рішення Повітненської сільської ради Городоцького району Львівської області від 21.11.1995 за №112, зареєстрованого в книзі записів реєстрації Державних актів на право власності на землю за № 351, ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якої був син ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав (т. 2 а.с. 1-37).

06.03.2023, відділом № 2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, за заявою ОСОБА_2 3В-9701301542023 від 28.02.2023, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої ФОП ОСОБА_12 , внесено відомості у Державний земельний кадастр про земельну ділянку площею 0, 11 га з кадастровим № 4620986200:07:001:0093 згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії ЛВ №2631 від 07.05.1996 (т. 1 а.с. 137-138, 212-237).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 337495031 від 29.06.2023, ОСОБА_2 з 23.03.2023 є власником земельної ділянки площею 0, 11 га з кадастровим № 4620986200:07:001:0093, призначеної для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що на АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 56).

За клопотанням позивача, ФОП ОСОБА_10 , проведено земельну-технічну експертизу, із висновку якого № 14-25Д від 29.09.2025 убачається, що конфігурація та координати поворотних точок земельної ділянки кадастровий № 4620986200:07:001:0093, зазначені у кадастровому плані, виготовленому ФОП ОСОБА_12 , відрізняються практично по всьому периметру від конфігурації зазначеної у Державному акті серії ЛВ № 2631 виданому 07.05.1996 на ім`я ОСОБА_8 , при цьому, площа ділянка незмінилася 0, 11 га, що заїзд (прохід) загального користування розмірами 4, 70 м х 20 м включено до ділянки кадастровий № 4620986200:07:001:0093 згідно кадастрового плану (ФОП ОСОБА_12 ), тоді як означений прохід (землі загального користування) до складу ділянки згідно Державного акту не входить, що доступ до ділянки ОСОБА_1 перекрито огорожею та внаслідок захоплення (засадження) земель загального користування від осі Д до осі Є землі ОСОБА_2 , та від осі Е до осі Є землі ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 124 - 136).

Статтею 106 ЦПК України передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.

Судовий експерт ФОП ОСОБА_10 обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, такий підготовлено на замовлення ОСОБА_1 , відтак є належним та допустимим доказом у справі.

Про наявність земель загального користування спірного проходу, вздовж будинковолодіння, що на АДРЕСА_2 , окрім іншого, убачається також із Державного акта серії ЛВ №2631 на право приватної власності на землю від 07.05.1996, згідно плану якого від А до Б позначено землі загального користування (т. 1 а.с. 41).

Крім цього, із копії висновку земельної комісії № 11 від 22.07.2005, актів виходу комісій від 16.04.2015, від 24.09.2015, від 09.02.2016, із акту постійно-діючої депутатської комісії Повітненської сільської ради Городоцького району Львівської області від 01.07.2015 з планом-схемою обмірів проходу загального користування, затвердженого рішенням 42 сесії 6 скликання Повітненської сільської ради № 629 від 23.07.2015, інших матеріалів справи також убачається, що між присадибною ділянкою ОСОБА_4 , спадкоємицею якого є відповідачка та городами ОСОБА_3 і ОСОБА_4 постійно існував прохід загального користування шириною 4, 70 м, який навесні 2015 року самовільно зайняв ОСОБА_4 , встановивши металеву огорожу та ворота орієнтовною площею 0, 0094 га, що останнього комісією зобов`язано відновити прохід, демонтувати металеву огорожу і ворота та не чинити перешкод у користуванні проходом іншим громадянам, також попереджено ОСОБА_4 про адміністративну відповідальність за порушення вимог земельного законодавства (т. 1 а.с. 43-45).

Наявність земель загального користування спірного проходу, вздовж будинковолодіння, що на АДРЕСА_2 , зокрема шириною 4, 70 м, довжиною 20 м, окрім іншого, убачається також із рішення Городоцького районного суду Львівської області від 19.12.2018, залишеного без змін постановою Львівського апеляційного суду від 21.03.2019 (т. 1 а.с. 76-79).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1- 4 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру установлює Закон України «Про Державний земельний кадастр» (далі - № 3613-VІ).

Стаття 1 Закону № 3613-VІ визначає, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж; державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина перша статті 9 Закону № 3613-VІ).

Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону № 3613-VІ державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівної документації; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам.

Згідно з частиною першою статті 21 Закону № 3613-VІ відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Порядок державної реєстрації земельної ділянки визначено статтею 24 Закону № 3613-VІ, відповідно до частин першої-шостої якої державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;

документація із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки, в електронній формі та формі електронного документа.

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі;

невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Водночас відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні" положення Закону № 3613-VI земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Статтею 55 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV "Про землеустрій", яка встановлює правове регулювання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), визначено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Із матеріалів справи убачається, що інженер-землевпорядник ФОП ОСОБА_12 , на замовлення ОСОБА_2 при виготовленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), право власності на яку посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЛВ № 2631 від 07.05.1996, у кадастровому плані змінила конфігурацію та межі (координати зовнішніх меж) земельної ділянки площею 0, 11 га, кадастровий № 4620986200:07:001:0093, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, зазначивши іншу, ніж у Державному акті серії ЛВ № 2631 виданому на ім`я ОСОБА_8 у 1996 році без зміни загальної площі.

Про те, що при виготовленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на успадковану земельну ділянку площею 0, 51 га, призначену для обслуговання житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства згідно Державного акта ЛВ № 2631 змінилась конфігурація та площа земельної ділянки, що підтверджується кадастровим планом земельної ділянки, ствердила й сама відповідачка в суді 21.05.2024 та у нотаріально засвідченій заяві від 24.02.2023 компетентним органам (т. 1 а.с. 219).

Таким чином, державна реєстрація земельної ділянки площею 0, 11 га, кадастровий № 4620986200:07:001:0093, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку здійснена на основі технічної документації, яка не відповідає вимогам щодо її виду та змісту, без дозволу органу місцевого самоврядування про передачу частини земельної ділянки загального користування (комунальної власності) у власність ОСОБА_2 .

Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації це право не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту (пункти 121-123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22).

Ч. 10 ст. 24 Закону Україну «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

З урахуванням наведених обставин, суд дійшов висновку, що під час державної реєстрації права власності ОСОБА_2 , як спадкоємиці майна, на земельну ділянку 0, 11 га, кадастровий № 4620986200:07:001:0093, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, порушені вимоги законодавства і, що факт здійснення та існування такої державної реєстрації порушує право позивача, відтак вимоги в частині визнання неправомірною та скасування реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0, 11 га, кадастровий № 4620986200:07:001:0093, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, належну на праві власності ОСОБА_2 , скасування державної реєстрації означеної земельної ділянки, є підставними та підлягають задоволенню.

Підстав для скасування запису в Поземельній книзі щодо земельної ділянки площею 0, 11 га, кадастровий № 4620986200:07:001:0093 суд не вбачає, оскільки у разі скасування судом державної реєстрації земельної ділянки державний кадастровий реєстратор зобов`язаний внести відомості про скасування запису та закрити Поземельну книгу на підставі судового рішення (п. 60, 61 Порядку ведення Державного земельного кадастру).

Із акта від 30.05.2023, затвердженого міським головою Городоцької міської ради Львівської області та плану-схеми до нього убачається, що за заявою ОСОБА_1 , комісією Городоцької міської ради Львівської області з виходом на місце встановлено, що між присадибною ділянкою ОСОБА_2 з кадастровим № 4620986200:07:001:0093 та городами ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , прохід до земельної ділянки ОСОБА_1 з кадастровим № 4620986200:07:001:0069, перекритий огорожею та брамою, які зі слів ОСОБА_2 встановлені нею по межі приватизованих земельних ділянок, ОСОБА_1 роз`яснено право звернення до суду у разі неможливості досягнення згоди з ОСОБА_2 щодо користування проходом (т. 1 а.с. 39-40).

Про те, що самовільно зайнята та приватизована ОСОБА_2 спірна ділянка шириною 4 м 70 см, довжиною 20 м, яку позивач використовує як прохід до належної йому на праві власності земельної ділянки, належить до земель загального користування, що в с. Повітно Львівського (Городоцького) району Львівської області, окрім іншого, стверджується поясненнями в суді представника відповідачки ОСОБА_11 .

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства (ст. 41 Конституції України).

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право.

Статтями 39, 78 Земельного кодексу України передбачено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо) (стаття 83 ЗК України).

Відповідно до ч. 2, п. «б» ч. 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства. Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (ст. 96, ч. 1 ст. 103 ЗК України).

Відповідно до положень статті 391 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

За наведеного, а також ураховуючи надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні проходом загального користування шириною 4 м 70 см, довжиною 20 м, що між присадибною ділянкою ОСОБА_2 та городами ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , у спосіб демонтажу за власні кошти, металевої брами влаштованої на цементному фундаменті довжиною 3,7 м, висотою 1,5 м, а також 6 металевих стовпців висотою 1,3 м з металевою сіткою довжиною 20 м.

Підстав для зобов`язання ОСОБА_2 привести конфігурацію земельної ділянки площею 0, 11 га, кадастровий № 4620986200:07:001:0093 в технічній документації виготовленій при оформленні у 2023 році права власності та винесення меж в натурі, у відповідність до конфігурації земельної ділянки в Державному акті ЛВ № 2631 виданому 07.05.1996 на ім`я ОСОБА_8 , суд не убачає, оскільки заявлена вимога фактично спрямована на втручання у здійснення відповідачкою належних їй прав та реалізацію дискреційного права щодо оформлення і внесення змін до землевпорядної документації.

За наведеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 15, 16, 391, 1216, 1218 ЦК України, ст. 39, 78, 83, 152 ЗК України, ст. 76, 77, 81, 82, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

позов задовольнити частково.

Визнати неправомірною та скасувати реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0, 11 га, кадастровий № 4620986200:07:001:0093, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, належну на праві власності ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом № 245, виданого 23.03.2023 Городоцькою державною нотаріальною конторою Львівської області.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0, 11 га, кадастровий № 4620986200:07:001:0093.

Зобов`язати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_2 , прож. на АДРЕСА_2 ) усунути перешкоди ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , прож. на АДРЕСА_1 ) у користуванні проходом загального користування шириною 4 м 70 см, довжиною 20 метрів, що між присадибною ділянкою ОСОБА_2 та городами ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , у спосіб демонтажу за власні кошти, металевої брами влаштованої на цементному фундаменті довжиною 3, 7 м, висотою 1, 5 м, а також 6 металевих стовпців висотою 1, 3 м з металевою сіткою довжиною 20 м.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

С у д д я : А.М. Малахова Онуфер