Ухвала суду № 138902062, 12.08.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 2-3248/2010

Провадження № 6/442/145/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

Головуючого судді - Хомика А.П.,

з участю секретаря судового засідання Денис Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі заяву ОСОБА_1 про встановлення способу та порядку виконання судового рішення, -

в с т а н о в и в:

28.07.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення способу і порядку виконання рішення суду у виконавчому провадженні 6161866 шляхом здійснення ним щомісячних добровільних платежів у розмірі 300 грн. на рахунок приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А до повного погашення заборгованості.

В обґрунтування клопотання зазначає, що у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А. перебуває виконавче провадження № 6161866 з примусового виконання виконавчого листа 2-3248/10 від 08.07.2019,виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області. Вказує, що добровільно здійснює сплату заборгованості, що підтверджується виписками АТ «Монобанк». Однак встановлений порядок примусового виконання є надмірним тягарем через його тяжке матеріальне становище та стан здоров`я. ОСОБА_1 є пенсіонером та особою з інвалідністю 3 групи (посвідчення від 29.12.2020 р., видане довічно). Його єдиним доходом є мінімальна пенсія у розмірі 3405 грн на місяць. Відрахування будь-якого відсотка з цієї суми залишає його без засобів до існування та можливості купувати ліки. На підставі ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 435 ЦПК України, заявник просить встановити спосіб і порядок виконання рішення суду шляхом визначення фіксованого щомісячного платежу у розмірі 300 грн до повного погашення боргу.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Від заявника надійшла заява в якій він просить проводити розгляд справи у його відсутності.

Дослідивши матеріали справи та доводи заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини 3 статті 129 Конституції України зазначено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. перебуває виконавче провадження №61161866 від 05.02.2020 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-3248/10 від 08.07.2019 року виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на р/р НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ 09807750, МФО 351005, заборгованість по кредитному договору в розмірі 191277,95 (сто дев`яносто одна тисяча двісті сімдесят сім) гривень 95 коп. та 1835,00 (тисячу вісімсот тридцять п`ять) гривень сплачених судових витрат.

Відповідно до ст. 435 ЦПК України та ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», суд має право встановити або змінити спосіб і порядок виконання рішення за наявності обставин, що істотно ускладнюють його виконання або роблять його неможливим.

Порядок виконання рішення це визначена законом послідовність і черговість вчинення виконавчих дій виконавцем. Спосіб виконання рішення це спосіб реалізації та здійснення вимог, викладених у виконавчому документі (наприклад, стягнення грошових коштів, передача майна, вчинення певних дій).

Заявник просить встановити фіксований щомісячний платіж у розмірі 300 грн. Проте визначення конкретних сум, які боржник зобов`язується сплачувати періодично (уповільнення виконання), за своєю правовою природою є розстроченням виконання рішення, а не встановленням чи зміною способу чи порядку його виконання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 зазначила, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлені спосіб і порядок. Порядок виконання рішення це визначена законом послідовність дій виконавця, а спосіб це шлях реалізації рішення (заміна одного заходу примусу на інший).

Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2020 року у справі № 757/27632/16-ц наголосив, що правова природа «розстрочення» полягає в наданні боржнику можливості виконувати рішення частинами протягом певного часу, тоді як «зміна способу та порядку» змінює саму суть виконавчих дій (наприклад, стягнення коштів замість передачі майна). Обрання заявником неналежного процесуального способу захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 910/1365/15-г, хоча скрутне матеріальне становище та стан здоров`я боржника є вагомими факторами, суд не може керуватися виключно інтересами боржника, ігноруючи інтереси стягувача. Задоволення заяви про розстрочення або зміну порядку виконання рішення на тривалий строк із мізерними виплатами фактично призводить до безстрокового відкладення виконання, що нівелює судове рішення як таке.

Встановлення щомісячного платежу у розмірі 300 грн за наявності значної суми заборгованості за виконавчим листом призведе до затягування виконання на невиправдано довгий строк, що є неприпустимим.

Судова ухвала, яка фактично консервує невиконання рішення або розтягує його на десятиліття, порушує статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У зразковій справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий суд було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії (Immobiliare Saffi v. Italy) ЄСПЛ підкреслив, що хоча державні органи можуть у виняткових випадках втручатися у виконавче провадження, таке втручання не повинно приводити до зменшення цінності самого судового рішення або створювати ситуацію, коли стягувач несе надмірний індивідуальний тягар.

У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» ЄСПЛ вказав, що тривале невиконання судового рішення може становити порушення не лише ст. 6 Конвенції, а й ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (право на мирне володіння своїм майном), оскільки стягувач позбавляється можливості користуватися присудженими йому коштами.

Суд враховує статус заявника як пенсіонера та особи з інвалідністю 3 групи, однак зазначає, що питання обмеження відрахувань із соціальних виплат (зокрема, з мінімальної пенсії) належить до компетенції виконавця та регулюється статтею 70 Закону України «Про виконавче провадження» та статтями 48, 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з постановою Верховного Суду від 17 грудня 2021 року у справі № 520/12089/19, суди не повинні підміняти органи примусового виконання та встановлювати графіки, які суперечать визначеним законом лімітам відрахувань або процедурам черговості стягнення. Перевірка законності дій приватного виконавця Пиць А. щодо розміру відрахувань має відбуватися у формі скарги на дії виконавця, а не шляхом подання заяви про зміну порядку виконання рішення

Аналізуючи викладене, суд вважає, що обставини скрутного становища боржника не можуть бути підставою для задоволення заяви у заявлений ним спосіб (300 грн/міс), оскільки це непропорційно порушить права стягувача на отримання належного за рішенням суду, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, -

Керуючись статтями 259, 260, 435 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 19, 33 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення способу та порядку виконання судового рішення відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 12 серпня 2026 року.

Суддя Хомик А.П.